Купували б цінні папери корпорації, вартість капіталу

Якої вища. Але закони ринкової економіки такі, що ціни

На різних ринках врівноважуються внаслідок намагання

Інвесторів одержати високий прибуток. Цю першу

Модель Міллера-Модільяні називають моделлю за

Нульових податків. На практиці всі корпорації

Сплачують державні податки. У цьому випадку

Структура капіталу стає важливим фактором. Теоретично

Оптимальним варіантом є структура капіталу, що

складається на 100 % із боргу, оскільки відсотки по

Боргу звільняються від податків, а весь прибуток,

Незалежно від того чи він розподіляється,

Оподатковується.

В подальшому М. Міллер ускладнює модель, вводячи

В неї особисті прибуткові податки.

Гіпотеза ММ піддавалась критиці з боку як

Теоретиків, так і практиків. Вони зазначали, що

Головним недоліком концепції є ігнорування умов

Фінансового ринку, які створюються в даному періоді.

На їхню думку, необхідно брати до уваги: по-перше,

Брокерські витрати, які впливають на арбітраж; по-

Друге, умови ризику, оскільки кошти в борг

Придбаються за ставкою з урахуванням ризику; по-третє,

Основні податкові умови (ставки, пільги), які не можуть

Бути однаковими для фірм; по-четверте, витрати

Корпорацій, що пов’язані зі спадами фінансової

Активності, банкрутствами і вартістю послуг агентств.

АЛЬТЕРНАТИВНІ

ММ ТЕОРІЇ

На підставі критичних зауважень розробляються

Поправки до теорії ММ. Головні з них були пов’язані зі

Спадами і витратами на оплату послуг агентств.

Будь-яка з фірм, як велика, так і дрібна, може увійти в

Смугу фінансових ускладнень, які за певних обставин

Призведуть до банкрутства. У таких випадках корпорація

Здійснюватиме витрати, спрямовані на подолання

Фінансових невдач. Особливо високими є витрати,

Пов’язані з банкрутствами. Відомий американський

Економіст Е.І. Альтман показав, що такі витрати часто

перевищують 20 % вартості корпорації.

Фінансові потрясіння відбуваються в тих випадках,

Коли фірма має великий борг. Фірма зі структурою

Капіталу, в якому висока питома вага заборгованості, є

Неспроможна виплатити в строк борг. Вона втрачає

Ліквідність і можливість одержати нові позички для

Поліпшення фінансового стану. Фірми без боргів або з

Малими боргами, на думку критиків теорії ММ, не

Можуть мати серйозних фінансових ускладнень. Із цього

Положення вони роблять висновок про те, що чим

Більше фірма використовує для фінансування своєї

Діяльності позички, тим вище витрати, пов’язані з

Боргами, тим більша можливість зниження прибутків,

Що тягне за собою фінансові потрясіння, і, нарешті, тим

Вища імовірність зростання витрат, пов’язаних з

Виходом із кризового стану.

Зростання імовірності фінансових потрясінь знижує

Поточну вартість фірми і підвищує її очікувані втрати.

ТЕОРІЯ Г.

ДОНАЛЬДСОНА

На початку 60-х років Гордон Дональдсон розробив

Ряд положень, які могли б використовувати управляючі

Корпорацій під час прийняття фінансових рішень. Вони

Полягали в наступному.

По-перше, фірми мають спочатку використовувати

Внутрішні джерела: нерозподілений прибуток та

Амортизацію. По-друге, при визначенні частки прибутку,

Що спрямовується на виплату дивідендів, необхідно

Виходити з можливостей майбутніх інвестицій та

Майбутніх грошових потоків. За нормальних умов частка

Прибутку, що розподіляється, повинна бути на такому

Рівні, щоб забезпечити фінансування інвестицій за

Рахунок нерозподіленого прибутку та амортизації. По-

Третє, дивіденди характеризуються стабільністю,

Особливо в короткостроковому періоді, тобто їх

Неможливо значно знизити або підвищити.

Тому фірма в будь-якому році залежно від реальних

Грошових потоків і можливостей інвестування може

Користуватися додатковими внутрішніми фондами або

Поповнювати їх. По-четверте, якщо виникає необхідність