Та західного типів філософствування

Історично філософія розвивалася у контексті саме цього про­тистояння цивілізацій: відомо, наприклад, що деякі філософи Ста­родавньої Греції мали контакти із східними мудрецями; не вик­лючено, що й вони чинили на них певний вплив. Відомо також і те, що в інтелектуальному обігу античного світу функціонува­ли деякі образи та міфологеми Стародавнього Сходу. Тому співставлення вихідних ідей східної та західної філософії допома­гає нам глибше зрозуміти джерела філософського мислення та його фундаментальні особливості.

Проблема "Схід - Захід", на думку багатьох дослідників куль­тури, є однією з наскрізних для людства. Уже давньогрецьк' історики зафіксували її у своїх творах, привертаючи увагу до суттєвих відмінностей між Сходом і Заходом Фу способах життя, ^характері політичного правління і, головне, Фу способі світоосмислення.

Упродовж тисячоліть людської історії Схід і Захід досить конфл­іктно протистояли один одному, і напруження цього протистояння значною мірою визначало розвиток культури та політичних процесів суспільства. Водночас їх взаємодія і взаємовпливи ніколи надовго не переривалися. Для філософії суть проблеми "Схід - Захід" поля­гає у тому, що людство, будучи єдиним анатомічно та фізіологіч­но, постає разюче відмінним і несхожим у своїх східних і західних соціокультурних проявах. І ця несхожість змушує, з одного боку, > розширювати і збагачувати наші уявлення про людину та її мож­ливості, а з іншого - > намагатися зрозуміти причини такої несхо­жості, шукати шляхів людського взаємоприйнятного спілкування.

Ф Для філософи проблема "Схід-Захід " постає перш за все як проблема пошуку глибинних засад та механізмів діяльності людського інтелекту, адже з точки зору фізики ми, всі люди, живемо у єдиному космосі, проте, виявляється, що сприйматися, розумітися та осмислюватися він може неоднозначно.

 

Тема 2. Філософія Стародавнього Сходу

Тема 2. Філософія Стародавнього Сходу

Що впливає на виникнення та прояви такої неоднозначності? Чи значить це, що сама реальність світу є багатовимірною? Чи, може, це є свідченням лише того, що людське мислення має певну свободу власних дій і що воно не підпорядковане прямо і однозначно впливам зовнішнього світу? Нарешті, як можна скористатися відмінностями між західною та східною філософією задля того, щоб зробити людську думку більш гнучкою, активною та результативною? - Усі ці питання і постають перед філософією, коли вона звертається до порівняння західного та східного типів філософствування. В історії самоосмислення та філософствування особливості західного та східного типів мислення зводять до більш загальних особливостей типів цивілізацій, а останні Р. Генон класифікував як традиціоналістські (східні) та прогресистські (західні).

Основні відмінності міме східними та західними типами цивілізації

Західні цивілізації

Відносна автономність різних сфер суспільного життя (політики, економіки та ін.)

Відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє (прогресизм)

Активізм, прагнення змінювати дійсність

Домінування індивідуального над загальним

Раціональне, аналітичне, логічно послідовне мислення

Східні цивілізації

Наявність єдиного духовного канону життя, якому підпорядковані всі основні сфери

Відданість традиціям, цінування старого, освяченого віками, орієнтація на мануле (традиціоналізм)

Самозаглиблення, прагнення від­датись природному ходу речей

Домінування цілого (загального) над індивідуальним

Образний, притчовий, афористичний стиль мислення

Наведене порівняння засвідчує існування досить контрастних відмінностей у самому фундаменті того способу життя, який сформувався та розвинувся у вигляді різних типів цивілізації. Заз­начені відмінності приводять врешті до дещо іншої, а інколи - прин­ципово іншої людської поведінки. Усі зазначені характеристики молена віднести і до особливостей західної і східної філософій. Так, східна філософія орієнтується =>на вихідні канонічні джере­ла, що регламентують функціонування усіх сфер суспільного жит­тя {Коран, Веди, китайське П'ятикнижжя), =»цінує найбільше те, що освячене віками, ^намагається підпорядкувати індивідуаль­не цілому або навіть розчинити індивідуальне світовому цілому. При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образно­го, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удоскона­лення у певному способі життя. Західна філософія, навпаки, тяжіє до раціонально-логічних та аналітичних досліджень, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності основних сфер як індивідуального, так і суспільного життя. У зв'язку із цим західна філософія має пере­важно індивідуальне спрямування і постає саме індивідуально-осо-бистісним засобом життєвого самоутвердження.

Із розглянутих відмінностей стає зрозуміло, чому саме західна філософія сприяла виникненню сучасної науки, а східна філософія сформувала при­вабливий образ "гуру" — духовного вчителя, наставника життя; чому зах­ідна філософія цінувала оптимістичний активізм, а східна була більше про­сякнута відстороненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови як у просторі, так і в часі.

При осмисленні даного питання слід враховувати дискусійний характер даної проблеми; існує досить велика кількість культурологів та філософів, які вважають, що зазначені відмінності є перебільшеними, що на Заході інко­ли люди відрізняються між собою більше, ніж у порівнянні із представника­ми Сходу. Проте дана проблема не вигадана, її прояви ми бачимо й сьогодні на прикладі певних політичних подій. Але слід враховувати, що вказати в наш час країни із "чисто" східним або західним цивілізаційним типом прак­тично неможливо, але є сенс виділяти в їх житті панівні риси або тенденції.

Ш Протистояння "Схід - Захід " не вичерпує усієї строкатої карти­ни життя сучасного людства, але воно є найвпливовішим і контрас­тним. Певною мірою із цим протистоянням нов язана й історія Ук­раїни: чим далі ми йдемо в минуле, тим тіснішими виявляються її

 

Тема 2. Філософія Стародавнього Сходу

Тема 2. Філософія Стародавнього Сходу

зв 'язки зі східною культурою (контакти з хозарами, половцями, кримськими татарами, Туреччиною та ін.), але вже в епоху Нового часу і далі Україна все більше наближалась до західноєвропейської культури. Отже, розуміння проблеми "Схід - Захід " дає нам змогу уважніше придивитись до певних аспектів української культури і філософії.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Європа відкрила для себе своєрідний, у чомусь екзотичний і багато в чому незрозумілий світ давньосхідної філософії. З того часу інтерес до неї не згасає. У чому секрет цієї привабливості давньосхідної філософії? Який особливий філософський акцент вносить вона у філософію узагалі?

незацікавлене духовне самозаглиблення

^ повне розчинення інди­відуального в загальному перебування в полоні чистих сенсів

Насамперед не мо­
же не викликати сим­
патій властивий схід­
ній думці момент
незацікавленого ду­
ховного самозаглиб­
лення, якогось невтом­
ного прагнення
шукати найціннішого у глибинах людського духу, шукати заради
самого пошуку. Ця "зацікавлена відстороненість" - вічна таєм­
ниця східної філософії.

По-друге, парадоксальним виглядає прагнення східної мудрості досягти стану повного розчинення індивідуального в загальному, прагнення зануритися у якусь первісну порожнечу, первісну світо­ву тишу. Герман Гессе, німецький письменник і знавець східної думки, окреслював зазначений момент так: "Коли власне ''Я" буде цілком подолане й умре, коли змовкнуть у серці всі порухи й пристрасті, тоді має прокинутись заповідне в людському єстві, найпотаємніше, що вже перестало бути власним "Я", - проки­неться велика таїна".

Французький філософ і мислитель XX ст. Жорж: Батай відзначав, що це зосередження на порожнечі приводить до ефекту надзвичайної чутливості до найдрібніших проявів реальності: "Завдяки відірваності від усього, що заторкує відчуття, чуттєвість ця стає настільки внутрішньою, що всілякі рухи ззовні — падіння шпильки або тріск — супроводжуються найсильні-шим і далекосяжним відлунням...". Ця велика світова тиша або безмежна

ніч нірвани виконують роль піднесення кожної життєвої дрібниці до рівня всесвітньої події.

Нарешті, не може не вражати побудова східної думки, яка нібито розчиняє слова, залишаючи нас у полоні чистих сенсів. Наприклад: "Одного разу Чжуану Чжоу наснилося, що він - метелик, метелик, що весело пурхає. Він насолоджувався від усього серця і не усвідом­лював, що він Чжоу. Раптом прокинувся, здивувався, що він - Чжоу, і не міг зрозуміти: чи снилося Чжоу, що він - метелик, чи метели­кові, що він - Чжоу. Це й зветься перетворенням речей...".

0 Отже, можна стверджувати, що особливості давньосхідної філософії дають можливість західній філософській думці краще ус­відомити себе і відкрити дещо зовсім неочевидне як у людині, так і в людському мисленні. Безперечно, оцінюючи значення філософії Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю, не слід впадати у крайнощі і підкреслювати лише позитивні моменти. Традиціо­налізм, консерватизм, які були притаманними мислителям Старо­давнього Китаю та Індії, суттєво вплинули на подальший розвиток філософської думки. Скажімо, необхідність "культурноїреволюції" у Китаї 70-х pp. XX ст. обґрунтовувалась посиланнями на автори­тет стародавньої філософії. Тому не слід забувати, що давньоін­дійська та давньокитайська філософії були продуктоми своєї епо­хи і мали відповідні особливості свого розвитку.