Поняття оборотних фондів та оборотних коштів

Оборотні фонди - частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Оборотні фонди у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості.

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції споживаються цілком, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

До оборотних фондів належать:

- виробничі запаси - ті матеріальні ресурси, що вже поступили на підприємство, але ще не піддавались обробці або використанню;

- сировина й основні матеріали - в результаті певної обробки перетворюються в готові вироби (продукти);

- куплені напівфабрикати - за своєю основою це матеріали, що пройшли попередню обробку, але вимагають певного доопрацювання для перетворення їх у готові вироби;

- допоміжні матеріали - безпосередньо не входять до готової продукції, але беруть участь в її створенні або наданні їй певних властивостей;

- паливо;

- тара - призначена для упаковки готової продукції;

- запасні частини для ремонту машин і обладнання;

- малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар - використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу;

- комплектуючі вироби - кінцева продукція, отримана з інших підприємств, яка використовується на стадії складання готової продукції.

- незавершене виробництво - продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

власного виробництва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того самого підприємства. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг);

- витрати майбутніх періодів - становлять витрати підприємства
на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не
надійшли на підприємство. Після одержання підприємством цих
активів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів
переходить із групи «витрати майбутніх періодів» у групу «виробничі
запаси».

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі у створенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безпе­рервного кругообігу засобів виробництва.

Фонди обігу включають:

- розрахункові документи в банках;

- кошти в розрахунках у банках;

- залишки товарної продукції на складі;

- готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

- готівка в касі;

- інші кошти.
Класифікація оборотних коштів:

1) За місцем у процесі виробництва:

- оборотні фонди;

- фонди обігу.

2) За джерелами формування:

- власні і прирівняні до них;

- позичені (у формі кредитів банків);

- залучені (через акціонування).

3) За способами планування і нормування:

- нормовані - ті елементи оборотних коштів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності;

- ненормовані - елементи оборотних коштів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

 

4) За елементами (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів, інші).

5) За періодом функціонування оборотних коштів:

- постійна частина - незмінна частина розміру оборотних коштів,
яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не

витрати підприємства за рахунок отриманих валових доходів, виходячи з точки беззбитковості.

Ціна виробу (Ц_в) визначається за формулою:

Цв = Сз + Суп, Ввп

де С_з - змінні витрати на одиницю виробу;

Суп - умовно-постійні витрати виробництва;

В_еп - кількість виробленої продукції.

Валовий дохід від реалізації (Р)

Зона прибутків

Валові витрати (С)

Зони збитків

Змінні витрати (Сзм)

Постійні витрати (Сп)

Для розрахунку оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від обсягу виробництва і виручки від обсягу реалізації. На рис. 19 наведена графічна інтерпретація цієї залежності при постійній ціні.

Рис. 19. Точка беззбитковості

Лінія 1 відображає постійні витрати підприємства (Сп), що не залежать від обсягу виробництва (В). Лінія 2 характеризує зміну змінних витрат (С_ю), які пропорційні обсягу виробництва. Зростання валових витрат при збільшенні обсягу виробництва характеризується лінією 3, а збільшення виручки від реалізації (Р) - лінією 4.

У загальному вигляді, витрати на виробництво (С) і виручка від реалізації продукції (Р) описуються рівняннями:

Ц = С + С_зм · В. де С - постійні витрати;

С_зм - змінні витрати;

В - обсяг виробництва;

Ц - ціна одиниці продукції.

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

17.2. ВИЗНАЧЕННЯ ТОЧКИ БЕЗЗБИТКОВОСТІ Метод полягає у визначенні ціни на основі розрахунку оптимального обсягу виробництва, який дозволяє відшкодувати всі

Невиробничі

операційні вит-

рати (витрати

періоду)

 

4. Відношення до видів вироб-ничих процесів	Основні витрати
	Накладні витрати
5. Ступінь залежності від обсягів вироб-ництва (випуску) продукції (робіт, послуг)	Змінні (умовно- пропорційні) витрати
	Постійні (умовно- непропорційні) витрати
6. Зміст і призначення витрат	Економічні елементи витрат

Калькуляційні статті витрат

 

7. Однорідність економічного змісту витрат	Прості (одноелементні) витрати
	Комплексні витрати
8. Спосіб віднесення на об’єкт витрат	Прямі витрати

Непрямі витрати

Продовж. табл. 17

Характеризують ресурси, використані в загальних, адміністративних, збутових та інших процесах операційної діяльності, які не належать до виробничих

Характеризують ресурси, використані в основних виробничих процесах (процесах безпосереднього виготовлення продукції)

Характеризують ресурси, використані в процесах безпосереднього обслуговування і управління основними процесами виготовлення продукції

Витрати, загальна сума яких змінюється майже прямо пропорційно до змін обсягів виробництва випуску) продукції

Частина витрат за певний період часу, загальна сума яких майже не змінюється при зміні обсягів виробництва (випуску) продукції

Характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат

Характеризують склад використаних ресурсів у залежності від напрямів і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об’єкт витрат

Характеризують використані ресурси одного економічного змісту (один економічний елемент витрат)

Характеризують використання декількох еко-номічно різнорідних ресурсів, що мають однакове виробниче призначення

Складові витрат, що розраховуються прямими методами на об’єкт віднесення витрат

Компоненти витрат, що нероздільно пов’язані з двома і більше об’єктами віднесення втрат, і тому розподіляються на один об’єкт витрат пропорційно до економічно обґрунтованої бази

пов’язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим при­значенням, тобто це та мінімальна величина оборотних коштів, що необхідна підприємству для виробництва продукції;

- змінна частина - коливається відповідно до сезонних змін
обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в
окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

6) За рівнем ліквідності:

- високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

- швидколіквідні (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби);

- повільноліквідні (запаси).

7) Залежно від ступеня ризику:

- з мінімальним ризиком (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

- з малим ризиком (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом);

- з великим ризиком (сумнівна дебіторська заборгованість, залежал виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом).

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії:

- Постачання - підготовча стадія, яка проходить у сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у виробничі запаси.

- Виробництво - вартість продукції, що виготовляється, авансується далі. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також амортизація. Ця стадія завершується випуском продукції.

- Реалізація готової продукції. Лише після того як товарна форма вартості виготовленої продукції перетвориться в грошову, авансовані засоби повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення - прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, долучається до них і здійснює разом із ними наступні цикли обороту.