Регулювання конкуренції в ЄС і обмежувальна ділова практика (ОДП)

У ЄС послідовно проводиться єдина узгоджена політика в галузі конкуренції (ЄС Treaty Rules оn Compеtition). Головна мета цієї політики - забезпечити в рамках ЄС вільну конкуренцію між фірмами шляхом створення ефективного механізму наднаціонального контролю за обмежувальною діловою практикою гнучкого і послідовного наддержавного регулювання

 

 

Законодавство ЄС стосується наступних видів несумлінної конкуренції: · картелі: · зловживання пануючим положенням на ринку; · державне субсидування виробництва.

 

 

Проведення єдиної політики із забезпечення умов вільної конкуренції в рамках єдиного ринку було передбачено Римським договором про створення ЄЕС від 1957 р. у статтях 35.37, 85-94, де забороняються різного роду угоди, поглинання, злиття, а також інші індивідуальні і групові дії приватних і державних підприємств, що спричиняють ті або інші обмеження конкуренції і перешкоджають вільному обертанню між державами-членами ЄС товарів, послуг, робочої сили і капіталів

Згідно статті 35 у країнах-членах ЄС заборонені усі угоди між підприємствами, рішення об'єднаних підприємств і узгоджені дії, що можуть перешкодити торгівлі між державами-членами, метою і результатом яких можуть стати запобігання, обмеження або перекручування конкуренції усередині ЄС

У статті 37 Римського договору встановлюється, що держави-члени ЄС повинні перетворювати існуючі монополії таким чином, щоб вони не дискримінували партнерів. Основні норми законодавства про конкуренцію містяться в статтях 85 і 8б Римського договору

Стаття 85 Римського договору спрямована проти практики змови між підприємствами, що ускладнює нормальну конкуренцію. У цій статті передбачені заходи проти обмежувальної ділової практики

Стаття 86 Договору забороняє 6удь-якезловживання одним або декількома підприємствами домінуючим Положенням у рамках Загального ринку бо в його істотній частині в тій мірі, У який це може впливати на торгівлю між країнами-членами ЄС. Тут найважливішими є два елементи: панування і несумлінне використання такої ринкової влади. Для визначення, чи має підприємство домінуюче положення, Комісія спочатку установлює відповідний ринок, а потім оцінює ступінь домінування (панування) на ньому

 

Дотримання всіх встановлених правил могло би призвести до негативних наслідків у розвитку інтеграційних процесів і ринкових відносин. Щоб уникнути таких наслідків у Римському договорі в ст.. 85 п. 3 були передбачені вилучення, що дозволяють фірмам укладати угоди, «які сприяють покращенню виробництва або розподілу товарів і сприяють технічному і економічному прогресу»

 

Заборони ст. 85 (І) не є абсолютними - Комісія ЄС може визнавати обґрунтованими обмежувальні угоди, якщо це має економічні переваги. У ст. 85 (3) Договору Комісії ЄС надається право видавати індивідуальні вилучення, якщо дотримані певні умови

 

 

Групові вилучення (виключення) також відіграють важливу роль. Комісії ЄС надані повноваження випускати постанови і інструкції, що звільняють від санкцій ряд угод, що відповідають визначеним критеріям вилучення

 

Контроль за застосуванням на практиці статей 85-86 Римського договору був покладений на Європейську комісію ЄС, що одержала право збирати і перевіряти необхідну інформацію про порушення правил конкуренції і на її основі виносити самостійні рішення, що зобов'язують підприємства припинити незаконну практику. Рішення Комісії можуть бути змінені чи скасовані тільки за рішенням суду ЄС.

 

Правила конкуренції в ЄС поширюються і на підприємства третіх країн, що здійснюють свою діяльність у країнах-членах ЄС, відповідно до рішень Комісії і суду ЄС. Причому вони поширюються й у тих випадках, коли фірми третіх країн виступають на єдиному ринку ЄС через свої філії і дочірні компанії, розташовані в країнах-членах ЄС. Відповідно до правил ЄС, відповідальність за такі дії несуть їхній материнські компанії. І хоча ні Комісія, ні суд ЄС не можуть, не торкаючись суверенітету третіх країн, стягувати штрафні суми з фірм, що знаходяться в юрисдикції своїх національних судів, вони вправі накласти арешт на їхні активи, що знаходяться на території країн-членів ЄС. Це стосується в першу чергу діяльності ТНК

 

Питання субсидування регулюються ст. 92 Римського договору. У ній забороняються будь-які форми державного субсидування, за винятком дотацій соціального характеру. ця стаття встановлює єдині правила, що стосуються державної допомоги національним фірмам; признається несумісною будь-яка форма державної допомоги, якщо вона може порушити конкуренцію. створюючи більш сприятливі умови для окремих підприємств чи їхньої продукції

 

Виключення складає державна допомога для відшкодування збитку, заподіяного надзвичайними обставинами; допомога з метою сприяння економічному розвитку окремих регіонів з низьким рівнем життя й у деяких інших цілях. Згідно ст. 93 (абз. З) субсидування виробництва в рамках ЄС поширюється на проекти, що відбивають «загальні європейські інтереси», чи на «усунення істотних перешкод» у господарській практиці одного з держав-членів, на розвиток окремих галузей господарства

 

Важливим напрямком регулювання підприємницької діяльності є вироблення єдиного антимонопольного законодавства ЄС. Його ціль - забезпечення вільної конкуренції на рівні підприємств. У рамках національного регулювання конкуренції забороняються різного роду дії з боку підприємств і держав, що спричиняють ті чи інші обмеження конкуренції і перешкоджають вільному обертанню товарів, послуг, капіталів і робочої сили

 

Антимонопольна практика

Антимонопольна практика в ЄС особливо широкий розвиток одержала в 90-і роки і стала одним з найважливіших напрямків регулювання підприємництва, що було пов'язано з процесом транс націоналізації виробництва і капіталу

Оскільки монополія на ринку виникає насамперед на основі концентрації виробництва і капіталу, одним з найважливіших засобів антимонопольної практики є контроль за злиттями і поглинаннями

 

Злиття у визначених умовах сприяють посиленню конкуренції, особливо в тих випадках, коли злиття двох фірм породжує сильного конкурента. Злиття сприяють підвищенню рівня менеджменту, якщо купується слабка фірма, що має малоефективне управління. Тоді високоорганізована компанія шляхом придбання контрольного пакета акцій встановлює твердий контроль за діяльністю керуючих, добиваючись їхньої ефективної роботи

Процес концентрації виробництва служить важливим фактором розвитку інтеграційних процесів і підвищення ефективності економіки. Тому задачею органів ЄС є створення перешкод для надмірної концентрації економічної влади. При цьому забороняється не сам по собі процес концентрації, а зловживання, що випливають із захоплення домінуючих позицій

У грудні 1989 р. була прийнята Інструкція № 4064/89 про наділення Комісії правом контролю за злиттями й об'єднаннями фірм країн-членів, яка доповнює статті 85 і 86 Римського договору. Цей документ надав Комісії право здійснювати попередній контроль за угодами злиття і поглинання

Об'єктом регулювання стали великі злиття. Сукупний оборот компаній, що приймають участь в таких операціях, повинен складати більш ніж 2 млрд. євро, а оборот двох компаній, що об'єднуються, в межах ЄС - 250 млн. євро. Фірми повинні заздалегідь попередити комісію про майбутнє злиття а60 поглинання

у вересні 1990 р. вступив в силу закон про контроль за злиттям фірм, в основу якого було покладена Інструкція 40б4/89. Згідно з інструкцією, справи про злиття і поглинання фірм, які діють на території Спільного ринка, передаються до відання Європейської комісії. Комісія повинна 6ути повідомлена про злиття або поглинання фірм в масштабах ЄС

 

 

 

Останнім часом органи ЄС здійснюють більш гнучкий підхід до узгодженої діяльності підприємств. Це пов'язано передусім з посиленням інтеграційних процесів в Європі, зі зростанням зовнішньої конкуренції