Ризик фінансових інструментів і його оцінювання

У зв'язку з розвитком ринкових відносин підприємницьку діяльність у нашій країні доводиться здійснювати в умовах на­ростаючої невизначеності ситуації і безперервної мінливості еко­номічного середовища. Тому виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного кінцевого результату, а отже, зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат.

Ризик — невід'ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді, коли рішення обирається з кількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно є найефективнішим.

Можна приймати рішення та впроваджувати дії, спрямовані на зменшення ризику, але позбутися його неможливо. Ситуа­ції, коли відсутній ризик, в економіці майже не зустрічаються. Більшість випадків, яким притаманний ризик, є дуже важко прогнозованими і контрольованими, тому усунути ризик пов­ністю майже неможливо: намагаючись позбутися однієї ризи­кованої ситуації, можна потрапити в іншу, ще ризикованішу. Це є причиною того, що навіть ідеальні, з першого погляду, рі­шення призводять до збитків.

Водночас ризик треба розглядати як невід'ємний елемент про­цесу існування суб'єкта господарювання на ринку. Фактично, якщо основною метою функціонування підприємницької струк­тури є максимізація прибутку, то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Разом з тим марно було б сподіва­тися, що отримання більш-менш значних прибутків не пов'язано з серйозним ризиком.

Як вітчизняні, так і зарубіжні літературні джерела приді­ляють багато уваги визначенню терміну «ризик». Найчасті­ше зустрічаються такі визначення ризику:

— імовірність збитків чи втрат;

— ймовірність невдачі чи втрат, що пов'язані з конкретним
напрямком дій;

— ймовірність небажаної події.

Ризик у ділових операціях — це економічна категорія, яка відображає ступінь невдачі в досягненні поставлених цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників. Ризик може бути виражений у відносному значенні безпосередньо як імовірність настання події і в абсолютному вираженні — як сума можливих втрат у грошовому виразі.

Об'єктом ризику називають економічну систему, умови функціонування якої наперед точно невідомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу, яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Джерело ризику — це чинники (явища, процеси), які спри­чиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Ризик органічно притаманний ринковій економіці, він існує всюди та особливо важливим поняття ризику є для учасників фінансового ринку. Поняття ризику характеризує невизна­ченість настання певних подій в майбутньому, а ступінь ризи­ку відображає міру такої невизначеності.

Ризик у переважній більшості випадків перебуває у прямій залежності від прибутковості: чим вища дохідність, тим ви­щий ризик інвестування. Існує також кореляція між ризиком і ліквідністю, ризиком і співвідношенням «попит-пропози-ція» тощо.

До явища ризику можна і треба підходити з позицій спра­ведливості. Кожен учасник фінансового ринку повинен нести свій ризик, зумовлений саме його діяльністю, його бажанням одержати прибуток, але не ризикувати за рахунок інших.

Фінансовий ризик [58, С 125-135] — це ризик не отримати задовільний фінансовий результат. Оскільки прибуток є основ-ним фінансовим результатом будь-якої підприємницької діяль­ності, фінансовий ризик можна трактувати як невизначеність в отриманні майбутніх прибутків. Це не лише ризик отримати прибуток від фінансової діяльності, менший від заплановано­го, чи зазнати збитків. Це також ризик не використати сприят­ливу ситуацію на ринку, тобто ризик упущених можливостей.

Фінансові ризики є основними в діяльності фінансових ін­ститутів і посідають чільне місце в діяльності підприємниць­ких структур. Основними видами фінансової діяльності є залу­чення грошових коштів та інвестування їх у фінансові активи. Непередбачуваність відсоткових ставок і валютних курсів впливає як на вартість фінансування, так і на дохідність інвес­тицій. І якщо для суб'єктів господарювання інвестування кош­тів пов'язано зі створенням більш-менш стабільного за струк­турою портфеля цінних паперів, для фінансових посередників залучені на ринку кошти використовують як для здійснення торгівлі фінансовими ресурсами, так і для надання іншим су­б'єктам ринку фінансових послуг, а також для проведення різ­номанітних фінансових операцій.

Фінансові ризики насамперед пов'язані зі змінами на фінан­совому ринку та змінами в економіці, це можуть бути зміни від­соткових ставок, валютних курсів, зміни в діяльності галузей господарства чи в діяльності конкретних позичальників). До фі­нансових ризиків належать: кредитний, відсотковий, валютний, галузевий ризики, ризик ліквідності та структури капіталу, опе­раційні ризики (ризики невиконання угоди партнерами), а та­кож ризик країни. Різні види ризиків можуть посилювати або нейтралізувати один одного.

Фінансові ризики можна розглядати як спекулятивні ризи­ки. Інвестор, здійснюючи ризикове вкладення капіталу, зазда­легідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибу­ток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій із фондовими цінними паперами, тобто ризику, який випливає з природи цих операцій, тому суть ризику полягає в імовір­ності настання або ненастання події з можливими негативни­ми наслідками через обмеженість матеріальних і нематеріаль­них ресурсів.

Такими фінансовими втратами можуть бути: зниження маси очікуваного прибутку, втрата доходів від інвестування, втрата всіх активів інвестора. Ось чому в основі оцінки фінансових

113ризиків лежить оцінка очікуваних доходів і ймовірність їх втрати. Для визначення розміру фінансових втрат можуть ви­користовуватись як абсолютні, так і відносні показники.

Абсолютний розмір фінансових втрат, зумовлених фінансо­вим ризиком, — це сума збитків, завданих (або потенційно мож­ливих) інвесторові у зв'язку з несприятливими обставинами, які характерні для цього виду ризику.

Відносний розмір фінансових втрат, зумовлених фінансо­вим ризиком, — це відношення суми збитків до вибраного ба­зового показника (наприклад, до суми інвестованого капіталу).

Досить часто суб'єкти господарювання мають справу з ба­гатьма фінансовими інструментами, яким властивий різний рівень ризику. Граничними значеннями ймовірності фінансо­вих втрат є:

— 0,1 — для інвестицій з рівнем допустимого ризику (крите­рієм рівня допустимого ризику є вірогідність втрати всієї суми розрахункового прибутку від передбачуваного інвес­тування);

— 0,01 — для інвестицій з рівнем критичного ризику (у цьому разі критерієм рівня ризику виступає можливість втрати не лише очікуваного прибутку, але й усієї суми валового доходу);

— 0,001 — для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику(критерієм цього рівня ризику виступає ймовірність втрати всіх активів інвестора).

Це означає, що оцінюваний варіант вкладення у фінансові активи повинен бути відхилений, якщо в одному випадку з де­сяти існує ймовірність втрати прибутку; в одному випадку зі ста — може бути втрачений увесь валовий дохід; в одному ви­падку з тисячі — інвестор може зазнати банкрутства і як наслі­док — утратить всі активи.

Загалом фінансовий ризик як міру економічної або соціаль­ної невизначеності можна охарактеризувати:

— за величиною — високий, середній і низький;

— за ступенем допустимості — допустимий ризик, коли втра­чається частина доходу; критичний (локальний) ризик, за якого повністю втрачаються доходи і виникає потреба
у відшкодуванні втрат; катастрофічний ризик — повна втрата майна;

— за об'єктами — ризик підприємця, підприємства, банку,страхової компанії, тобто окремих юридичних і фізичних осіб;за видом діяльності — ризик виробничої, посередниць­кої, торговельної, транспортної, консалтингової, страхо­вої, охоронної та іншої діяльності;

— за економічним змістом — чистий ризик як об'єктивна можливість зазнати збитків (нульового результату) і спе­кулятивний ризик як суб'єктивна можливість отримання
позитивного чи негативного результату певної діяльності;

— за характером дії — ризики прості та складні. Складні ри­зики є комбінацією простих ризиків, прості ризики зумов­люються дією сукупності незалежних між собою подій.
У зв'язку з цим треба скласти вичерпний перелік ризиків та визначити питому вагу кожного з них у всій сукупності;

— за характером — операційний, інфляційний, кредитний,відсотковий, валютний ризики. Фінансовий ризик у тому визначенні, яке було наведено вище, містить і кредитний
ризик, і ризик ліквідності. Проте поняття фінансового ри­зику у вужчому розумінні означає ризик структури капіта­лу, що пов'язаний з поняттям фінансового ліверіджу і ви­
значається відношенням боргового капіталу до власного.

Кредитний ризик — це ризик несплати позичальником ос­новного боргу та відсотків по ньому. Кредитний ризик можна визначити як невпевненість кредитора в тому, що боржник ма­тиме змогу і бажання виконати свої зобов'язання щодо умов і термінів кредитної угоди. Боржник може з незалежних від ньо­го зовнішніх умов (економічних, політичних) не забезпечити відповідного грошового потоку в майбутньому. Може також іс­нувати невпевненість у майбутній вартості та якості застави під кредит. Можуть статися зміни в діловій репутації пози­чальника. Загалом кредитний ризик залежить від параметрів позики та позичальника. Приймаючи рішення про надання позики, кредитор повинен оцінити ризики, що виникнуть при на­данні позики позичальнику. Під кредитний ризик переважно підпадають ті суб'єкти ринку, які займаються кредитуван­ням, та ті, які інвестують кошти в боргові зобов'язання.

Відсотковий ризик відображає невизначеність, пов'язану з рівнем майбутніх відсоткових ставок. Причому це не лише невизначеність майбутнього рівня відсоткових ставок, а й не­визначеність, пов'язана з напрямом, швидкістю руху відсотко­вих ставок, їх мінливістю.

Валютним ризиком називають ризик можливих втрат від зміни вартості іноземної валюти щодо національної. До основ­них типів валютних ризиків належать економічний, бухгал­терський та операційний ризики.

Операційний ризик — це ризик несприятливих змін валют­ного курсу за період до часу проведення запланованої валютної операції. Цей тип валютного ризику вважають досить легким і ефективно ним управляють за допомогою інструментів стро­кового ринку: ф'ючерсів, форвардів, опціонів, свопів.

Бухгалтерський ризик — це ризик зміни облікової вартості активів чи пасивів при зміні валютних курсів, і це при тому, що в іноземній (національній) валюті їхня вартість залишаєть­ся незмінною;

— за галузевою і територіальною ознакою — загальноеконо­мічний, галузевий, країни, регіональний тощо.

Загальноекономічний ризик відображає вплив економічних умов іншої країни на вартість активів, виражених у валюті цієї країни. На величину економічного ризику впливають зміни в економічній, політичній ситуації у країні, валютна політика, що проводиться урядом, рівень інфляції тощо.

Галузевий ризик — ризик, пов'язаний зі специфікою окре­мих галузей. З позиції цього виду ризику усі галузі можна кла­сифікувати на: а) підвладні циклічним коливанням (галузі конструкційних матеріалів, виробництво обладнання тощо) та б) менш підвладні циклічним коливанням (виробництво то­варів для населення та продовольчих товарів). Крім того, мож­ливо класифікувати галузі на венчурні (ті, що виникають), «вмираючі», стабільно працюючі, швидко зростаючі молоді галузі, засновані на найпрогресивнішій технології (класифі­кація за стадією життєвого циклу, в якій перебуває галузь).

Галузеві ризики виявляються у змінах інвестиційної якості та курсової вартості цінних паперів та відповідних втратах ін­весторів залежно від приналежності галузі до того чи іншого ти-пу та правильності оцінки цього фактора з боку інвесторів.

Таким чином, фінансовий ризик в економічній діяльності — це об'єктивний фактор, зумовлений дією стохастичних причин і чинників, зокрема конфліктністю ситуації прийняття рішень, невизначеністю цілей і наслідків дій, відсутністю повної й об'єк­тивної інформації щодо процесів, які відбуваються тепер чи від­буватимуться в майбутньому.

Із розвитком ринку змінюється ставлення інвесторів до різних цінних паперів. В Україні цінні папери стали порівняно новим фінансовим інструментом, який характеризується підвищеним ризиком. Інтереси інвесторів на ринку, напри­клад, корпоративних цінних паперів, головним чином зводять­ся до таких моментів: збереження і зростання капіталу; прид­бання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінювати

кошти; доступ (шляхом придбання цінних паперів) до дефіцит­них видів продукції, послуг, майнових і немайнових прав; роз­ширення сфери впливу і перерозподіл власності. В умовах ринко­вих відносин виникає потреба взаємного порівняння прибутку і ризику. Оптимальне поєднання цих категорій гарантуватиме ефективність вкладення капіталу. Якщо ефективність достат­ньо висока, ризик вважається обґрунтованим.

Ризик країни, який часто долучають до основних фінансових ризиків, є сукупністю політичного, економічного та трансферт­ного ризиків. Це ризик, пов'язаний з дійсними та очікуваними політичними й економічними умовами у країні і впливом цих умов на здатність уряду країни, окремих корпорацій та фізич­них осіб виконувати зобов'язання по зовнішньому боргу. Для оцінювання ризику країни використовують такі показники, як:

а) коефіцієнт обслуговування боргу, що розраховується як співвідношення коштів, які витрачаються щороку країною-позичальником на обслуговування зовнішнього бор­
гу, та валових доходів від експорту;

б) відношення резервної позиції в Міжнародному валютно­му фонді до обсягу імпорту;

в) відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до об­сягу імпорту;

г) відношення обсягу експорту до валового національногопродукту;

д)рівень інфляції.

Міжнародними організаціями та фінансовими інститутами розробляються рейтинги економічного, політичного та транс­фертного ризиків, на основі яких розраховують рейтинги країн, що виступають позичальниками на міжнародному фінансово­му ринку. Опис рейтингу економічного ризику містить оцінку таких показників, як спроможність погашати заборгованість, рівень зовнішнього боргу, ступінь диверсифікації економіки, рівень залежності країни від іноземних позик, що використо­вуються для фінансування дефіциту бюджету, темпи і стабіль­ність економічного зростання, рівень інфляції.

Визначення рейтингу політичного ризику ґрунтується на оцінці поточної політичної ситуації у країні, а також на оцінці можливих несприятливих змін у політичній ситуації в корот­ко-, середньо- та довгостроковій перспективі. Крім того, оціню­ється відношення країни до погашення зовнішнього боргу в цей момент і в майбутньому. Рейтинг трансфертного ризику встановлюється на основі оцінки адекватності міжнародних ре­зервів, внутрішнього валютного контролю у країні, контролю

за рухом капіталів, а також з урахуванням рейтингу економіч­ного ризику. Найважливіше значення оцінка ризику країни має для тих, хто виступає кредитором на міжнародному фінансово­му ринку — дає можливість генерувати стратегії кредитування, що відповідають рівням ризику країн-позичальників, а також для країн-позичальників, тому що присвоєння рейтингу відкриває відповідні можливості із залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.

За іншими критеріями вирізняють такі основні види ризику:

— систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку;

— несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх ви­
дів ризику, пов'язаних із конкретними фінансовими інструментами;

— селективний ризик — ризик неправильного вибору цін­них паперів для інвестування під час формування порт­феля;

— часовий ризик — ризик емісії, купівлі або продажу цінно­го паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати;

— ризик законодавчих змін (можуть змінитися умови емі­сії, вона може бути визнана недійсною тощо);

— ризик ліквідності — ризик, пов'язаний із можливістю втрат при реалізації цінного паперу через зміну в оцінці його якості;

— інфляційний ризик — ризик того, що за високої інфляції до­ходи, які отримують інвестори за фінансовими інструмен­тами, знецінюються швидше, аніж зростають, тобто ін­
вестор зазнає реальних втрат.

Існує й багато інших видів ризику операцій із фінансовими інструментами. В Україні всі вони мають місце і породжують­ся наявною в країні політичною та економічною нестабільніс­тю. Високий ступінь ризику не лише перешкоджає розвитку фінансового ринку, а й стимулює заощадження коштів насе­лення і підприємств. З підготовкою і реалізацією фінансових інвестицій пов'язаний систематичний і несистематичний ризики.

За можливістю усунення ризики поділяють на недиверсифі-ковані, які не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання.

Систематичний ризик належить до зовнішніх факторів і пов'язаний із загальною економічною та політичною ситуацією у країні та світі, зростанням цін на ресурси, загальноринковим спадом цін на фінансові активи. До категорії систематичних

ризиків належать: ризик зміни відсоткової ставки, ризик спа­ду загальноринкових цін і ризик інфляції. Систематичний ри­зик — недиверсифікований.

Для визначення систематичного ризику окремого цінного паперу чи портфеля по відношенню до рівня ризику загалом на фінансовому ринку використовують бета-коефіцієнт (b). Як пра­вило, цей показник на практиці найчастіше застосовують для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери.

Несистематичний ризик пов'язаний із фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Його оцінка потребує певних зусиль як з боку посередників ринку фінансових акти­вів, так і з боку інвесторів. До категорії несистематичних нале­жать ризик ліквідності та галузевий ризик. Несистематичний ризик — диверсифікований.

Ризик ліквідності — ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінного паперу через зміни оцінки його якості. Ризик ліквідності нині є одним із найпоширеніших в Україні. Причиною цього є не лише загальний рівень падіння ринку, а й реалістичніша оцінка того, що являє собою той чи інший емі­тент, скажімо, біржа, де протягом біржового дня іноді уклада­лося лише кілька угод; фінансова або інвестиційна компанія, чий капітал зібраний для перекачування коштів або покриття збитків від «проїдання» статутних коштів в інших комерцій­них структурах тощо. Ризик ліквідності пов'язують як із харак­теристиками окремого активу, так і з можливостями суб'єктів фінансового ринку. Проте в будь-якому разі — це ризик того, що не зможуть бути вчасно задоволені потреби інвестора — влас­ника активу чи юридичної особи — суб'єкта ринку в готівкових коштах. Ризик ліквідності активу — це ризик того, що визначе­ний актив не зможе бути швидко проданий за його ринкову або близьку до неї ціну. Для фінансового активу ступінь цього ри­зику знаходить відображення у величині відсоткової ставки, що характеризує дохідність активу. Як правило, ліквідні акти­ви мають досить розвинутий вторинний ринок, який характе­ризується стабільністю цін і гарантує швидке перетворення ак­тивів у готівку.

Ризик ліквідності по відношенню до суб'єкта ринку — під­приємства — це ризик того, що останнє не зможе вчасно отри­мати готівкові кошти, аби розрахуватися за своїми зобов'язан­нями. Це означає, що у суб'єкта господарювання завжди повинні бути активи, які можуть бути перетворені на готівку за задо­вільною ціною в потрібній кількості і в необхідний момент часу.

Потреби в ліквідності корпорації повністю визначаються струк­турою її пасивів.

Поняття ліквідності можна об'єднати з поняттями плато- і кредитоспроможності:

Саме кредитоспроможність, яка потребує також відповідно­го рівня платоспроможності та ліквідності, значною мірою ви­значає фінансову стійкість корпорації, її можливості виступа­ти на ринку позичальником.

Ліквідність такого фінансового інституту, як комерційний банк, є більш глибоким поняттям, ніж ліквідність нефінансо­вого інституту, оскільки здатність банку задовольнити свої по­треби в готівкових коштах для виконання зобов'язань може бути пов'язана як з пасивами, так і з активами. Здатність бан­ку вчасно виконати свої зобов'язання по відношенню до паси­вів означає, що банк може вчасно отримати потрібну кількість грошових коштів, аби сплатити відсотки по залучених коштах та повернути залучені кошти вкладникам. Ліквідність банку по відношенню до активів означає, що банк завжди може отримати достатню кількість грошових коштів, аби задовольнити потреби клієнтів у наданні позик. Оскільки діяльність комерційних банків — це неперервний процес залучення фінансових ресурсів та їх використання для надання позик, а отже, неперервні зміни в ліквідності, управління ризиком ліквідності потребує від бан­ківського менеджменту застосування досить гнучких і складних стратегій управління цим ризиком.

Ефективна стратегія поведінки в умовах ризику дає змогу суб'єктам фінансового ринку успішно здійснювати свою діяль­ність і досягати поставлених цілей із найменшими втратами. Та­ка стратегія, яку можна назвати стратегією управління ризи­ком, полягає у виявленні схильності до ризиків; аналізі ризиків та їх оцінюванні; виборі методів управління ризиком; застосу­ванні вибраних методів; здійсненні фінансового контролю. До основних методів управління ризиком належать:

— ухилення від ризику;

— зниження рівня ризику;

— поглинання та фінансування ризику;

— передавання ризику іншій особі.

Ці методи можна використовувати як незалежно, так і в комп­лексі.

Основним в оцінюванні ризику є обчислення певних число­вих характеристик і, в кінцевому підсумку, кількісна оцінка ризику. Сьогодні методи аналізу й оцінювання ризику базовані на поняттях і методах теорії ймовірності, оскільки саме понят­тя ризику тісно пов'язано з ймовірністю настання чи ненастан-ня певної події в майбутньому.

Імовірність характеризує міру невизначеності у настанні певної події в майбутньому. Вона позначається Р та набуває зна­чень від 0 до 1. Коли подія безсумнівно відбудеться, абсолютна ймовірність настання її дорівнює 1, а коли настання події не­можливе — 0. Можна сказати, що існує ризик настання події, якщо ймовірність настання цієї події є незначною. Фінансовий актив можна вважати високоризиковим, якщо ймовірність от­римання доходу по ньому та його ліквідність незначні.

Сукупність подій називають повною групою, якщо хоча б одна з цих подій обов'язково відбудеться. Сума ймовірнос­тей Рi, несумісних подій, які утворюють повну групу, дорівнює одиниці, тобто

Нехай Y — випадкова величина, яка обов'язково набуває од­ного зі значень Y_І,Y₂... Y_n. Ймовірність того, що Y набуде зна­чення Yi, дорівнює Рi, причому справджується рівність (4.30). Тоді середнім очікуваним (математичним очікуванням) величини Y називають величину

Середнім очікуваним доходом від інвестицій (прямих чи портфельних) є величина

де P_t — ймовірність того, що дохід від інвестицій дорівнювати­ме Ri.

Функціональні залежності між величинами R_t та їхніми імовірностями Рi називають кривими розподілу ймовірностей. Цей розподіл має дуже широке практичне застосування як У математиці, так і в економіці та безпосередньо у фінансах. З достатнім ступенем точності можна вважати, що залежність між можливою величиною доходу та відповідною ймовірністю підпорядковується нормальному закону.

Для кількісної оцінки ризику як міри невизначеності до­цільно встановити характер розподілу значень дохідності та розрахувати середньоквадратичне відхилення від середньої до­хідності і коефіцієнт варіації.

Середньоквадратичне відхилення (а) — це абсолютна міра ризику. Чим вище середнє квадратичне відхилення, тим ви­щий ризик. Його визначають за формулою:

Відносною мірою ризику є коефіцієнт варіації (СV), величи­на якого прямо пропорційно залежить від рівня ризикова­ності:

Систематичний ризик окремого цінного паперу або портфеля по відношенню до рівня ризику загалом на фінансовому ринку ви­мірюють бета-коефіцієнтом (b). Цей показник, як правило, най­частіше застосовують для оцінювання ризиків інвестування в ок­ремі цінні папери. Розрахунок його здійснюють за формулою:

де b — бета-коефіцієнт; К — ступінь кореляції між рівнем до­хідності цього фінансового інструменту та середнім рівнем до­хідності групи фондових інструментів по ринку загалом; а, — стандартне відхилення дохідності по фондовому інструменту; а_т — по фондовому ринку в цілому.

Про рівень фінансового ризику окремих цінних паперів можна судити за такими значеннями бета-коефіцієнта:

b = 1 — середній рівень ризику;

b > 1 — високий рівень ризику;

b < 1 — низький рівень ризику.

Збалансованість дохідності і ризиковості фінансових інвес­тицій забезпечується використанням премії за ризик, яку роз­раховують за формулою:

де RF — рівень премії за ризик по фондовому інструменту; r _т — середня норма дохідності на фондовому ринку; r_rf — безризико-ва норма дохідності на фондовому ринку; b — бета-коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику по фондовому інструменту.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Ціноутворення на фінансовому ринку

Ситуаційне завдання 1. На Вашому рахунку в банку є 2 млн грн. Банк платив 18% річних. Вам пропонують увійти всім капіталом в організацію венчурного підприємства. Представлені економічні розрахунки показують, що через шість років вкладений капітал потроїться, але фінансовий консультант рекомендує оцінювати ризик участі у венчурному підприємстві шляхом введення премії в розмірі 5%. Чи варто приймати цю пропозицію?

Розв'язання ситуаційного завдання

Оцінка цієї ситуації з позиції теперішнього часу дає такі ре­зультати:

де rrf — безризикова ставка; rk — премія за ризик.

1. Розраховуємо відсоткову ставку, яку беремо за коефі­цієнт дисконтування:

2. Враховуючи, що через 6 років інвестований капітал разом із доходом, який отримає інвестор на вкладений капітал, стано­витиме 6 млн грн (2 млн грн х 3 рази). У такому разі теперішня вартість очікуваних надходжень становитиме:

Висновок: Оскільки теперішня вартість очікуваної суми доходу менша за теперішню вартість передбачуваного вкла­дення, брати участь у такому підприємстві невигідно.

Ситуаційне завдання 2. Підприємство планує через 3 роки здійснити заміну діючого устаткування. За прогнозними роз­рахунками, для цього потрібно 800 000 грн. У підприємства є тимчасово вільні кошти в сумі 400 000 грн, які воно може розмістити на депозит терміном на 3 роки під 18% річних. Чи вистачить підприємству коштів для проведення заміни устат­кування через 3 роки?

Розв'язання ситуаційного завдання

Отримати відповідь на поставлене запитання можливо, роз-рахувавши майбутню вартість 400 000 грн (через три роки при ставці нарощування 18%):

Висновок: Таким чином, якщо підприємство розмістить на депозит терміном на 3 роки під 18% річних тимчасово віль­них 400 000 грн, у кінці терміну воно отримає 657 212,8 грн, що менше 800 000 грн, а отже, коштів на заміну устаткування не вистачить.

Ситуаційне завдання 3. Компанія ABC є відносно стабільною компанією з величиною b = 0,5, а компанія ВСА останнім часом відчувала коливання зростання та спадання своїх доходів, що зумовило b = 1,2. Відсоткова ставка безризикових вкладень до­рівнює 6%, а середня дохідність фондового ринку — 12%. Ви­значити вартість капіталу компанії за допомогою цінової моделі капітальних активів.

Розв'язання ситуаційного завдання Згідно з ціновою моделлю капітальних активів (САРМ)

де r_rf — безризикова ставка відсотка; r _т — середня прибут­ковість цінних паперів загалом на ринку; b — міра систематич­ного ризику.

Для компанії ABC:

Для компанії ВСА:

Висновок: Оскільки компанія ВСА є менш стабільною, то закономірно, що вартість її капіталу вища.

Ситуаційне завдання 4. Ринкова вартість звичайних акцій компанії ABC становить $ 450 000, привілейованих акцій — $ 120 000, загальна сума позикового капіталу — $ 200 000. Вартість власного капіталу — 14%; привілейованих акцій — 10%; а облігацій — 9%. Визначити середньозважену вартість капіталу компанії при ставці податку на прибуток 30%.

Розв'язання ситуаційного завдання 1. Розраховуємо питому вагу кожної складової капіталу:

 

 

2. Розраховуємо WACC, враховуючи податковий коректор:

Висновок: Агрегована (середньозважена) вартість капіта­лу компанії становить 11,38%.

Ситуаційне завдання 5. Потрібно порівняти за ризикованіс­тю акції А і В. Кожна з них по-своєму реагує на можливі рин­кові ситуації, досягаючи з відомим рівнем імовірності певного рівня дохідності.

Розв'язання ситуаційного завдання

 

Обрані акції мають однаковий очікуваний рівень дохід­ності (R):

Виміряємо ступінь ризику відхиленням за абсолютним зна­ченням різниці між фактичною й очікуваною дохідностям:

 

Оцінюючи очікуваний ризик середнім абсолютним відхи­ленням, одержимо його міру для кожної акції:

 

Вимірюючи мінливість середньо-квадратичним відхиленням, дійдемо таких мір ризику:

Висновок: Перевищення ризику по активу А зберігається незалежно від способу вимірювання епсілон і сігма, тобто дані міри мін­ливості взаємно узгоджені.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Ціна як мірило вартості товару.

2. Завдання ціноутворення на фінансовому ринку.

3. Фактори впливу на рівень цін на фінансовому ринку.

4. Види цін на фінансовому ринку.

5. Функції ціни на фінансовому ринку.

6. Методи ціноутворення, які використовують на фінансово­му ринку.

7. Які методичні підходи використовують при формуванні ціни на фінансові активи?

8. Як треба розуміти поняття «вартість капіталу»?

9. З чим пов'язане визначення теперішньої та майбутньої вар­тості грошей?

 

10. Економічна сутність нарощування і дисконтування.

11. Економічна сутність простого і складного відсотка.

12. Як Ви розумієте капіталізацію відсотків?

13. Способи врахування інфляції в інвестиційних розрахунках.

14. Взаємозв'язок реальної та номінальної ставки відсотка.

15. Урахування рівня ризику в інвестиційних розрахунках.

16. Структура капіталу та середньозважена вартість капіталу.

17. Як визначається вартість позикового капіталу?

18. Які способи визначення бажаної дохідності для акціонерів Ви знаєте?

19. Чим відрізняються між собою цінова модель капітальних активів (САРМ) і модель арбітражного ціноутворення Рос­са (APT)?

20. Розрахунок вартості власного капіталу на основі річних
дивідендів та прибутку з розрахунку на одну акцію.

21. Ризик фінансових інструментів та його види.

23. Методи управління ризиком фінансових інструментів.Абсолютна і відносна міра ризику фінансових активів.

24. Використання b-коефіцієнта для визначення ризикова­ності окремих фондових інструментів.