Поняття облікової політики та основні принципи її організації

Формування статей фінансової звітності повинно здійснюватись у відповідності до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського облі­ку (П(с)БО).

Як відомо, П(с)БО передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат у фінан­совій звітності. Залежно від обраних методів показники фінансової звітності можуть мати різні значення.

З іншого боку користувачі фінансової звітності повинні мати об’єктивну, неупереджену інформацію про наслідки діяльності під­приємства. Тому, одним з головних факторів, які впливають на показники звітності є те, які методи оцінки активів, зо­бов’язань, доходів та витрат використовує підприємство при форму­ванні показників фінансової звітності.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і проце­дур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Конкретні принципи, методи і процедури, які використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності утворюють елемент облікової політики.

В основу формування елементів облікової політики підприємства покладені наступні принципи підготовки фінансової звітності:

—обачності;

—повного висвітлення;

—автономності;

—послідовності;

—безперервності;

—нарахування та відповідності доходів і витрат;

—превалювання змісту над формою;

— історичної (фактичної) собівартості;

—єдиного грошового вимірника;

—періодичності.

Із загальної сукупності принципів підготовки фінансової звітності необхідно виділити принцип послідовності, як такий, що обов’язково повинен дотримуватись щодо застосування облікової політики.

Згідно з принципом послідовності підприємству слід постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(с)БО і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Облікова політика може змінюватись у наступних випадках:

1) якщо змінюються статутні вимоги. Наприклад, більше поло­вини акцій підприємства було придбано іншим підприємством-інвестором. Внаслідок такого придбання підприємство отримало ста­тус дочірнього. З метою складання консолідованих звітів підприємство-інвестор визначає єдині методи нарахування амортизації та резер­ву сумнівних боргів. Таким чином, зміни облікової політики пов’язані зі змінами статутних вимог.

2) якщо змінюються вимоги органу, який затверджує П(с)БО. Наприклад, наказом Міністерства фінансів України було виключено метод ЛІФО із загальної сукупності методів, які можуть використо­вуватись для оцінки операцій вибуття запасів. Отже підприємства, які раніше використовували метод ЛІФО, змушені провести зміни в об­ліковій політиці.

3) якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Наприклад, підпри­их. застосовувало податковий метод нарахування амортизації що­до виробничих основних засобів. Протягом останніх трьох років було введено в експлуатацію нове високоефективне обладнання, яке хара­ктеризується високою інтенсивністю використання. Для того щоб ма­ти більш реальні результати у фінансовій звітності щодо наслідків фактичного використання нового обладнання підприємство приймає рішення про застосування прискорених методів нарахування аморти­зації. Тобто, метою зміни облікової політики було забезпечення більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

1. подій або операцій, які відрізняються за своїм змістом від попередніх подій або операцій. Наприклад, підприємство мало акції іншого підприємства, які відображались у балансі за історичною (фа­ктичною) собівартістю. Протягом звітного року було придбано дода­ткових акції цього ж підприємства після чого, інвестиції отримали статус інвестицій в асоційоване підприємство. Оцінка інвестицій в асо­ційоване підприємство повинна здійснюватись за методом участі у капіталі.

2. подій або операцій, які не відбувались раніше. Наприклад, підприємство протягом звітного року впровадило гарантійне обслу­говування нових видів продукції. Отже у фінансовій звітності було вперше сформовано резерв для забезпечення гарантійних зобов’язань.

Зміни облікової політики можуть відбуватись у той момент, коли виникають відповідні обставини. Тобто, як на початок звітного року так й в його середині. Разом з тим, коли відбуваються зміни у обліко­вій політиці необхідно забезпечити правильність показників фінансової звітності.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих пері­одів відображається у звітності шляхом:

—коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звіт­ного року,

—повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо зміна облікової політики відбулась в середині звітного року, то операції відносно яких була зміна, необхідно перерахувати з поча­тку року.

Таким чином, зміна облікової політики повинна бути відображена у фінансовій звітності ретроспективно.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок зві­тного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. За таких обставин зміна облікової політики буде врахована у фінансових звітах перспективно.

Формування облікової політики підприємства тісно пов’язане з ви­значенням облікових оцінок. З метою організації бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності підприємства використову­ють методи обліку, які базуються на відповідних «оцінках. Внаслідок невизначеності підприємницької діяльності не всі статті фінансової звітності можуть мати точний вимір, а тільки попередньо оцінений.

Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується під­приємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними зві­тними періодами.

Наприклад, для визначення чистої реалізаційної вартості дебітор­их. заборгованості за товари (роботи, послуги) необхідно формува­ти резерв сумнівних боргів. Підприємство має право вибору методу нарахування резерву сумнівних боргів, що відбивається у відповід­ному елементі облікової політики. Разом з тим, встановлення значен­ня коефіцієнта сумнівності на базі досвіду минулих років — це ви­значення облікової оцінки для елемента облікової політики. Можна навести ще один приклад поєднання елемента облікової політики та облікової оцінки: метод нарахування амортизації основних засобів — це елемент облікової політики, а встановлення терміну корисного ви­користання — це облікова оцінка для відповідного елемента.

Зміни в облікових оцінках, на відміну від змін елементів облікової політики, не мають наслідком проведення коригувань нерозподілено­го прибутку. Тобто, зміни облікових оцінок не повинні відобража­тись ретроспективно у фінансовій звітності.