Відмінювання присвійних займенників

	чоловічий і середній рід	жіночий рід	множина
Н.	мій моє	моя	мої
Р.	мого	моєї	моїх
Д.	моєму	моїй	моїм
З.	Н. або Р.	мою	Н. або Р.
О.	моїм	моєю	моїми
М.	(на) моєму, моїм	(на) моїй	(на) моїх

 

Так само відмінюються твій, свій. Займенники ваш, наш відмінюються як прикметники твердої групи, а займенник їхній як прикметник м'якої групи (перед закінченнями пишеться м'який знак: їхн-ь-ого, їхн-ь-ому).

 

 

 

Відмінювання вказівних займенників

Від- ки	чоловічий і середній рід	жіночий рід	множина
Н.	той, цей те, це	та, ця	ті, ці
Р.	того, цього	тієї (тої), цієї (цеї	тих, цих
Д.	тому, цьому	тій, цій	тим, цим
З.	Н. або Р.	ту, цю	Н. або Р.
О.	тим. цим	тією, тою, цією, цею	тими, цими
М.	(на) тому, цьому	(на) тій, цій	(на) тих, цих

 

Аналогічно до займенника той (та, те) відмінюється займенник отой (ота, оте), а такий (така, таке, отака, отаке) – як прикметник твердої групи. Займенник стільки відмінюється лише за відмінками як числівник два.

Відмінювання означальних займенників.

Означальні займенники відмінюються, як прикметники (за родами, числами і відмінками).

Займенники весь (увесь), вся (уся), все (усе), всі (усі) відмінюються, як прикметники м'якої групи. Займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий, самий, інший – як прикметники твердої групи.

 

Відмінювання питальних (відносних) займенників

Н.	хто	що	який	чий	скільки	котрий
Р.	кого	чого	якого	чийого	скількох	котрого
Д.	кому	чому	якому	чийому	скільком	котрому
З.	кого	чого	Н. або Р.	Н. або Р.	Н. або Р.	Н. або Р.
О.	ким	чим	яким	чиїм	скількома	котрим
М.	на кому	на чому	на якому	на чийому (чиїм)	на скількох	на котрому

 

За цим же зразком відмінюються заперечні та неозначені займенники. Частки, за допомогою яких вони утворилися, не змінюються.

 

Практикум

1. Поставити займенники в родовому та орудному відмінках однини без прийменників і з прийменниками до або з. Пояснити написання.

Зразок: її, до неї (Р.в.); нею, з нею (О.в.)

Хто, що, ніхто, ніщо, деякий, вона, він, той, ніякий, абиякий, абищо, дехто, декотрий, щось, чийсь, казна-хто. казна-що, який-небудь, будь-чий, мій, цей.

2. Розкрити дужки.Пояснити правопис.

Де (в) кого, де (з) чим, до (де) кого, ні (до) кого, до (ні) кого, з (казна)ким, казна (з) ким, де (з) ким, з (де) ким, ні (до) чого, ні (до) чийого, до (ні) чийого, на (хтозна) що, на (який) небудь, хтозна (в) який, аби (з) ким, з (аби) ким, на (будь)чий, до (кого) сь, на (що) сь, на (будь) що, за (будь) що, за (будь) яких, ні (за) яких, до (де) якої.

 

3. Прочитайте і запишіть прислів’я та приказки. Знайдіть займенники. Визначте, до яких розрядів вони належать і яку функцію виконують.

Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.

Який голос, такий і поголос.

Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.

Срібні ви, мої слова, золоте мовчання!

Приємне слово – всім до любові, а мова гірка – кожен тіка.

Коли дурень мовчить, він схожий на розумного.

Провідміняйте на вибір по одному займеннику різних розрядів.

4. Перекладіть російський текст українською мовою, запишіть його. Знайдіть в ньому займенники і з’ясуйте розбіжності у їх творенні в обох мовах.

Итак, Пилат поднялся на помост, сжимая машинально в кулаке некую пряжку и щурясь… Звуковая волна началась, негромко зародившись где-то вдали у ипподрома, потом она стала громоподобной и, продержавшись несколько секунд, начала спадать. «Увидели меня», –подумал прокурор. Он выждал некоторое время, зная, что никакою силою нельзя заставить толпу умолкнуть, пока она не выдохнет все, что накопилось у нее внутри, и не смолкнет сама.

 

5. Спишіть і підкресліть питальні займенники однією лінією, а відносні – двома.

1. Ой, який хороший день, в небі чисто-чисто. Скільки музики й пісень розлилось над містом! (М. Познанська). 2. Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (Т. Шевченко). 3. Хто людей питає, той і розум має (Народна творчість). 4. Чия ця дівчинка дзвінкоголоса? (П. Тичина). 5. Книга й школа – що є глибше, як з наукою дружить? (П. Тичина). 6. І я згадав своє село. Кого я там покинув? (Т. Шевченко). 7. Хто ця жінка, чим вона стривожена, звідки вона і чому не знає шляху до повітового міста? (А Шиян).

 

6. Перепишіть фразеологізми, визначте відмінок зворотного займенника.

Собі на умі, дати собі раду, само собою зрозуміло, сам собі пан, показати себе, відчути на собі, себе не пам'ятати, бути не в собі, сам не при собі, сушити собі голову, та й ні гадки собі, ціну собі знати, шукати себе, набивати собі ціну.

 

7. Запишіть речення і поставте в них займенники у відповідному відмінку. Поясніть їх правопис.

Ввічлива людина повинна відповідати на запитання чи розмовляти (та) мовою, якою до (вона) звертаються. У ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за (свої) жестами, позою, інтонацією. За (вона) особливо слід стежити (весь) час, оскільки завдяки (вона) збагачується зміст сказаного, надається (він) певного відтінку.

Розіслався степ… Серед (він) хвилі хвилями золотого сонячного світу так і ходять; над (він) сотні жайворонків непримітно в’ються, і (вони) весела пісня дзвенить. Хто втерпів би не зостановитися, щоб намилуватися (та) чарівною красою? (О. Корніяка).

8. Перепишіть. Займенники, що в дужках, поставте в потрібному відмінку.

Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачилась із (вони), збудив (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу (вона), в'ється над (воно), зв'язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (він), переказав через (вона).

Літературна сторінка

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

(1871 -1913)

Видатна українська поетеса

Псевдонім української поетеси Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Леся Українка – автор багатьох поетичних збірок, поем, драм. Відомі її твори: ліричні цикли «Невільничні пісні», «Мелодії», поеми «Давня казка», «Ізольда Білорука», драми «У катакомбах», «Лісова пісня», «Камінний господар». Вірш «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь») написаний у 1890 році.

Лесина доля була незвична. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей, поетеса зазнала великого горя. З дитинства Леся Українка мужньо боролася з тяжкою хворобою – туберкульозом. Проте її твори життєстверджувальні за настроєм, різноманітні та витончені за формою. Ніщо не могло зламати Лесю Українку.

Словник

невільничні – невольничьи

проте – однако

життєстверджувальні– жизнеутверждающие

витончені – изящные

 

Прочитайте поезії Лесі Українки

«CONTRA SPEM SPERO!»

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи, сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки.

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розстане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть, і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! Я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні,

Без надії гаки сподіватись.

Буду жити! – Геть, думи, сумні!

 

Словник

гетьте – прочь

тепера – теперь, сейчас

на перелозі – на перелоге, на целине

крем'яную – кремневую

несучи – неся

провідну – путеводную

хвильку – минутку, мгновение

шукатиму – буду искать

стулю – сомкну

 

* * *

Сон літньої ночі колись мені снився.

Коротка та літняя нічка була,

І сон був короткий, – він хутко змінився

І зник, як на сході зоря розсвіла.

Чудовая мрія, розкішна та ясна,

Кохано в ту ніч обгорнула мене,

Приснилась мені люба доля прекрасна,

Приснилось невидане щастя дивне.

Була я щаслива, безмірно щаслива;

Приснилось мені... та того не списать!

Де в світі є мова така чарівлива,

Щоб справжнеє щастя могла розказать?

Та сон був короткий. Ранесенько-рано

Вже зникла рожевая мрія моя,

Туди полинула, де грала кохано

Злотисто-рожева світова зоря.

Поглянула я, що вже нічка зникала,

І душу мою обгорнула печаль;

І тихо-тихесенько я промовляла:

«Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!..»

Я щастя не маю і в мріях не бачу,

Бо іншії мрії у серці ношу;

Коли я часами журюся і плачу,

Я щастя у долі тоді не прошу.

Для інших і доля, і щастя хай буде,

Собі я бажаю не сну, а життя,

Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,

йому вже до щастя нема вороття

 

Словник

хутко – быстро

зник – исчез

рожева – розовая

полинула – вознеслась

журюся – печалюсь

вороття – возвращение

 

Тема 5. Дієслово

1. Дієслово. Граматичні категорії дієслова.

2. Дієвідмінювання дієслів.

3. Дієприкметник як особлива форма дієслова.

4. Дієприслівник як особлива форма дієслова.

5. Лексична тема. Моя майбутня професія.

 

• Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?

Наприклад: Вже обтрусили айстри роси, коли торкнув їх вітру змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах (В. Сосюра). Пройдуть зливи, замовкнуть грози, задрімають вітри на ланах (В. Симоненко).

 

Що означає	дію або стан
На які питання відповідає	що робити? що зробити?
Морфологічні ознаки	постійні	вид (доконаний, недоконаний), перехідність, дієвідміна
непостійні	спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час (минулий, теперішній, майбутній), особа, рід
Форми дієслова	незначена форма (інфінітив), особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на - но, -то
Синтаксична роль	присудок, додаток, обставина

 

Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на - ти або - ть. Наприклад: Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного (совершенного) і недоконаного (несовершенного) виду: йти – прийти; прати – випрати; стукати – стукнути; сидіти – сісти; виміряти – виміряти; брати – взяти.

За своїм значенням і відношенням до інших частин мови усі дієслова поділяються на дві групи:

1) перехідні – дія переходить на інший предмет: поставлю хату, насаджу сад;

2) неперехідні – дія на інший предмет не переходить: пісня не вмре, не загине; проплила хмарина.

В українській мові (як і в російській) розрізняють три способи дієслів:

– дійсний (изъявительное наклонение) – означає реальнудію. Пожовтіла тополя, і клен збагрянів.

– умовний – означає дію бажану або можливу за певних умов. Хотіла б я піснею стати.

– наказовий – означає дію через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду, виражає спонукання до дії. Повій, вітре, на Вкраїну...

В українській мові є три часи дієслова:

– теперішній час – означає дію, яка відбувається постійно (дерево росте, дрова горять) або в момент мовлення (сніг іде, автобус їде);

– минулий час – означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення про неї (минув рік, зірки засіяли);

– майбутній час – означає дію, яка відбудеться після мови про неї (знайду дорогу, писатиму листа, буду чекати тебе).

Майбутній час має три форми:

1) просту доконаного виду (посаджу, зберу, стукну, візьму);

2) просту недоконаного виду (сидітиму, читатиму, чекатиму);

3) складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).

• Зміна дієслова за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням. За тим, який голосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І і II дієвідміни. Букви е, є та и, ї в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називаються тематичними голосними: печ е ш, печ е мо; ши є ш, ши є мо; ход и ш, ход и мо; сто ї ш, сто ї мо.

Практично І і II дієвідміни дієслів розрізняються за закінченням 3-ої особи множини:

а) до І дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення - уть, -ють, (товч уть, ріжуть, думають, переживають). В особових закінченнях пишуться букви е, є .

б) до II дієвідміни – з закінченням -ать, -ять (крич ать, суш ать, біл ять, вар ять). Особові закінчення пишуться з буквами и, ї.

Дієслова теперішнього і простого майбутнього часу доконаного виду мають однакові особові закінчення.

 

І дієвідміна
особа	Однина	Множина
1-а	везу, співаю, принесу	ми веземо, співаємо, принесемо
2-а	везеш, співаєш, принесеш	везете, співаєте, принесете
3-а	везе, співає, принесе	везуть, співають, принесуть

 

ІІ дієвідміна
особа	Однина	Множина
1-а	солю, стою, посушу	солимо, стоїмо, посушимо
2-а	солиш, стоїш, посушиш	солите, стоїте, посушите
3-а	солить, стоїть, посушить	солять, стоять, посушать

 

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних: стерегти – стережу (г-ж); пекти – печу (к - ч); дихати – дишу (х-ш); водити – воджу (д-дж); крутити – кручу (т-ч); косити – кошу (с-ш); лазити – лажу (з-ж); мостити – мощу (ст-шч); їздити – їжджу (зд-ждж); любити – люблю (б-бл); топити – топлю (п-пл).

Суфікси - ува - (- юва -) втрачають елементи - ва - (полювати – полюю; керувати – керую).

• Дієприкметник (по рос. причастие) – особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).

Значення	Відповідає на питання	Граматичні ознаки
прикметника	дієслова
означає ознаку предмета за дією	який? яка? яке? які?	відноситься до іменника, змінюється за родами, числами, відмінками, буває означенням і присудком	вид (доконаний і недоконаний), час (теперішній, минулий), стан (активний і пасивний, може мати залежні слова, буває присудком

• Дієприслівник (по рос. деепричастие) – незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію.

Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. творчість).

 

Вид	Що означає	Відповідає на питання	Як утворюється
недоконаний	незакінчену додаткову дію. Наприклад: Діти бігли, не переводячи подиху.	що роблячи? читаючи, несучи, лежачи	від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи)
доконаний	завершену додаткову дію. Наприклад: Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.	що зробивши? прочитавши, занісши, прилігши	від основи інфінітива за допомогою суфіксів -вши, -ши

Практикум

1. Визначте, до якої дієвідміни належить кожне дієслово.

Радити, приїжджати, графити, дати, колихати, купити, мазати, творити, вишивати.

 

2. Поставити дієслова в 2-й особі однини і 1-й особі множини. Пояснити написання особових закінчень.

Мочити, терпіти, вітати, морозити, гостювати, дивитися, тремтіти, трудитися, їхати, їздити, твердіти, гойдати.

 

3. Утворити видові пари дієслів.

Дозволяти, кликати, сідати, подобатися, питати, брати, дякувати, стукати, в'янути, ловити, берегти, говорити, змальовувати, переміряти, берегти.

4. Від поданих дієслів утворіть всі можливі форми майбутнього часу.

Летіти, творити, поливати, стрибати, в'язати.

Використайте схему

Дієслово

Майбутній час доконаного виду

Майбутній час недоконаного виду

Майбутній час недоконаного виду (складена форма)

 

5. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.

1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).

 

6. Утворіть:

1) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.

Наситити, загоїти, виписати, замісити, виплекати, шити;

2) від поданих дієслів – пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник жіночого роду, утворений від виділеного дієслова.

Зберегти, натрудити, заспокоїти, перемелювати, бажати, прогнити;

3) від поданих дієслів – активні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.

Постаріти, порідіти, обважніти, згоріти, позеленіти, потемніти.

 

Розвиток мовлення

1. Прочитайте текст.

Світ професій – величезний. Навіть спеціалісти не можуть порахувати усі професії. У різних джерелах їх фіксується від 40 до 100 тис. Причому щороку з’являється близько 500 нових і стільки ж зникає або видозмінюється.Історію, що може нараховувати кілька тисячоліть або всього кілька років. І відколи живе людство – існує і проблема вибору занять, трудової діяльності, професійної кар’єри. Це підтверджують найдавніші пам’ятки, знайдені археологами, лінгвістами та істориками. Ще відомий давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н. е.) говорив: «Пізнай себе і роби свою справу».

Свою інтерпретацію професійної діяльності запропонував Г.С. Сковорода у вченні про «сродний труд». Осердям цього вчення було самопізнання людини та здобуття нею щастя завдяки духовним пошукам та моральній міцності у виборі і здійсненні обраної діяльності.

Завдання. Перекажіть текст. Розкажіть про свою майбутню професію.

 

 

2. Прочитайте текст.

Что бы я хотел пожелать молодежи, посвятившей себя науке? Прежде всего – последовательности. Об этом важнейшем условии научной работы я никогда не смогу говорить без волнения. Последовательность, последовательность и последовательность. Изучите основы науки прежде, чем подниматься на ее вершины Будьте сдержанными и терпеливыми. Научитесь делать черную работу в науке. Изучайте, сравнивайте, систематюируйте факты. Факты – это воздух ученого. Без них вы никогда не сможете подняться на вершину пачки. Но, изучая, экспериментируя, наблюдая, старайтесь не оставаться у поверхности фактов. Ищите законы, которые управляют фактами.

Второе – это скромность. Никогда не думайте, что вы уже все знаете. И даже если ваши успехи оценили очень высоко, всегда имейте мужество сказать себе: «Я невежда».

Третье – это страсть. Помните, что наука требует от человека всей его жизни. И, если бы у вас было две жизни, их не хватило бы вам. Большого напряжения и великой страсти требует наука от человека. Родина ждет от вас многого. И вы должны оправдать ее надежды.

(Из письма академика И.О. Павлова молодёжи).

 

Завдання. Перекладіть текст українською мовою.

Тема 6. Прислівник

1. Значення і граматичні ознаки прислівника.

2. Ступені порівняння прислівників.

3. Лексична тема. М. Коцюбинський

• Прислівник (по рос. наречие) – незмінна самостійна частина мови, яка вказує на ознаку дії, предмета чи іншої ознаки і відповідає на питання де? коли? куди? звідки? як?

Загальне значення	Розряд за значенням	На які питання відповідають	Граматичні ознаки	Синтакс-на роль
ознака дії або стану	Прислів- ники місця	де? куди? звідки? високо, туди, звідти	ступінь порівняння у прислівниках з суфіксами -о, -е	обст-на, інколи присудок
ознака іншої ознаки	способу дії	як? яким способом? весело, по-новому, поволі	ступінь порівняння (якщо є), наявність суфіксів -и, -ому, -ему(у прислівниках, що мають префікспо-)
	часу	коли? доки? відколи? як довго? сьогодні, досі, з давніх-давен, напередодні
	причини	чому? через що? з якої причини? згарячу, зопалу, хоч-не-хоч, зосліпу
	мети	для чого? з якою метою? навмисно, на зло, назустріч
	міри й ступеня	скільки? наскільки? якою мірою? трохи, надто, ледве, дотла

 

• Ступені порівняння прислівників

Ступінь порівняння	Спосіб творення	Приклади
Вищий ступінь: 1) проста форма 2) складена форма	за допомогою суфіксів -ше, -іше за допомогою слів більш, менш	глибоко – глибше, весело – веселіше; більш популярно, менш цікаво
Найвищий ступінь: 1) проста форма     2) складена форма	за допомогою префікса най- (для підсилення додається як-, що) за допомогою слів найбільш, найменш	найглибше, найвеселіше, якнайкраще;     найбільш популярно, найменш цікаво

 

Практикум

 

1. Доповніть ряд.

(Як?) Гарно, вміло.

(Коли?) Ввечері, взимку...

(Де?) Обабіч, ліворуч...

(Звідки?) Знизу, здалеку...

(Куди?) Вверх, вниз

2. Замініть вислови синонімічними прислівниками.

Лягати разом із курми – …. Шукати по гарячих слідах –.... Надворі хоч в око стріляй –.... Працює, як сонна муха –.... Дав, як кіт наплакав –.... Прийде, як рак свисне –.... Мчати, як стріла –....

 

3. Перепишіть. Після кожного прислівника запишіть у дужках, до якого розряду за значенням він належить.

Зразок: Сяє вдалині (місце дії) вогник у вікні (В. Юхимович).

Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій (Д. Луценко). Таким я знав тебе ще змалку, високе місто над Дніпром (М. Рильський). Надворі вечір настає (Олександр Олесь). Удалині м'яко блимнули вікна (М. Коцюбинський). Поволі ніч підносить темні вії, відкриті навстіж сяють небеса (О. Черненко). І мене один лиш місяць розуміє на півслові (Л. Тендюк). Навколо усе спочиває, а пісня не хоче спочить (В. Сосюра).

4. Утворіть усі можливі форми ступенів порівняння прислівників.

Холодно, тепло, твердо, щедро, гарно, рано, далеко, часто, швидко, мудро, глибоко.

 

5. Згрупуйте прислівники-синоніми й запишіть їх, поставте питання до кожного прислівника.

Завжди, швидко, спокійно, таємно, зненацька, раптом, повсякчас, раптово, тихо, ущерть, враз, несподівано, стійко, завзято, вічно, наполегливо, хутко, незабаром, потай.

6. Із поданих пар слів виберіть правильне написання прислівників.

Над вечір – надвечір, потрете – по-третє, будьде – будь-де, рік-у-рік – рік у рік, устократ – у стократ, навидноті – на видноті, поновому – по-новому, більш-менш – більш менш, аби як – абияк, у п'ятьох – уп'ятьох, нарізно – на різно, якнайбільше – як найбільше, мимо хідь – мимохідь, понімецьки – по-німецьки, знов

таки – знов-так, все таки – все-таки,.все одно – все одно, до побачення – до побачення, рано вранці – рано-вранці, в цілому – вцілому, по-моєму – по моєму,навесні – на весні, в головному – вголовному, кінець кінцем – кінець-кінцем.

 

7. Прочитайте. Випишіть прислівники разом зі словами, до яких вони відносяться.

1. Навесні, в ту пору, коли молоденька травичка ще не встигла розстелити свої шовкові килими, всюди на пагорбах, у видолинках, на яскраво освітлених сонцем галявинах, під старими деревами у парках і садах розсипає весна свої фіалкові усмішки, а повітря навкруг наповнюється найтоншим ароматом (С. Приходько). 2. Блискуче зелене листя цієї квітки не в'яне ні взимку, ні влітку, а навесні звеселяє очі блакитними зірочками цвіту (3 календаря). 3. Зараз коло неї, мов під охороною маленьких трохи потвердих, темно-зелених листків, тулилася блідо-рожева рожа, що тільки наполовину розцвілася (О. Кобилянська). 5. Удень і вночі, у будень і свята, спекотливу днину чи сльоту — від зорі до зорі несе в полі свою трудну вахту господар землі (В. Скуратівський).

Літературна сторінка

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

(1864–1913)