Кругообіг капіталу: сутність, стадії, функціональні форми.

Капітал – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.

Капітал підприємства складається з трьох частин:

· знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називається „засоби виробництва”;

· готова продукція;

· гроші та грошові документи.

Ці частини капіталу одержали назву функціональних форм:

· продуктивна (виробнича) форма капіталу;

· товарна;

· грошова.

Продуктивна форма капіталу представлена виробничими будівлями, спорудами, машинами і обладнанням, незавершеним виробництвом, а також виробничими запасами, що знаходяться на складі (сировина, паливо, напівфабрикати).

Товарна форма капіталу – це це готова продукція, що вийшла із сфери виробництва.

Вона може зберігатися на складі підприємства, знаходитись на шляху до покупця чи бути на зберіганні у нього. Доки готова продукція не оплачена покупцем, вона є частиною товарного капіталу даного підприємства, що знаходиться в сфері обігу.

Грошова форма капіталу – це це різні грошові засоби, що знаходяться на рахунках в банках, в касі підприємства та у підзвітних осіб.

Вони використовуються для виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, з постачальниками засобів виробництва та послуг, відсотків за кредит.

Для капіталу, зайнятого в сфері виробництва, характерне певне співвідношення між його функціональними формами.

Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається оптимальним розміром підприємства певної сфери (галузі), а отже, величиною продуктивного (виробничого) капіталу.

Побутові послуги – незначний продуктивний капітал, хімічна та важка промисловість – значних.

Чим триваліший процес виробництва, тим більший продуктивний (виробничий) капітал. Саме він створює додаткову вартість.

Значна частина капіталу фіксується у грошовій формі. Мотиви, що впливаютьна розмір грошового капіталу сформулював Дж. Кейнс („Общая теория занятости, процента и денег”, 1978):

1. трансакційний – потреба в наявних грошах для забезпечення безперервності кругообороту капіталу;

2. предостороги – бажання мати частину капіталу в найліквіднішій формі на випадок непередбачених подій;

3. спекулятивний – бажання мати певний резерв, який можна при нагоді пустити в обіг для швидкого отримання прибутку (купівля-продаж цінних паперів та іноземної валюти);

4. економії – висока ціна кредиту спонукає підприємців ефективніше використовувати власний капітал, а не брати позику в банку.

Фактори, що впливають на грошовий капітал: а) розмір продуктивного капіталу (і об’єм господарських операцій); б) відсотки за кредит; в) інфляційні очікування (грошового капіталу).

Розмір товарного капіталу обумовлений договірними і кредитними зоьов’язаннями виробника, а також спекулятивними моментами – бажанням продати дорожче, притримавши товар.

Фактори, що впливають на об’єм товарного капіталу: а) об’єм виробництва; б) стан ринку збуту; в) інфляційні очікування (>товарного капіталу); г) організація збуту.

Капітал завжди знаходиться в русі.

Для нового підприємства капітал починає свій рух в сфері обігу як грошовий капітал. Його функція – придбання елементів продуктивного капіталу.

Перша стадія руху капіталу: підприємець на ринку купує засоби виробництва і робочу силу, внаслідок чого грошовий капітал перетворюється в продуктивний (виробничий).

Друга стадія руху капіталу здійснюється в сфері виробництва, результатом якого є виготовлення товару. Відбувається перетворення продуктивної форми капіталу в товарну. Її вартість вища, тому що включає додаткову вартість.

Тому функція виробничого капіталу – виробництво товару і додаткової вартості.

ІІ стадія – .

На третій стадії здійснюється реалізація товару і товарний капітал перетворюється в грошовий. Здійснюється в сфері обігу – на ринку. Головна функція товарного капіталу – реалізація товару і одержання додаткової вартості в грошовій формі.

Отже, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох функціональних форм: грошової, продуктивної (виробничої) і товарної. Такий рух капіталу називають кругооборотом капіталу.

Кругооборот капіталу – послідовний рух капіталу через три стадії, перетворення із однієї функціональної форми в іншу і повернення до початкової форми.

Формула кругообороту капіталу:

... ...

і містять додаткову вартість, тому , а .

Припинення руху капіталу на одній із стадій або затримка в одній із функціональних форм призводить порушення процесу збільшення капіталу або й до його загибелі.

Проте капітал перебуває весь час у русі, тому всі його три частини здійснюють кругооборот.

Кругооборот грошової форми капіталу:

... ...

Кругооборот продуктивної (виробничої) форми капіталу:

...

…

Кругооборот товарної форми капіталу:

... ...

Рух капіталу не обмежується одним кругооборотом.

Оборот капіталу – це процес його кругообороту, що постійно повторюється.

Формула обороту капіталу:

 

... ... ... ... і т.д.

Оборот капіталу має місце тоді, коли гроші витраченні на придбання засобів праці, повністю повертаються підприємцю: це означає, що капітал здійснив один оборот.

Одиницею виміру одного обороту, тобто періоду, за який підприємству повертається авансований капітал, є кількість днів (вимір в днях).

Час обороту капіталу – це кількість днів, протягом яких капітал перебував в сфері виробництва і в сфері обігу. Тому час обороту капіталу складається з часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва включає:

· робочий період;

· час дій природних сил на продукт;

· час перебування сировини, матеріалів, комплесних виробів у виробничих запасах на складах;

· час перерв у праці.

Час обігу – це час, витрачений на закупівлю засобів виробництва і час реалізації готової продукції.

Швидкість обороту капіталу – кількість оборотів за певний проміжок часу, як правило за рік.

;

- це кількість оборотів за рік;

360 – кількість днів у році;

О – тривалість одного обороту (днів).

Наприклад: О=90 днів, тоді n=360/90=4 обороти.

 

 

29. Поняття „аграрне виробництво”. Продуктивні сили сільського господарства та особливості їхнього розвитку.

Аграрні відносини – це виробничі відносини, що складаються в аграрному (сільськогосподарському) секторі економіки з приводу володіння та використання землі.

Проявляться в формах власності на землю та господарювання. Закони України «Про власність», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство»Земельний кодекс України. Форми господарювання:

1. Міжгосподарські формування створюються в будівництві, обслуговуванні за рахунок пайових внесків окремих господарств, керується повноважними представниками від господарств, прибуток розподіляється між ними.

2. Агропромислові формування створюються на базі вертикальної кооперації (агрофірми, агропромислові підприємства і об’єднання, науково-виробничі системи).

3. Кооперації на рівні трудових колективів:

· приватно-орендні підприємства;

· сільськогосподарські кооперативи;

· фермерські господарства (не перевищує 100га усіх земель);

· акціонерні сільськогосподарські підприємства;

· товариства з обмеженою відповідальністю.

Зв'язок між сільським господарством і промисловістю був завжди, але на сучасному етапі ці галузі зливаються в єдиний комплекс. Його мета – задоволення потреб країни в сільськогосподарській продукції та товарах із сільськогосподарської сировини.

АПК – це єдиний цілісний блок чи підсистема галузей, що підпорядковані одній кінцевій меті виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

АПК включає в себе такі сфери: 1) галузі промисловості, що постачають сільськогосподарські засоби виробництва, а також ті, що зайняті технічним обслуговуванням сільського господарства; 2) безпосередньо сільське господарство: рослинництво, тваринництво; 3) галузі, що займаються доведенням сільськогосподарської продукції до споживача (заготівля, переробка, транспортування, зберігання).

Важливе значення мають галузі інфраструктури: дорожньо-транспортне господарство, зв’язок, матеріально-технічне забезпечення, зберігання (І і ІІІ сфери)

В рамках АПК виділяють його продуктові підкомплекси: зерновий, овочевий, молочний, м’ясний, виноградарський і т.д. В основі АПК лежить агропромислова інтеграція, яка проявляється в різних формах, ці форми залежать від рівня АПК:

1) в масштабах всієї країни (розвиток міжгалузевих зв’язків сільського господарства та розвиток окремих продуктових АПК як складових частин єдиного АПК);

2) регіональні АПК (утворюються в масштабах обласних, регіональних природо-кліматичних зон з урахуванням специфіки продукції);

3) низові АПК (агропромислові підприємства, об’єднання, комбінати, агрофірми, науково-виробничі об’єднання і т.д.).

Продуктивні сили аграрного сектору – це речові чинники, передусім земля, яка в єдності з людською працею забезпечує привласнення корисних властивостей природи та виробництво необхідних для людини благ.

Сільське господарство – одна із головних галузей економіки, його особливості:

1) сільське господарство пов’язане з використанням землі як специфічного засобу виробництва (якість земельних ділянок, родючість, місце розташування щодо ринків збуту, баз постачання техніки, мінеральних добрив);

2) фонди сільського господарства включають в себе засоби виробництва промислового походження, а також засоби виробництва, створені в самому господарстві (до 35%): основні фонди (продуктивна худоба, плодово-ягідні, дерево-чагарникові насадження) та оборотні фонди (насіння, корми, молодняк на відгодівлі);

3) повільний оборот виробничих фондів;

4) сезонність виробництва (праця витрачається з перервами, продукція – наприкінці року);

5) залежність від погодних умов, коливання по роках об’єму сільськогосподарської продукції (південь України);

6) створення страхових та резервних фондів (посуха, повінь);

7) широке використання банківського кредиту.

Другою стороною аграрного виробництва, крім засобів виробництва, є відносини власності з приводу привласнення продуктивних сил, перш за все землі, та результатів виробництва.

Форми власності на землю:

1) державна – для державних організацій;

2) муніципальна або комунальна _ власність органів місцевого самоврядування;

3) приватна – для фізичних чи юридичних осіб.