Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фондовий ринок як складова ринку капіталу
Як уже зазначалося, фінансовий ринок будь-якої країни з ринковою економікою складається з грошового ринку та ринку капіталів. Розмежування фінансового ринку на дві частини визначається особливостями обігу фінансових ресурсів, який обслуговує основний і оборотний капітали. На грошовому ринку обертаються кошти, які забезпечують рух короткострокових позик (до одного року). На ринку капіталів здійснюється рух довгострокових заощаджень з терміном обігу понад рік. В економічній науці і практиці як синонім фондового ринку використовують термін «ринок цінних паперів», хоча з приводу тотожності цих понять і досі дискутують. Фондовий ринок обслуговує як грошовий, так і ринок капіталів. На фондовому ринку відбувається перехід капіталу з грошової форми у виробничу шляхом акумулювання грошових коштів юридичних, фізичних осіб та держави з наступним спрямуванням їх у вигляді інвестицій на потреби виробничої або соціальної сфери. Схематично цей процес можна було б зобразити як рух у двох напрямках: від емітента до інвестора — цінні папери, від інвестора до емітента — капітал у грошовій формі. Роль і значення фондового ринку у системі ринкових відносин визначають такими факторами: — залучення вільних засобів у вигляді інвестицій для розвитку виробництва; — забезпечення переливу капіталу із загасаючих галузей у швидко прогресуючі галузі; — залучення засобів для покриття дефіциту федерального і місцевогобюджетів; — можливість оцінити стан економіки за індикаторами фондового ринку; — вплив на зміну темпів інфляції. Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, становить складну організаційно-правову систему з певною технологією проведення операції. Схематично організацію ринку цінних паперів можна подати у вигляді таких взаємозалежних елементів (рис. 5.2). Рис. 5.2. Структура ринку цінних паперів Основними учасниками фондового ринку є: — емітенти — державні органи, органи муніципального управління, суб'єкти господарювання, які мають потребу — інвестори — юридичні та фізичні особи, які мають тимчасово вільні кошти і вкладають їх у цінні папери; — фінансові посередники (дилери, брокери) — професійні
— інвестиційні консультанти — організації, які надають — органи державного регулювання та нагляду — Державна — саморегулівні організації-об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів — добровільні об'єднання професійних учасників фондового ринку, зареєстровані ДКЦПФР, основним завдання діяльності яких є захист інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів. Світова практика засвідчує, що в розвинутих країнах із ринковою економікою ринок цінних паперів пройшов значний еволюційний шлях — від хаотичності до цілісності, централізації та досить жорсткого державного регулювання [64, С. 5]. Особливістю фондового ринку є те, що на ньому обертається специфічний товар — цінні папери, які самі по собі ніякої цінності не мають. Однак вони є титулами власності, за ними стоять реальні активи, які в основному і визначають вартість конкретних цінних паперів. Ринок цінних паперів можна класифікувати за різними ознаками, залежно від чого структура ринку може бути представлена з різних точок зору. За стадіями випуску і обертання цінних паперів розрізняють первинний і вторинний ринки. Первинний ринок — це ринок перших і повторних (додаткових) емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Рамки первинного ринку обмежуються найпершим актом купівлі-продажу цінних паперів. Одне з найважливіших завдань первинного ринку полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На стадії первинного ринку емітент (організація, яка випустила цінні папери) передає майнові права на свою власність або на частину власності іншим особам, одержуючи натомість кошти для інвестицій. Як правило, більшість цінних паперів (отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходять від одного власника до іншого: відбувається їх купівля-продаж, які впливають на кон'юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів — це прерогатива вторинного ринку.
Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, на якому здійснюється акт купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів, тобто відбувається зміна їхнього власника. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Роль і значення вторинного ринку для підприємства зумовлені двома основними факторами: 1. На вторинному ринку формуються вартісні параметри на 2. Інвестори стануть купувати цінні папери в емітента у про За організацією торгівлі цінними паперами розрізняють біржовий і позабіржовий ринки. Позабіржовий ринок охоплює, як видно з його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об'єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу. Для нього характерними є такі особливості: — відсутність єдиного курсу на однакові цінні папери; — торгівля цінними паперами відбувається в різний час і в різних місцях; — велика кількість продавців цінних паперів; — відсутність єдиного центру, який би відпрацьовував методологію ринку. Біржовий ринок нерозривно пов'язаний із поняттям «фондова біржа». Під ним розуміють ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на цінні папери, які перебувають в обігу. Інакше кажучи, це торгівля фінансовими інструментами у спеціально організованих місцях з дотриманням встановлених правил і технологій. Ціни при цьому встановлюються на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. За принципом зворотності коштів інвесторові розрізняють ринок боргових фінансових інструментів і ринок прав власності (ринок пайових цінних паперів). На ринку боргових фінансових інструментів обертаються тимчасово вільні фінансові ресурси, тобто підприємства одержують грошові кошти на визначений період часу, після закінчення якого вони підлягають поверненню. Борговий фінансовий ринок представлений ринком облігацій і векселів. На ринку прав власності обертаються пайові цінні папери, які представлені різними видами акцій, що випускаються акціонерними компаніями (корпораціями). Капітал компанії поділений на визначені частки (паї), кожна частка відповідає одній акції. Тому і виник термін «пайовий цінний папір». Купуючи акцію, інвестор придбає одну частку в капіталі компанії і стає акціонером — співвласником компанії поряд з іншими акціонерами. Гроші, сплачені за акції, стають власністю компанії, яка не зобов'язана повертати їх інвесторам. Ці кошти використовують для розвитку компанії, придбання машин, формування основного і оборотного капіталу. Одним із основних показників, які характеризують обсяг фондових ринків, є ринкова вартість акцій, що обертаються на них, або капіталізація ринку. Інакше кажучи, капіталізація ринку — це показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу. Капіталізація ринку може визначатись як абсолютна сума, а також як ринкова вартість акцій у відсотках до номінального обсягу валового національного продукту (або ВВП). Так, капіталізація ринку акцій США становить близько 153% ВВП, тоді як Японії — лише 68%.
Іншим важливим, з точки зору міжнародного інвестора, показником є ступінь концентрації фондових ринків (ринків акцій), який визначають як відношення обсягу ринкової капіталізації десяти найбільших компаній країни до загального обсягу капіталізації ринку (Total Top Ten to Total Stock Market). Цей показник може характеризувати національний ринок як з позитивного, так і з негативного боку. Так, акції великих компаній часто набагато ліквідніші, ніж малих. Однак висококонцентро-ваний ринок дає менші можливості для диверсифікації портфеля й активної стратегії інвестування. За показником концентрації ринку, лідируючі позиції посідають Нідерланди, далі йдуть Італія, Швейцарія, Канада, Франція. Капіталізація ринку облігацій приблизно дорівнює капіталізації світового ринку акцій. При цьому 50% всіх облігацій емітуються в доларах США, 20% — в японських єнах, 30% — в європейських валютах. Приблизно 2/3 всіх облігацій становлять облігації урядів різних країн, хоча частка таких облігацій у різних валютах суттєво відрізняється. Інструменти фондового ринку Вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, які обертаються на фондовому ринку, здебільшого представлені цінними паперами. Історично поява цінних паперів зумовлена функціонуванням грошей як загальноприйнятого засобу платежу та виникненням кредитних відносин. Сам по собі цінний папір, в якому б вигляді він не існував — як красиво оформлений папірець чи в електронній формі — жодної цінності не становить. Його цінність полягає в тому, що в майбутньому він дає право його власникові на отримання доходів у вигляді потоку платежів або їх послідовності. Таким чином, цінний папір — це законодавчо оформлене свідоцтво права на отримання очікуваних в майбутньому доходів за конкретних умов. У Законі України наведено таке визначення поняття цієї категорії: «Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам» [52].
Ринки цінних паперів у розвинутих країнах оперують переважно такими фінансовими інструментами, як пайові цінні папери, боргові цінні папери та похідні від них. Пайові цінні папери — цінні папери, які засвідчують дольо-ву участь у статутному фонді, надають їхньому власникові право на участь в управлінні діяльністю товариства та одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частки майна при ліквідації товариства. Боргові цінні папери — цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, та виплатити дохід, як правило, у вигляді встановлених відсотків або дисконту чи надати інші майнові права, які не надають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний із правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Тобто похідні цінні папери являють собою вид оформлення угоди на ку-півлю-продаж основних цінних паперів за певних умов. За характером відносин між покупцями та продавцями цінних паперів (походження цінних паперів) інструменти фондового ринку поділяють на основні (базові) та похідні. Основні цінні папери, або папери першого порядку (первинні), базові — це папери, в основу яких покладено майнові права на реальні активи (майно, товари, гроші, капітал тощо). До базових цінних паперів належать акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, державні казначейські зобов'язання. Акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю у статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства. Акції можуть бути іменними, на пред'явника, безплатними, привілейованими, звичайними. Обіг іменних акцій обліковують у книзі реєстрації, яку ведуть в акціонерному товаристві. У ній систематично записують дані про час придбання кожної такої акції, прізвище власника, а також кількість акцій у кожного акціонера. Це значно ускладнює можливість їх продажу, а отже, вони менш ліквідні, ніж акції на пред'явника. Акції на пред'явника вільно продають та купують на ринку цінних паперів без реєстрації нового власника. У книзі реєстрації фіксують лише їхню загальну кількість. Безплатні акції випускають з метою розподілу їх серед акціонерів, як правило, пропорційно до кількості акцій, що їм вже належить. Звичайні (прості) акції — акції, прибуток від яких повністю зумовлений чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Власник простої акції має право брати участь в управлінні акціонерним товариством (право голосу на зборах акціонерів). Прибуток товариства розподіляють між власниками цих акцій пропорційно до вкладеного капіталу, тобто залежить від кількості придбаних акцій. Одиницею виміру величини вкладеного капіталу у цьому разі слугує номінальна вартість акції.
Власники простих акцій мають пріоритетне право придбання акцій нової емісії за умови, що таке право закріплено статутом підприємства. При ліквідації AT власники простих акцій мають право на частину активів підприємства в останню чергу, тобто після того, як будуть компенсовані всі інші зобов'язання та погашена заборгованість перед власниками облігацій і привілейованих акцій. Привілейовані акції дають власникові право на одержання дивідендів, а також на участь у розподілі майна AT у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участі в управлінні акціонерним товариством. Основною відмінністю привілейованих акцій від звичайних є те, що за ними встановлюють гарантований, фіксований відсоток доходу. Цей дохід власники привілейованих акцій доходу отримують до розподілу доходу за простими акціями. Якщо прибутку недостатньо для цих виплат, їх гарантують в майбутньому. Сума випуску привілейованих акцій обмежена 10% усього статутного капіталу. Як свідчить світова практика, існують такі види привілейованих акцій: — кумулятивні — які дають власникам право не лише на поточний, але й на невиплачений раніше з тих чи інших причин дивіденд; — некумулятивні — власники яких втрачають дивіденди за будь-який період у разі, коли рада директорів не оголосила про їхню виплату; — з пайовою участю — які дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад суму, що передбачена, якщо дивіденди на прості акції більші; — конвертовані — які можуть обмінюватися на обумовлену кількість простих акцій; — акції з коригованою ставкою дивідендів, прибуток за якими, на відміну від акцій з фіксованою ставкою, змінюється (як правило, щоквартально) на основі аналізу тенденцій до підвищення чи пониження відсоткових ставок на державні цінні папери або на основі інших індикаторів ринку фінансових ресурсів; — відкличні — тобто ті, які акціонерне товариство має право викупити за ціною з надбавкою до номіналу. Якщо акціонерне товариство випускає кілька класів привілейованих акцій, їм присвоюють літери А і В. При цьому акції класу А надають власникам більше привілеїв, ніж власникам акцій класу В (часто акції класу А дають право на участь в управлінні AT). У зарубіжних країнах, крім наведеної класифікації, складають схему розподілу акцій за категоріями залежно від рівня їхньої прибутковості та фінансового ризику. Наведемо ці категорії: Акції з «голубими корінцями» — випускають найпотужніші широковідомі корпорації, які утримують лідерство у своїх галузях, а головне, протягом усієї своєї історії стабільно виплачують дивіденди акціонерам. Ці акції приваблюють консервативних інвесторів, які не бажають ризикувати. Прибутковими акціями називають акції компаній, дивіденди за якими вищі за середній рівень дохідності на фондовому ринку. До них, як правило, належать акції телефонних корпорацій, фірм, які займаються водо-, газо- та електропостачанням. Акції зростання — це акції корпорацій, доходи і прибутки яких вищі від середнього рівня, але виплати за дивідендами з яких не перевищують 35%. Така дивідендна політика пояснюється тим, що ці корпорації прагнуть фінансувати насамперед наукові дослідження, а також розширити масштаби виробництва і можливості збуту. Циклічні акції характерні тим, що їхня ціна зростає і спадає синхронно зі спадами та підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки. Спекулятивні акції — так називають акції «молодих» корпорацій, тобто тих, які виникли недавно, або акції корпорацій, які не можуть пред'явити курс цінних паперів за останні 5-6 років. Кожному інвесторові потрібно розбиратись у системі, яка використовують для класифікації акцій, оскільки вона виявляє не лише основні джерела доходу, а й якість прибутку компанії, підвладність випущених акцій ринковим ризикам, характер і стабільність прибутку та дивідендів і навіть чутливість акцій до негативних економічних умов. Друге місце як об'єкт торгівлі на фондових ринках посідають облігації. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації відрізняються від акцій тим, що їхній власник не є членом акціонерного товариства, а отже, не має права голосу на зборах акціонерів. Облігації є терміновими борговими зобов'язаннями з фіксованим відсотком, за допомогою якого держава і муніципальні органи, а також підприємства мобілізують фінансові ресурси. Згідно з чинним законодавством України, облігації підприємств мають право випускати підприємства всіх форм власності. Акціонерні товариства можуть їх випустити на суму, яка не перевищує 25% величини статутного фонду, і лише після оплати всіх попередніх емісій. Володіння облігацією не дає права брати участь в управлінні товариством. Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред'явника, перебувають у вільному обігу та з обмеженнями. Крім того, розрізняють відсоткові та безвідсоткові (цільові) облігації. Прибуток з відсоткових облігацій виплачують відповідно до умов їхнього випуску, яким передбачаються строки та розміри виплати відсотків. Номінальна вартість облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток з облігацій цільових позик (безвідсоткових) не виплачують. Власникові такої облігації після настання обумовленого терміну надається можливість придбати відповідні товари. Як свідчить світовий досвід, корпорації, які випустили облігації, або ж державні (місцеві) органи часто обумовлюють певні умови їх погашення, ліквідності, ступеня безпеки, щоб зробити ці облігації привабливішими для інвесторів. Залежно від того, яким умовам відповідає та чи інша облігація, облігації можна згрупувати за такими категоріями: 1) виходячи зі ступеня безпеки — гарантовані (безпечні)облігації; упевненість у погашенні цих облігацій ґрунтується на наявності оголошення застави нерухомого майна або ж інших фондів; незабезпечені облігації, що не підтверджуються заставою; 2) виходячи з умов викупу (погашення) — серійні облігації, які погашаються послідовно, за серіями, через певні часові інтервали; ординарні облігації, які підлягають викупу одномоментно, в установлену дату; 3) виходячи з можливості дострокового викупу — облігації з правом дострокового погашення, які, за ініціативою емітента, можуть бути викуплені раніше встановленого фіксованого терміну; компенсовані облігації, які за бажанням 4) виходячи з механізму виплати відсоткової ставки —іменні облігації, відсоткові виплати за якими поштою або іншими видами зв'язку надсилаються безпосередньо власникові, при цьому імена власників повинні бути вказані на облігаціях та внесені в книгу реєстрації; облігації на пред'явника, до яких додаються купони для одержання виплати на кожну встановлену дату. Для того, щоб полегшити рядовим інвесторам можливість вибору облігацій на ринку цінних паперів, у країнах з розвинутою економікою функціонує низка агентств, які присвоюють їм певні індекси. Індекси визначають на основі аналізу фінансового стану компанії та її можливостей виконувати зобов'язання. Наприклад, за градацією агентства Mood's Investor Service (США) облігації з символами Ааа мають найвищі інвестиційні якості; Аа, А, Ваа — прийнятний рівень ризику; Ва, В — високий рівень ризику; Саа, Са — дуже високий рівень ризику, затримки виплат; С — найнижчий рейтинг. За шкалою Standard and Pours Corporation (США): AAA — найвища якість; АА, А, ВВВ — прийнятний рівень ризику; ВВ, В, ССС, СС — затримки з виплатою відсотків; С — виплати припинені; D — повна неплатоспроможність; NR — відсутність рейтингу. Дохід за облігаціями, як правило, нижчий, ніж за акціями, але облігації відрізняються більшою надійністю, оскільки за ними здійснюються фіксовані виплати, незалежно від результатів діяльності емітента. Державне казначейське зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, який на добровільних засадах розповсюджується серед населення. Воно свідчить про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (на термін від одного до п'яти років) та довгострокові (на термін від п'яти до десяти років). Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні відсотки. В обіг на ринок можуть надходити лише сертифікати на пред'явника, оскільки продаж (відчуження) іменних сертифікатів згідно із законодавством є недійсним. Вексель — цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Похідні цінні папери, або цінні папери другого порядку — це документи, що встановлюють умови купівлі-продажу основних цінних паперів, тобто це документи, які засвідчують право не на самі цінні папери першого порядку, а на право торгівлі ними. Найпоширенішими похідними цінними паперами є депозитне свідоцтво, варант, опціон, ф'ючерс, форвард, право на підписку, ордер. Депозитне свідоцтво — цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, що зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частину активів цієї корпорації в разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва надають можливість доступу корпорацій на іноземні фондові ринки. Варанти — специфічний вид цінних паперів, які випускають разом із привілейованими акціями та облігаціями і дають право власникові на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду (як правило, кілька років). Цей інструмент дає змогу акціонерному товариству знизити відсотки регулярних виплат за облігаціями чи привілейованими акціями, бо надає можливість інвесторам одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі її зростання порівняно з обумовленою у варанті. Опціон — це угода (контракт) між партнерами, один з яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший — купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на продаж). Ф'ючерс — контракт, згідно з яким особа, яка його уклала, бере на себе зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові (або купити в нього) відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак на відміну від опціону, розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим. Форвард (форвардний контракт) — це термінова стандартна за формою і довільна за змістом угода між продавцем і покупцем про купівлю-продаж базових цінних паперів у майбутньому. Право на підписку закріплює за акціонером, який, як правило, є власником звичайних акцій, привілею купити акції нового випуску в обсязі, пропорційному частці акціонера у статутному капіталі, за ціною, що обумовлена у проспекті емісії нового випуску. Ордер являє собою додаток до базового цінного паперу, який закріплює право підписки на привілейовані акції або певні додаткові пільги та переваги. Діє ордер протягом кількох років. За способом випуску та обігу цінні папери поділяють на документарні і бездокументарні. Документарні цінні папери мають форму окремого матеріального документа, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії (іменного чи на пред'явника) та засвідчує сукупність прав, що надаються цими цінними паперами. Бездокументарні цінні папери існують у формі облікового запису на рахунках, які ведуть спеціальні уповноважені на те організації (зберігач або/та депозитарій). Такий запис є підтвердженням права власності на цінний папір. За майновим статусом емітента цінні папери класифікують як державні, муніципальні та корпоративні. Державні цінні папери випускає держава з метою неінфля-ційного покриття дефіциту бюджету під гарантію уряду. Муніципальні цінні папери емітують органи місцевого самоврядування під їхні гарантії. Корпоративні цінні папери випускають акціонерні товариства (об'єднання, корпорації, компанії), гарантією їхньої емісії виступає акціонерне майно. За співвідношенням дохідності та ризика розрізняють висококласні, спекулятивні та венчурні цінні папери. Висококласні (інвестиційні) цінні папери мають невисокий рівень ризику неповернення основної суми боргу або неотримання поточного доходу у вигляді відсотків чи дивідендів (відповідно і невисокий, але стабільний рівень доходу), розраховані на середньостатистичного інвестора. Спекулятивні цінні папери — це цінні папери середніх інвестиційних якостей, для яких характерний середній рівень дохідності і ризику. Такі цінні папери, як правило, високо-ліквідні та мають достатню дохідність у момент їхньої емісії, але з часом рівень цих показників визначають попитом і пропозицією на фондовому ринку. Венчурні цінні папери мають найвищий рівень ризику, за ними імовірні як високі доходи при сприятливій ситуації на фондовому ринку, так і суттєві втрати, якщо ситуація на фондовому ринку буде несприятливою.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 700; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.50.83 (0.062 с.) |