ТОП 10:

Міжнародний валютний фонд - МВФ



Цілі та напрямки діяльності МВФ

Був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. Конференція прийняла Угоду, що виконує роль його Статуту. Угода на6рала сили в 1945 р., практична діяльність Фонду почалася в 1947 р. Угодою визначаються відносини ООН і МВФ; останній виступає як спеціалізована установа ООН. В Угоді міститься положення про те. що ООН не має права давати Фондові рекомендації, що відносяться до проведеної ним політики. Статті Угоди змінювалися тричі; у 1969, У 1978 і в 1992 р. У 1969 р. - У зв'язку з уведенням спеціальних прав запозичення (СПЗ). УІ 978 р. - в результаті зміни порядку валютного регулювання: замість права затверджувати валютні паритети було введене спостереження за функціонуванням світової валютної системи і станом валютних курсів. У 1992 р. - у зв'язку з наданням Фондові права тимчасово припиняти права членів на участь у голосуванні й інші пов'язані 3 цим права у випадках, коли країна-боржник із простроченою заборгованістю, яку МВФ позбавив права запозичати його ресурси, продовжує ухилятися від виконання своїх статутних обов'язків
Членами МВФ є 181 держава (І 997 р.). У МВФ вступили країни, що раніше входили до СЕВ
Практично МВФ є інституціональною основою Міжнародної валютної системи. Він покликаний здійснювати регулювання валютно-розрахункових відносин між державами-членами і надавати їм фінансову допомогу при виникненні валютних ускладнень шляхом надання короткострокових позик в іноземній валюті
Членство в МВФ є передумовою для вступу країни в МБРР. Фонд підтримує тісні зв'язки з МБРР, ВТО, Банком міжнародних розрахунків (БМР)

 

 

Структура правління

Вищим органом Фонду є Рада керуючих (Board of Governors). Система голосування в ньому визначається розміром внеску країни у Фонд. Оскільки МВФ організований за принципом акціонерного товариства, число голосів країн-учасниць визначаються пропорційно їхній частці в капіталі. У 2000 р. на частку США приходилося 18,2 % голосів; Великобританії - 5,1; Німеччини - 5,6; Франції - 5,1; Італії - З,1; Японії - 5,6; Канади - 29 %. Частка країн ЄС складала в загальній сумі 2б,7 %. Звідси випливає, що США і країни Західної Європи практично мають у своєму розпорядженні можливість здійснювати контроль над процесом прийняття рішень у МВФ. На частку розвитих країн (22 держави) приходиться 60,З % загальної суми голосів
Оперативною діяльністю Фонду керує Виконавча рада (Executive Board) , Директорат, Рада директорів
У складі МВФ 5 департаментів: (1) з питань податків; (2) юридичний; (З) казначейства; (4) розрахунково-обчислювальних послуг; (5) валютних і обмінних операцій, а також Секретаріат технічної допомоги.

 

 

Фінансові ресурси МВФ утворяться з членських внесків країн-членів, що являють собою квоти по підписці (quota), виражені в одиницях СПЗ. Загальна суму квот (капіталу МВФ) складала на 30 квітня 2000 р. 145 млрд. СПЗ (198 млрд. дол.). Для порівняння: у 1947 р. загальна сума квот 49 країн-членів МВФ складала 7,7 млрд. СПЗ (понад 10 млрд. дол. по курсу, що діяв у той момент). Квота є найбільш важливою, ключовою ланкою в механізмі фінансових і організаційних взаємин країн-членів із МВФ. Вона визначає суму підписки країни на капітал МВФ, можливості використання нею ресурсів Фонду, а також кількість голосів, який вона в ньому розміщує. Розміри квот визначаються на основі економічного значення і питомої ваги країн у світовій економіці і міжнародній торгівлі. До 1978 р. 25 % квоти оплачувалися золотом, тепер - резервними активами (СПЗ і конвертованою валютою за узгодженням із МВФ): 75 % підписки на акції оплачуються національною валютою
На додаток до власного капіталу, що є головним джерелом фінансування діяльності, МВФ, відповідно до Статуту, може використовувати як позикові засоби для поповнення своїх запасів валюту будь-якої країни-члена, що необхідна в зв'язку з його операціями. МВФ одержував позики в казначействах і центральних банків Бельгії, Саудівської Аравії, Швейцарії, Японії і деяких інших країн-членів, у Банку міжнародних розрахунків
На сучасному етапі значно виріс вплив країн Західної Європи і Японії. В умовах, що змінилися, США позбавилися можливості монопольно визначати політику МВФ. Тепер вони повинні погоджувати політику МВФ спільно зі своїми головними партнерами - країнами Західної Європи і Японії. Практика показала що всі рішення стосовно питань, що приймаються в рамках МВФ, фактично розробляються й узгоджуються в невеликому колі промислово розвитих країн, що належать до Групи десяти. (Бельгія, Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, Нідерланди, США, Франція, Швеція, Японія) або Групи семи. (ті ж країни, крім Бельгії, Нідерланди і Швецію) на чолі зі США. Вплив США на рішення, прийняті МВФ, продовжує залишатися досить сильним і без згоди США практично жодний значний захід не здійснюється

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.194.190 (0.004 с.)