Суб'єкти та об'єкт валютного ринку

В основі мотивації дій на валютному ринку є отримання до­ходу суб'єктами ринку.

Основними суб'єктами валютного ринку є:

— центральні банки — Федеральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний Банк
України тощо;

— комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення ва­лютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою валютного ринку і саме тут формується валютний курс;

— суб'єкти господарювання (фірми), які здійснюють зовніш­ньоторговельні операції або беруть участь у русі міжнарод­них капіталів. Вони стимулювали розвиток валютного
обміну, виникнення низки складних видів валютних угод;

— фізичні особи, які їздять за кордон, купують валюту з метою створення заощаджень, здійснюють перекази валют тощо.

Посередництвом на валютному ринку займаються брокер­ські контори, які мають потрібну інформацію, пропонують консультаційні послуги і прогнозні оцінки. Брокерські конто­ри надають послуги банкам, фірмам, приватним особам, орієнтованим на зовнішній ринок. Валютні операції можуть здійснюватись як на біржі, так і поза нею. Учасником ігор на валютній біржі може бути центральний банк, який здійснює операції за підтримки національної валюти.

Об'єктом валютного ринку є валюта.

Валютою треба вважати грошову одиницю держави, яка перебуває в обігу та є законним засобом платежу на території держави та за її межами, а також грошові одиниці міжнарод­них валютно-фінансових організацій. У зв'язку з цим розріз­няють національну і іноземну валюти.

Національна валюта — це грошові знаки, виражені у гро­шових одиницях певної країни, перебувають в обігу та є закон­ними платіжним засобом на території країни, а також кошти на рахунках у фінансово-кредитних установах.

Іноземна валюта — це грошові знаки, виражені у грошо­вих одиницях іноземної держави, перебувають в обігу та є за­конними платіжними засобами на території відповідної іно­земної країни, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних клірингових (розрахункових) одиницях на рахунках у фінансово-кредитних установах, які перебува­ють за межами країни.Поняття «валюта» використовують у таких значеннях:

1) грошова одиниця країни (USD — США, гривня — Укра­їна) та її тип (паперова, золота, срібна);

2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та пла­тіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях,які використовують при здійсненні міжнародних розра­хунків;

3) міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одини­
ця і платіжний засіб (ЄВРО, SDR).

Більш широким поняттям є валютні цінності, яке вклю­чає національну та іноземну валюти, платіжні документи та цінні папери, виражені в національній або іноземній валютах, а також банківські метали (у зливках, порошках (метали пла­тинової групи за наявності сертифіката якості) та в монетах, вироблених із дорогоцінних металів).

Нормальне функціонування міжнародних товарно-грошо­вих відносин можливе лише за умови вільного обміну націо­нальної валюти на валюту інших країн, вільного обігу грошей за межами держави. Інакше кажучи, найефективніша інтег­рація в міжнародний валютний ринок можлива на основі кон­вертованої національної одиниці.

Конвертованість національної грошової одиниці характери­зує її якість і означає можливість швидко і без втрат бути обмі­няною на іноземні валюти без прямого втручання держави у про­цес обміну. При цьому ступінь конвертованості визначається жорсткістю та обсягом валютних обмежень під час здійснен­ня валютних обмінних операцій і валютних платежів. Валютні обмеження — це законодавча або адміністративна заборона, лі­мітування та регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмежен­ня є складовою валютного контролю держави і закріплюються валютним законодавством. Валютні обмеження спрямовані на:

— вирівнювання платіжного балансу;

— підтримку валютного курсу;

— концентрацію валютних цінностей у руках держави.
Основними причинами впровадження валютних обмежень

є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, диспропорції в платіжних балансах. Валютні обмеження зумовлюють зрос­тання втрат або призводять до невиправданих затримок під час виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контракта­ми. Таким чином, умовою конвертованості національної гро­шової одиниці є ринковий тип функціонування економіки,який передбачає вільний обмін грошових засобів, вільну міг­рацію капіталу та лібералізацію зовнішньої торгівлі.

За ступенем конвертованості національні валюти поділяють на три групи.

Iгрупа — ВКВ — вільно конвертована валюта — валюта, яка вільно та без обмежень обмінюється на інші іноземні валю­ти. Сфера обміну вільно конвертованої валюти пов'язана з по­точними операціями (зовнішньоторговельний обмін, неторго­вельні платежі, туризм), а також з операціями щодо зовнішніх запозичень та іноземних інвестицій. Інакше кажучи, до вільно конвертованої валюти відносять валюту тієї країни, законами якої скасовані і не передбачаються всілякі обмеження щодо
будь-яких операцій з нею — торговельні, неторговельні, між­народного інвестування капіталу та репатріації доходів, отри­маних від міжнародних інвестицій.

На нинішній час лише невелика кількість країн має вільно конвертовану валюту — це США, Канада, Японія, Швейцарія, Великобританія, Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ, Нова Зелан­дія Кувейт, Гонконг, Бахрейн, Сейшельські острови та інші країни. Здебільшого — це основні експортери нафти, великі ін­дустріальні держави або країни з дуже відкритою економікою. Вільно конвертованими валютами вважається, приміром, аме­риканський долар, англійський фунт стерлінгів, євро, швей­царський франк, японська ієна, канадський долар та ін.

Розряд валют визначає Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Із поняттям вільно конвертованої валюти пов'язано поняття резервної валюти. Резервна валюта — це така вільно конверто­вана валюта, в якій центральні банки країн нагромаджують і зберігають резерви для здійснення міжнародних розрахун­ків. Більшість міжнародних торговельних та інвестиційних операцій здійснюються в доларах США, ієнах, євро, фунтах стерлінгів та швейцарських франків, у зв'язку з чим ці валюти розглядають як резервні.

IIгрупа — ЧKB — частково конвертована валюта. Це на­ціональна валюта країн, в яких застосовують певні валютні обме­ження для резидентів і за окремими видами обмінних операцій. Як правило, така валюта обмінюється лише на певні іноземні валюти і не по всіх видах міжнародного обороту. У країнах з частково конвертованою валютою держава використовує ва­лютні обмеження.

IIIгрупа — замкнена (неконвертована) валюта. Це націо­нальна валюта, яка функціонує лише в межах однієї країни і необмінюється на інші іноземні валюти. До замкнених належать валюти країн, які використовують різні обмеження та заборону вивезення, ввезення, продажу, купівлі та обміну національної й іноземної валют, а також використовують різні методи ва­лютного регулювання, у тому числі валютні коефіцієнти з ме­тою обмеження розрахунків в іноземній валюті.

У практиці міжнародних розрахунків використовують та­кож так звані клірингові валюти — розрахункові валютні оди­ниці, які існують лише в ідеальній (рахунковій) формі у вигля­ді записів банківських операцій на бухгалтерських рахунках. У них ведуть рахунки в банках та здійснюють різні операції між країнами, які уклали платіжні угоди клірингового типу про обов'язковий взаємозалік міжнародних вимог і зобов'я­зань. Клірингові угоди укладають, як правило, з метою:

— вирівнювання платіжного балансу без витрат золотова­лютних резервів;

— отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;

— відповіді на дискрімінаційні дії іншої держави;

— фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.

Валютний кліринг у міжнародних розрахунках уперше бу­ло введено в 1931 р., у період світової економічної кризи.

Національний банк України використовує у своїй діяльності і доводить до відома уповноважених банків класифікатор іно­земних валют, які перебувають в обігу, є законним платіжним засобом на території відповідних іноземних держав і можуть бу­ти використані під час здійснення торговельних і неторговель­них платежів суб'єктами підприємницької діяльності та банка­ми України. Усі види валют у класифікаторі поділено на три групи:

а) вільно конвертовані валюти, які без обмежень обміню­ють на інші види валют і курси яких конвертує НБУ. Це австралійські долари, грецькі драхми, канадські долари, долари США, японські ієни, Євро, СПЗ;

б) валюти з обмеженою конвертованістю, які обмінюють на інші валюти з певним обмеженням і крос-курси яких ви­значаються НБУ. Це чилійські песо, китайські юані, чеські крони, словацькі крони, єгипетські фунти, гонконгські до­лари, сінгапурські долари, угорські форинти, індійські ру­пії, ізраїльські шекелі, корейські вони, польські злоті, ру­мунські леї, реали Саудівської Аравії, тайванські долари,

турецькі ліри, кувейтські динари, новозеландські долари, мальтійські ліри, російські рублі, болгарські леви, хорват­ські куни та деякі інші;

в) неконвертовані валюти, які не обмінюють на інші валю­ти і курси яких не котирує і не визначає НБУ. До цієї гру­пи у класифікаторі належать усі інші валюти, які не вхо­дять до першої та другої груп валют.