Основні принципи (позиції) постмодернізму

/г антилогіцизм (антипанлогізм) - протест проти будь-яких, а по-перше, логічних унормувань думки чи інтелектуальної діяльності

/* антпдемаркаціонізм - протест проти будь-яких різких

розмежувань різних у класичній культурі напрямів діяльності, тобто принципове наполягання на тому, що наука, мистецтво, міф, фантазія повинні в реальному живому людському самовиявленні зливатися, а не протистояти одне одному

/г вторинне засвоєння - діяльність на основі тих феноменів, які вже виявлені у історії культури

/* вільний герменевтичний дискурс - відкидання будь-яких норм у веденні розмови-діалогу із явищами культури, людини та людської життєдіяльності

в.

Основними представниками постмодернізму кінця XX ст. вважають французьких філософів Ж. Дарриду та Ж. Дельоза, швейцарського філософа П. Слотердайка, американця Р. Рорті (у ранній період його діяльності). Як ідеї, так і саму діяльність філософських постмодернистів оцінюють по-різно­му, проте, переважно, - досить критично, але в цілому не можна не визнати, що йдеться не стільки про епатаж, тобто про бажання сказати щось "гірше, аби - інше", скільки про намагання здійснити розвідки у тих шарах людської екзис­тенції, які, так би мовити, перебувають на межі найперших утворень чогось визначеного; це є спроба черпати енергію творення із того моменту, де світло тільки ще має стати (якщо використовувати біблійну символіку творення світу). Для пред­ставників постмодернізму принципово важливого значення набувають не результати інтелектуальних дій, а самі ці дії або акти, які єдино здатні засвідчити те, якою може і здатна бути людина, з одного боку, а також самий факт її участі в інтелек­туальному самозасвідченні, - з другого боку.

 

Тема 9. Зарубіжна філософія XX ст.

Тема 9. Зарубіжна філософія XX cm. 209

14 Філософія

?

У нове тисячоліття філософія входить, безумовно, збагаченою дос­відом XX ст., вона тепер постає більш внутрішньо вільною, проте - і більш мудрою, більш терпимою до незвичних ідей та позицій, більш виваженою. *• У XXI ст. філософія також залишиться надзвичайно строкатою та різноманітною, здатною надавати нового дихання усім історичним формам свого виявлення. У той же час не можна не помітити й того, що традиції мінімалізму, що запанували у некласичній філософії, на­вряд чи можуть бути визнаними тепер провідними або вирішальними: сучасна фйіософія схильна повернутися до абсолютів, ідеалів, ета­лонів, надавши їм нових контекстуальних інтерпретацій.

Варто згадати, наприклад, такий факт: на останньому все­світньому філософському конгресі, що відбувся у 2000 р. у м. Брай-тоні, відзначались хоча б такі переваги класичної, зокрема середнь­овічної філософії, як її здатність бути опорою для людини, закликати її до вищого та кращого, не навіювати людині думку про її загубленість серед відчужених форм сущого, про її принципову безпорадність у зустрічах із несвідомим та ірраціональним. Словом, філософія повин­на бути такою ж багатою на прояви, як людське життя, та, проте, повинна йти, може, на півкроку попереду життя, надихаючи люди­ну на мужнє протистояння усіляким викликам долі та обставинам життя.

СУТТЄВО Ш

Висновки

Сучасна філософія містить у собі широкий спектр підходів до розв 'язання найрізноманітніших проблем людського буття. Але центральними серед них є проблеми осмислення тенденцій розвит­ку сучасного суспільного життя, проблеми людини, засад її бут­тя та її можливостей. І хоча загалом із кожним окремо взятим філософським підходом до проблем сучасного життя можна в чомусь і не погодитися (бо є певні однобічності в їх інтерпретації життєвих питань), однак безсумнівним є факт активного твор­чого життя філософії XX ст., плідного діалогу різних течій і шкіл навколо болючих проблем сучасності епохи.

Наприкінці XX cm. певного поширення набув філософський по­стмодерн, який постає проти будь-яких обмежень філософсько­го інтелектуального експерименту. Проте, входження філософії у XXI cm. супроводжується також: і певним поверненням до ме­тафізики, абсолютів та до більш прямого втручання у болючі про­блеми людського самовизначення.

[? ] Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Загальні особливості філософії XX ст. та її основні напрями.

2. Напрями сцієнтистськоїфілософії XX cm.: неопозитивізм, постпозитивізм, неокантіанство, "радикальна епістемологія ".

3. Вихідні ідеї екзистенціалізму, філософської антропології, персоналізму та фрейдизму.

4. Культурологія та фйіософія історії у філософії XX cm.

5. Основні напрями релігійної філософії XX cm.

6. Провідні тенденції сучасного розвитку європейської філософії.