Захист прав використання нематеріальних активів

Нематеріальні ресурси, як і інші ресурси, що використовуються підприємствами, мають бути створені або придбані підприємством. Водночас, нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов’язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише один суб’єкт господарювання. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора.

Нині, коли в Україні відбувається формування ринку інтелектуальної власності, особливо гостро стоїть питання про правовий захист нематеріальних ресурсів. На відміну від звичайних товарів продукти творчої діяльності, якщо вони не забезпечуються спеціальною правовою охороною держави, не в змозі приносити їх власникам скільки-небудь гарантовані прибутки. Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

Під патентом розуміється документ, що засвідчує пріоритет, авторство і виняткове право патентовласника на володіння, корис-

Тема 16

СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПРОДУКЦІЇ

Сутність конкурентоспроможності продукції, фактори забезпечення та методичні підходи до оцінки

Формування системи забезпечення конкурентоспромож-ності підприємства

16.3. Організаційно-економічна і фінансово-інвестиційна складові
системи забезпечення конкурентоспроможності підприємства

СУТНІСТЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПРОДУКЦІЇ, ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕТОДИЧНІ

ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

Досягнення підприємством конкурентоспроможного статусу без-посередньо пов’язане з просуванням ним своїх товарів до конкретної групи споживачів і прямо залежить від повноти задоволення їх запитів. Конкурентоздатність товару є наслідком функціонування конкурентоспроможного підприємства. Для забезпечення конкурен-тоздатності товару необхідним є ефективне управління факторами, умовами та причинами, що визначають якість продукції, витрати виробництва й досягнення максимального споживчого ефекту.

Конкурентоздатність продукції є показником, що характеризує ринкове положення товару в певний момент часу й не відображає довгострокові перспективи розвитку підприємства. Визначальними принципами оцінювання конкурентоздатності продукції, застосування яких дозволить підвищити точність оцінки та врахувати інтереси учасників ринку, є такими: а) рівень конкурентоздатності виробів є поняттям відносним і може визначатись лише в результаті порівняння його з подібним товаром підприємств-конкурентів; б) рівень конку-рентоздатності даного товару слід пов’язувати з конкретним ринком, оскільки ідея абсолютної конкурентоздатності є хибною (при оцінюванні рівня конкурентоздатності товару підприємству необхідно обмежуватись тим сегментом ринку, на який ставиться найбільший наголос при просуванні своїх товарів); в) рівень конкурентоздатності є величиною, що визначається в певний момент часу (за умови незмінності якісних і вартісних характеристик макаронних виробів рівень їхньої

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

14. Цінова політика визначає умови диференціації: а) часової; б) територіальної; в) галузевої; г) структурної.

15. За стратегії низьких цін підприємство робить ставку на:

а) мінімізацію витрат;

б) максимізацію розмірів прибутку;

в) максимізацію обсягів збуту;

г) максимізацію маси прибутку.

тування і розпорядження об’єктом на території дії охорони з метою одержання комерційної вигоди. Згідно законодавства, виняткове право володіння патентом надає його власнику наступні можливості: використання винаходу на свій розсуд; заборона використання винаходу третьою особою, крім випадків, коли таке використання не є порушенням прав патентовласника; продаж ліцензії; переуступка прав на об’єкт власності, що захищається патентом. Таким чином, суть виняткового права, як в Україні, так і в будь-якій іншій країні, залишається однією і тією ж, воно дозволяє забороняти іншим виробляти протягом певного часу і на певній території продукцію, що потрапляє під дію патенту.

Суть патентування полягає в отриманні патенту і прав, що містяться в ньому, – прав інтелектуальної власності. Основні цілі патентування: виникнення правового пріоритету на об’єкт промислової власності, першості, інформування потенційних споживачів про нові техніко-економічні рішення; отримання можливості патентовласником захищати свої права від несумлінних посягань з виплатою відповідної компенсації; вихід на світовий ринок об’єктів промислової власності, що неминуче передбачає первинність патентування їх в Україні.

Власник патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок і власник свідоцтва на торгову марку має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання відповідного об’єкта промислової власності на підставі ліцензійного договору (угоди).

Передача права власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання, комплексу інформації, що передається, тощо. У відповідності з цим розрізняють декілька видів ліцензій.

Залежно від підстави, на якій видається дозвіл використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. Добровільна ліцензія характерна тим, що в ній ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов’язки кожної сторони; обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного рішення державного органу проти волі патентовласника.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіату права викличного користування об’єктом ліцензії. Але ліцензіар зберігає за собою право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідок такої угоди ліцензіар сам

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

позбавляється права користування об’єктом ліцензії протягом визначеного у договорі періоду.

У залежності від характеру об’єкту, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, що захищене патентом.

За використання об’єкту ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширені серед них: періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продаж, до собівартості виробництва або у розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж являє собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово і не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Відповідно до законодавства України, авторським правом охороняються твори в галузі мистецтва, літератури, науки, зокрема комп’ютерні програми і бази даних. Власник авторського права для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторських прав, який зображається на кожному екземплярі твору і складається з латинської літери в колі – ©, імені власника авторського права і року першої публікації твору.

Охорона авторського права діє протягом всього життя автора та 50 років після його смерті. Відповідно до законодавства України, використання об’єкта авторського права допускається на підставі авторського договору. Проте закон передбачає в певних випадках вільне використання творів без укладення авторського договору і згоди автора. Таке використання має супроводжуватись обов’язковим позначенням імені автора і джерела запозичення, не повинне ущемляти необґрунтованим чином законні інтереси автора.