Регулювання підприємницької структури і підприємницького середовища

Для західноєвропейських компаній створення єдиного ринку є основою їхніх господарських зв'язків. Єдиний внутрішній ринок припускає відсутність внутрішніх границь: фізичних, податкових, технічних бар'єрів. Велика частина заходів щодо створення єдиного внутрішнього ринку була виконана до початку 1993 р., коли було офіційно довершене створення єдиного внутрішнього ринку й уніфікація законодавства з найважливіших напрямків підприємницької діяльності. У процесі створення єдиного внутрішнього ринку ЄС Комісія європейського співтовариства (КЕС) розробила близько 300 директив, спрямованих на формування уніфікованого режиму господарських відносин у рамках ЄС

Створення єдиного ринку покликано підвищити конкурентноздатність західноєвропейських підприємств за рахунок ліквідації втрат у внутрішньорегіональній торгівлі, викликаних розходженнями в рівнях економічного роз витну країн-членів, загостренням конкуренції, що призведе до банкрутства малих і середніх підприємств. У більш вигідному становищі опиняються фірми, орієнтовані на експорт у треті країни, а також фірми високотехнологічних галузей промисловості

 

 

Незважаючи на усунення фізичних границь, між країнами ЄС залишилися різноманітні формальні і неформальні обмеження і бар'єри. До їхнього числа відносяться технічні бар'єри, що, гарантуючи захист навколишнього середовища і мінімальний рівень безпеки для споживача, власне кажучи носять протекціоністський характер і виступають перешкодою на шляху вільного переміщення товарів

Розходження в технічних нормах і стандартах у країнах ЄС вимикають додаткові витрати в виробників на доробку продукції j незліченні зміни. що проводяться з метою задоволення вимогам різних національних стандартів. Такі правила гальмують розвиток кооперації між підприємствами різних країн-членів, стримують обмін товарів у рамках ЄС. Крім того, вони збільшують витрати на одиницю продукції j вартість зберігання запасів, викликають додаткові витрати на дослідження, розробки j маркетинг

В даний час органами ЄС розробляється новий напрямок, так називана політика «підтвердження відповідності» Її задачею є зменшення втручання держави в процес стандартизації на національному рівні. Надалі передбачається проведення технічного контролю структурами, що не залежать ні від держави, ні від національних і європейських бюро по сертифікації. Встановлення технічних стандартів доручено спеціальним органам, що зобов'язані визнавати еквівалентність стандартів, що діють у всіх країнах-учасницях ЄС. Застосовується принцип «взаємного визнання», коли кожна країна повинна визнавати еквівалентність стандартів іншої країни

Важливою галуззю регулювання господарських відносин є розвиток міжфірмового співробітництва. До початку 90- х років у ЄС фактично склалася система наднаціонального регулювання міжфірмових зв'язків і пов'язаних з ними процесів на макрорівні. Визнаючи виключну складність і необхідність цього виду підприємницької діяльності, інституціональні органи ЄС створили умови (удосконалення фірмового законодавства, уживання погоджених заходів щодо охорони інтелектуальної і промислової власності, розробка європейського патенту, удосконалювання податкового режиму діяльності компаній), що сприяють промисловому і науково-технічному співробітництву

У даний час практично всі європейські компанії у тій чи іншій мірі беруть участь у різних формах міжфірмового співробітництва. Цей вид підприємницької діяльності стає ефективним інструментом структурної перебудови національних економік країн ЄС і найважливішим джерелом конкурентних переваг європейських підприємств на світовому ринку

 

Із січня 1993 р. було скасовано митний контроль у внутрішніх обмінах товарами виробництва ЄС. У листопаді 1995 р. Радою міністрів ЄС була прийнята програма «Митниця-2000», що дозволить створити однорідні умови для пересування товарів, послуг і приватних осіб через зовнішні кордони ЄС Митна система ЄС передбачає розробку і введення в дію єдиних норм і правил, що замінюють національне митне законодавство. Вони стосуються насамперед митної оцінки товарів, правил установлення країни походження товарів, особливих режимів ввозу і вивозу товарів

Єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується у торгових відносинах країн-членів ЄС із третіми країнами, почав діяти з 1 липня 1968 р. одночасно зі скасуванням мита у взаємній торгівлі цих країн. У відповідності зі ст. 28 Римського договору будь-які зміни мита EТТ чи тимчасове припинення їхньої дії відбувається тільки відповідно до рішення Ради ЄС на основі пропозиції Комісії ЄС. Товари з третіх країн, що піддавалися митному обкладенню при ввозі в одну з країн ЄС, далі прирівнюються до товарів, виробленим у країнах-членах ЄС, і не обкладаються митом при перетинанні внутрішніх границь

Найважливішою метою узгодження національних законодавств у галузі митного права було злиття митних територій країн-учасниць. У 1994 р. прийняте нове антидемпінгове законодавство. Крім того, Євросоюз має у своєму розпорядженні право проведення переговорів про митні пільги на міжнародному рівні в рамках ВТО