Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ

Введення адміністративного судочинства зумовило необхідність розмежування компетенції між адміністративними судами і Конституційним судом; між адміністративними судами і загальними судами; адміністративними та господарськими судами.

Загальноприйняте поняття юрисдикції має два аспекти - це 1) передбачена законом або іншим правовим актом правомочність державного органу визначати дії особи, державного органу, громадської організації як правомірні або неправомірні, вирішувати юридичні конфлікти, застосовувати юридичні санкції; 2) область відносин, на яку поширюється вказана вище правомочність відповідного органу.

Саме цей, другий, аспект юрисдикції приймається нами для визначення адміністративної юрисдикції як сфери розповсюдження повноважень адміністративних судів.

Зрозуміло, що таке визначення вірно тільки в контексті адміністративного судочинства, оскільки термін «адміністративна юрисдикція» широко застосовується в адміністративному праві, процесі, процедурою з різним смисловим навантаженням.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Статтею 17 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на такі публічно-правові спори:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У відповідність з ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок вирішення. Це означає, що не всі спори публічно-правового характеру вирішуються адміністративним судом.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (коли, наприклад, за зверненням особи на відповідність Конституції перевіряється правовий акт не індивідуального, який є предметом розгляду адміністративного суду, а загальної дії);

2) справи, що підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства (за скаргами на дії слідчого, прокурора);

3) справи про накладення адміністративних стягнень, постанови яких оскаржуються у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення;

4) справи у спорах, що випливають з відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (наприклад про виключення з членів партії, оскарження керівного органу політичної партії тощо).

З'ясувавши за допомогою правил адміністративної юрисдикції, що публічно-правовий спір підвідомчий адміністративному суду, а не іншому юрисдикційному органу, необхідно правильно визначити адміністративний суд, до якого слід звертатися з конкретним адміністративним позовом.

Для цієї мети законом встановлені правила підсудності.

Якщо підвідомчість, або як ми її називаємо - адміністративна юрисдикція, встановлює коло справ, віднесених до компетенції адміністративних судів, як окремої системи юрисдикційних органів, то інститут підсудності визначає підвідомчість адміністративних справ тому чи іншому суду усередині системи адміністративних судів, тобто розмежовує компетенцію окремих елементів цієї системи.

Коротко кажучи, підсудність адміністративних справ - це розмежування компетенції між адміністративними судами щодо розгляду певного кола справ.

Таке розмежування здійснюється за трьома ознаками - а) предметною, б) територіальною та в) інстанційною (ст. ст. 18-20 КАС).

Предметна підсудність покликана забезпечити розподіл адміністративних справ між трьома ланками системи адміністративних судів, як між судами виключно першої інстанції.

У відповідність з цим місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім підсудних окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у віщеозначених категоріях справ;

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Окружним адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій або бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ).

У рамках предметної підсудності існує альтернативна підсудність, яка за певних обставин надає позивачу право вибору судового органу, який буде розглядати і вирішувати адміністративний спір.

Так, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

У разі невизначення цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом також за вибором позивача.

Територіальна підсудність адміністративних справ.

Статтею 125 Конституції України встановлено принцип територіальної організації системи судів загальної юрисдикції.

Територіальна підсудність розмежовує повноваження з розгляду адміністративних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

За загальним правилом адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Поряд з цим законом встановлено виняткова територіальна підсудність, згідно з якою адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів КМУ, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Передбачена законом і альтернативна територіальна підсудність, у відповідність з якою адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцем знаходження відповідача.

Визначення місця проживання фізичної особи та місця знаходження юридичної особи дано, відповідно, у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» і в ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

У разі невизначення територіальної підсудності адміністративної справи законом така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Інстанційна підсудність - це розмежування компетенції з розгляду адміністративних справ між різними ланками системи адміністративних судів.

Згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (ч. 2 ст. 17) в Україні існують 4 судових інстанції: місцеві суди як суди першої інстанції (ст.ст. 21, 22); апеляційні суди (ст.ст. 26, 27); вищі спеціалізовані суди (як суди касаційної інстанції) – ст.ст. 31, 32) та Верховний суд України (ст. 38).

Також слід пам’ятати, що згідно з положеннями ст. ст. 20, 172, 177 КАС України Київський адміністративний апеляційний суд та Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених зазначеними нормами можуть вирішувати адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційною інстанцією є апеляційні адміністративні суди, які переглядають судові рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів, які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду, прийняті у справах з приводу рішень, дії або бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму, які оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду (ч. 6 ст. 177, ч. 3 ст. 172).

Верховний Суд України у випадках, встановлених КАС України, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог Позивач має право заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов’яза. Тексти лекцій них вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один із цих судів за вибором позивача.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) – місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Київському апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) – іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду;

3) після відкриття провадження у справі з’ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду;

4) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу;

5) однією зі сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

6) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

В останніх двох випадках суд передає адміністративну справу на розгляд адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду.

У разі ліквідації адміністративного суду справи, що знаходилися у його провадженні, невідкладно передаються до суду, до підсудності якого віднесено розгляд таких справ.

Підсудність справ, у яких стороною є Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України або суддя одного з цих судів, встановлюється за загальними правилами підсудності.

Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку ліквідації даного суду, розглядається судом у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку ліквідації адміністративного суду, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. Ухвала про відмову в передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, постановлена у судовому засіданні, не викладається окремим документом і оскарженню не підлягає. Заперечення проти цього може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги – після залишення її без задоволення.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.