У залученні зовнішніх джерел, то має бути визначена

Така послідовність: банківські позички, випуск

конвертованих облігацій і тільки в останню чергу –

Випуск нових акцій. Концепція Г. Дональдсона одержала

Назву “субординації джерел”.

ТЕОРІЯ

АСИМЕТРИЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ

На підставі порівняння теорій Міллера-Модільяні та

Г. Дональдсона розвивається теорія, що називається в

Літературі теорією асиметричної інформації. Її автором є

С. Майєр. Ця теорія грунтується на тому, що менеджер

Фірми має повнішу інформацію, ніж інвестори. На думку

С. Майєра, “субординація джерел” відвертала

керівництво фірми від досягнення головної мети –

Оптимізації капітальної вартості. Процес прийняття

Рішень концентрується на показниках нерозподіленого

прибутку (верхня планка) і випуску нових облігацій

(нижня планка). Альтернативна концепція передбачала,

Що всі учасники прийняття рішень мають однакову

Інформацію, і будь-які зміни в доході від основної

Діяльності фірми є випадковими. Тому керівництво

Фірми може інформувати про свою діяльність інших

Учасників господарських зв’язків шляхом прийняття

Рішень. Якщо такі рішення приносять добрі новини, то

Інвестори платитимуть за акції корпорації більше.

Американські економісти зазначають, що, коли компанія

Здійснює випуск акцій або розширює інвестиції й

Підвищує дивіденди, ціна її акцій на фінансовому ринку

Зростає. З іншого боку, коли дивіденди знижуються або

Інвестиції скорочуються, а корпорація залучає додатково

Нові зовнішні джерела фінансування, то ціна її акцій

Знижується. Необхідно підкреслити, що знижується ціна

Здебільшого звичайних акцій або боргових зобов’язань,

Котрі конвертуються, порівняно з прямим боргом або

Привілейованими акціями. Це пояснюється тим, що

Корпорації випускають акції, як правило, у свої “кращі

Часи”, тобто коли вони розраховують на вищу ринкову

Ціну, ніж власні оцінки вартості капіталу фірми.

Практика доводить, що не існує єдиних рецептів ефективних співвідношень

Власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, але і для

Кожного окремого підприємства.

Найбільш стабільним є підприємство, яке використовує лише власний

Капітал, оскільки коефіцієнт автономії в такому випадку дорівнює одиниці.

Але темпи розвитку подібних підприємств обмежені, оскільки власний капітал

Не може забезпечити необхідного додаткового обсягу активів в періоди

Сприятливої кон’юнктури ринку.

Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є

Його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені

Строки.

Найбільший приріст фінансової рентабельності діяльності та

Фінансовий потенціал розвитку має підприємство, яке використовує

Позичений капітал. Але у такого підприємства існує більший фінансовий ризик

Та загроза банкрутства, оскільки вони залежать від питомої ваги позичених

Коштів, матеріальних цінностей тощо в загальній структурі капіталу

Підприємства.

ПОРІВНЯННЯ ВЛАСНОГО ТА ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ

Власний капітал Позиковий капітал

Повне або обмежене право голосу, яке

Залежить від змісту установчих

Документів

Відсутнє право голосу

Право на відшкодування кредитів

Виникає тільки після виконання

Зобов’язань з позикового капіталу

Має беззаперечне право вимагати

Відшкодування кредиту згідно з

Умовами, записаними у фінансових

Документах

Виплати здійснюються у вигляді

Відсотків або дивідендів тільки у тому

Випадку, якщо підприємство приносить

Прибуток

Виплата передбачених в позикових

Обов’язках відсотків обов’язкова

Незалежно від результатів

Господарської діяльності

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і прогнозує результати не

Лише фінансової, але й операційної та інвестиційної діяльності. Вона