Визначення порядку сплати податку на прибуток підприємством, що має філії.

Платник податку: який має філії, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж платник податку терито­ріальної громади згідно п. 2.1.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можуть прийняти рішення щодо сплати кон­солідованого податку. В цьому разі податок сплачується до бюджетів територіальних громад за місцем знаходження філії, а також до бю­джету територіальної громади за своїм місцезнаходженням та змен­шений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних гро­мад за місцезнаходженням філій.

При цьому, сума податку на прибуток філій за відповідний звіт­ний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку і розподі­леного пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амо­ртизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Про вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим пунктом сповіщається податковим органам за місцем знаходження

такого платника податку та його філій. На протязі року зміна порядку сплати податку не дозволяється.

Визначення податкових періодів.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців су­купно перевищує 300 тис. грн.. (без урахування ПДВ), податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному мі­сяцю або кварталу, а також касовий метод розрахунку податку. За­яву про своє рішення з цього питання платник податку подає подат­ковому органу разом з декларацією за наслідками останнього подат­кового періоду календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу по­точного року. Заява про таку заміну надається платником податку до податкового органу разом з декларацією за минулий звітний період.

Платник податку, що застосовує квартальний податковий період і здійснює вивізні (експортні) операції з продажу товарів (робіт, по­слуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за підсумками звітного періоду. Сума підлягає відшкодуван­ню платнику податку з Державного бюджету України протягом міся­ця, наступного після подачі декларації.

До експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг) не включа­ються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для продовження будь-якої спільної з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, що повертаються іно­земному інвестору.

Довгострокові контракти.

Крім загального порядку відображення валових доходів, підприєм­ство має право обрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрак­том) визначений пп. 7.10—7.10.11 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств».

Під терміном «довгостроковий договір (контракт)» слід розумі­ти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а та­кож на створення нематеріальних активів, пов’язаних з таким вигото­вленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «ін­жиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (по­несені) протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням довгостро­кового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми за­гальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довго­строкового контракту.

Дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток зага­льної договірної ціни довгострокового договору (контракту) до оці­ночного коефіцієнта виконання довгострокового контракту.

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фак­тично оплачених (нарахованих) витрат, пов’язаних із виконанням до­вгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, наданих виконавцю довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, відповідно до оціночного коефіцієнту виконання такого довгостроко­вого контракту.

Після завершення довгострокового договору (контракту) викона­вець здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протя­гом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового дого­вору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахо­ваних) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контра­кту), та дохід таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта довгострокового договору (контракту) до фактичного коефі­цієнта виконання довгострокового договору (контракту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розра­ховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазна­чене завищення або заниження враховується відповідно у зменшен­ні або збільшенні валового доходу такого платника податку в пода­тковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати. При цьому відлік строку позовної давності почина­ється з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

Інформація щодо результатів діяльності виконавця довгостроково­го договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надається податковому органу у додатку К2 до декларації про прибу­ток, яка затверджена наказом ДПА України від 23.03.2003 № 143.

У разі якщо об’єкт довгострокового контракту відноситься до ос­новних фондів замовника, замовник у порядку, визначеному их. 8 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму кош­тів, матеріальних або нематеріальних активів, що підлягають аморти­зації, які надані виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вар­тості об’єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, що передані на баланс замовника.

У разі якщо об’єкт довгострокового договору (контракту) не від­носиться до складу основних фондів замовника, замовник збільшує валові витрати звітного періоду на суму коштів, матеріальних або не­матеріальних активів, наданих виконавцю у вигляді авансів (передо­плати) або вартості об’єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, переданих на баланс замовника у такому звітному пе­ріоді.

У порядку, визначеному для довгострокових контрактів, врахову­ються також доходи і витрати відповідних звітних періодів від опера­цій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період.