Пристрої збереження та обміну інформацією.

 

До пристроїв постійного збереження інформації відносяться:

- жорсткі диски або вінчестери;

- дискети;

- накопичувачі на оптичних дисках;

- флеш-память.

Потреба у зовнішніх пристроях збереження даних виникає у таких випадках:

Ä коли з допомогою комп’ютера обробляється більше даних, ніж можна розмістити на базовому жорсткому диску;

Ä коли дані мають велику цінність і потрібно виконувати регулярне резервне копіювання на зовнішній пристрій.

Вінчестери – призначені для постійного зберігання інформації, що використовуються під час роботи з комп’ютером (ОС, прикладних програм, даних користувача). Жорсткі диски забезпечують дуже швидкий доступ до даних і високі швидкості зчитування та записування їх.

Жорсткі диски мають такі характеристики:

- ємність – кількість інформації, що може вміститися на диску (хорошими вважають диски з ємністю не менше ніж 120 Гбайт);

- швидкодію – час доступу до інформації, швидкість зчитування та записування інформації.

Інформація на жорсткому диску може зберігатися роками, але інколи необхідно перенести її з одного комп’ютера на інший. Для оперативного перенесення невеликих обсягів інформації використовують так звані гнучкі магнітні диски (дискети).

Перші дискети почали випускати з 1980 року, вони мали розмір 5.25 дюймів і місткість 160 Кбайт. На сьогоднішній день стандартними вважаються дискети розміром 3,5 дюйми і місткістю 1.4 Мбайт.

Загалом дискети вважаються ненадійними носіями інформації, бо пилюка, бруд, волога, температурні перепади та зовнішні магнітні поля є часто причиною спотворення або втрати інформації. Тому їх не використовують для постійного збереження інформації, а здебільшого для транспортування або короткочасного її збереження.

Накопичувачі на оптичних дисках – один із найпопулярніших носіїв інформації. Звичайні CD – диски використовують тільки для читання інформації, CD-R диски дають можливість однократно записувати інформацію на диск, CD-RW диски дають можливість багаторазово записувати і зчитувати інформацію. Комп’ютерні диски можуть зберігати понад 700 Мбайт інформації, тому більшість програм поширюється саме на них. Для роботи з CD – дисками потрібно підключити до комп’ютера накопичувач CD – ROM, що дає можливість зчитувати інформацію з CD – диска. Принцип дії цього пристрою полягає в зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диску. На даний момент широко використовують універсальні цифрові диски DVD. За розміром вони такі самі як і CD – диски, але вміщують набагато більше інформації (до 4,7 Гбайт або 7 звичайних CD – дисків).

Магнітооптичні пристрої отримали широке розповсюджен­ня в комп’ютерних системах високого рівня завдяки своєї універ­сальності. З їх допомогою здійснюють резервне копіювання, обмін даними та їх нагромадження.

Модем – призначений для обміну інформацією між віддаленими комп’ютерами по каналах зв’язку і являє собою пристрій для з’єднання комп’ютера і звичайної телефонної лінії. Модеми виконують цифрово-аналогове (і зворотне) перетворення інфор­мації, її передачу та прийом. Складні модеми, крім передавання та отримання сигналу, мають додаткові функції, наприклад автома­тичний набір номера, відповідь і повторний набір тощо. Модеми можуть бути поєднані з телефаксами (так звані факс-модеми). За конструктивним виконанням модеми бувають внутрішніми, тобто вставленими у системний блок комп’ютера, і зовнішніми, що під’єднуються через комунікаційний порт.

Цифрові дані, які надходять у модем із комп’ютера, перетво­рюються в ньому через модулювання (за амплітудою, частотою і фазою) відповідно з вибраним стандартом (протоколом) і скерову­ються у телефонну лінію. Модем-приймач здійснює зворотнє перетворення (демодуляцію) і пересилає відновлені цифрові дані у свій комп’ютер.

До основних споживчих параметрів модемів відносяться:

· продуктивність (біт/с); Від продуктивності модема залежить обсяг даних, що передається за одиницю часу.

· підтримувані протоколи зв’язку та корегування помилок;

· шинний інтерфейс, якщо модем внутрішній (ISA або РСІ). Від шинного інтерфейсу залежить простота установки і настройки модема.

 

Засоби введення інформації.

Процес введення інформації в комп’ютер завжди виділявся високою трудомісткістю, низькою продуктивністю, значним рів­нем внесення помилок, складною технологією формування машин­них носіїв інформації та їх контролю. Ввести інформацію в комп’ю­тер можна лише з допомогою спеціальних пристроїв, причому із пристроїв уведення не тільки вводяться дані, а й здійснюється керування комп’ютером, обчислю­вальним процесом, видаються завдання.

Клавіатура являється основним пристроєм вводу даних. Спеціальні клавіатури призначені для підвищення ефективності процесу введення даних. Це досягається шляхом зміни форми клавіатури, розміщення її клавіш або методу підключення до системного блоку. Клавіатури, які мають спеціальну форму, яка враховує вимоги ергономіки називають ергономічними клавіатурами.

На стандартній клавіатурі можна виділити чотири групи клавіш:

 

- алфавітно-цифрові, які призначені для введення інформації, тобто чисел і тексту;

- функціональні (від F1 до F12), з допомогою яких здійсню­ють перехід від одного виду роботи до іншого;

- клавіші керування курсором, які використовуються для переміщення курсора по екрану дисплея;

- спеціальні керуючі (службові) клавіші, які використовуються для зміни регістрів і режимів уведення інформації.

Відповідно до вимог користувачів є клавіатури з додатковими мультимедійними клавішами.

Для роботи з багатьма сучасними програмами практично обов’язковим є використання миші. Цей пристрій дає можливість вказувати на певні елементи на екрані дисплея. При переміщенні миші по столу або іншій поверхні на екрані монітора переміщується вказівка миші, для виконання тієї чи іншої дії потрібно натиснути відповідну кнопку.

Пристрої командного управління

Крім звичайної мишки існують і інші типи маніпуляторів, наприклад: трекболи, світлові олівці тощо.

Трекбол на відміну від миші встановлюється стаціонарно, його куля приводиться в рух долонею руки. Його перевага в тому, що він не потребує гладкої робочої поверхні.

Світловий олівець являє собою аналог олівця, на кінці якого замість пишучого вузла встановлений вузол, який реєструє величину переміщення.

Інфрачервона мишка відрізняється від звичайної наявністю без провідникового зв’язку з системним блоком.

Тачпад - (touch – торкання, pad - панель) – спеціальна панель, розміром приблизно 6х6 см, що заміняє мишку. Панель відстежує як переміщення пальця так і натискання ним (клацання). Застосовується в мобільних ПК.

 

Для введення графічної інформації використовують сканери, графічні планшети і цифрові фотокамери. За допомогою сканерів можна вводити також і символьну інформацію.

Основними споживчими параметрами планшетних сканерів являються:

- роздільна здатність;

- продуктивність;

- динамічний діапазон;

- максимальний розмір матеріалу, що сканується.

Графічні планшети призначені для введення художньої графічної інформації. Такі пристрої зручні для художників та ілюстраторів, оскільки дозволяють їм створювати екранні зображення звичними для них методами.

Цифрові фотокамери.

 

Засоби виведення інформації.

Процес виведення інформації під час роботи з комп’ютером може бути виконаний двома способами: пристрої виводять корис­тувачеві результати роботи комп’ютера у вигляді м’якої копії інфор­мації, тобто відображення її на екрані дисплея, або у вигляді твердої копії, тобто друкованого тексту, рисунка чи графіка.

Основними характеристиками відображення інформації на екрані дисплея, що наводяться в його паспортних даних, є три інформа­ційні показники: графічний формат, текстовий формат і кількість кольорів.

Графічний формат визначає можливості комп’ютера окремо формувати на екрані дисплея малі деталі зображення і надавати якомога більшу роздільність для точок, розташованих одна біля одної. Цей показник характеризує якість зображення. (н-д. 640 х 400 крапок.)

Текстовий формат визначається кількістю символів у рядку та кількістю рядків на екрані дисплея.

Кількість кольорів визначає число кольорів (без відтінків), які висвітлюються на екрані дисплея.

У системах адміністративно-організаційного управління здебільшого виникає потреба у наявності “твердих” копій доку­мента, звіту, довідки тощо, які отримують з допомогою друкуючих пристроїв (принтерів). Принтери класифікують на дві групи: ударні та безударні. Перші є повністю механічними і серед них найчастіше застосовуються крапково-матричні та літерні. В безударних принтерах механіка використовується лише для переміщення паперу, а літери формуються немеханічним способом. Із цих принтерів найпоширенішими є термографічні, струменеві та лазерні. Розглянемо конкретніше найбільш поширені типи прин­терів.

Матричні принтери. Це найпростіші друкуючі пристрої. Дані виводяться на папір у вигляді відбитку, який утворюється при ударі циліндричних стержнів (голок) через фарбуючу стрічку. Якість друку матричних принтерів напряму залежить від кількості голок в друкуючій головці.

Струменеві принтери. У струменевих принтерах зображення формується мікро краплями спеціального чорнила, що виприскується на папір через друкарську головку. Струменеві принтери можуть забезпе­чувати кольоровий і монохромний друк. Швидкість друкування становить 80-150 символів/с. Одна з основних переваг їх практичного застосування полягає у низькому рівні шуму. В кольоровому графічному принтері можна сформувати до 125 кольорових відтінків при лінійній щіль­ності 59 крапок/см.

Лазерні принтери забезпечують найвищу якість чорно-білого та кольорового друку. У лазерних принтерах використовується принцип ксерографії: зображення переноситься на папір зі спеціального барабана, до якого електрично притягуються частинки фарби (тонера). Ці принтери забезпечують високу якість друку. Вони виділяються високою швидкістю друку, яка вимірюється в сторінках за хвилину.