Поняття, зміст, функції та завдання адміністративної юстиції

Як відомо, основою організації влади в сучасній правовій державі є її поділ на законодавчу, виконавчу та судову. Принцип поділу влад означає самостійність кожної з них, що виключає можливість привласнення однією з гілок влади повноважень іншої, але передбачає взаємний контроль за допомогою системи стримувань і противаг. Відповідно до цього здійснення зовнішнього контролю за органами публічного управління покладається на судову владу. Наявність ефективного судового контролю у галузі адміністративних правовідносин - чи не найважливіша ознака будь-якого демократичного суспільства. Систему органів, покликаних здійснювати такий контроль, прийнято називати адміністративною юстицією.

Традиційно адміністративна юстиція характеризується наступними ознаками.

1. Наявність спору про публічне право, тобто спору, що виникає у сфері державного управління між суб’єктами адміністративних правовідносин.

2. Обов’язковою стороною такого спору завжди є суб’єкт владних повноважень.

3. Адміністративна юстиція є гарантією реалізації і водночас засобом захисту публічних прав невладних учасників адміністративно-правових відносин від свавілля управлінського апарату.

4. В межах адміністративної юстиції здійснюється зовнішній контроль за діяльністю органів (посадових осіб) публічного управління.

5. Цей контроль здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними або пристосованими до вирішення адміністративно-правових спорів. Залежно від запровадженої в тій чи іншій країні системи адміністративної юстиції, в одних випадках цю роль виконують загальні суди, в інших – спеціальні адміністративні суди. Можливе використання в якості юрисдикційних органів відомчих "квазісудів", що вирішують спори тільки в межах власного відомства.

6. Розгляд адміністративних справ відбувається за встановленими законом процедурами, що забезпечують формальну (процесуальне) рівність сторін, а також дотримання основних принципів судового процесу (гласність, усність, законність, змагальність, безпосередність тощо). В різних системах можуть застосовуватися цивільно-процесуальна, адміністративно-процесуальна або квазісудова форми здійснення провадження в адміністративних справах.

7. Юридичним результатом розгляду адміністративного спору є визнання адміністративним судом (подібним до судового органом) незаконності чи недійсності або, навпаки, законності та дійсності прийнятих органами управління (посадовими особами) адміністративних актів чи вчинених ними дій (бездіяльності).

Таким чином, внутрішній зміст інституту адміністративної юстиції характеризується трьома сутнісними аспектами:

а) матеріальним, що включає публічно-правові відносини, як сферу функціонування адміністративної юстиції; адміністративно-правові спори, їх підстави, суб’єктний склад; функції і завдання адміністративної юстиції;

б) організаційним, який відображає систему органів адміністративної юстиції;

в) процесуальним, що полягає у визначеній законом процедурі, за якою відбувається розгляду адміністративних справ.

Важливим для усвідомлення глибинної суті досліджуваного явища є з’ясування питання щодо його функцій як зовнішнього прояву властивостей певного об’єкта в даній системі відносин. Функції органів державної влади визначають роль кожного з них в процесі державного управління, що також стосується й інституту адміністративної юстиції.

Не важко зрозуміти, що функціональна значимість адміністративної юстиції характеризується, перш за все, її правозахисною функцією, яка передбачає вжиття органом адміністративної юстиції заходів захисту порушених носієм владних повноважень прав, свобод чи інтересів невладних суб’єктів адміністративних правовідносин. Ця основна функція реалізується через низку допоміжних функцій, в числі яких:

- контрольна функція (контроль: прямий - вирішення долі адміністративного акта; непрямий - адміністративний акт не оспорюється, але оскаржується діяння, що йому суперечить);

- правопоновлювальна функція, що забезпечує результативність судового захисту прав особи;

- превентивна функція (виявлення порушень і винних осіб; винесення рішення про відновлення порушеного права, яке є орієнтиром у діяльності публічної адміністрації; заходи профілактики – окремі ухвали).

З’ясувавши характерні ознаки та функції адміністративної юстиції, можна сформулювати її завдання, серед яких: 1) захист прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин; 3) забезпечення законності у сфері діяльності публічної адміністрації; 4) контроль за правомірністю актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; 5) вирішення адміністративно-правових спорів між фізичною або юридичною особою і суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, адміністративна юстиція - це система судових (квазісудових) органів, які здійснюють контроль за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування (їх службових осіб) шляхом розгляду в установленому законом процесуальному порядку адміністративних справ та вирішення публічно-правових спорів між громадянином чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень - з іншого, в результаті чого орган адміністративної юстиції визнає незаконними чи недійсними або ж законними та дійсними акти владних учасників адміністративно-правових відносин чи їх діяння.