Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя

_ч Входячи у нову історичну епоху, ми спостерігаємо картину зміни світоглядів])Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світогляді під час переходу від античності до євро­пейського Середньовіччя, було руйнування античного полісу (ос­новної форми державного та громадського життя) як реального ґрунту всієї античної цивілізації, а разом із ним - руйнування і всього укладу життя.

Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями, підпорядкував­ши все єдиному центру. Величезна державна машина імперії, яка майже весь час перебувала у воєнному стані, перемішувала та пе­ремелювала і людей, і культури, і релігії, зробивши врешті-решт окрему людину безпорадною та беззахисною (Ні влада, ні заможність, ні високі посади не були надійною основою для людського життя.

Зневірившись у всьому матеріальному, люди звертали свої по­гляди та надії до духовного. Тут дуже корисним було відкриття античною філософією автономії людського духу, оскільки воно —допомагало людині знайти в самій собі опору задля протистоян­ня життєвим негараздам.j

Проте філософія була не дуже доступною для широкого людсь­кого загалу, тому у Римській імперії були поширені ^ містицизм (віра у втручання у людське життя таємних сил), * культи різних богів, величезна кількість яких, до речі, більше заплутувала лю­дей, ніж їм допомагала.

■* Поява християнства добре вписувалась у загальний духовний настрій епохи, а тому воно досить швидко поширилося в імперії. Бо саме хрис­тиянство не просто визнало автономію людського духу, а дало їй своє пояснення: в людській душі є частка божественного, тобто абсолют­ного духу. Це значить, що людина прилучена своїм духовним єством до найбільшої світової всемогутності, адже Бог творить світ, і прито­му - із нічого. Тобто він перевершує світ своєю силою, і ця могутність була наочно продемонстрована Ісусом Христом, який, саме тому, що ніс в собі цей дух, пройшов крізь смерть та здолав її. Як наслідок, вся епоха Середньовіччя жила в умовах домінування християнської релігії в усіх сферах суспільного життя.

Античний світогляд

• політеїзм (багатобожжя)

• боги є частиною природи або уособленням природних стихій

• вихідні якості богів: сила, могутність

• боги впорядковують та оздоблюють світ

• космос, природа — загальні умови існування богів і людей

• людина спирається у своїх вчинках на знання

• головне життєве завдання людини — здійснення подвигу

• у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє

• люди поділяються за етнічни­ми та родовими ознаками

• панування натуралістичного світосприйняття

Середньовічний світогляд

монотеїзм (єдинобожжя) •

Бог є духовною сутністю, яка •

перебуває за межами світу

(трансцендентність)

вихідна якість Бога — любов *

до людини

Бог творить світ із нічого •

природа не має власної •

сутності і не може існувати

без припливу божественної

енергії

людина в усьому покладається *

на віру в Бога

головне життєве завдання •

людини — спасіння душі

у сприйнятті дійсності «

акцент падає на внутрішнє;

зовнішнє радше заважає

правильно зрозуміти внутрішнє

всі люди є рівними перед «

Богом

панування символічного «

 

Тема 4. Західноєвропейська філософія Середньовіччя

Тема 4. Західноєвропейська філософія Середньовіччя

що Бог тримає його у своїй "десниці". Створений світ не впливає на Бога, оскільки Бог — це духовна сутність, абсолют усіх абсолютів, сукупність усіх можливих досконалостей. З цієї причини Бог постає для людини неосяжним і принципово позарозумовим (задум Божий невідомий); Бог лише із власно­го милосердя та любові може відкрити себе людині, і це відбулося, коли Він послав на Землю свого сина Ісуса Христа. З іншого боку, кожна людина несе в собі "іскру Божу ", тому шлях до Бога лежить через духовне самозаг­либлення та самозосередження і, врешті-решт, через самовдосконалення. Відповідно й розуміння природи, моралі, людських життєвих обов'язків визначали винятково релігійні догмати (вихідні незмінні положення).

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії (іноді - від заснування Константинопо­ля), тобто з IV - V ст., до відкриття Америки (або до падіння Константинополя), тобто до XV - XVI ст.

Етапи розвитку середньовічної філософії

j—^ 1-й і—• апологестика *"■•' (Н-іХст.) І—• патристика

Г > ранні (X-XJcm.)

, —s іі-й г~+схоластика J >зрілі (XII-XIII ст.)
*— у,„ „,„ J—• містика 1 „......................

(X-xvicm.)^L-*^MlcmuKa >пізні (XIV-XVIст.)

 

!

Звернімо увагу на те, що під час формування середньовічного су­спільства духовні процеси випереджали соціальні, що засвідчує надзвичайно важливу роль духовного фактора в розвитку історії.