Європейська патентна організація (European Patent Organizatіon - ЕРО)

Створена на основі Європейської патентної конвенції, підписана на дипломатичній конференції в Мюнхені в 1973 р. Конвенція набрала чинності в 1977 р. і вже з наступного року почався прийом патентних заявок

Конвенція про видачу європейських патентів включає: (1) текст самої Конвенції; (2) правила, що регулюють застосування на практиці положення Конвенції; (3) протокол про визнання; (4) протокол про привілеї і імунітети; (5) правила сплати мита.

Європейська патентна система заснована на співробітництві Європейського патентного відомства з національними патентними відомствами і припускає узгодження національного патентного права з Положеннями Конвенції про видачу європейських патентів

Патент є офіційним документом, що надає його власнику виключне право користуватися запатентованим винаходом на визначеній території і на обмежений термін, протягом якого ніхто не може виготовляти, продавати або використовувати цей винахід без його згоди. Інформація про всі патентні заявки і видані патенти публікується

 

У Конвенції не дається визначення поняття «винахід», але міститься перелік того, що не може розглядатися як винахід чи як винахід із промисловим застосуванням або явно не підлягає патентуванню. Відповідно до Конвенції про видачу європейських патентів, необхідними передумовами патентування є новизна, винахідництво і виробнича застосовність

 

 

 

Конвенція про видачу європейських патентів складає основу Конвенції про патенти ЄС, прийняту в 1975 р. і доповнену Угодою про введення патентів ЄС у 1989 р. Вона була підписана 12 країнами-членами. Після вступу в силу цієї Угоди ЄПО буде нести відповідальність за видачу, обмеження терміну й анулювання патентів ЄС. Положення Угоди про патенти ЄС передбачають однакову процедуру подачі заявок і рівні права їхніх власників на всьому просторі ЄС, а також на території тих держав, що підписали Конвенцію про видачу європейських патентів і Угоду 1989 р. Дотримання положень Конвенції в країнах ЄС забезпечує Загальний патентний апеляційний суд

З 1993 р. ЄПО укладає договори про поширення європейських патентів з країнами- нечленами Організації за умови, що ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності. Це забезпечує особам, що подають заявки на патенти, простий і недорогий спосіб одержання патентного захисту через процедуру подачі заявки на європейський патент в ЄПО. Такі угоди є проміжним етапом на шляху до приєднання до Конвенції про видачу європейських патентів

Члени Європейської патентної організації - 17 держав: Австрія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина, Данія, Іспанія, Франція, Великобританія, Греція, Ірландія, Італія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Португалія, Швеція

 

 

Видача патентів здійснюється Європейським патентним відомством (ЄПВ), що є виконавчим органом ЄПО. Відповідно до Конвенції заявник подає одну заявку в ЄПВ, що містить вказівку країн-учасників Конвенції, у яких він запрошує охорону. У випадку видачі європейського патенту в кожній з названих країн європейський патент має автономний режим. Це означає, що анулювання патенту в одній із зазначених країн ніяк не впливає на дію патенту в інших країнах. Заявки на європейський патент можуть подаватися або в ЄВП (Мюнхен, Гаага, Берлін), або в національні патентні відомства сторін, що домовляються

 

 

Європейський патент вважається виданим з дати публікації відомостей про його видачу в європейському патентному бюлетені. Звичайні річні мита за підтримку європейського патенту в силі сплачуються до відомств кожного з вказаних держав. Розміри цього мита встановлюються урядами держав-учасників Конвенції. З огляду на специфіку взаємин заявника з національними відомствами, ЄПВ видає спеціальне керівництво Law Relating to the EPQ для заявників відносно національних законодавств у частині їхнього співвідношення з Європейською патентною конвенцією. Національні відомства 50 % загальної суми цього мита передають до ЄПВ

У 1989 р. відбулася третя Конференція з патенту ЄС, на якій була прийнята Конвенція про європейський патент для ЄС, тобто про патент, що має однакову дію на території всіх держав, які ратифікували Конвенцію. До кінця 1994 р. тільки п'ять держав із дванадцяти ратифікували Конвенцію

 

Законодавчим органом ЄПО є Адміністративна рада, що складається з представників договірних держав і їхніх заступників. Адміністративна рада вправі вносити виправлення в Конвенцію, що мають відношення до передбачених в ній термінів; у правила застосування; у правила, що стосуються фінансів, мита, послуг. Рада здійснює контроль за діяльністю ЄПВ

ЄВП очолює Президент, що визначає задачі цього відомства в Мюнхені і його відділення в Гаазі, представляє Адміністративній раді доповідь про його діяльність, готує і забезпечує виконання бюджету

 

 

На відміну від більшості патентних відомств світу ЄПВ є фінансово самостійним і цілком госпрозрахунковим. Воно існує за рахунок плати за надані ним послуги у вигляді процедурних зборів і 50 % зборів, що надходять до національних відомств за європейські патенти