Правопис іменників чоловічого роду ІІ відміни

Закінчення - а ( - я) мають:

1) назви осіб та істот: абітурієнта, учня, студента, батька, лікаря, звіра, Дмитра, Павла;

2) назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: зошита, олівця, трактора, вазона, комп'ютера;

3) власні назви населених пунктів: Києва, Львова, Ленінграда, Санкт-Петербурга, Ужгорода, Тернополя, Харкова;

4) назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дністра, Дніпра, Дінця, Іртиша;

5) назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: дюйма, гектара, грама, кубометра, тижня, вівторка, місяця, листопада (місяця) і пора листопаду;

6) іменники-терміни: конуса, атома, квадрата, префікса, кореня, відмінка, підмета;

7) назви будівель та їхніх частин: коридора, гаража, комина, хліва.

 

Закінчення -у (-ю) мають іменники, що позначають:

1) матеріали та речовини: цукру, меду, кисеню, бензину, піску, цементу ( але хліба, вівса);

2) явища природи: вітру, снігу, туману, дощу, граду, землетрусу, циклону;

3) сукупність: хору, оркестру, танцю, колективу, гурту ( але табуна);

4) середовище або простір: лугу, гаю, простору, небокраю, горизонту;

5) назви держав і територій: Китаю, Тунісу, Криму, Донбасу, Алжиру;

6) назви установ, закладів, організацій: департаменту, парламенту, штабу, інституту, вокзалу, заводу, театру, колгоспу, радгоспу;

7) почуття, психічний і фізичний стан: жалю, жаху, болю, сміху, суму;

8) дії, процеси: відльоту, відходу, переїзду, крику, шуму, виступу;

9) абстрактні поняття: розуму, миру, слуху, характеру, настрою.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення - а, і закінчення - у: листопад а (місяць) і листопад у (опадання листя), до Алжир у (країна) і до Алжир а (місто).

 

Відмінкові закінчення іменників ІІІ відміни

Від-ки	Однина	Множина
Н.	тінь	ніч	мати	тіні	ночі	матері
Р.	тіні	ночі	матері	тіней	ночей	матерів
Д.	тіні	ночі	матері	тіням	ночам	матерям
З.	тінь	ніч	матір	тіні	ночі	матерів
О.	тінню	ніччю	матір'ю	тінями	ночами	матерями
М.	тіні	ночі	матері	тінях	ночах	матерях
Кл.	тіне	ноче	мати, мамо	тіні	ночі	матері

Особливості орудного відмінка іменників III відміни

В орудному відмінку перед закінченням -ю:
наявне подвоєння – подовження, якщо основа іменника закінчується однимприголосним (крім б, п, в, м, ф, р): суміш – сумі шш ю, мазь – ма зз ю, сталь – ста лл ю, подорож – подорі жж ю	подовження відсутнє, якщо основа іменника закінчується двома приголосними: повість – повістю, радість – радістю, сердечність – сердечністю	ставиться апостроф, якщо основа іменника закінчується буквами б, п, в, м, ф, р: кров'ю, любов'ю, Об'ю, матір'ю.

 

Особливості орудного відмінка іменників VI відміни

Від-ки	Однина	Множина
	курча внуча	хлоп'я ягня	ім'я плем'я	курчата внучата	хлоп'ята ягнята	імена племена
Н.	-а	-я	-я	-ата	-ята	-ена
Р.	-ати	-яти	-ені	-ат	-ят	-ен
Д.	-аті	-яті	-ені	-атам	-ятам	-енам
З.	-а	-я	-я	-ат	-ят	-ена
О.	-ам	-ям	-енем, -ям	-атами	-ятами	-енами
М.	-аті	-яті	-ені	-атах	-ятах	-енах
Кл.	-а	-я	-я	-ата	-ята	-ена

• Утворення українських імен по батькові

Українські чоловічі імена по батькові утворюються при допомозі суфікса - ович -: Тарас – Тарасович, Петро – Петрович, Степан – Степанович, Кирило – Кирилович.

Якщо основа чоловічого ім'я закінчується приголосним - й, то перед суфіксом - ович - цей приголосний зберігається :Олексій – Олексійович, Сергій – Сергійович, Валерій – Валерійович, Віталій – Віталійович, Георгій – Георгійович.

Якщо основа чоловічого імені закінчується знаком м'якшення, то він зберігається перед суфіксом - ович -: Василь – Васильович, Олесь – Олесьович, Івась – Івась ович.

По-іншому творяться такі імена по батькові: Миколайович, Григорович, Ілліч, Хомич, Кузьмич (Кузьмович).

Українські жіночі імена по батькові утворюються при допомозі суфіксів - івн -, - ївн -: Петрівна, Семенівна, Григорівна, Кирилівна (- івн - після приголосного); Андріївна, Олексіївна, Валеріївна, Георгіївна (- ївн - після голосного).

По-іншому творяться такі імена по батькові: Миколаївна, Григорівна, Іллівна, Хомівна, Кузьмівна.

Практикум

1. Поставте іменники у родовому відмінку однини. Поясніть, чому вони маютьзакінчення -а (-я) чи -у (-ю):

Сад, око, портфель, плач, вівторок, зал, дим, граніт, льон, бензин, град, грім, дощ, колосок, Байкал, Казбек, Дністер, Дніпро, рукопис, сантиметр, міліграм, квадрат, присудок, корінь, витвір, жаль, степ, романтизм, ґрунт, син, паркан, трамвай, тролейбус.

 

2. Поставте іменники у називному відмінку множини.

Селянин, громадянин, грузин, вірменин, болгарин, рибничанин, придністровець, повістяр, плече, вухо, інститут, вітер, вальс.

 

3. Поставте іменники

а) у давальному і місцевому відмінках однини: лисиця, зірка, посуха, пуща, сторінка, річка, гірка, перемога, рілля, колія, місія;

б) в орудному відмінку однини: сажа, круча, хода, м'ята, лопата, сторона, праця, огорожа, сторожа, Докія, олія, господиня;

в) у родовому відмінку множини (де треба, з паралельними закінченнями): вишивка, мережка, бійка, староста, капустина, жоржина, кухня, пісня, суддя,мережа, сім'я, загадка, спідниця, блузка, хустка, обручка.

 

4. Запишіть іменники в орудному відмінку однини. Поясніть правопис. Пригадайте, в яких ще випадках буває подвоєння букв унаслідок подовження.

Педаль, жовч, ненависть, скритість, мораль, путь, діагональ, мазь, вуаль, подорож, мідь, віддаль, область, користь, тінь, каламуть, синь, даль, чернь, зелень, сухість, спадковість, неповторність, верф, любов.

 

5. Випишіть іменники IV відміни. Провідміняйте два іменники, що мають у непрямих відмінках суфікси -ат- (-ят-) і -ен-.

Листя, дитя, ягнятко, плем'я, оленятко, хлопчик, хлоп'я, ім'я, волосся, курча, поняття, завзяття, сім'я, ягня, дитятко, курчатко, лоша, лошатко, дівчатко, дівча, телятко, вороня, внученя, внуча, внучатко, вовча, орля, орленя, лисеня, ведмежа, ведмежатко, соколя, соколятко, солов'я, солов'ятко, сороча, дрозденя, котеня, собача, собаченя, собачатко, тім'я.

 

6. Утворіть імена по батькові чоловіків і жінок від поданих імен.

Василь, Дмитро, Святослав, Олексій, Ілля, Лука, Костянтин, Зіновій, Дем'ян, Лазар, Лаврін, Сава, Кузьма, Овдій, Модест, Овсій, Мелетій, Матвій, Любомир, Мечислав, В'ячеслав, Лаврентій, Єрмолай, Геннадій, Дементій, Гурій.

 

 

Розвиток мовлення

 

Лексична тема. Український національний одяг.

1. Прочитайте текст.

Український народний костюм

Кожен народ вкладає в своє національне вбрання чимало вигадки, майстерності й винахідливості. Український народний костюм радує око розмаїттям барв, крою, оздоблення. Неодмінним складником як чоловічого, так і жіночого вбрання українців є вишита сорочка – вишиванка.

Візерунок вишивки й дібрані кольори ниток можуть бути різними. Наприклад, у вишиванках Середньої Наддніпрянщини переважають чорний та червоний кольори.Сорочки на Волині вишиті червоними, жовтими й жовтогарячими нитками, а у вишиванках Буковини вирізняються чорний, червоний, жовтий та зелений кольори.

Крім вишиванки до складу жіночого українського костюма входила плахта – спідниця, зроблена з двох зшитих до половини полотнищ вовняної картатої тканини. Підперізували плахту крайкою – поясом з грубої тканини з китицями.

Заміжні жінки носили очіпок головний убір у вигляді шапочки, під яким ховалося волосся. Поверх очіпка голову зав'язували наміткою – покривалом з тонкого серпанку.

Чоловіки й жінки (особливо на Буковині, на Волині та в Карпатах – Гуцульщині) носили кептар – верхній одяг з сукна або хутра з багатою вишивкою та оздобами.

На ноги взували чоботи, а також постоли – м'яке шкіряне взуття, яке прив'язували до ніг мотузками – волоками. До вбрання жінки та дівчата добирали яскраві стрічки, намиста, ґудзики, квіти. Чимало елементів українського народного костюма використовується для моделювання й сучасного одягу.

 

Словник

вигадки – выдумки

майстерності – мастерства

винахідливості – изобретательности

розмаїттям барв, крою, оздоблення – разнообразием красок, покроя, украшения

сорочка – рубашка

візерунок – узор

дібрані – подобранные

переважають – преобладают

вирізняються –выделяются

з хутра – из меха

оздобами – украшениями

вовняної картатої тканини – шерстяной клетчатой ткани

підперізували – подпоясывали

з китицями – с кистями

з тонкого серпанку – из тонкой кисеи

 

Завдання. Перекажіть текст. Складіть за зразком розповідь про жіночий та чоловічий український національний одяг.

Тема 2. Прикметник

1. Значення і граматичні ознаки прикметника.

2. Лексико-граматичні групи прикметників.

3. Ступені порівняння якісних прикметників.

4. Відмінювання прикметників.

5. Лексична тема. Василь Симоненко.

• Прикметником називається повозначна частина мови, яка виражає ознаку або приналежність предмета і відповідає на питання який? чий?

 

Загальні значення пркметника	На які питання відповідає	Морфологічні ознаки	Синтаксична роль
постійні	непостійні
Ознака предмета (якість, колір, смак, просторові і часові ознаки, приналежність, зовнішні прикмети і внутрішні ознаки людей і тварин)	який? чий?	розряди (якісні, відносні, присвійні), ступінь та порівняння і форма (повна або коротка) якісних прикметників	рід (в однині), число, відмінок	Означення, присудок

 

Прикметники можуть виражати різні ознаки: колір (блакитний, білий), розмір (широкий, малий), якість (м'який, жорсткий), смак (солодкий, гіркий), матеріал (залізний, цегляний), відношення до місця (придністровський, міський), відношення до часу (ранковий, давній), відношення до простору (близький, далекий), зовнішні та внутрішні властивості (здоровий, кмітливий).

Конкретне значення кожного прикметника реалізується через поєднання їх з іменниками – назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості): широкий степ, широким степом; зелена трава, зеленою травою; високе дерево, високим деревом. Вживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі й відмінку: зелений листок, зеленого листка, зелена груша, зеленої груші, зелені трави, зелених трав.

 

• Лексико-граматичні групи прикметників

 

Якісні	Відносні	Присвійні
виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий – кисліший – найкисліший; білий – біліший – найбіліший	виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі: денне світло (світло дня); вечірня прохолода (прохолода вечора).	називають ознаку, що виражає належність предмета людині (татова розмова, студентська сім'я) чи тварині (солов'їна пісня, бджолиний рій).

 

Якісні прикметники виражають ознаки:

– за кольором: зелений, червоний;

– за смаком: солодкий, солоний;

– за запахом: запашний, духмяний;

– за вагою: важкий, легкий;

– за віком: старий, малий;

– за формою: круглий, вузький;

– за зовнішніми властивостями: стрункий, високий;

– за внутрішніми властивостями: добрий, хворий.

 

Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:

– матеріалу: глиняний, дерев'яний;

– часу: літній, пізній;

– призначення: шкільний, аудиторний;

– національності: російский, український;

– місця: рибницький, придністровський.

 

Межі між розрядами прикметників до певної міри умовні. Прикметники можуть вживатися як у своєму прямому значенні, так і в переносному.Частина відносних прикметників, вживаючись у переносному значенні, набуває значень якісних прикметників. Порівняйте: молочний кисіль (кисіль з молока) і молочне світло (м'яке, неяскраве світло). Такі прикметники називають відносно-якісними.

Присвійні прикметники, вживаючись у переносному значенні, теж можуть ставати якісними. Порівняйте: батьківське майно і батьківське ставлення (добре, тепле ставлення).

• Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може виявлятися більшою або меншою мірою, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.

 

ступінь форма	вищий	найвищий
проста	суфікси -ш, -іш: довгий – довший, білий – біліший.	+ префікс най-: найдовший, найбіліший Для посилення + префіксияк, що-: якнайдовший, щонайбіліший
складена	поєднання з словами більш або менш: більш довгий, менш білий	поєднання з словами найбільш або найменш: найбільш довгий, найменш білий. А також з групою слів: від усіх; за всіх; над усе: довший від усіх, довший за всіх

 

При творенні вищого ступеня слід памя'тати:

1) якщо в прикметника є суфікси -к-, -ок-, -ек-, то вони зникають: короткий – коротший, глибокий – глибший, далекий – дальший.

2) вищий ступінь може утворюватись через зміну кореня:

гарний – ліпший, великий – більший,

гарний – кращий, поганий – гірший.

3) можуть відбуватися чергування приголосних:

низький – нижчий, дорогий – дорожчий,

вузький – вужчий, важкий – важчий.

Складені форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників уживаються в українській мові значно рідше, ніж прості.

При творенні ступенів порівняння слід пам'ятати:

1) не мають ступенів порівняння прикметники із збільшувальними і зменшувальними суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -уват-, -юват-, -ав-, -яв-, -енн-, -езн-: тоненький, малесенький, тонюсінький, білуватий, русявий, страшенний, величезний;

2) не мають ступенів порівняння прикметники з префіксом пре -: премилий, предобрий, прехороший;

3) не мають ступенів порівняння прикметники з непорівнюваною ознакою: сліпий, кривий, лисий, босий, живий, голий, хворий, порожній, готовий, сивий, русий, мертвий, гнідий, чалий.

 

• Поділ прикметників на групи

Залежно від того, на твердий чи м'який приголосний закінчуються основи прикметників, вони поділяються на тверду і м'яку групи: чистий, рибницький, дорогий, природний (тверда група); синій, давній, ранній, дружній, пізній (м'яка група).

До м'якої групи належить небагато прикметників (в основному, вони зівпадають з м'якою групою прикметників у російській мові): давній, внутрішній, крайній, передній, довколишній, тутешній, домашній, середній, ближній, дальній, торішній, нижній, завтрашній, зовнішній, городній, сінешній, кутній, сусідній, дорожній, всесвітній, безкраїй, колишній, нинішній, обідній, ранішній, торішній, літній, осінній, вечірній, вчорашній, древній, ранній, пізній, зимній, тодішній та ін.