Тема. Робота на форумах та участь в обговореннях

Мета. Навчитися спілкуватись на форумах і в чатах.

 

Теоретичні відомості

Форум — це засіб для колективного спілкування, реалі­зований у веб-службі (рис. 6.1).

Форуми є на багатьох веб-сторінках великих компаній, фірм, інтернет-магазинів тощо. Форум містить структуровані за розділами і темами повідомлення. У ньому можна дізнатись, що думають з того чи іншого питання фахівці, висловити свою думку чи прокоментувати чужу, задати запитання, наприклад, де можна одержати ту чи іншу програму або обладнання для комп'ютера, де є цікаві розваги тощо. Для участі у форумі не потрібно додаткового програмного забезпечення, достатньо програми-браузера.

Рис. 6.1. Форум (повідомлення і вікно для відповіді)

На відміну від інтерактивного спілкування, де все відбувається за лічені секунди, відповіді чи репліки на запитання у форумі можна отримати як через декілька хвилин, так і через тривалий час.

Форум (і чат) можна спостерігати без реєстрації. Незареєстрованого користувача називають гостем. Він не може взяти участь у обговореннях і дискусіях.

Щоб взяти активну участь у форумі чи чаті, спочатку потрібно зареєструватись. Під час реєстрації заповнюють стандартну форму, створюють і вводять свій логин і пароль, які потрібно зберегти. Потім входять у форум чи чат як зареєстровані користувачі (для цього є команда УВІЙТИ чи ВХІД), ввівши у діалогове вікно логин і пароль.

Якщо аутентифікація відбулася успішно, можна вибирати потрібний розділ форуму, писати і відсилати повідомлення, реагувати на інпгі повідомлення написанням швидкої відповіді, вставляти у своє повідомлення цитати з інших повідомлень, смайлики, посилання на сайти, створювати власні теми тощо (рис. 6.2). Повідомлення, надіслане на форум, називають постом.

Цитати мають бути короткими. Якщо у поле для відповіді цитата вставляється повністю, то її варто відразу скоротити, вилучивши зайвий текст, але не спецкоди, які призначені для форматування текстів, вставляння гіперпосилань тощо.

Відіслане повідомлення можна редагувати й опублікувати повторно зі змінами, а власні повідомлення можна вилучати.

Чат — це засіб для миттєвого колективного спілкування з колегами, друзями чи анонімними учасниками на задану або вільну тему. Запитання і відповіді учасники чату отримують миттєво. За допомогою клавіатури користувач уводить повідомлення у спеціальне поле і відправляє його всім учасниками або лише конкретному (рис. 6.2). Учасники чату зазвичай спілкуються лаконічними реченнями, великих повідомлень (на відміну від форуму) тут робити не прийнято.

Спочатку чати були задумані як засіб анонімного спілкування, учасники виступали під псевдонімами. Тепер дедалі частіше учасники чату висловлюються від свого імені.

Є спеціальні програми-клієнти, які дають змогу користувачеві брати участь у чаті. Microsoft Chat — найпопулярніший чат-клієнт, який входить, зокрема, до дистрибутиву Internet Explorer. Він дає змогу організовувати чати в локальних (корпоративних) мережах.

Більшість чатів відбуваються в інтернеті. Взяти в них участь можна за допомогою будь-якого браузера. Для цього потрібно знати лише адресу сервера, де є чат.

 

Рис. 6.2. Вигляд діалогу учасників чату

Чати можуть мати тематичне спрямування: мистецтво, футбол, комп'ютери тощо. Ці теми називають кімнатами або залами. Щоб обрати деякий тематичний чат, треба зайти у відповідну кімнату.

Майже усі відомі веб-портали пропонують користувачам значну кількість кімнат для спілкування.

Для того, щоб зайти у чат, треба спочатку зареєструватись — заповнити реєстраційну картку. Якщо реєстрація відбулась успішно, можна сміливо заходити в одну із кімнат, попередньо зазначивши своє ім'я (логин) та пароль і вибравши колір для текстів своїх повідомлень. Увійшовши в одну із кімнат, користувач відразу дізнається про те, скільки осіб присутні й про що вони ведуть розмову. Щоб підтримати розмову, необхідно вводити повідомлення у спеціальне поле та натискати на клавішу введення або спеціальну кнопку. Завершуючи спілкування, необхідно вийти із чату, натиснувши на кнопку для виходу. Повідомлення у чаті називають репліками.

Багато чат-серверів дають змогу передавати приватні повідомлення, адресовані конкретній особі, або навіть створювати особисті чат-кімнати.

Етикет інтерактивного спілкування. У чаті, форумі чи гостьовій книзі (книга відгуків) спілкується велика кількість людей з різними поглядами та інтересами. Під час інтерактивного спілкування потрібно дотримуватися таких правил:

Бути тактовним і коректним у своїх висловлюваннях. Дотримуватись теми обговорення, не застосовувати різкі чи нецензурні вирази, намагатися не допускати граматичних помилок. Відхід від теми називають офтопіком.

Не нападати на когось тільки через те, що чужа думка не збігається з вашою.

Не ображати моральні почуття інших учасників чату вибором псевдоніму чи ніку. Уникати імен, що не дають змоги з'ясувати навіть стать співрозмовника.

Звертаючись до кого-небудь, нік цієї особи варто писати на початку своєї фрази.

Не треба використовувати свою анонімність для образи інших учасників спілкування. Це називають тролінгом.

Якщо вас образили навмисно чи ненавмисно, не треба піддаватися на провокацію. Як кажуть у мережі, не треба розводити флейм (англ. flame — полум'я, пожежа) або варто припиняти його першим. Іншим учасникам чату зовсім не цікаво читати словесні суперечки, лайки і образи.

Не повторювати багато разів одну й ту саму фразу (це називають флудом).

Як і в електронній пошті, не треба зловживати написанню текстів великими літерами або з великою кількістю знаків оклику (наприклад, "ДОПОМОЖІТЬ!!!!"). Це інтерпретують як голосний крик.

Варто використовувати смайлики, але не зловживати ними. Смайлики містять прихований зміст. Не факт, що екзотичний смайлик відомий всім учасникам спілкування.

Виходячи з чату, не забувати попрощатися з вашими співрозмовниками і, можливо, домовитися про час наступної спільної бесіди.

Різні вікові категорії правила етикету сприймають по-різному. Підлітковим манерам поведінки характерні конфліктні (провокаційні мовні прийоми побудови висловлень, спеціальна лексика, стратегії зміцнення "Я" - концепції, іронія, кепкування. Все це допустимо, важливо не переходити межі відчуття міри (такту). У дорослому віці спілкування є прагматичним і стриманим. Це звертання за консультаціями з того чи іншого питання, обмін корисною інформацією, враженнями від прочитаного чи побаченого тощо.

 

Хід роботи