Принципи і типи цінової політики

Цінова політика є складовою стратегій і тактики ринкової поведінки товаровиробника, вагомою частиною маркетингової політики під­приємства. Вона має визначати не тільки ціну товару в залежності від ринків, але й її зміну у відповідності з життєвим циклом товару, діями конкурентів, зміною загальної кон’юнктури та іншими факторами.

Цінова політика - це сукупність економічних та організаційних заходів, спрямованих на досягнення кращих результатів господарської діяльності, забезпечення стійкості збуту, одержання достатнього прибутку.

Принципами цінової політики є такі:

- забезпечення відповідності напрямів і змісту цінової політики напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. При цьому цінова політика залежить від економічної політики підприємства;

- цінова політика має формуватись з урахуванням кон’юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає визначити сегмент ринку для виробника, а також характер зміни сегмента та цін;

- цінова політика має розроблятись, виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів споживачам, а також з урахуванням видів споживачів, форм розрахунку за товар та його якості;

- гнучкість політики ціноутворення, що досягається застосуванням різних знижок з ціни товару для різних споживачів;

- розробка цінової політики повинна залежати від якості товару та ступеня його новизни для споживача, що досягається застосуванням нових технологій та нового обладнання;

- урахування різних чинників, передусім зовнішніх, що не залежать від підприємства і впливають на цінову політику.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

з різними відтінками, формулами, в різному упакуванні, що свідчить про глибину товарної номенклатури.

І, нарешті, в залежності від того, в одній чи декількох сферах діє дана фірма, прагнучи завоювати міцну репутацію, можна говорити про більшу чи меншу гармонійність між товарами різних асортиментних груп. Зокрема, товарна номенклатура «Проктер енд Гембл» є негармонійною, оскільки поряд з асортиментними групами, тісно зв’язаними між собою (пральні порошки, шампуні і т. п.), випускає й інші (кава, чіпси), що свідчать про проникнення цієї фірми на інший ринок і завоювання там міцної репутації.

Параметри, що характеризують товарну номенклатуру, дозволяють підприємству визначити свою товарну політику. Воно може розширити свою діяльність такими способами: розширити товарну номенклатуру, включивши до неї нові асортиментні групи; збільшити насиченість уже наявних асортиментних груп, наблизивши до компаній з вичерпним асортиментом; запропонувати більше варіантів кожного з наявних товарів; і, нарешті, в залежності від того, в одній сфері чи в декількох буде діяти підприємство, більшою чи меншою мірою буде просте­жуватися зв’язок між усіма асортиментними групами.

РОЗРОБКА ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Розробка та здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; доброго знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості та ресурси нині та на майбутнє.

Розробка товарної політики передбачає виконання наступного переліку робіт:

- комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;

- оцінка рівня конкурентоздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;

- вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни;

- аналіз зміни виторгу, визначення його оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номен­клатури продукції з урахуванням її конкурентноздатності.

За кожною товарною одиницею асортиментного портфелю в межах проведеної товарної політики приймається рішення щодо марочного найменування: використовувати єдину марочну назву для всіх товарів

обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Крім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних – тих, які безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність – це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника тощо.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, від рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Водночас існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців. Так, наприклад, у харчовій промисловості налічується 850 професій та спеціальностей, а з них тільки близько половини є специфічними для цієї галузі.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності.

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців харак-теризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи тій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти).

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: висококваліфіковані кваліфіковані малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку. Класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності (або її динаміки) окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними.

Це дозволяє не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші структурні зміни, їхні рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів.

Управління трудовими ресурсами, забезпечення їхнього ефективного використання потребує обов’язкового формування системи оцінки трудового потенціалу підприємства. Передовсім слід розрізняти явочну, облікову та середньооблікову чисельність працівників підприємства.

Явочна чисельність включає всіх працівників, що з’явилися на роботу.

Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

Середньооблікова чисельність працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, хто не виходять на роботу з поважних причин.

Крім оцінки персоналу з допомогою групування за названими вище ознаками, в зарубіжній та вітчизняній практиці управління трудовими ресурсами найчастіше використовуються подані нижче показники, які потребують порівняння з аналогічними в споріднених підприємствах або мають аналізуватися в динаміці.

;

Стабільність або «відданість» =

Загальна сума років роботи на цьому підпріємстві усього персоналу Середньооблікова чисельність

Асортиментна політика підприємства є важливим параметром впливу на збут. Кожен товарний асортимент вимагає особливої стратегії. У більшості підприємств роботу з кожною асортиментною групою товарів доручають окремій особі, яка приймає ряд рішень щодо широти товарного асортименту і товарів, що його уособлюють.

Товарний асортимент вважається «вузьким», якщо можна збільшити прибуток, доповнивши його новим товарами. І, навпаки, товарний асортимент «широкий», якщо прибуток можна збільшити, виключивши з нього низку товарів. Широта асортименту в значній частині визначається тими цілями, що ставить перед собою підприємство. Якщо воно бажає поставити на ринок вичерпний асортимент, домагаючись значної частки товару даної групи на ринку, то товарний асортимент буде широкий. Але якщо підприємство зацікавлене у високій прибутковості свого бізнесу, воно буде мати звужений асортимент дохідних товарів.

З часом відбувається відновлення і насичення товарного асортименту новими товарами, що дає можливість підприємству:

- дістати додатковий прибуток, задовольняючи потребу, що виникла;

- задовольнити дилерів, що скаржаться на проблеми існуючого асортименту;

- забезпечити більш високий рівень використання існуючих виробничих потужностей;

- стати провідною фірмою з вичерпним асортиментом на даному товарному ринку;

- не допустити появи нових конкурентів на товарному ринку.
Якщо підприємство випускає кілька асортиментних груп товарів,

то мова йде про товарну номенклатуру.

Товарна номенклатура - сукупність усіх асортиментних груп і товарних одиниць, пропонованих покупцям продавцем. Товарну номенклатуру підприємства можна охарактеризувати з погляду широти, насиченості, глибини, гармонійності.

Кількість асортиментних груп, що випускаються підприємством, свідчить про широту товарної номенклатури. Чим їх більше, тим більш широка номенклатура продукції, що випускається.

Так, наприклад, відома фірма «Ейвон» випускає три асортиментних групи товарів: косметика, ювелірні вироби і господарські товари. Кожна з них складається з декількох підгруп: наприклад, косметичні товари включають губну помаду, рум’яна, пудру та ін. Усього в товарну номенклатуру входить 1300 різних товарних одиниць.

У той же час фірма може запропонувати кілька варіантів кожного з наявного найменування товару. Наприклад, пудра розсипна та компактна,

 

Економіка підприємства

Тема 15

ТОВАРНА ТА ЦІНОВА

ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА