Склад і структура джерел формування засобів підприємства за станом на кінець року

Власні кошти спрямовують насамперед для фінансування основних фондів (розділ І активу), а також в обігові кошти (власні).

Розрахунок суми (наявності) власного оборотного капі­талу здійснюють так:

Власні обігові кошти у підприємства становили згідно з його заключним річним балансом (див. табл. 10.4, с. 119):

на початок року:

(1257 + 0) - 1302 = -45 тис. грн;

на кінець року:

(1310 + 10) - 1259 = 61тис. грн.

Загальне зростання цього показника протягом року стано­вило 106 тис. грн [61 - (-45)]. Після цього треба порівняти розраховані суми з нормативом оборотних активів. Одержані відхилення можуть бути надлишком або нестачею власних обігових коштів. Так, при нормативі 300 тис. грн станом на кінець року підприємство має нестачу власного оборотного капі­талу в сумі 239 тис. грн (300 - 61).

І ще один важливий показник пов'язаний з поділом на влас­ний і залучений оборотний капітал. На кінець року це відповідно суми 61 тис. грн і 358 тис. грн (419 - 61), або 14,6 % і 85,4 % від усього оборотного капіталу. Звісно таке співвідношення є причиною фінансових труднощів підприємства і одночасно ро­бить його уразливим від зовнішніх факторів.

Аналіз джерел залучених коштів є особливо відповідаль­ною справою. Потрібно з'ясувати необхідність їх залучення, структуру джерел та ефективність їх використання. Всі джере­ла надходження цих коштів наведено на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Схема групування залучених джерел формування майна підприємства

 

Згідно з наведеною схемою треба розрахувати відповідні пи­томі показники.

Важливою ланкою в роботі підприємства є розрахунки. Для завершення їх потрібні час і грошові кошти. Тому завжди на певну звітну дату залишаються суми дебіторської і кредитор­ської заборгованості. Взагалі вони можуть балансуватися, проте стійке перевищення одних сум над іншими може змінювати реальну величину обігових коштів підприємства (мобілізація або іммобілізація коштів). Після цього переходять до аналізу відповідних сум у динаміці, вивчають склад і структуру окре­мих видів заборгованості, проводять групування на поточну і не сплачену в строк. Форма № 5, розділ IX (Дебіторська заборго­ваність від 6 до 12 міс, більше 1 року) дає змогу також провести вивчення сум заборгованості за строками утворення (від 1 до З міс, від 3 до 6 міс). І ще одне зауваження. Оскільки жодне підприємство не може працювати без позикових коштів, на­гальним завданням є збільшення частки довгострокових джерел формування, зокрема залучених через реалізацію влас­них акцій.

Нарешті, під час аналізу проводять розрахунки численних інших фінансових показників, які сприяють вивченню й оцін­ці окремих фінансових процесів. Проте слід добре усвідомлювати обмежені можливості цих показників, на що слушно звертають увагу деякі закордонні автори.

Завершуючи аналіз бухгалтерського балансу, слід побудува­ти порівняльний аналітичний баланс (див. табл. 4.4), який дає змогу комплексно сприйняти всі головні тенденції у зміні фінансових ресурсів і фінансового стану в цілому.

У звітному році валюта балансу збільшилась на 5,7 %, однак темпи зростання окремих статей балансу були неоднакові. Запаси підприємства, наприклад, майже подвоїлись, а основні засо­би зменшились на 20,9 %. Джерела формування коштів зали­шились відносно сталими, проте темпи зростання залучених коштів (11,5 %) значно вищі, ніж джерел власних та прирівня­них до них коштів (4,2 %). Нарешті, у звітному періоді поліп­шилась структура активів підприємства, внаслідок чого сума основних засобів зменшилась на 240 тис. грн, а оборотні акти­ви збільшились на 133 тис. грн. Крім того, збільшення власно­го капіталу на 53 тис. грн було повністю спрямовано на по­повнення обігових коштів. Отже, підприємство докорінно поліп­шило стан справ з поновленням втрачених у попередні роки оборотних фондів.

Таблиця 4.4.