Буття у суча сній на уковій картині світу

J

ДИНАМІЧНЕ

СИСТЕМНО-ІЄРАРХІЧНЕ

БАГАТОРІВНЕВЕ

(мікро-, макро-, мегарівні)

J

ЕВОЛЮЦІЙНО-ДЕМОНСТРАТИВНЕ

Найважливішими характеристиками буття в сучасній нау­ковій картині світу є такі:

0> по-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді;

•^ по-друге, буття постає у системних окресленнях, тобто в окресленнях зв'язку "всього з усім";

 

270 Тема 11. Проблема буття у філософії

Тема 11. Проблема буття у філософії

Q> по-третє, до сучасної наукової картини світу входить рівнево-ієрар-хізована будова проявів буття: мікро-, макро- та мегапроцеси. Мікропроце-си - це процеси субатомарного рівня, макропроцеси ~~ це рівень тіл, мегап­роцеси - це рівень зоряних та галактичних процесів. На всіх рівнях діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики. Сучасна фізика на­магається створити теорію так званого "великого об "єднання", яка б дала змогу пов'язати всі ці рівні єдиними закономірностями, але наразі такої те­орії не існує;

^ по-четверте, багаторівневість проявів буття демонструє себе ще й ево­люційно, що межує з оцінними підходами. Той факт, що за інформаційними потужностями мозок людини майже безмежний, вказує на те, що еволюція детермінована не лише конкретними умовами, а й потенціями світового ціло­го. Еволюційний процес рухається у напрямі дедалі тотальнішого прояву глибинних характеристик буття. У цьому аспекті розвиненіші форми сут­нього є більш демонстративні, більш розгорнуті щодо виявлення форм бут­тя, ніж нижчі;

^ по-п'яте, сучасна наука докорінно змінила попередні уявлення про взаємозв'язок суб'єкта та об'єкта. Якщо раніше ці поняття досить ради­кально розводили, то тепер людина як суб'єкт постає органічною часткою світу як об'єкта.

У зв'язку з усім зазначеним буття у сучасній науковій картині світу набуває характеристик суперечливої єдності процесів ен­тропії (хаосу, невпорядкованості) та самоорганізації. З одного боку, будь-яка система має тенденцію до руйнування, збільшен­ня власної невпорядкованості, з іншого - через невпорядкованість і мінливість відбувається рух у напрямі гнучкіших і складніших форм самоорганізації.

♦ Отже, буття є справді складноорганізованою, ієрархічно побудо­ваною та енергійно самоконцентрованою системою. Суперечливість цієї системи виявляється у тому, що вона є єдиною і множинною, пе­рервною і неперервною, скінченною та нескінченною, такою, що в з 'яв­леннях набуває форми просторово-часових співвідношень.

Звичайно, завершують усю будову наукової картини світу філософські розвідки та узагальнення. Серед них дуже важливе значення має фіксація двох відомих нам і принципово відмінних статусів буттєвих процесів: матеріальне (або матеріально-чут­тєве) та духовне буття. ^ Матеріальне буття характеризуєть­ся множинністю, подільністю, просторовістю, наявністю маси,

опору матеріалу та силових взаємодій. -> Духовне буття позапро-сторове, самоконцентроване, рефлексивне, тобто прозоре для себе самого, ідеальне, цілісне, динамічне. Саме тому, що філософія розг­лядає буття не лише у його матеріальних проявах, неможна задоволь­нитися тими ознаками (або критеріями) справжнього буття, які ви­робила наука: з позиції науки до справді існуючого можна відносити лише те, що є спостережуваним (прямо чи опосередковано), а, зна­чить те, що має просторово-часові характеристики.

Але за всіх відмінностей у статусах матеріального та духов­ного (ідеального) буття все ж постає як єдине та взаємопов'яза­не. У гегелівській концепції буття окреслене як єдність просто­ру й часу, множинності та єдності, ідеальності та реальності. Природа тут окреслена як інобуття духу, як його постійна демон­страція через розмаїття та зміну форм. Реальну єдність матері­ального й духовного ми спостерігаємо в людському бутті та людській життєдіяльності. Філософія здавна усвідомлює приро-

неоргашчні процеси нежива природа (механічні, фізич­ні, хімічні, геологічні, космічні про­цеси та їх структурні елементи);

органічні процеси жива природа (клітини, організми, популяції, види, біосфера та ін.);

Л

світ людського буття (географіч­не середовище, техніка, матері­альне виробництво, суспільство з його підструктурами, буття осо бистості, світ духовності - сус­пільної та індивідуальної свідо­мості);

 

Тема 11. Проблема буття у філософії

Тема 11. Проблема буття у філософи

18 Філософія

ду людини як єдність матеріального й духовного. Отже, принаймні в людській діяльності ми бачимо принципову спорідненість ма­терії і духу, ідей та справи, теорії і практики. Система людської життєдіяльності складається із взаємодії зазначених видів буття, із взаємодії, в якій кожному з цих видів належать своє місце, свої особливі риси, де виконуються певні особливі функції. Серед сфер людської життєдіяльності, в яких яскраво виявляє себе єдність матеріального та духовного, важливе значення мають пізнання, культуротворення, розвиток суспільного життя та цивілізації, що їх ми розглянемо в подальших розділах.

Роблячи висновки з розглянутого питання, звернемося до най­поширенішої класифікації філософських позицій на основі розу­міння вихідних характеристик буття (що певною мірою перегу­куються із основними світоглядно-філософськими позиціями, розглянутими нами у першому розділі):

в "З х о к и s а и ■Є-о

Ї

> монізм - розуміння буття як єдиного у своїй основі;

> матеріалізм - субстанцією світу є вічна та нескінченна матерія;

> ідеалізм - субстанцією світу є дух, ідея;

> дуалізм - визнання двох коренів буття — матеріального та духовного -рівноправними і взаємодіючими;

> плюралізм - розуміння буття як абстракції від реально існу­ючої множини речей, якостей, процесів і явищ;

> субстащіалізм - визнання того, що за поверхнею явищ ле­жить глибинна внутрішня сутність;

> реїзм - позиція, згідно з якою немає ніяких сутностей поза речами;

> організм (або організмизм) - позиція, згідно з якою будова світу подібна до організму, тобто внутрішньо пов'язана так, що окремі елементи не мають у ній самостійного значення;

> механіцизм - позиція, згідно з якою елементи світобудови пов'язані суто зовнішньо, тобто механічно;

> динамізм - коли світ постає рухливим;

> статичність - світ у своїй основі незмінний.

Висновки

В сучасній філософій поняття буття доволі глибоко розроб­лене, гнучке, внутрішньо диференційоване. Воно дає нам вагомі орієнтири для пізнання та практичної діяльності. Водночас стає зрозумілою і причина складності цього поняття: воно охоплює самі підвалини суб'єктно-об'єктного відношення й одночасно впи­сує людину у структуру світобудови, роблячи її, а особливо її свідомість фундаментальною умовою виявлення форм буття. Отже, ми, люди, є завжди при бутті у відношенні до буття, а з іншого боку, буття ніби стоїть завжди за нами, за нашими спи­нами, воно апріорно надане нам як тотальна якість, котру ми знаходимо в усьому (тому що вона — у нас) і в яку ми вкладаємо все те, з чим маємо справу. Буття є наш універсальний масштаб для пізнання та діяльності, а наші пізнання та діяльність поста­ють реальними мірами використання цього масштабу.

("?"") Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Зміст та функції поняття буття у філософії. Людські виміри проблеми буття.

2. Категоріальні визначення буття в історії філософії. Класичне та некла-сичне розуміння буття.

3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття.

4. Філософсько-світоглядні позиції, що виникають на ґрунті різних тлумачень буття.