Загальна характеристика продукції

Продукція – сукупність матеріальних благ, добутих чи створених внаслідок виробничої діяльності:

– будь-яка продукція (товари) вітчизняного виробництва або імпортована на митну територію України, призначена для споживання та (або) виробництва іншої продукції, у тому числі напівфабрикати і сировина, а також матеріали, які використовуються у процесі її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та маркування;

– будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб;

– корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин.

Відповідно Держстандарту 15895-77 до терміна «продукція» подається таке визначення: «Продукція – це матеріалізований результат процесу трудової діяльності, отриманий у визначеному місці за визначений інтервал часу і призначений для використання споживачами з метою задоволення їхніх потреб як суспільного, так і особистого характеру».

Продукція підприємств класифікується за багатьма ознаками:

1. За характером споживчих властивостей, за формою виразу продукція підприємств ділиться на продукти і послуги. Продукти –

Використовується, коли робітники пов’язані єдиним технологічним процесом.

Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні контракту між работодавцем і виконавцем, де вказані режим та умови праці, рівень її оплати та інше.

ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ. СИСТЕМА УЧАСТІ В ПРИБУТКАХ

Фонд оплати праці (ФОП) сума грошових засобів, що виділяються для оплати праці всіх працівників підприємства. До нього входять основна і додаткова заробітна плата.

Фонд споживання більш ширше поняття і складається з 3 частин:

- ФОП;

- грошові виплати і заохочення (матеріальна допомога, трудові і соціальні пільги);

- дивіденди і відсотки за акціями трудового колективу.
Система участі в прибутках це стимулювання персоналу через

розподіл певної частки прибутку між працівниками підприємства. Розподіл може бути:

- строковим (виплачується щомісяця);

- відкладеним (сплачується раз на рік).

Системи участі в прибутках різняться залежно від показників та засобів мотивації:

- Стимулювання конкретних обсягів.

- Залежно від продуктивності праці.

 

- Система премій за результатами загальної діяльності підпри­ємства.

- Система оцінки заслуг.

- Система колективного стимулювання.

- Система надання акцій свого підприємства.

- Система володіння активами підприємств за посередництвом.

- Система розповсюдження опціонів (цінних паперів).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ 13

«ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ПРОДУКТИВНІСТЬ

І ОПЛАТА ПРАЦІ»

Питання для обговорення:

1. Дайте визначення поняттям: трудові ресурси, персонал під-приємства, промислово-виробничий персонал.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

2. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії. Назвіть їх. Дайте їм повне визначення.

3. Персонал підприємства класифікують за двома ознаками. Назвіть їх. Дайте їм повне визначення.

4. Які фактори та загальні тенденції, що впливатимуть у найближчі роки на формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні ви можете назвати? Поясніть вашу думку.

5. Розкрийте зміст функцій заробітної плати.

6. Які компенсації та інші заохочувальні виплати входять до заробітної плати?

7. Дайте визначення додаткової заробітної плати та елементів, що входять до її складу.

8. Дайте визначення поняття «фонд оплати праці».

9. Розкрийте особливості нарахування премій.

 

10. Розкрийте сутність відрядної форми оплати праці та особ-ливості її використання.

11. Визначте сферу та умови застосування погодинної форми оплати праці.

12. Розкрийте сутність контрактної системи оплати праці.

Тести 13

1. Як називається частина працездатного населення, що за своїми
віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері
діяльності?

а) персонал підприємства;

б) трудові ресурси;

в) промислово-виробничий персонал;

г) службовці.

2. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал під-
приємства поділяється на:

а) 4 групи; б) 5 груп;

в) 2 групи; г) 3 групи.

3. Дайте визначення кваліфікації.

а) це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах
професії

б) це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує
відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок;

здійснюється за цінами, що нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Гуртова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари.

Найбільш впливовими гуртовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб’юторські фірми тощо.

У практиці ринкових зв’язків широко використовуються і такі форми організації оптової торгівлі як аукціон, ярмарок.

Аукціон (від лат. «аисґіо (аисґіопіх» – продаж з публічних торгів) – це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) – наступний і т. д.

Аукціони розрізняють внутрішні і зовнішні, відкриті і закриті тощо. У світовій практиці відомі декілька способів ведення акціонерних торгів: 1) з підвищенням цін; 2) з постійним пониженням цін. В умовах переходу України до ринку аукціон розглядається як один із способів приватизації державних та муніципальних підприємств.

Ярмарок (від нім. «jahrmakt» – щорічний ринок) – це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонний розпродаж одного або багатьох видів товару. Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції.

Ярмарки поділяються на універсальні, багатогалузеві, галузеві і спеціальні. За останні роки в Україні ярмарки усе більше поши-рюються.

Ринок засобів виробництва, предметів споживання і послуг, що стає все більш орієнтованим на конкретний, часто індивідуальний попит, викликав до життя появу і таких нових форм реалізації як лізинг, інжиніринг та ін.

Лізинг (від англ. «leasing» – оренда, майновий найм) – угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т. д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких – збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків.

Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові будинки і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікаці і засоби оперативного зв’язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це – всі ті, хто здатний здійснювати мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворюючи їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

До інфраструктури ринку входить розгалужена система приватних, кооперативних, державних, змішаних гуртових і роздрібних торговельних структур, що визначають стан двох форм торгівлі в країні: гуртову і роздрібну.

Роздрібна торгівля – це торгівля, яка включає всю підприємницьку діяльність, пов’язану з продажем товарів і послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого, сімейного чи домашнього використання. До роздрібної торгівлі належить величезна мережа магазинів, що включає універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, супермаркети, магазини самообслуговування, склади тощо.

Гуртова торгівля – це частина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Гуртова торгівля

в) це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що
визначають ступінь підготовленості працівника до виконання
професійних функцій відповідної складності;

г) немає чіткого визначення.

4. У чому полягає головна мета сучасної кадрової політики?

а) набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір,
професійна орієнтація, наймання, адаптація);

б) підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності
(виробничо-технічне учнівство, загальна професійна підготовка,
підвищення кваліфікації, просування по службі);

в) забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства
(фірми, корпорації);

г) забезпечення кожного робочого місця, кожної посади персоналом
відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

5. Які види оцінки персоналу застосовують в практиці?
а) внутрішня оцінка; б) зовнішня оцінка;

в) самооцінка; г) групова оцінка;

д) часткова оцінка; е) повна оцінка.

6. Яка ознака не враховується при оцінці ділових якостей керівників і
спеціалістів?

а) комунікабельність;

б) здатність чітко планувати та організовувати свою роботу;

в) компетентність;

г) вік.

7. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна
плата – це:

а) абсолютна сума коштів, отриманих працівником пропорційно
до кількості і якості своєї праці;

б) винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку
за трудовим договором власник або уповноважений ним орган
виплачує працівникові за виконану ним роботу;

в) встановлений державою розмір оплати праці, нижче якого не
може здійснюватися оплата за фактично виконану роботу;

г) винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за
трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці.

8. До мінімальної заробітної плати не входять:

а) доплати;

б) надбавки;

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

в) заохочувальні та компенсаційні виплати;

г) правильні відповіді «а» і «в».

9. Основна частина заробітної плати працівника не залежить від:

а) результатів його праці;

б) рівня його кваліфікації;

в) складності роботи, що ним виконується;

г) результатів господарської діяльності підприємства, на якому
він працює.

10. Додаткова заробітна плата не включає:
а) тарифні ставки; б) доплати;
в) надбавки; г) премії.

11. Яка з основних форм заробітної плати є економічно найви-
гіднішою?

а) відрядна;

б) погодинна;

в) відрядна чи погодинна залежно від умов виробництва.

12. Для оплати праці допоміжних працівників і підсобників вико-
ристовується система оплати праці:

а) пряма відрядна; б) непряма відрядна;

в) акордна; г) бригадна.

13. Встановлення розцінки відразу за весь обсяг робіт з визначенням
терміну його виконання є характерним для системи оплати праці:

а) непрямої відрядної; б) прямої погодинної;

в) бригадної; г) відрядно-прогресивної.

14. Надбавки надаються працівникам за:

а) роботу в понаднормовий час;

б) шкідливі умови роботи;

в) високу професійну майстерність;

г) вислугу років.

15. Розмір преміальних доплат робітникам визначається у:

а) відсотках від основної заробітної плати;

б) відсотках від додаткової заробітної плати;

в) відсотках від основної та додаткової заробітної плати;

г) вигляді конкретної суми;

д) правильні відповіді «а» і «г»;

е) усі наведені відповіді правильні.

організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери – це грошові документи, що визначають взаємо-відносини між суб’єктами, що їх випустили і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні випускаються такі види цінних паперів: акції, облігації, зобов’язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку здійснюється продаж нових паперів після їх емісії (випуску). Вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені акції та облігації, тобто здійснюється їх перепродаж, обслуговується фондовою біржею.

Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо.

Валютний ринок – це такий специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв’язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування «чорного» або, так званих, паралельних ринків валюти, на яких курси валют відхиляються від офіційних курсів.

Ринок праці – це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями – за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб’єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) – «покупці» і окремі особи (працеємці) – «продавці».

Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дозволяє збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої сили та інші фактори.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб’єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб’єктами були різні власники, тобто необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності.

Фінансовий ринок – це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об’єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, що безпосе-редньо не призначені для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства необхідними благами. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв’язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов’язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб’єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства,

Тема 14 РИНОК І ПРОДУКЦІЯ