Україна в системі ООН і міжнародних організацій

Діяльність міжнародних економічних організацій сприяє розвитку та регулюванню міжнародних економічних відносин, на сучасному етапі для України питання про членство в багатьох з них є актуальним

З проголошенням незалежності Україна здійснює міжнародну економічну діяльність як повноправний суб'єкт міжнародного співтовариства

Україна була одним з 50 засновників ООН у 1945 р., є її активним членом, обиралася до складу ЕКОСОР ООН, є членом окремих Комітетів; Комісій ООН, у тому числі ЕКОСОР обиралася до Ради керуючих ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, є членом ради з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД бере участь у роботі ЕСЕК, є членом МАГАТЕ, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, ВПС, МСЕ, БІГА, ВМО, БОІВ, ВООЗ, ІКАО, МВФ, МБРР МФК, ІМО

 

3араз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси, її роль 3 отриманням незалежності стає конструктивнішою та вагомішою. У зв'язку з реформуванням ООН Україна формує своє бачення її діяльності, базуючись на нових умовах розвитку світової ситуації та на потребах обліку геополітичної конфігурації, що докорінно змінилася

 

 

 

У Києві відкрито представництво ООН (1992 і функціонує Українська асоціація сприяння ООН - їхня діяльність сприяє вирішенню цілого раду насамперед економічних проблем. Наприклад, на засадах постійного представництва ООН в Україні проведено семінари з приватизації, з проблем міграції та біженців та ін, Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльності ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН

 

 

 

Відносини України з ВТО

У співробітництві України з міжнародними організаціями поза системою ООН важливими є стосунки з ВТО. Україна отримала статус спостерігача ще в ГАТТ, яку перетворено в ВТО. Делегації держав-спостерігачів можуть брати участь у сесіях ГАТТ та його органів, мають право робити заяви та обговорювати питання на сесії. Уряди держав-спостерігачів отримують основні документи та матеріали ВТО і повинні регулярно через Секретаріат ВТО інформувати про хід економічних реформ і заходи, що вживаються для удосконалення зовнішньоекономічного механізму

Процес приєднання до ВТО розпочався 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ

У червні 1994 р. до Робочої Комісії ГАТТ було подано Меморандум про зовнішньоторговельний режим України з питань розгляду заявки України щодо приєднання до цієї організації, На засіданнях Робочої Комісії вже розглянуто такі питання, як моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів ГАТТ/ВТО, стан і перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуальної власності, відповідність інвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею; відповідність вимогам ГАТТ/ВТО зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельно-економічних угод України, аналіз систем стандартів і сертифікації товарів, правил визначення країни походження товарів, преференцій них торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митного Кодексу, податкового законодавства України тощо

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів України майже з 30 країнами-членами ВТО, серед яких ЄС, США, Японія, Канада, Австралія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Словенія, Словаччина, Чехія

Вступ України до ВТО має очевидні вигоди: ні одна розвинена країна не зможе обмежити ввіз української продукції на свою територію, або чинити різні перешкоди, наприклад, у вигляді підвищених тарифів. Однак необхідна розробка системи заходів і умов, які б урахували інтереси України і допомогли уникнути невдач, що спіткали ряд країн з так званою «непідготовленою економікою».

На початок 2000 р. значна частина українського законодавства вже відповідала вимогам ВТО. Проте з деяких питань Робоча група відмічала відсутність ясності, однозначності тощо. Передусім це стосується таких аспектів зовнішньоторговельного режиму: митних зборів, митної оцінки, стандартів і сертифікації, непрямих податків, обмеження імпорту сільськогосподарської продукції, субсидування у сільськогосподарському секторі й промисловості, відсутності ефективної судової системи із забезпечення захисту прав інтелектуальної власності

 

 

В своєму виступі на симпозіумі з питань приєднання голова Робочої групи з приєднання України до ВТО Ендрю Столер зазначив, що всі країни - члени ВТО ставляться до неї дружньо і бажають, щоб вона подолала ті перепони, які відділяють її від членства у ВТО

Після прийняття У ВТО Україна отримає статус країни з перехідною економікою і матиме 7 -10 років для повної адаптації до системи

 

Україна і ЄС

Європейське співтовариство визнало Україну Як незалежну державу у 1991 році. Україна відкрила представництво і посольство у Брюсселі, а Європейська Комісія, відповідно, - представництво в Києві

Україна стала правонаступницею Угоди про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, укладеної між СРСР та Європейським співтовариством у грудні 1989 р.

У Люксембурзі 14 червня 1994 р. була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (УПС). Вона була ратифікована Верховною Радою України 1 О листопада 1994 р. Процес ратифікації Угоди парламентами країн-членів ЄС тривав набагато довше, і тому вона набула чинності тільки l березня 1998р. У зв'язку із затягуванням процесу ратифікації 1 червня 1995 р. сторони уклали Тимчасову угоду, що набула чинності 1 лютого 1996 р. і містила всі положення основної угоди щодо доступу на товарний ринок, правил конкуренції та розв'язання спорів. Уже в листопаді 1994 р, держави-члени ЄС погодили спільну позицію щодо України

З березня 1995 р. почав діяти спільний комітет, утворений сторонами і призначений для моніторингу економічного і торговельного співробітництва. 6 грудня 1996 р. Радою міністрів ЄС був прийнятий План дій щодо України. На зустрічі з членами Національної академії наук України комісар ЄК у Києві сер Бріттен, оцінюючи роль ЄС для реформ в Україні і роль України для ЄС, підкреслив: «Україна займає центральне місце між Європою і Росією, що надає їй великої значущості в очах ЄС... У розв'язанні складного завдання перетворення України Євросоюз відіграє лише роль «каталізатора», що сприяє здійсненню трансформації суспільства».

УПС визначає наміри та зобов'язання сторін щодо забезпечення партнерства та взаєморозуміння, викладені в 109 статтях, 5 додатках, одному протоколі та декількох спільних деклараціях