Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія

На основі розглянутої вище специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного жит­тя, спрямовані на вироблення засад людського життєвого само-

утвердження. Ці напрями формують те, що за усталеною термі­нологією |з подачи німецького філософа І. Канта) називається світоглядом. /

[У загальному плані появу світогляду можна пояснити так: лю­дина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлю­вати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення як про основні заса­ди та особливості світу, так і про свої власні риси та особливості^ ЬЮтже, світогляд постає формою загального людського самовиз­начення в світі. Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень лю­дини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення^

Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:

^аІ.він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцін­кою, вІдН0ШЄННЯМ\\

б) предмет світогляду - відношення "людина - світ " постає май­же неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інте­лектуальних утворень, таких як ^знання, О бажаніш, ^інтуїцію, ^>віру, ^>надію, ^> життєві мотиви, ^мету та ін.[3ерез це скла­довими світогляду постають: > погляди, > переконання, > прин­ципи, > ідеали, > цінності, > вірування, > життєві норми та стереотипи, і

ОСНОВНІ СВІТОГЛЯДНІ ПИТАННЯ

(За німецьким філософом І. Кантом)

Місце людини в світі і~... і"

Ч

Що я можу знати?

Що я маю робити?

На що можу сподіватися?

Що таке людина?

 

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції

(Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозум­іло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонародже­них дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від нормиГ^ле саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різно­манітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світ, і себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перера­хувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б ба­гато часу, тому й виникає потреба у типологізації світоглядуfj

Ф {Типологія світогляду - це не просте перерахування його можли­вих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на ос­нові яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогля-дуТ^Гобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світог­лядом з метою його подальшого докладнішого вивчення.

Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак:

 

За носієм	За рівнем світобачення та усвідомлення	За історичними епохами	Заморально- 1 ціннісними орієнтирами |
• індивідуальний	♦ усвідомлений	■ архаїчний	Ф егоїстичний
• колективний	♦ неусвідомлений	■ античний	Ф гуманістичний
• груповий	♦ частково усвідомлений	■ середньовічний	Ф антигуманний
• національний	♦ буддений	■ ренесансний	Ф альтруїстський
• регіональний та ін.	♦ сформований на засадах наукових знань	■ світогляд XX cm.	Ф циннічний
• загально­людський	♦ філософський та ін.	■ світогляд XXI cm.	Ф шовіністичний та ін.

За будовою розрізняють світогляд > цілісний, > фрагментар­ний, > внутрішньо злагоджений, > суперечливий;/зя ступенем адекватності сприйняття дійсності - > реалістичний, > фан­тастичний, > викривлений, > адекватний дійсності; за СтавЛЄН-

ням до визнання існування вищих сутцогтей - > релігійний, > скептичний, > агностичний, > атеїстичний./Дуже поширеною є також типизація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядни­ми питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати влас­ний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зрюбити не просто і не легко.

/За своїми функціями світогляд постає такою формою духов­ного засвоєння світу, яка покликана:

♦ інтегрувати людину у світ;

♦ надати їй найперших життєвих орієнтирів;

♦ подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Досить часто формування світогляду відбувається стихійно: людина народжується, входить у життя і засвоює через батьків оточення, соціальні зв'язки, світоглядні уявлення і світоглядні переконання. Більше того, людина інколи навіть не знає про існування світогляду, проте у деяких ситуаціях життя уникнути зустрічі з ним просто неможливо. Загалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних невідкладних рішень. Це можебути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена брати на себе відповідальність за життя інших людей та ін. Але світоглядні питання можуть поставати перед людиною і у більш простих та буденних ситуаціях, на­приклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед; інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова: "Людина не повинна так робити", тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно.

Розглянуті характеристики та різновиди світогляду доз­воляють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відпо­відно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтуваннях.)

 

24

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції'

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції

+\ Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Звідси випливає, що у найпершому визначенні філософія постає як теоретична форма світогляду.

еорія відрізняється від практики та простого міркування тим, що вона аналізує певні явища через поняття, чітко визначені терміни, на засадах певних законів чи їх необхідних внутрішніх зв'язків, тобто теорія постає перш за все аналітико-синтетичною інтелектуальною діяльністю. Значить, філософствувати - це не просто думати про світоглядні проблеми, а > усвідомлювати їх необхідність, > їх зв'язки, > їх сторони, > характеристики та У складові, виражені через певну термінологію. *

-fr Отже, філософія: І) це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень; 2) це усвідомлений світогляд; 3) вона повинна прагнути бути => ар­гументованою, => внутрішньо стрункою, => логічно послідовною.

Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду: філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливоюі)як теорія світогляду, філософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому; це позначається в літературі у такий спосіб - "філософія є теоретичним ядром світогляду".р іншого боку можна висловити і прямо протилежне твердження - світогляд є частиною філософії, і це у тому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є безумовно ширшою за світогляд. ]

Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.