Товарна форма організації суспільного виробництва: поняття, причини виникнення, типи

Товарне виробництво - це виробництво продуктів праці на ринок для продажу. Виникло приблизно 5-7 тис. років тому.

Причини виникнення: суспільний поділ праці та економічна відособленість товаровиробництва, що базується на приватній власності, на засобах виробництва, на економічній та юридичній свободі товаровиробників.

Етапи товарного виробництва:

- бартерне виробництво (товар на товар: Т-Т);

- грошове господарство (товар-гроші-товар: Т-Г-Т).

Види товарного виробництва:

- виробництво зі стабільною номенклатурою товарів;

- виробництво з безперервно оновлюваною номенклатурою товарів.

Типи товарного виробництва: просте (нерозвинуте) та капіталістичне (розвинуте). Просте - це виготовлення продуктів праці на ринок селянами та ремісниками, що базується на незначній товарній власності, а також особистій праці товаровиробника та їх сімей. Капіталістичне - це вищий тип товарного виробництва, оснований на приватній власності та найманій праці.

 

Товар як специфічна форма економічного блага. Властивості товару

Товар - це продукт праці, що призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. Властивості товару: споживча вартість і вартість. Споживча вартість - це здатність товару задовольняти вимоги людини. За способом споживання діляться на предмети споживання і засоби праці. Споживча вартість повинна бути суспільною споживчою вартістю, тобто задовольняти потреби не виробника, а інших людей.

Вартість - це суспільна праця, затрачена на виробництво товару. Поняття „вартість” проявляється через мінову вартість, тобто здатність товару обмінюватись в певних пропорціях на інший товар. Обмінювались різні товари, які задовольняють різні потреби людини і мають різні споживчі якості. Але різні товари прирівнюються і обмінюються в рівних пропорціях, тому що всі вони мають вартість і є результатами людської праці. Таким чином, як споживчій вартості - товари якісно-різнорідні, а як вартості - якісно-однорідні, тому що вони результат людської праці.

Кожен товар має 2 властивості: споживчу вартість та вартість, тому що праця, затрачена на виробництво товару, має двоїстий характер. Наприклад: праця автослюсаря та кухаря Вони різняться: умовами виробництва, метою праці, знаряддями і предметами праці, характером операцій і результатом праці.

Конкретна праця - праця, що визначається в певній доцільній формі і створює споживчу вартість товару. Абстрактна праця - це праця товаровиробника, що характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми. Конкретна і абстрактна праці - це дві сторони однієї і тієї ж праці, яка створює товар. Конкретна праця створює споживчу вартість (якісний бік), абстрактна - вартість (кількісний бік).

 

Гроші як розвинута форма товарно-грошових відносин.

Концепції виникнення і сутності грошей

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товару.

Концепція виникнення грошей:

1) націоналістична - в її основі суб’єктивно-психологічний підхід до виникнення грошей і вона говорить, що гроші це продукт угоди між людьми;

2) еволюційна - гроші це товар особливого роду, загальний еквівалент, результат розвитку обміну і форм вартості. На процесі історичного розвитку виникли такі форми вартості: - проста або випадкова;

- повна або розгорнута; - загальна; - грошова.

Грошова або випадкова. Приклад: 1 вівця = 2 мішка зерна. Перший товар знаходиться у відносній формі вартості, а другий - це товар-еквівалент.

Повна або розгорнута - виникла після першого великого поділу праці.

1 вівця = 2 мішки зерна або 5м полотна або 1 сокира і т.д.

Перший товар - відносна форма вартості, решта - товари-еквіваленти.

Загальна - багатьом товарам відповідає один товар-еквівалент. 2 мішка зерна, 5м полотна, 1 сокира = 1 вівця. Перший товар - відносна форма власності, другий - товар-еквівалент.

Грошова - загальні еквіваленти місцевих ринків поступається місцем дорогоцінним металам, які мали такі властивості: однорідність, подільність, здатність до збереження, висока трудомісткість.

2 мішка зерна, 5м полотна, 1 сокира, 1 вівця = 2 гр золота.

З 4-3 ст.до н.е до 19 ст.н.е грошовим товаром були благородні метали: золото і срібло, а в др.пол.19 ст. грошима монопольно стало золото.

 

 

Функції грошей

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товару.

Функції грошей:

1) міра вартості. Міра вартості означає, що вартість всіх товарів вимірюється в грошах. Масштаб цін - вагова цінність металу прийнята за грошову одиницю;

2) засіб обігу. Гроші - це посередник в обміні товарів. Т-Г-Т. Дану функцію виконують реальні гроші: КГ = сц/о (де сц - сума цін товарів, о - швидкість обігу однойменний грошових одиниць);

3) засіб нагромадження чи утворення скарбів. Функцію виконує стабільна грошова одиниця;

4) засіб платежу. Функцію виконують кредитні гроші (векселі, чеки, кредитні картки). КГ = сц-К+П-ВР/о (К - товари в кредит, П - товари по яких наступив строк платежу, ВР - взаємні розрахунки);

КГ = СЦ-К+П-ВР/О

5) світові гроші. Загальний міжнародний платіжний або купівельний засіб.

 

15. Закони грошового обігу та інфляція. Грошові реформи

Грошовий обіг - безперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу обігу і засобу платежу.

Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається законом грошового обігу:

, де

ЦТ - сума цін всіх товарів, призначених для реалізації в певний період,

К - сума цін товарів, проданих в кредит,

П - платежі, за якими настав строк оплати,

ВР - взаємні розрахунки,

О - число оборотів грошової одиниці.

Тобто на кількість грошей в обігу впливає: кількість товарів і рівень цін, швидкість обертів грошової одиниці, рівень розвитку кредиту, рівень розвитку безготівкових розрахунків.

При функціонуванні повноцінних грошей в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження (коли потреба в грошах зменшувалась, вони перетворювались в скарб, якщо збільшувалась - повертались). Для паперового грошового обігу характерна нестабільність, яка випливає із самої природи цих грошей (випуск не регулюється потребами обігу в грошах, відсутній механізм автоматичного вилучення надлишку).

Дія закону грошового обігу в економіці практично весь час порушується. Як правило, кількість грошей в обігу більше суми товарних цін. Виникає інфляція.

Інфляція - знецінення грошей внаслідок переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей. Можливість виникнення інфляції – в самому факті використання символічних паперових і паперово-кредитних грошей (неповноцінних).

Основні причини інфляції:

- монополістичні тенденції в економіці та панування монополій;

- крах золотого стандарту (відсутність обміну банкнот на золото);

- зростання державного дефіциту і державного боргу (вплив військових витрат);

- диспропорції в економіці;

- кризові явища у валютно-фінансовій системі;

- циклічний характер економічного розвитку;

- необгрунтована економічна політика.

В Україні до кінця 80-х років ХХ ст. інфляція мала прихований характер внаслідок замовчування цих процесів.

Основні причини інфляції в Україні: глобальна причина інфляції - тотальне одержавлення економіки; конкретні причини: 1)глибока деформація основних пропорцій економіки (випуску засобів виробництва і предметів споживання, груп “А” і “Б”); 2) надмірна мілітаризація економіки; 3) значна монополізація економіки; 4) витратний механізм господарювання (дотації нерентабельним підприємствам, неефективне капітальне будівництво, утримання значного апарату управління, економічно незумовлена допомога іншим.країнам); 5)надмірна емісія грошей, кредитна емісія.

Слід розрізняти суть і форму прояву інфляції.

Суть – знецінення грошей, форма прояву – зростання цін. Вимірюється інфляція через індекс цін (найпростіший спосіб), який визначається співвідношенням ціни ринкового кошика в даному періоді до ціни аналогічного ринкового кошика в попередньому періоді, помноженим на 100%.

Інфляція супроводжується зростанням цін. Але не всяке зростання цін – інфляція.

Загальні ознаки інфляції: зростання цін; дефіцит товарів; знецінення грошової одиниці.

Види інфляції: 1. повзуча (ціни зростають до 5% в рік). 2. галопуюча (до 10%). 3. гіперінфляція (1-2% щоденно). 4. супергіперінфляція (перевищення гіпер інфляції).

Наслідки інфляції та антиінфляції підприємства: дефляція, нуліфікація, девальвація.

Дефляція - загальне зниження середнього рівня цін в економіці.

Нуліфікація - рішення держави про недійсність обезцінених грошей і заміна їх новими.

Девальвація - зниження обмінного курсу однієї країни до грошової одиниці іншої.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язаних між собою, але не тотожних аспекти: зовнішній ¾ стабільність обмінного курсу національної валюти; і внутрішній ¾ стабільність цін тобто відсутність інфляції, вибираючи модель проведення грошової реформи, вкрай важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора жорсткості” запровадження національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Вони значно різняться за своїми цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати таким чином:

1) становлення нової грошової системи. Вони були типовими при переході від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922-1924 роках ¾ це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети “совзнаки” на банкноти “червінці”.

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко окремі грошові реформи мають всі три ознаки, як наприклад, грошова реформа в Україні 2-16 вересня 1996 року. Створення нової незалежної держави спричинило виникнення власної національної грошової системи. Глибока інфляція в країні вимагала також проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.