Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами



Теоретичною основою економічного аналізу є політична еко­номія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, виступає діалектика.

Економічний аналіз тісно пов'язаний з галузевими економі­ками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.

Особливу роль для економічного аналізу відіграють бухгал­терський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її ви­вчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збага­тилась багатьма статистичними методами й прийомами дослі­дження.

В економічному аналізі знаходять широке застосування су­часні засоби обробки інформації, економіко-математичні й соціо­логічні методи, знання в галузі техніки й технології вироб­ництва.

ТЕМА 2. МЕТОД І МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Аналітичний метод

Метод економічного аналізу є головним поняттям у теорії економічного аналізу. Кожна наука вивчає свій предмет за до­помогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при її вивченні.

Під методомрозуміють спосіб, підхід до явищ, які вивча­ються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та вста­новлення істини. Взагалі — це прийом, засіб чи образ дії, або ціла сукупність взаємопов'язаних способів та принципів дослі­дження процесів, предметів і явищ. Якщо предмет науки відпо­відає на запитання "Що вивчається?", то метод — "Як вивчаєть­ся? Якими засобами?"

Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв'язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Деякі методи мають своїх, так би мовити, двійників, які ви­конують їх функції у дзеркальній протилежності (наприклад, аналіз і синтез, індукція і дедукція). Загальні методи можуть мати як окремі форми прояву більш прості поодинокі методи та технічні прийоми (прийоми деталізації та елімінування як прояви аналізу).

Формування нових наук і дисциплін спричиняє появу і но­вих методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже існуючих.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується ме­тоду аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленуван­ня предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки.Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі законо­мірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший принципаналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумовлює третій принциппринцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип ієрархії. П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов'язується з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростіший елемент економічної системи. І, нарешті, шостий принципобумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психо-аналіз.

Аналіз діяльності підприємства дає змогу пізнати його окремі сторони, процеси, елементи, існуючи зв'язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки виробничим подіям та роботі окремих підрозділів. Однак для одержання головної картини після процесу розчленування цілого на складові необхідно відновити єдність за допомогою синтезу. Синтез — це з'єднання окремих частин і елементів явища в єдине ціле. Досліджуючи окремі економічні явища можна їх об'єднувати в межах більш складних процесів або груп, проводити узагальнення впливу різних факторів, робити заключну розгорнуту оцінку роботи підприємства.

Аналіз і синтез тісно пов'язані один з одним, але в даному курсі акцент робиться на першому з них. Він розпочинає наукове дослідження і забирає головну частку часу та зусиль. Синтез використовують як допоміжний засіб для узагальнення проведеного аналітичного процесу, написання заключного висновку.

Отже, основним методом цього курсу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв'язки й взаємодії.

Крім аналітичного, в курсі застосовують також інші методи та технічні прийоми. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ. .

З'ясувавши сутність головного методу курсу і принципі! аналітичного дослідження, можна перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.

 

Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу підпри­ємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від'ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу по­бачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показ­ників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При про­веденні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока де­талізація кожного показника або фактора. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталі­зації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

Порівняння і моделювання

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами.Звичайно, порівняння прово­дять з відомими предметами, які виконують роль еталонів пев­них властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за мину­лий період, з показниками споріднених підприємств, з найви­щими показниками в галузі, з середніми показниками, з показ­никами підприємств інших країн тощо. Порівняння може про­водитися за абсолютними, відносними і середніми величинами.

Вибір об'єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцін­ки. Тому для зіставлення треба брати такі об'єкти, які дали б змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіста­вити. Тому порівнюваністьодна із суттєвих проблем економіч­ного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів!

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи підпри­ємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделю­вання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предме­ти або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні йматематичні. За допомогою моделей досліджують сутність пред­метів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим спосо­бом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприя­ють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Балансовий метод

Балансовий метод набув поширення як науковий у бухгал­терському обліку. Потім його поступово стали застосовувати вінших науках. Наприклад, у колишньому СРСР балансовий ме­тод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обмеже­ності, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами сукупності, які у зв'язку з цим виникають.

У процесі аналізу в цьому курсі вивчають баланс товарної ; продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. Цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий сумар­ний вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод дуже доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незручний з інших міркувань (наприклад, занадто трудомісткий).

Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, оскіль­ки будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить ав­томатично до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

Елімінування

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування(від лат. — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показ­ник за незмінності інших факторів. У практиці економічного ана­лізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки.З метою визначення факторів буду­ють таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним. Потім наводиться "добуток факторів", або результативний показник, і, нарешті, гра­фа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, по­казники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахун­ковим показником (Д1) і плановим (базовим) Дп становить ве­личину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в ос­танньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відпо­відна різниця розрахункових добутків факторів. Такий процес розрахунку наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Схема виявлення впливу факторів способом ланцю­гових підстановок

Примітки: 1. Умовні позначення: П — планові; Ф — фактичні." 2.1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори, 4-й (останній) — якісний фактор

 

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунковим по­казником і попереднім.

Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу вико­ристання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 2.2).

У таблиці перші чотири показники взяті зі звіту за працю, п'ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох по­казників. Як свідчать дані табл. 2.2, обсяг товарної продукції не виконаний на 19,36тис. грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середнього чис­ла днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої трива­лості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи табл. 2.1 і дані табл. 2.2, виконаємо відповідні розрахунки (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.2.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-11; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.173.249 (0.011 с.)