Капітал як політекономічна категорія. Причини виникнення та сутність капіталу

Капітал – має свій речовий зміст, і суспільну форму.

Загальна формула капіталу:

Г - Т – Г ', де Г '= Г + ∆Г

Капітал – це вартість що приносить додаткову вартість, тобто само зростає.

Додаткова вартість – приріст вартості дак початковою авансованою вартістю.

К_ав = с + v

Мета обігу – приріст, самозростання вартості.

Постійний капітал (с) – частина продуктивного капіталу, що витрачається на придбання засобів виробництва, й в процесі виробництва не змінює величину своєї вартості.

Змінний капітал (v) – частина продуктивного капіталу яка витрачена на робочу силу і в процесі виробництва змінює свою вартість, зростає.

Робоча сила – джерело додаткової вартості.

Вартість товару

W = c + v + m

Нова вартість

Норма додаткової вартості (m') – це відношення додаткової вартості до змінного капіталу у відсотках

m

m' = × 100 %

v

Витрати виробництва як політекономічна категорія.

Структура собівартості (за елементами і статтями затрат)

Під витратами виробництва розуміють затрати на виробництво продукції.

Витрати виробництва – це відносини економічної власності між власниками капіталу та найманими працівниками з приводу формування і розвитку витрат постійного та змінного капіталу та привласнення при цьому додаткової вартості.

В кількісному аспекті це витрати капіталу.

Розрізняють суспільні витрати та витрати виробництва підприємства.

Суспільно-необхідні витрати = вартості товару: w =c + q або w = c + v + m

c – вартість спожитих засобів виробництва;

q – нова вартість,створена працівником.

Суспільно – необхідні витрати тяжіють до витрат підприємств, які виготовляють основну масу товарів даного виду.

Витрати виробництва підприємства – це те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

R = c + v, R – витрати виробництва

Витрати підприємства на виробництво продукції носять назву собівартості.

Собівартість буває: 1. індивідуальна; 2. галузева; 3. виробнича(затрати на виробництво); 4. повна (зберігання, науково-дослідна робота); 5. комерційна(затрати на реалізацію).

Основні групи затрат, що входять в собівартість: 1. сировинна: матеріали, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія; 2. амортизація; 3. заробітна плата, премія, оплата відпусток, нічні зміни, надурочний час. 4. інші витрати – адміністративні витрати, оренда приміщення, відрахування на соціальні потреби.

Питома вага різних груп собівартості в різних галузях буде різною: 1. трудомістку(деревообробна);

2. матеріаломісткі(харчова); 3. фондомісткі (чорна металургія).

Шляхи зниження собівартості:

1. економія сировини та матеріалів, шляхом впровадження безвідходних технологій;

2. впровадження нової техніки, модернізація машин і устаткування;

3. зростання продуктивності праці і ефективності виробництва;

4. зниження витрат на управління.

 

Робоча сила як товар. Властивості товару робоча сила: споживна вартість і вартість

Робоча сила - це сукупність фізичних, розумових, організаційних властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва товарів. Робоча сила стає товаром лише в умовах капіталістичного способу виробництва. Причини цього:

- робітник позбавлений власності на засоби виробництва і засоби існування;

- робітник особисто вільний, тобто є власником своєї робочої сили і може розпоряджатися нею.

Робоча сила є товаром, тобто має споживчу вартість та вартість.

Споживча вартість товару: робоча сила виявляється в тому, що в процесі його споживання, в процесі праці він не зникає, а створює нову вартість, більшу за вартість самого товару.

Вартість товару: робоча сила визначається суспільно необхідними витратами на відтворення робочої сили в певних суспільних умовах.

Мінімальна межа цих витрат - це вартість життєвих засобів необхідних робітникові для його фізичного існування (прожитковий мінімум).

В сучасних умовах у вартість робочої сили входять:

- вартість життєвих засобів робітника;

- вартість життєвих засобів його сім’ї;

- витрати пов’язані з задоволенням потреб, які виникли у процесі соціально-економічного розвитку.

На зростання вартості робочої сили впливають: моральні, історичні, соціальні, результативні елементи.

Моральний елемент: визначається гідністю людини, її самоповагою, впливом морально-етичних чинників

Історичний: це зростання потреб людини, для задоволення яких потрібна все більша кількість матеріальних благ і послуг.

Соціальний: це вплив соціальних чинників, таких як класова боротьба, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів.