Аналіз стану і використання основних фондів підприємства

Аналіз складу, структури й технічного стану основних фондів. Аналізуючи основні фонди насамперед треба визначи­ти їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному враженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й неви­робничі основні засоби. Перші включають основні засоби основ­ного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності склада­ється з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення част­ий активних фондів у вигляді робочих і силових машин — нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, ви­бивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати кое­фіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники віко­вого складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на Підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

9.2. Аналіз використання виробничих потужностей. Обсяг випус­ку продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

• якості й складу сировини;

• трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

• інструментів і пристосувань, які використовують на вироб­ництві;

• асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

• кількості та якості ремонтів устаткування;

• рівня організації праці й управління;

• інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи., це може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання вироб­ничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5—0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вима­гати і повного використання основних фондів, оскільки підпри­ємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткостро­кові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

• неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

• конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

• некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

• недостача кваліфікованої робочої сили;

• недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

• відсутність належного обсягу попиту на ринку;

• інші неузгодження й помилки в організації та управлінні. Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприєм­ства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюзі. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається ве­личиною найбільш "вузького" місця на виробництві (див. рис. 9.1).

 

 

1. Підприємство зі збалансованими потужностями окремих виробництв

2. Підприємство з окремими виробництвами різної потужності

Рис. 9.1. Визначення виробничої потужності підприємства (П_и)

 

Виявлення та усунення таких місць — важливе завдан­ня аналізу.

Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужно­стей, лише частково можна використати завдяки зусиллям ко­лективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка "вузьких" місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.