Нематеріальні ресурси та їх класифікація

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться об’єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.

Промислова власність є поняттям, що застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. До об’єктів цієї власності належать: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування. Винаходи – нові та ті, що мають істотні відмінності технічних рішень задач у будь-якій галузі економіки, що дають позитивний ефект. Винахід має бути новим, мати рівень винахідництва, бути придатним для промис-лового використання. Розрізняють наступні види об’єктів винаходів: пристрій, спосіб, речовина. Промисловий зразок – це художнє або художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу і призначене для задоволення естетичних і ергономічних потреб; він забезпечується правовою охороною за умов його новизни, оригінальності та придатності до промислового виготовлення. Корисна модель – це результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин. Корисні моделі іноді називають малими винаходами, але відповідаючи

 

Функції менеджменту

*

Методи менеджменту Управлінські рішення

ВХІД

ВИХІД

--------- ►

Конкуренто-спроможний персонал; капітал; конкуренто-спроможні технології; інформація; ресурси та ін.

збільшення при-

SS-частки

Зворотний зв’язок між системами

продаіу задово-лення ж нтерес в ус ро х учасникї

Рис. 16. Процес взаємодії системи забезпечення конкурентоспроможності з іншими системами

Побудова системи забезпечення конкурентоспроможності під-приємств, наприклад, м’ясної промисловості базується на підсистемах: техніко-технологічній, соціально-трудовій, організаційно-економічній і

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

конкурентоздатності може значно змінюватись під впливом, наприклад, зміни умов і структури споживання).

Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоздатності його продукції. У зв’язку з особливостями виробництва продукції та її місцем при формуванні споживчих ринків фактори впливу на формування конкурентоздатності розглядаються у взаємозв’язку: ціна продукції, маркетингові заходи, якість сировини та продукції. Запропоновано визначення поняття, яке враховує ці особливості: конкурентоздатність продукції - це економічна категорія, що характеризує ступінь привабливості продукції для покупців за результатами суб’єктивного співставлення сукупності якісних та вартісних параметрів, що задовольняють конкретну потребу споживачів і відповідають вимогам ринку на певний період часу.

Істотний вплив на забезпечення конкурентоздатності продукції здійснює наявність привабливої торгової марки, яка є ефективним інструментом маркетингової діяльності. Тому для забезпечення конкурентоздатності продукції науковці виділяють поняття «кон-курентоспроможність торгової марки». Конкурентоспроможність торгової марки - це сукупність специфічних функціональних та емоційних властивостей, яка за допомогою ефективних інструментів маркетингу сприяє залученню потенційних споживачів - сегменту ринку підприємства, посиленню та утриманню конкурентної переваги за рахунок формування стійкої прихильності до товару в порівнянні з торговими марками конкурентів.

Для захисту регіонального ринку певних виробів від сильних конкурентів в основу виробничо-збутової діяльності підприємств слід покласти маркетингову орієнтацію, метою якої має стати узгодження виробничої та збутової політики з мінливими потребами споживачів. Складовими маркетингової орієнтації слід вважати такі: маркетингові дослідження та аналіз ринку виробів підприємства; вибір найефективніших каналів руху, стимулювання збуту цієї продукції; управління асортиментною політикою підприємства; формування оптимальної цінової політики підприємства.