Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Наднаціональні органи регулювання фінансових ринків
Сучасний етап розвитку міжнародних фінансових ринків характеризується істотним впливом потоків капіталу на мак-роекономічну стабільність окремих країн, регіонів та світу загалом. Враховуючи те, що фінансові ринки не позбавлені потенційних провалів, так чи інакше актуальним стає питання регулювання, яке б наблизило їхню роботу до стану, за якого алокація ресурсів була б максимально ефективною та не впливала негативно на соціальні аспекти міжнародного економічного співробітництва. Оскільки міжнародний рух капіталів здійснюється не в окремій країні, а в системі міжнародної економіки, то, відповідно, її регуляторами повинні бути не лише національні норми та правила. Посилення ролі наднаціональних норм у регулюванні процесів міжнародного фінансового ринку тісно пов'язано з низкою причин, серед яких: — глобалізація економіки загалом та фінансових ринків зокрема, що вимагає нівелювання істотних розбіжностей між окремими режимами регулювання для спрощення процесу прийняття управлінських рішень у царині міжна — мобільність капіталу та регіональна асиметричність у його З останнього, зокрема, випливає принципова важливість надійного функціонування наддержавних механізмів регулювання міжнародного фінансового ринку для забезпечення адекватного розподілу вигод від вільного руху капіталу між країнами-інвес-торами та країнами-реципієнтами. Найбільша кількість форм і елементів наддержавного регулювання міжнародного руху капіталу пов'язана з діяльністю МВФ. Можна виокремити три основні ролі, які відіграє МВФ в регулюванні процесів руху капіталу. Перша роль полягає в тому, що саме МВФ є інституціо-налізованим генератором процесів лібералізації міжнародних операцій, що відображаються у платіжному балансі. Зокрема при створенні цієї організації у 1944 р. у Бреттон-Вудсі передбачалось, що її кредитна діяльність сприятиме вирішенню проблем поточних рахунків платіжних балансів тих країн, які тривалий період мають його негативне сальдо, що, у свою чергу, перешкоджає сталому економічному зростанню. Фактично у такий спосіб було запроваджено своєрідну систему рефінансування міжнародної торгівлі, яке здійснювалося на наднаціональному рівні.
Другою принциповою роллю МВФ є так зване кредитування останньої інстанції. Ця роль була набута ним у процесі функціонування світової фінансової архітектури в умовах посилення мобільності капіталу, перманентних потреб проводити політику макроекономічної стабілізації в окремих країнах, загострення боргових проблем країн, третього світу та політики світового співтовариства щодо зменшення боргового тягаря найбідніших країн. Формально кредитування останньої інстанції означає, що країна, яка потребує значних валютних ресурсів для підтримки платіжного балансу, може звернутися до відповідної інституції за допомогою. Відносно оперативне спрямування дешевих позикових ресурсів по каналах МВФ країні дає їй змогу втримати валютний курс, зовнішні активи центрального банку на рівні, що гарантували б можливість контролю за інфляцією в умовах погіршання платіжного балансу. Однак саме спроможність певної країни залучати ресурси для підтримки платіжного балансу, особливо у разі відпливу капіталу, є принциповою для міжнародних інвесторів. Так, наявність достатньої величини зовнішніх активів центрального банку є своєрідною гарантією того, що країна зможе витримати відплив капіталу без вживання заходів, пов'язаних з обмеженнями на трансферт активів за кордон. Третя роль МВФ у системі наддержавного регулювання процесів руху капіталу зводиться до того, щоб забезпечити вищу відкритість ринків країн, які приймають інвестиції, підвищити транспарентність операцій з конкретними приватними і суверенними позичальниками та ступінь прогнозованості макроеко-номічної політики країн-реципієнтів. Для цього були розроблені спеціальні «кодекси поведінки», впроваджують програму FSAP — оцінки фінансової стабільності, вимагають від країн звіти про дотримання стандартів ROCS (щодо прозорості даних, регулювання та ринкової інфраструктури). Подібні кроки передбачають, з одного боку, розширення спектра контактів між країною-реципієнтом і Фондом, а з іншого боку, відображають факт того, що МВФ виступив своєрідним «агентством» по збиранню, обробленню та пропозиції фінансово-інвестиційним ринкам інформації, пов'язаної з прикладанням капіталу.
Певні функції наднаціонального органу регулювання виконує Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO) із штаб-квартирою в Монреалі. IOSCO була створена 1974 р. як Міжамериканська асоціація Комісій з цінних паперів. Ця організація, членами якої є регулятивні органи фондових ринків країн-учасниць, на початку 90-х років виконувала в основному функції інформаційно-координуючого центра. Сьогодні — це впливова й авторитетна міжнародна організація, яка координує діяльність світового ринку капіталів та об'єднує комісії з цінних паперів понад 120 країн світу. Україна є членом IOSCO з 18 вересня 1996 р. Цілком можливо, що в майбутньому повноваження IOSCO розширяться [58, С 36-41]. Головними завданнями IOSCO є: — розроблення стандартів регулювання діяльності на фондових ринках; — обмін інформацією для прискорення розвитку національним ринків; — розроблення стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами. Структура IOSCO: — президентський комітет, який збирається один раз на рік на щорічну конференцію, складається з усіх президентів організацій — членів IOSCO (постійних та асоційованих) і має всі повноваження, потрібні для досягнення цілей організації; — виконавчий комітет, який складається з 12 обраних президентським комітетом членів і всіх представників постійних регіональних комісій. Крім того, голови комітету — регіональні комітети: IOSCO, що має чотири постійні регіональні комітети, які збираються для обговорення певних регіональних проблем членів організацій. Це — Східний регіональний комітет, Азіатсько-тихоокеанський регіональний комітет, Європейський регіональний комітет, Міжамериканський регіональний комітет; — технічний комітет, що складається з 16 комісій з цінних паперів, що регулюють деякі значні і розвинуті ринки світу.Мета роботи комітету полягає в тому, аби проаналізу — комітет нових ринків, що докладає зусиль стимулювання розвитку та підвищення ефективності нових ринків цінних паперів. Він визначає принципи діяльності і мінімаль — консультативний комітет, що забезпечує щодо IOSCO тісне співробітництво із саморегулівними організаціями(СРО) і міжнародними організаціями, які працюють у нап
— Генеральний секретаріат. Технічний, консультативний і комітет нових ринків виконують функції, які розподіляються за такими напрямами: 1) міжнаціональне розкриття інформації і бухгалтерський облік;регулювання вторинних ринків; 2) регулювання ринкових посередників; 3) здійснення обміну інформацією; 4) інвестиційне керування. Україна бере участь у роботі Європейського комітету і комітету нових ринків. У 1998 p. IOSCO розробила і затвердила ЗО принципів регулювання ринків цінних паперів, які ґрунтуються на трьох основних засадах: 1) захист інвесторів; 2) забезпечення функціонування справедливого, ефективного та прозорого ринку; 3) зменшення ризику. Прийняті принципи регулювання фондового ринку повинні бути практично запроваджені у відповідній законодавчій структурі так, щоб відповідати визначеним вище трьом засадам регулювання ринку цінних паперів. Принципи об'єднані у вісім категорій. Перерахуємо їх: І категорія містить принципи щодо установи, яка регулює ринок цінних паперів (регулятора); II — містить принципи щодо саморегулювання; III — принципи щодо правозастосування; IV — принципи співробітництва у регулюванні; V — принципи щодо діяльності емітентів; VI — принципи щодо схем колективного інвестування; VII — принципи щодо діяльності ринкових посередників; VIII — принципи щодо вторинного ринку. Наступною міжнародною регулюючою організацією є Форум європейських комісій з цінних паперів — FESCO, що заснували у грудні 1997 р. 17 європейських наглядових органів. Члени FESCO зобов'язуються згідно зі Статутом тісно співпрацювати та розвивати єдині регулятивні стандарти нагляду за фінансовими ринками стосовно неузгоджених існуючими європейськими директивами аспектів, а також там, де можна застосовувати спільний підхід. Головною метою нової організації є покращення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу. Головним досягненням у роботі FESCO з координації тісної співпраці між європейськими наглядовими органами є підписання Меморандуму взаєморозуміння між членами FESCO, який є основою для співробітництва та обміну інформацією з питань ринкового нагляду та правозастосування і має можливість спільних перевірок. Поза пропонованої співпраці Меморандум взаєморозуміння також містить зобов'язання посадових осіб забезпечувати інших керівників різного рівня інформацією, якаможе бути корисною. Цей механізм стосовно незатребуваної інформації підкреслює, що насправді члени FESCO діють у згоді і мають єдину мету, а не лише національні інтереси своїх країн.
Найближчим завданням для регуляторів стане практичне виконання Директиви європейських інвестиційних послуг і Директиви достатності капіталу, які, з точки зору європейських перспектив, виступають фундаментом створення єдиного європейського ринку з інвестиційних послуг. У них регламентовано принцип визнання внутрішнього контролю країною — членом FESCO, що дає можливість інвестиційним компаніям на європейському економічному просторі користуватися перевагами так званого європейського паспорта, який дає змогу застосовувати положення інвестиційних послуг на всьому європейському економічному просторі без додаткового дозволу місцевих наглядових органів, а також може застосовуватись у міжнародній діяльності та при відкритті інвестиційними компаніями своїх філій. Безумовно, найголовнішим елементом державного регулювання є законодавче регулювання фінансового ринку. Цей елемент створює нормативно-правову основу, на якій учасники ринкових взаємовідносин, у тому числі держава та її уповноважені органи, реалізують свої права, інтереси, зобов'язання та повноваження. Національне нормативне регулювання найважливіших взаємовідносин на фінансовому ринку повинно узгоджуватись із такими міжнародними документами, як Директиви ЄС (обов'язкові для країн — членів ЄС); Резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO); Рекомендації «Групи тридцяти» (авторитетної групи міжнародних експертів). Директиви Європейського Союзу: узгоджуються з традиціями цивільного права більшості країн Центральної та Східної Європи; відображають узагальнену сучасну точку зору на потрібний рівень регулювання ринку цінних паперів; країни, які прагнуть стати членами ЄС, мусять дотримуватися цих Директив. Окрім того, структура і послідовність Директив ЄС дає певне уявлення про те, що найважливіше з точки зору регулювання фінансового ринку на європейському економічному просторі. Йдеться про умови прийняття цінних паперів до котирування на фондовій біржі; вимоги щодо розкриття інформації у момент пропозиції; вимоги щодо фінансової звітності компаній, акції яких котируються на фондовій біржі; вимоги щодорозкриття інформації про придбання або реалізацію великих пакетів акцій компаній, які котируються на фондовій біржі; положення щодо стандартів обліку та аудиту, банківської діяльності (введення жорстких нормативів адекватності капіталу, диверсифікації портфеля й обмежень на надання кредитів пов'язаним між собою особам).
Рекомендації «Групи тридцяти». Для усунення бар'єрів у міжнародній торгівлі цінними паперами представники (експерти) ЗО ринків об'єднали свої зусилля і в 1978 р. утворили групу як незалежну недержавну некомерційну організацію, яка дістала назву «Група Тридцяти» (Г-30). У березні 1989 р. Група опублікувала звіт, уперше оприлюднивши дев'ять рекомендацій щодо підвищення ефективності розрахункових і клірингових систем та зменшення ризиків при операціях з цінними паперами. Звіт був опублікований у найсприятливіший момент, коли в багатьох країнах світу змінилась економічна орієнтація, почали виникати нові фондові ринки, які вже могли застосовувати названі рекомендації. Для їх виконання розвинуті («старі») ринки мали змінити або відмінити більшість своїх правил і звичаїв. Майже всі рекомендації «Групи Тридцяти» були розроблені із зазначенням термінів виконання, хоча строки виявилися нереальними. Сподівання на впровадження стандартів до 1993 р. не виправдалися. Крім того, фінансові ринки різних країн перебувають на різних стадіях упровадження стандартів. Наведемо думку відомого фінансиста Джорджа Сороса з приводу регулювання фінансового ринку: «Так, ми можемо по-різному ставитися до економічного регулювання. Одна позиція полягає в тому, що регулювання є марним, оскільки воно вносить певне перекручення і, будучи надане самим собі, врешті-решт призводить до розладу системи. Ця точка зору значно посилюється твердженням про те, що ринковий механізм, наданий самому собі, прагне до рівноваги. Протилежна точка зору полягає в тому, що досконалість недосяжна ані з допомогою ринку, ані з допомогою регулювання. Ринки надто нестабільні, регулювання страждає зайвою жорсткістю. Ринки потрібно регулювати, але процес регулювання також не може бути наданий самому собі: його треба постійно переглядати. Той факт, що жодна система недосконала, не є вагомим аргументом проти спроб удосконалювати систему. Візьмемо, наприклад, Бреттонвудсь-ку угоду: той факт, що, врешті-решт, вона зазнала краху, не змінює того, що вона була основою для процвітання протягом чверті століття» [59].Отже, сьогодні у світі нагромаджено значний досвід регулювання фінансових ринків як розвинутих, так і таких, що розвиваються. Питання для України полягає в тому, як правильно і раціонально використати цей досвід. Для України принципово важливо будувати своє законодавство стосовно регулювання фінансового ринку відповідно до міжнародних рекомендацій. Гарним прикладом у цьому контексті є Польща, де проекти законів або інших нормативних актів, які не відповідають директивам ЄС, одразу викидають у кошик. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Якими шляхами формуються системи регулювання фінансового ринку? 2. Чим зумовлена потреба у регулюванні фінансового ринку? 3. Охарактеризуйте сукупність методів регулювання фінансового ринку. 4. Які сфери фінансового ринку повинні обов'язково регулюватися державою? 5. Які принципи покладено в основу державного регулювання фінансового ринку? 6. Які нормативно-правові акти містять положення щодо регулювання фінансового ринку? 7. Охарактеризуйте систему органів державного регулювання фінансового ринку. 8. Що входить до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України? 9. Якою є оптимальна форма регулювання короткострокових портфельних вкладень міжнародних інвесторів?
10. Опишіть інструменти регулювання руху капіталу на рівні окремої країни. 11. Які причини зумовлюють посилення ролі наднаціональних норм регулювання процесів міжнародного фінансового ринку? 12. Яку роль відіграє МВФ у регулюванні процесів руху капіталу? 13. Охарактеризуйте сутність «кредитування останньої інстанції». 14. Функції, які виконує Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO). 15. Коли був заснований Форум європейських комісій із цінних паперів (FESCO)? Яке його основне призначення? 16. Із якими міжнародними документами повинне узгоджуватись національне нормативне регулювання найважливіших взаємовідносин на фінансовому ринку? ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ТЕМА1 1, Головною функцією фінансового ринку є: а) купівля-продаж фінансових інструментів; б) регулювання обмінного курсу валют; в) розподіл грошових потоків всередині країни; г) трансформація без діючих грошових коштів у позиковий капітал. 2. Головними макроекономічними завданнями фінансових ринків є: а) забезпечення оперативного перерозподілу фінансових ресурсів, яке доповнює процес бюджетного перерозподілу; б) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів держави,юридичних і фізичних осіб, з подальшим їх використанням в інтересах як безпосередніх учасників відповідного ринку, так і економічної системи суспільства загалом; в) забезпечення децентралізованого (стихійного) регулювання економіки на галузевому і територіальному рівнях; г)усі відповіді правильні; д)правильна відповідь відсутня. 3. До основних суб'єктів фінансового ринку належать: а) фінансові інститути, держава, комерційні організації; б) фінансові інститути, домашні господарства, підприємства, в) домашні господарства, підприємства, фінансові інститути, 4. Фінансовий ринок — сфера прояву специфічних економічних а)продавцями і покупцями фінансових ресурсів; б)фінансовими інститутами і державою; в)домашніми господарствами і державою; г)підприємствами і домашніми господарствами. 5. Акумулювання, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів від одних суб'єктів ринку до інших здійснюються шляхом: б)непрямого фінансування; в)правильні відповіді у пунктах а і б; г)правильна відповідь лише у пункті а. 6. При прямому фінансуванні інвестори: а) самостійно визначають сферу застосування тимчасово вільного капіталу; б) беруть на себе значну частину ризиків та супутніх витрат, в)зазначене в пунктах а і б; г)зазначене у пункті а. 7. Непряме фінансування: а)передбачає участь фінансових посередників; б)не передбачає участь фінансових посередників; в)зазначене в пунктах а і б; г)зазначене у пункті а. 8. Об'єктом купівлі-продажу на ринку інструментів власнос а)титули власності; б)боргові фінансові інструменти; в)похідні фінансові інструменти; г)правильна відповідь відсутня. 9. Титулами власності є: а)облігації; б)акції; в)казначейські зобов'язання; г)векселі. 10. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — це: а)ринок інструментів позики; б)ринок інструментів власності; в)зазначене в пунктах а і б; г)правильна відповідь відсутня. 11. Грошовий ринок — це сектор: а)короткострокових фінансових активів; б)середньострокових фінансових активів; в)довгострокових фінансових активів; г)безтермінових фінансових активів. 12. Міжбанківський ринок — це частина: б)ринку інструментів власності; в)грошового ринку; г)облікового ринку. 13. Обліковий ринок — це частина: а)ринку інструментів позики; б)ринку інструментів власності; в)грошового ринку; г)товарного ринку. 14. Валютний ринок — це частина грошового ринку, що пов'я а)обслуговуванням міжнародного платіжного обороту; б)товарно-грошовими відносинами; в)міжнародним поділом праці. 15. Важливою умовою розрахунків за зовнішньоекономічними а)обмін однієї валюти; б)фіксований валютний курс; в)існування «валютного коридору». 16. Існування валютного ринку значною мірою зумовлено по а)обміну однієї валюти; б)оплатити грошові зобов'язання резидентів і нерезидентів; в)правильна відповідь відсутня. 17. За умовами передавання фінансових ресурсів у користування розрізняють: а)ринок позикового капіталу; б)грошовий ринок; в)валютний ринок; г)товарний ринок. 18. За терміном обігу фінансових активів у структурі фінан а)ринок акціонерного капіталу; б)грошовий ринок; в)валютний ринок; г)товарний ринок. 19. Ринок капіталів — це ринок, на якому обертаються фінан а)меншим, ніж один рік; б)більшим за один рік; в)від одного до трьох місяців; г)один рік. 20. Грошовий ринок оперує фінансовими активами, термін а)менший за один рік; б)більший за один рік; в)від одного до трьох місяців; г)один рік. 21. Спотовий ринок — це: а)ринок акціонерного і позикового капіталу; б) ринок, пов'язаний із забезпеченням розрахунків на між в) ринок негайної поставки реального товару на умовах роз г) ринок, на якому укладаються угоди про майбутні постав 22. Строковий ринок — це: а)ринок акціонерного і позикового капіталу; б) ринок, пов'язаний із забезпеченням розрахунків на між в) ринок негайної поставки реального товару на умовах роз г) ринок, на якому укладають угоди про майбутні поставки 23. «Самурайський» ринок — це: а)ринок резидентів; б)ринок нерезидентів; в)ринок резидентів і нерезидентів. ТЕМА 2 24. На міжнародному фінансовому ринку перебувають в обігу а)емітовані у доларах США; б)емітовані у доларах США, евро та єнах; в)емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни; г)емітовані лише транснаціональними корпораціями. 25. Інституціональні учасники фінансового ринку — це: а) фізичні особи, які згідно з чинним законодавством мають на фінансовому ринку певні права і зобов'язання; б) юридичні особи, резиденти певної країни, які займаються в) юридичні і фізичні особи, які згідно з чинним законодав 26. Державне регулювання фінансового ринку здійснюється: а)Міністерством фінансів України; б)Національним банком України; в)Фондом державного майна; г)Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; д)зазначене в пунктах а і г; 27. Основною установою, яка регулює функціонування ринку а)Міністерство фінансів України; б)Національний банк України; в)Фонд державного майна; г)Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; д)зазначене в пунктах а і г; 28. Регулювання фінансового ринку та його складових — це: а) розроблення відповідних інструкцій Міністерством фінансів України; б) об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів,які дають змогу упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог і правил для підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників; в)прийняття відповідних законів Верховною Радою України; г)підписання певних указів Президентом. 29. Регулювання фінансового ринку може здійснюватися за до а) сукупності спеціальних правових, адміністративних, еко б)указів Президента; в)постанов Кабінету Міністрів України; г)квотування і ліцензування. 30. Ефективність методів регулювання фінансового ринку за а) тривалості існування відповідної нормативно-правової бази; б)досконалості правових методів регулювання; в)зазначене в пунктах а і б; г)правильна відповідь відсутня. 31. Серед сфер фінансового ринку, які обов'язково повинні регу а)допуск цінних паперів до публічних торгів; б)розкриття інформації емітентами; в) регулювання діяльності професійних учасників ринку, г)реклама на ринку цінних паперів; д)зазначене в пунктах а і г; 32. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг а) Положення, затвердженого Указом Президента України від б) Указу Президента України від 25.09.2002 р. «Про додат в) Закону України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне ре г)Господарського кодексу України. 33. Державний фінансовий моніторинг — це: а) система органів, які опікуються економікою країни зага б) сукупність заходів уповноважених органів держави з ана в) система органів, які створюються для здійснення окре г)правильна відповідь відсутня. 34. До першої групи органів державного регулювання фінансо а) Міністерство фінансів України, Національний банк України; б) Антимонопольный комітет України, Фонд державного в) місцеві держадміністрації, органи місцевого самовряду г) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. 35. Одним із недоліків припливу капіталу може бути: а)ревальвація національної валюти; б)девальвація національної валюти; в)пожвавлення інфляції; г)погіршення зовнішньої конкурентоспроможності. 36. Регулювання фінансових ринків повинно концентрува а)довгострокових портфельних інвестиціях; б)короткострокових портфельних інвестиціях; в)прямих іноземних інвестиціях; г)реальних інвестиціях. 37. Найбільша кількість форм і елементів наддержавного ре а)МВФ; б)Міжнародною організацією комісій із цінних паперів в)Форуму європейських комісій з цінних паперів (FESCO); 38. Посилення ролі наднаціональних норм у регулюванні про а) глобалізацією економіки загалом та фінансових ринків б) зростанням ризикованості всіх вкладень з боку міжна в) неспроможністю країн ефективно прогнозувати вплив г)усі відповіді правильні. 39. Основними формами регулювати короткострокових порт а) запровадження спеціального оподаткування короткострокових фінансових вкладень нерезидентів; б) обов'язкова конвертація коштів, визначених для репат в)встановлення валютного коридора; г)усі відповіді правильні; д)зазначене в пунктах а і б; 40. Міжнародний рух капіталу може негативно позначити а)лібералізації економіки країни; б)дохідності реальних інвестицій; в)платіжному балансі країни; г)усі відповіді правильні. 41. У сфері інвестиційної діяльності загалом і щодо державно а)поточне управління сферою інвестування; б)програмування та прогнозування; в) встановлення правил організації та здійснення інвесту г)усі відповіді правильні; д)зазначене в пункті в. 42. Поточне управління сферою інвестування включає: а)видачу дозволів, ліцензій; б)реєстрацію іноземних інвестицій; в) проведення комплексної державної експертизи інвести г)створення державних приймальних комісій; д)усі відповіді правильні; е) правильна відповідь відсутня. 43. Програмування і прогнозування як правова форма держав а)залежить від сфери інвестування; б)не залежить від сфери інвестування; в)правильна відповідь відсутня. 44. У державному секторі економіки програмування та прог а) директивного планування; б)індикативного планування; в)обидві відповіді правильні. 45. У недержавному секторі економіки програмування та прогнозування як правової форми державного регулювання передбачено застосування: а)директивного планування; б)індикативного планування; в)обидві відповіді правильні.
ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1 Під час виконання модульної контрольної роботи використано тести для перевірки теоретичних знань відповідно до зазначених далі номерів: Варіант 1 Номери тестів 1-10. Варіант 2 Номери тестів 11-20. Варіант З Номери тестів 21-30. Варіант 4 Номери тестів 31-40. Варіант б Номери тестів 1-5; 31-35. Варіант 6 Номери тестів 6-10; 36-40. Варіант 7 Номери тестів 11-15; 41-45. Варіант 8 Номери тестів 16-20; 33-37. Варіант 9 Номери тестів 21-25; ЗО, 34, 38, 39, 42. Варіант 10 Номери тестів 26-30; 31, 33, 41, 43, 45. Модуль 2
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 550; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.46.36 (0.214 с.) |