Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків

Звуки, що чергуються	Умови чергування	Приклади
[г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш]	Чергування відбувається в таких випадках: – у кличному відмінку; – у давальному і місцевому відмінках; – в іменникових формах; – при творенні нових слів.	юнак – юначе, друг – друже; рука – руці, подруга – подрузі; око – очі; друг – дружній, вік – вічний;
[г]–[ж]	У коренях дієслів	допомогти – допоможу
[з]–[ж]	возити – вожу
[к] – [ч]	кликати – кличу
[х]–[ш]	колихати – колишу
[д] – [дж]	радити – раджу
[зд] – [ждж]	їздити – їжджу
[т] – [ч]	крутити – кручу
[с] – [ш]	писати – пишу
[б] – [бл], [п] - [пл], [в] – [вл], [м] – [мл], [ф] – [фл]	робити – роблю, купити – куплю, ловити – ловлю, ломити – ломлю, графити – графлю.

• Чергування [ у ] з [ в ] та [ і ] з [ й ], пов'язане з милозвучністю української мови, для якої збіг кількох голосних чи приголосних звуків є незвичним. Це чергування залежить від позиції [у] та [і] в реченні та від темпу мовлення. Таке чергування передається на письмі.

В українській мові чергуються як прийменники у – в, так і префікси у -, в- у словах. У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови.

 

 

 

Правила чергування [у] – [в]

Літера упишеться:	Літера впишеться:
між літерами, що позначають приголосні, важкі для вимови	Цілий день був у квартирі.	між двома літерами, що позначають голосні звуки	Їхати в Одесу. Вчитися в Ужгороді. Зустрітися в аудиторії.
переважно на початку речення перед приголосними	У теплі дні збирання винограду її він стрів (М.Рильський).	після голосного перед приголосними	Росла в гаю конвалія під дубом високим (Л. Українка).
перед наступними в, ф, хв, льв	Перемовимося у хвилини вільного часу	перед літерою на позначення голосного звука	Їдуть в Умань. Жили в Овручі. Купаються в озері.
після паузи (коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дружок, трьох крапок, лапків) перед приголосними	Вибачте, у нас по-простому... Приходжу додому - у хаті чисто, прибрано. Це було...у неділю.

У деяких випадках чергування [у] з [в] неможливе:

1) у словах тільки з початковим у (уява, увага, умова, усний, ударник, установа, усталення) або тільки з початковим в (відомість, вправа, влада, взаємини, власний, вплив, властивість);

2) у словах іншомовного походження: уран, ураган, Узбекистан, унікальний, універсал, університет, варіація, велюр, веранда, вензель та ін.

 

 

Правила чергування [і] – [й]

Літера іпишеться:	Літера йпишеться:
між літерами, що позначають приголосні, важкі для вимови	До листу лист ідо квіток трава (О. Олесь). Плачуть і моляться білі троянди.	між двома літерами, що позначають голосні звуки	У школі вивчають фізику й алгебру, літературу й історію, музику й анатомію.
переважно на початку речення перед приголосними	І кожний з нас те знав, що слави нам не буде... (І. Франко).	після голосного перед приголосними	Малі діти грілись на весняному сонці й щебетали, неначе пташки (І. Нечуй-Левицький).
після паузи (коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дружок, трьох крапок, лапків) перед приголосними	Дай мені руку - і в поле біжім, В степ голубий та широкий (О. Олесь).

 

Чергування [ і] з [ й ] не відбувається:

1) при зіставленні понять: Зима і літо; сміх і сльози;

2) у заголовках:

«Війна і мир» (Л. Толстой); «Червоне і чорне» (Стендаль);

«Тахір і Зухра» (худ. фільм).

3) перед словами, які починаються на [й], я – [йа], ю – [йу], є – [йе], ї – [йі]:

І двері зачинились, і я зостався в коридорі. (М.Рильський).

Налетів вітер, і єдиний листок опустився додолу.

У поетичній мові чергування [у] з [в] та [і] з [й] може порушуватися:

Тривога й щастя, біль і гнів, і усміхи, й печалі, –

Мов сотні райдужних човнів

На синьому причалі (М. Рильський).

 

Ти в билині кожній, в фарбах і тонах!

Я твій подорожній й твій співучий птах (В. Сосюра).

 

 

Практикум

1. Доберіть до поданих слів споріднені так, щоб у корені звук [о] змінився на [і] й навпаки.

зоря – зірка школа –... сіль – … рік – …

нора –... робота –... рід – … похід – ….

гора –... ніч – … ріст –... потік – …..

 

2. До поданих слів доберіть за зразком споріднені, в корені яких відбувається чергування приголосних звуків.

пух – пушок рука – ручка роги – ріжки

сніг –... ріка –... ноги –...

гак –... птах –... щоки –...

3. Перепишіть, замість крапок вставляючи у - в, і - й.

1)... Вечір. Діти..же напилися чаю... гуляють; старше, хлопчик років шести, сидить долі біля шафи... уважно будує з цурпалочків хату (М. Коцюбинський).

2) Колосисте море синіло під росою... тьмяному світлі.

3) Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум'яного сходу линуло світло... м'якими хвилями розпливалось між небом... землею (М. Коцюбинський).

4) Розвели нас дороги похмурі,... немає жалю... гіркоти,

Тільки часом... тихій зажурі

Випливаєш з-за обрію ти (В. Симоненко).

5) Тільки часом... многоголосі,... суєті поїздів... авто

Спалахне твоє біле волосся,

Сірі очі... каре пальто (В. Симоненко).

6) До тебе,... країно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься,

...буде струна урочисто... тихо лунати,

...пісня від серця поллється (Л. Українка).

 

Розвиток мовлення

Загадки

• Дві зірки весь світ бачать.

• Ношу багато років, а ліку їм не знаю.

• Сопе, хропе, часом чхає,

Сюди-туди зазирає,

На морозі замерзає,

Бо одежини не має.

• Два брати через гору живуть, але один одного не бачать.

• Стоять вила, на вилах барило, на барилі кивало, на кивалі моргало, на моргалі гора, на горі ліс. Що то таке?

 

Діалоги

Сергій з Олексою поверталися додому після занять в університеті. Раптом Олекса зупинився перед газетним кіоском.

– А підійди-но ближче, друже. Впізнаєш?

З обкладинки журналу «Україна» на хлопця глянули променисті очі його матері.

– А вона ж нічого вдома не говорила. Ну й характер?

– Ти глянь, як добре виглядає. Ніколи не скажеш, що це мати дорослого сина. На високому чолі – жодної зморшки, очі зовсім юні, а брови точнісінько як у тебе.

– Та ні, я більше схожий на батька. Він був у тривалім відрядженні, і ти його не бачив. А батько в нас високий, стрункий, очі карі, у чорному кучерявому волоссі де-не-де пробивається сивина.

– А на кого схожі ваші близнюки?

– Важко сказати. Ніби трохи – на бабусю, Оксану Терентіївну, а, може, й на маму. У старшого Петрика носик задерикуватий і губи припухлі, як у мами, а в меншого Миколки посмішка бабусина і обличчя кругле, як у неї.

– На скільки ж Петрик старший?

– Усього на дванадцять хвилин, але він дуже серйозно до цього ставиться і завжди захищає молодшого. А так вони майже однакові. Та найколоритніша фігура в нашому домі – дідусь Андрій Васильович. Брови широкі, кошлаті, вуса – як у справжнього запорожця, сам могутній, як дуб. А ти на кого схожий?

– А я на батька й на маму. Батько в мене низенький, міцний, як горішок. Волосся, правда, на голові лишилося малувато, Але зморщок на круглому обличчі зовсім немає, ніс кирпатий, зуби рівні й білі, і коли він сміється, то видається молодшим за маму. Мама ж повна протилежність батькові. Уся вона якась видовжена: на довгастому обличчі –рівний згорбинкою ніс, чорні зламані брови, мигдалеподібні сірі очі. Зовні мати сувора й неприступна, а насправді в неї добре серце.

 

Словник

повертатися – возвращаться зупинитися – остановиться обкладинка – обложка дорослий – взрослый зморшка – морщина схожий – похожий тривалий – длительный відрядження –командировка кучерявий – кудрявый волосся – волосы де-не-де – кое-где сивина – седина трохи – немного променистий – лучистый виглядати – выглядеть ніколи – никогда завжди – всегда захищати – защищать майже –почти кошлатий – мохнатый

могутній – могучий міцний – крепкий лишитися –остаться кирпатий – курносый протилежність – противоположность якийсь – какой-то задерикуватий – вздернутый, задиристый видовжений – удлиненный довгастий – продолговатый мигдалеподібний – миндалевидный хвилина – минута дуже – очень ставитися – относиться посмішка – улыбка обличчя – лицо зовні – внешне суворий – суровый насправді – на самом деле

Зріст. Якого вона зросту? Який він на зріст?

Він високий, середнього зросту, невисокого зросту, низенький.

Постава, статура. Якої вона статури? Яку він має статуру?

Він стрункий, худорлявий, худий, тендітний, незграбний, кремезний, м’язистий, повний, огрядний.

Врода. Яка вона на вроду? Він красивий?

Вона красива, вродлива, гарна, гарна на вроду, приваблива, чарівна, мила, симпатична, непоказна, красуня, вродливиця. Це справжній красень.

Обличчя. Яке у нього (неї) обличчя?

Життєрадісне, широке, вузьке, кругле, смагляве, зморшкувате. Щоки – рум’яні, повні, пухкі, запалі, бліді. Очі – великі, малі, вузькі, темні, світлі, чорні, сірі, карі, зелені, втомлені, злі, розумні. Брови – насуплені, густі, широкі, вузькі, темні, світлі, кошлаті. Вії – довгі, чорні, підфарбовані, штучні. Лоб (чоло) – високий, низький, великий, маленький. Ніс – прямий, кирпатий, довгий, короткий, великий, маленький, горбатий, гострий, качиний, орлиний, ніс картоплею. Рот – красивий, чітко окреслений. Губи (вуста) – пухкі, рожеві, повні, тонкі, товсті, червоні. Зуби – рівні, білі, білосніжні, криві, рідкі. Підборіддя – вольове, квадратне. Зачіска – гарна, коротка, майстерно зроблена. Волосся – русяве, хвилясте, пряме, чорне, каштанове, пишне.

 

Завдання. Складіть опис портрета близької вам людини.

* * *

Прочитайте текст.

Осінь

Жовтогаряча осінь стоїть над осокорами, розкинувши високо над землею блакитні небеса. По лісах загуляли золоті падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами.

Стоїть лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відлітають у вирій.

На городах уже зірвані гарбузи, викопано картоплю, зрубано капусту на грядках. Зів'яли, поникли від нічних приморозків квіти біля хат. Під стріхами хат дбайливі господині розвішали золотаві качани кукурудзи, жовті гвоздики і кетяги червоної калини. Здалеку, коли глянеш, стоїть така хатина, як молода в осіннім вінку. Стоїть і жде весілля. Може, й справді завітають до такої старости. Адже осінь – то найкраща пора сватання.

І. Цюпа

Завдання. Передайте зміст близько до тексту.

Прочитайте, стежачи за вимовою.

Давні мудреці любили повторювати: «Кожному своє». І це стосується всього, у тому числі й краси. Наприклад: символом дівочої краси в Україні традиційно вважаються чорні брови. У Росії – руса коса. У країнах Західної Європи – великі очі, у Японії – маленький ніс. Модниці островів Океанії фарбують зуби у чорний колір, аби здатись більш привабливими.

 

Літературна сторінка

 

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

(1897 – 1965)