Відмінювання прикметників твердої групи

Від- ки	Однина	Множина -і
чоловічий і середній -ий, -е	жіночий рід -а
Н.	добр ий, добр е добр ого добр ому Н. або. Р. добр е добр им (на) добр ому добр ім	добр а	добрі добр их добр им Н.або.Р. добр ими (на) добр их
Р.	добр о ї
Д.	добр ій
З.	добр у
О.	добр ою
М.	(на) добр ій

 

Прикметники чоловічого і середнього роду відмінюються однаково, тому мають спільні закінчення. У місцевому відмінку вживаються паралельні форми: на високому і на високім; на дорогому і на дорогім.

 

 

 

Відмінювання прикметників м'якої групи

 

Від-ки	Однина	Множина -і
чоловічий і середній -ій, -є	жіночий рід -я
Н. Р. Д. З. О. М.	середн ій, середн є середнь ого середнь ому Н.або.Р. середн є середн ім (на) середнь ом у середн ім	середн я середнь ої середн ій середн ю середнь ою середн ій	середн і середн іх середн ім Н.або.Р. середн іми середн іх

 

Закінчення прикметників твердої і м'якої груп відрізняються тим, що у родовому, давальному і місцевому відмінках чоловічого та середнього роду у м'якій групі перед закінченням пишеться м'який знак (буквосполучення ьо): син ь ого, давн ь ого, син ь ому, давн ь ому, (на) син ь ому, давн ь ому.

У прикметниках м'якої групи жіночого роду м'який знак пишеться у родовому і орудному відмінках: осінн ь ої пори, пізн ь ої осені; осінн ь ою порою; пізн ь ою осінню.

У множині прикметники мають спільні закінчення для всіх трьох родів.

В українській мові є група складних прикметників з другим компонентом - лиций (круглолиций, білолиций і под.). Вони мають відмінкові закінчення твердої групи у називному, знахідному і орудному відмінках чоловічого і середнього роду однини; м'якої групи – в інших відмінках усіх трьох родів.

Прикметники, які закінчуються на - їй (безкраїй, довговій, голошиїй, довгошиїй, довговіїй), у називному відмінку однини чоловічого роду мають закінчення - їй, в орудному та місцевому відмінках чоловічого і середнього роду - їм. У жіночому роді в називному відмінку закінчення - я, у родовому - ої, давальному та місцевому - їй. У називному відмінку множини виступає закінчення - ї, у родовому - їх, у давальному та місцевому - їм, в орудному - їми.

 

 

Практикум

 

1. Визначте якісні, відносні та присвійні прикметники. Випишіть словосполучення, в яких відносні чи присвійні прикметники мають значення якісних.

Металева пластинка, металевий голос, золотий перстень, золоті руки, мінорний лад, мінорний настрій, сталевий прут, сталеві м'язи, сталевий крок, крижана вода, крижане серце, гаряча вода, гарячі думки, гаряча голова, вишневий садок, вишневе плаття,каштанове дерево, каштанове волосся, лисяче хутро, лисячий характер, куряче пір'я, куряча пам'ять, лебединий пух, лебедина пісня, лебедина вірність, батьківська хата, батьківська порада.

 

2. Утворіть просту форму вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників. Зверніть увагу на те, після яких основ уживається суфікс -ш -, а після яких -іш -.

Веселий, видний, дорогий, ясний, пахучий, гіркий, далекий, низький, слизький, в'язкий, синій, високий, рідний, милий, чистий, охайний, гарний, добрий, малий.

 

3. Утворіть складені форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників.

Вдалий, освічений, досвідчений, талановитий, знайомий, відомий, дотепний, рішучий, працьовитий, розумний, відданий, дужий, байдужий, вологий, каламутний, клейкий.

 

4. З наведених прикметників випишіть ті, що не мають ступенів порівняння. Поясніть чому.

Зеленавий, важкий, терпкуватий, свіжий, порядний, холоднуватий, синюватий, живий, прегарний, малесенький, дрібнесенький, теплуватий, рідкуватий, здоровенний, довжелезний, лисий, світлий, кривий, готовий, більш-менш готовий, довгуватий, білявий, пречесний.

 

5. Допишіть закінчення, розділіть прикметники за кінцевим приголосним основи на тверду і м'яку групи.

Вечірн..., тривожн..., прибережи..., дружн..., навколишн..., денн..., західн..., природи..., братн..., художн..., придорожн..., домашн..., дорожн..., присутн..., дворічн..., городн..., пшеничн..., тепличн..., достатн..., тодішн..., сінешн..., трикутн....

6. Напишіть словосполучення в орудному відмінку однини. Поясніть правопис прикметників та іменників.

Вища круча, гаряча каша, пекуча цибуля, вужча площа, більша вежа, нижча груша, краща земля, дружнє плече, довша спідниця, свіжа рілля, безкраїй степ, домашній лікар, тутешній столяр, літній бджоляр, давній лицар.

 

7. Переписати, від поданих у дужках прикметників утворюючи форми вищого та найвищого ступенів порівняння. Використані суфікси та префікси виділити.

Любов (сильний) смерті. У друга вода (солодкий) від вражого меду. Долі і (швидкий) конем не об’їдеш. Здоров’я – (дорогий) скарб. Нащо (хороший) скарб, як у сім’ї лад? І (великий) люди мали (малий) колиску. Перші кроки (тяжкі). Слабий та малий (старший) в хаті. Зі всіх скарбів (цінний) є молодість.

Народна творчість

 

8. Виправити помилки у слововживанні

Самий добрий, самий довгий, сама велика, сама розумна, найголіший, щонайбілявіший, дорогі ший.

 

9. Спишіть словосполучення, вставляючи пропущені літери и чи і.

Джерельн...й воді, тих... ночі, струнк...х юнаків, Степанов... зошити, чітк...мирозпорядженнями, глух...й кут, сторони...м людям, тьмян...ми очима, скрипуч...м голосом, тягуч...й думці, широк...х степів, рівненьк... стежки, природи...ми ресурсами, свіж...ми слідами, спостережлив...м оком, якнайширш... зв'язки, братов...м дітям, дрімуч... ліси, найкращ...ми побажаннями, цілющ...м зіллям, найкращ... люди, найнижч... береги.

 

10. Перепишіть, перетворюючи іменники, що в дужках, на присвійні прикметники в потрібній формі.

1. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про давнину заронили в (Тані) душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. (Галя) переляк минув, та серденько билось (Марко Вовчок). 3. А в (Чіпка) серці вже ворушилось бажання верховодити (Панас Мирний). 4. Повз (Матуха) двір як проходив, — глянув з цікавістю (А. Головко). 5. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 6. (Черниш) сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар). 7. Бачу (Сергій) замислений профіль (О. Гончар).

Розвиток мовлення

Прочитайте текст.

Киев

Киев является столицей Украины. Он расположен на берегах реки Днепр. Киев – политический, промышленный, научный и культурный центр страны. В Киеве работает Правительство Украины и её Президент. Современный Киев – это огромный город. Здесь живёт более трех миллионов человек.

Киев – город больших заводов и фабрик, которые производят электронные машины, корабли, самолёты, кино- и фотоаппараты, магнитофоны, телевизоры, мотоциклы и другую разнообразную продукцию. Киев – крупный научный центр Украины. Здесь работает Академия Наук, большое количество научно-исследовательских институтов, лабораторий. Во всём мире знают имена учёных страны – Президента Академии Наук Украины Патона, авиаконструктора Антонова, хирурга Амосова и многих других. Украинские ученые участвуют в международных конгрессах, научных конференциях. Эти конференции и конгрессы часто проходят в Киеве. В Киеве много школ, техникумов, вузов. Киев называют городом студентов. В Киевских вузах и техникумах обучаются тысячи юношей и девушек. Среди них – молодые люди, которые приехали из разных городов Украины и из других стран мира.

Киев – один из крупнейших центров культуры в Украине. В городе работают театры, концертные залы, есть филармония, цирк. В столице Украины множество библиотек, кинотеатров, музеев, которые рассказывают об истории города, украинского народа. Жители Киева помнят своих героев, которые отдали жизнь за счастье народа, поэтому в городе много памятников. В Киеве выходят газеты, журналы, работает огромный телецентр. Киев – очень старый город. Ему более 1500 лет. В нём много старинных зданий, дворцов, соборов, которые рассказывают об истории этого замечательного города и украинского народа. Киев называют матерью русских городов, так как он был центром древнего славянского государства Киевская Русь.

Киев – один из красивейших городов мира. Здесь много парков, садов, бульваров, много красивых улиц и площадей. Особенно красив Киев весной. Киевляне говорят гостям города: «Если бы вы приехали к нам весной, вы бы поняли, почему Киев называют городом-садом». Жители Киева любят свой город и гордятся им.

Перекладіть текст українською мовою та передайте його зміст.

Літературна сторінка

 

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

(1935 – 1963)

Видатний український поет

З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. Не примеркла з літами його поетична зоря. Горить високим, чистим світлом в небі українського письменства. По цій високості і чистоті, по алмазному блиску впізнаємо її серед інших. Є в його творчім доробку речі, які сьогодні справедливо можемо назвати класичними. Його творчість живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, яка навіки увінчала поета своєю любов'ю.

***

Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи. їх творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. В.Симоненко такого типу поет. Перед нами молода людина, яка до важливих життєвих істин здобувалась сама, жила своїм розумом, не позиченими уявленнями; перед нами образ людини, для якої етичною нормою стала сувора, майже аскетична вимогливість до себе, прагнення самовдосконалюватись, готовність взяти будь-який труд, будь-який випроб на себе ради щастя народу, батьківщини, людства.... Це лицар української поезії...

Олесь Гончар

***

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

 

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

 

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

 

Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

 

У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

 

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

 

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

 

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

***

БЕРЕГ ЧЕКАННЯ

 

Через душі, мов через вокзали,

Гуркотять состави почуттів…

Може, сподіватися зухвало,

Вірити і ждати — поготів.

 

Та не вірить я не маю змоги,

Обіймає сумніви огонь,

І червоним ліхтарем тривоги

Зупиняю поїзда твого.

 

І стою на березі чекання:

Що ти мені з гуркоту кричиш?

Станеш ти біля мого благання

Чи до інших станцій просвистиш?

 

***

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

 

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива,

Найскладніша людина проста

 

 

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

***

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА?..

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

 

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!

 

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 

 

Тема 3. Числівник

1. Числівник, його граматичне значення.

2. Розряди числівників за будовою та значенням.

3. Зв'язок числівників з іменниками.

4. Відмінювання числівників.

5. Визначення часу.

6. Лексична тема. Українські національні символи

 

• Числівником називається повнозначна частина мови, яка означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Наприклад: кількість предметів (сім відер, дванадцять тарілок, шістдесят дев'ять кілограмів), або їхній порядок при лічбі (сьоме відро, дванадцятий день, одинадцяте число).

 

Що означає	На які питання відповідає	Морфологічні ознаки	Синтаксична роль
постійні	непостійні
Число, кількість і порядок предметів при лічбі	скільки? котрий?	за значенням: кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні) і порядкові; за будовою: прості, складні, складені.	відмінок, рід (якщо є), число.	підмет, присудок, другорядні члени

 

У реченні числівники можуть бути як головними (Чотири плюс чотири – вісім), так і другорядними членами речення (До чотирьох додати шість. П'ятий день ми в дорозі. Другий відділ концерту – кращий).

 

• За значенням числівники поділяються на два розряди:

кількісні – означають абстрактно-математичну кількість і кількість предметів при лічбі і відповідають на питання скільки?

порядкові – означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?

Кількісні числівники за своїм значенням поділяються на:

власне кількісні, що виражають кількість у цілих одиницях (цілі числа): три, сорок, триста один;

дробові: одна третя, сім дев'ятих, нуль цілих двадцять п'ять сотих;

збірні, що означають кількість як одне ціле: двоє (дітей), троє (курчат), шестеро (каченят);

неозначено-кількісні, які не виражають точної кількості: багато, кілька, декілька, кільканадцять.

 

За будовою числівники поділяються на:

прості:три, сім, сто, тисяча, нуль;

складні: тридцять, шістсот, п'ятдесят;

складені: сто двадцять шість, сімдесят шостий.

 

• Зв'язок числівників з іменниками

Числівники граматично пов'язуються з іменниками. Вони або керують іменниками, або узгоджуються з ними.

1. Числівник один узгоджується з іменниками у роді, числі і відмінку (один день, одна година, одне (одно) слово).

2. Числівник два вживається у двох родових формах: одна і та ж форма для чоловічого і середнього роду – два (горобці, вікна), інша – жіночого роду – дві (картоплини, книги).

3. Числівники два, три, чотири, вступаючи у граматичні зв'язки з іменниками, вимагають від них форми називного відмінка множини: два явори, три калини, чотири яблуні.

Означення при іменниках може бути у формі називного або родового відмінка множини: два старі (старих) дуби, три червоні (червоних) жоржини, чотири високі (високих) груші.

Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками, які не підлягають лічбі (честь,бензин, кисень), а також з іменниками IV відміни. Для їх переліку вживаються збірні числівники (двоє пташенят, троє лисенят, четверо більчат).

4. Числівники від п'яти й далі вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п'ять сторінок, сто шість центнерів, тисяча двісті кілометрів.

5. При неозначено-кількісних та збірних числівниках іменники вживаються у родовому відмінку множини: кілька діб, декілька годин, п'ятеро хлопців, шестеро коней.

6. При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини, а слово частина часто випускається: п'ять сьомих, одна ціла і три восьмих, дві третіх.

7. Числівники півтора, півтори, обидва, обидві сполучаються з іменниками у родовому відмінку однини: півтора метра, півтори години, обидва брата, обидві сестри.

8. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку: сьомий день, сьомої години, сьомому відрові, сьомим змаганням.

• Відмінювання числівників, їх правопис

В українській мові числівники мають різні типи відмінювання.

1. Числівник один, одна, одне (одно) в однині і числівник одні в множині відмінюються так, як прикметники твердої групи.

Від- ки	Однина	Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід
Н.	один, одне (одно)	одна	одні
Р.	одного	одній (одної)	одних
Д.	одному	одній	одним
З.	Н. або Р. одне (одно)	одну	Н. або Р.
О.	одним	однією (одною)	одними
М.	(на) одному однім	(на) одній	(на) одних

 

2. Числівники два, дві, обидва, обидві відмінюються, як прикметники твердої групи.

 

3. Числівники три і чотири в кожному відмінку мають однаковізакінчення. Алев орудному відмінку числівник три має закінчення -ь-ома, а числівник чотири – ма. У всіх непрямих відмінках у числівниках три, чотири пишеться ьо (крім чотирма).

 

4. Числівники від п'яти до десяти відмінюються за таким зразком:

Н. п'ять шість сім вісім

Р. п'яти(п'ятьох) шести (шістьох) семи (сімох) восьми (вісьмох)

Д. п'яти (п'ятьом) шести (шістьом) семи (сімом) восьми (вісьмом)

З. п'ять або п'ятьох Н.або Р.

О. п'ятьма (п'ятьома) шістьма (шістьома) сьома (сімома) вісьма (вісьмома)

М. (на) п'яти (п'ятьох) (на) шести (шістьох) (на) семи (сімох) (на) восьми (вісьмох)

 

У числівниках шість, сім, вісім відбувається чергування [і] з [е] (шість – шести; сім – семи) та [і] з [о] (вісім – восьми) у родовому, давальному та місцевому відмінках.

 

5. У числівниках на - дцять і - десят відмінюється тільки друга частина (на відміну від відмінювання в російській мові).

 

Н. Р. Д. З. О. М.

чотирнадцять чотирнадцяти(чотирнадцятьох)   чотирнадцяти(чотирнадцятьом)   3. Н. або Р. чотирнадцятьма (чотирнадцятьома)   (на) чотирнадцяти (чотирнадцятьох)

сімдесят сімдесяти (сімдесятьох) сімдесяти (сімдесятьом) Н. або Р. сімдесятьма (сімдесятьома) (на)сімдесяти (сімдесятьох)

Перед закінченнями - ох, - ом, - ома, а також у орудному відмінку перед - ма після [т] пишеться знак м'якшення.

 

6. У складних числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини: перша – як числівник два або п’ять, друга – як іменник місто в множині. Пишуться вони разом.

 

Н. Р. Д. З. О. М.

чотириста чотирьохсот   чотирьомстам   Н. або Р. чотирмастами   (на) чотирьохстах

шістсот шестисот (шістьохсот)   шестистам (шістьомстам)   Н.або Р. шістьмастами(шістьомастами)   (на) шестистах (шістьохстах)

сімсот семисот (сімохсот) семистам (сімомстам) Н.або Р. сьомастами (сімомастами) (на) семистах (сімохстах)

 

7. Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках мають закінчення -а (як і в російській мові)

 

Н. Р. Д. З. О. М.

сорок сорока сорока Н. або Р. сорока (на) сорока

сто ста ста Н. або Р. ста (на) ста

8. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються, як іменники: тисяча – як іменник І відміни мішаної групи; мільйон, мільярд як іменник II відміни твердої групи; нуль – як іменник II відміни м'якої групи.

 

9. Збірні числівники двоє, троє, семеро та ін. мають такі самі відмінкові форми, як два, три, сім і т. д. (двоє, двох, двом, двома).

 

10. Неозначено-кількісні числівники: кілька, декілька – відмінюються, як числівник два; багато, небагато – як числівники три, чотири; кільканадцять – як числівник на - дцять.

 

11. У складених числівниках кожна складова частина змінюється за відповідними типами відмінювання простих і складних числівників.

 

Н.	вісімсот	шістдесят	сім
Р.	восьмисот вісьмохсот	шістдесяти шістдесятьох	семи сімох
Д.	восьмистам вісьмомстам	шістдесяти шістдесятьом	семи сімом
З.	вісімсот вісьмохсот	шістдесят шістдесятьох	сім сімох
О.	вісьмастами вісьмомастами	шістдесятьма шістдесятьома	сьома сімома
М.	(на) восьмистах вісьмохстах	шістдесяти шістдесятьох	семи сімох

 

12. У дробових числівниках чисельник відмінюється, як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий (дві третіх, двох третіх, двом третім, двома третіми і т.д.)

Порядкові числівники змінюються як прикметники твердоїгрупи, за винятком числівника третій, який змінюється як прикметник м'якої групи.

Від-ки	Тверда група	Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід
Н.	шостий шосте	шоста	шості
Р.	шостого	шостої	шостих
Д.	шостому	шостій	шостим
З.	Н. або Р. шосте	шосту	Н.або Р.
О.	шостим	шостою	шостими
М.	(на) шостому	(на) шостій	(на) шостих
	шостім

 

Від-ки	М’яка група	Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід
Н.	третій третє	третя	трет
Р.	третього	третьої	третіх
Д.	третьому	третій	третім
З.	Н. або Р. третє	третю	Н. або Р.
О.	третім	третьою	третіми
М.	(на) третьому	третій	(на) третіх
	третім

 

У складених порядкових числівниках змінюється тільки останнє слово.

Н. сто сорок четвертий

Р. сто сорок четвертого

Д. сто сорок четвертого

З. Н. або Р.

О. сто сорок четвертим

М. (на) сто сорок четвертому

 

• Визначення часу

Українська мовна традиція твердо стоїть за визначення часу порядковими числівниками. Наприклад: «О шостій годині ми виїхали з дому». «Завтра об одинадцятій на мене чекатиме брат». У цих реченнях числівники о шостій, об одинадцятій означають не проміжок часу між годинами – п’ятою й шостою, десятою й одинадцятою, а точно визначену годину (рос. – в п’ять часов, в одиннадцать). Отже, за українською мовною традицією слід запитувати не «Скільки годин?», а «Котра година?».

Дробові числівники часу передаються відповідним дробом:

– із прийменником на до половини години: чверть на шосту, чверть на третю;

– із прийменниками на або до, коли буде половина години: пів на сьому (або пів до сьомої), пів на другу (або пів до другої);

– із прийменниками до або за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма (або чверть до восьмої), за чверть дванадцята (або чверть до дванадцятої).

Не дробові, і цілі числівники, що означають певну кількість хвилин якоїсь години, треба ставити за такими самими правилами: п’ять на першу, десять на другу, двадцять на сьому, за п’ять четверта (або п’ять до четвертої), за десять восьма (або десять до восьмої), за дванадцять перша (або двадцять до першої).

Практикум

1. Визначте групи числівників за значенням та будовою.

Дванадцять, тридцять сім, п'ять, два, нуль цілих і тридцять сім сотих, одна ціла і три десятих, кількасот, десятеро, сорок, мільйон, сто вісімдесят шість, дев'ятнадцятий номер, п'ятсот, сімсот, четверо, одинадцять, дев'ятий рік, одна третя, один, сто, чотирнадцять.

 

2. Прочитайте числа й умовні позначення. Поясніть зв'язок числівників з іменниками.

287 км; га; 267 т; 13,8 га; 14 мг; 550 г; 2,05 %; 40%; 5,5 м; 3,75 ц; 15 дм; 24 га; 19 см; 1260 км; 5млн. 635 руб; 3,5 хв; 5 год.

 

3. Запишіть, розкриваючи дужки. Поясніть вживання відмінкових форм, іменників.

Виготовили 3 (двері) і 5 (ворота); купили 8 (ножиці) і 7 (ложка); з'явилося 58 (учасник); відповіло 4 (студент); на концерті 326 (слухач); на луці 17 (гуся); приїхало 6 (артист); 17 (юнак і дівчина).

 

4. Напишіть числа словами.Поясніть відмінювання та правопис.

До 376 додати 7; від 292 відняти 24; до 3 624 додати 9; від 41 12 383 відняти 11; від 1 632 відняти 4; скласти 23 з 2 873; сума чисел дорівнює 203; визначити добуток від множення 535 на 7; скільки разів 8 міститься в 72?

 

5. Провідміняйте числівники.

500; 60 і 600; 70 і 700; 80 і 800.

6. Поєднайте числівники з іменниками.

1 (слива), 1 (яблуко), 1 (сестра), 1 (м'яч), 2 (стіл),2 (дівчина), 2 (перо), 2 (хлопець), 3 (учень),3 (брат), 3 (груша), 3 (вікно), 4 (товариш), 4 (книга), 4 (море), 4 (стілець).

 

7. Перепишіть. Числа й скорочення запишіть словами, поставивши числівники в потрібному відмінку.

1. Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 350 тис. км. Особливістю моря є зараженість його вод, починаючи з глибини 150-200 м, сірководнем. 2. Унаслідок виверження морського грязевого вулкану в Темрюцькій затоці Азовського моря в серпні 1988 р. на відстані 240 м від берега утворився острів площею близько 2700 м² та заввишки в південній частині 2,8 м над рівнем моря.

 

8. Запишіть словами дати життя Т. Шевченка, І. Франка, А. Малишка, Д. Білоуса, В. Сосюра, В. Симоненка.

9. Перекладіть українською мовою.

Без двадцяти восем. Двадцять минут шостого. В половину восьмого. Через два часа ровно. Встретимся в семь часов. Прийти в четверть девятого. Полдень. Полночь. Конференция длилась пять часов. Опоздать на полчаса. Без десяти двенадцать. В течении всего года. Рабо тать с утра до ночи. С восьми утра до пяти вечера. За три часа. Рабочий день составляет восемь часов. Я приду домой в шестом часу.

 

Розвиток мовлення

Прислів’я та приказки

• Де ростуть верби, там чисті джерела води.

• Де срібліє вербиця – там здорова водиця.

• Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.

• Зігнувся, як верба над водою.

• Така правда, як на вербі груші.

• Високий, як лоза, а дурний, як коза.

• Верболіз б'є до сліз.

• Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.

• Заливається, як соловейко на калині.

• Дівчина, як у лузі калина.

• Вибери собі дівку, як калинову гілку.

• 2 Всяка пташка свої пісні співає.

• Де праця, там і пісня.

• З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.

• Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

• Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.

Прочитайте текст.

ЛЕГЕНДА ПРО ПІСНЮ

Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці–любов до господарювання, німці–дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.

–Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

– Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ.Це пісня.

Узяла дівчина-Українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

 

Завдання. Перекажіть легенду.

* * *

Прочитайте текст.

Верба і калина – невіддільні атрибути українського народу. Верба - символкраси, неперервності життя, вона дуже живуча. Здавна в Україні вербувважають святим деревом. Калина – деревоукраїнського народу. А оскількиягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущогороду. Ось тому на весільних дівочих і навіть парубочих сорочках, нарушниках вишивали кетяги калини. А в пісні співається:

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Бо вогненні грона – наша кровчервона

Зоряна калина – і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу».

Калина – це й символ, краси, кохання, щастя. Навесні калина вкриваєтьсябілим цвітом і стоїть, як наречена, в білому вбранні, а восенипалахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільнийкоровай, оселю, нею лікуються. Народ склав про калину багатолегенд,пісень.

Стародавніми оберегами дому були рушники. Вони супроводжували людинувід народження до смерті. На рушниках люди записували свою долю. Рушникпройшов крізьвіки. Рушник і нині символізує чистоту почуттів, глибокулюбов до своїх дітей, до народу.

Найцінніший з усіх символів є українська мова. Вона не просто основнийзасіб спілкування, а, перш за все, – невичерпне джерело мудрості, вякому зібрані кращі надбання українськогонароду. Кожний символ несе в собі часточку душі українського народу, і тому безних не існувало б українців.

 

Завдання. Розкажіть про основні національні символи українців

 

Тема 4. Займенник

1. Займенник. Розряди за значенням, та граматичними особливостями.

2. Правопис займенників.

3. Відмінювання займенників.

4. Лексична тема. Леся Українка

 

• Займенником називається повнозначна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх.

 

Що означає	На які питання відповідає	Морфологічні ознаки	Синтаксична роль
постійні	непостійні
вказує на предмет, явище, ознаку, кількість, але не називає їх	хто? що? який? чий? скільки?	розряд за значенням, особа (в особових)	відмінок, рід (якщо є), число (якщо є).	підмет, другорядні члени

 

Займенники співвідносні з іменниками, прикметниками та числівниками.

Дніпро – головна річкаУкраїни. Вона третя за площею водозбору річка в Європі. Настали теплі дні. В такі дні хочеться більше бути серед природи. У середу п'ять пар. У четвер стільки ж.

Займенники, як правило, змінюються за відмінками (я, мене, тобі, тобою, той, того, хто, кого).

Займенники, які вказують на ознаки, змінюються ще й за родами і числами (наш, наша, наше, наші).

Кількість займенників у лексичному складі української мови порівняно з іншими повнозначними частинами мови невелика, але вживаються вони дуже часто. Речень, у яких би не було займенників, небагато.

За значенням і за граматичними особливостями займенники неоднорідні. Вони поділяються на розряди:

 

 

Розряди	Приклади
Особові	я, ми ти, ви він, вона, воно, вони
Зворотний	себе
Питальні	хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносні	хто, що, який, чий, котрий, скільки
Заперечні	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
Присвійні	мій твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його
Вказівні	той, цей, такий, стільки,
Означальні	весь, всякий, кожний, інший, сам
Неозначені	дехто, дещо, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, будь-хто, абищо.

 

• Правопис займенників

Заперечні та неозначені займенники утворюються від відносних за допомогою часток, які пишуться або разом і стають префіксами, або через дефіс.

1) Частки ні-, -сь, де-, аби- пишуться разом: ніякий, щось, декотрий, абищо.

2) Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: будь-чий, який-небудь, казна-що, бозна-скільки, хтозна-що.

3) Якщо після частки стоїть прийменник, то всі три слова (у непрямих відмінках) пишуться окремо: будь до кого, хтозна до кого, бозна з ким, аби з чим, де в кого.

• Відмінювання займенників

Займенники змінюються по-різному. За особливостями відмінювання їх можна згрупувати так:

1) особові займенники і зворотний;

2) присвійні, вказівні, означальні займенники, які відмінюються, як прикметники;

3) усі інші займенники відмінюються за окремими зразками;

 

Відміннювання особових займенників та зворотного займенника себе