Прикладне програмне забезпечення.

1. Організація програмного забезпечення ПЕОМ.

Програмне забезпечення (ПЗ) ПК можна розділити на дві основні частини: системне і прикладне.

Системне ПЗ призначено для управління роботою комп'ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами, надання їм допомоги в обслуговуванні комп'ютера, а також для часткової автоматизації розробки нових програм.

Системне ПЗ - це комплекс програм, багато з яких постачаються разом з комп'ютером та документацією до нього. Системне ПЗ можна розділити на три основні частини: операційні системи (ОС), системи програмування та сервісні програми.

Операційна система - це комплекс програм, які призначені для керування роботою машини і організації взаємодії користувача з ПК.

Склад та функції ОС дуже залежать від режиму роботи ПК, а також від складу та конфігурації апаратних засобів. Найпопулярніші ОС використовують у мультипроцесорних діалогових обчислювальних системах та комп'ютерних мережах.

Програмні модулі ОС, як правило, зберігаються на магнітних дисках та в міру необхідності передаються до оперативної пам'яті для використання. Деяка частина ОС, яку називають ядром чи супервізором операційної системи, після вмикання комп'ютера та ініціалізації системи постійно знаходяться в оперативній пам'яті. Самі ці програми отримали назву резидентних програм. Ядро ОС керує функціями самої ОС. В оперативній пам'яті крім області ядра виділяється транзитна область, у яку навперемінно, в міру необхідності, завантажується решта так званих транзитних програм, операційної системи. Відповідно всі команди ОС звичайно поділяються на резидентні і транзитні.

На одному ПК можуть використовуватися декілька різних ОС.

Усі сучасні операційні системи ПК мають ще своєрідні надбудови, які називаються оболонками. Оболонки ОС суттєво полегшують користувачеві роботу на комп'ютері. При використанні оболонок не треба запам'ятовувати багато команд ОС та вводити їх вручну з клавіатури.

Системи програмування призначені для полегшення та для часткової автоматизації процесу розробки та відлагодження програм. Основними компонентами цих програм є транслятори з мов високого рівня (Паскаль, Сі, Бейсик). Особлива роль належить Ассамблерам. Програму мовою Ассамблера називають машинно-орієнтованою. Цією мовою користуються, як правило, системні програмісти.

Транслятори здійснюють перетворення програм з мов високого рівня на машинну мову. Крім того, транслятори здійснюють синтаксичний аналіз програми, яка транслюється. Вони можуть також відлагоджувати та оптимізувати програми, які одержують, видавати документацію на програму та виконувати ряд інших сервісних функцій.

Сервісні програми розширюють можливості ОС. їх називають утилітами. Утиліти дозволяють: перевірити інформацію у шістнадцятковому коді; яка зберігається в окремих секторах магнітних дисків; організувати виведення на принтер текстових файлів у визначеному форматі; виконувати архівацію та розархівацію файлів та ін.

У структурі прикладного ПЗ можна виділити: прикладні програми як загального так і спеціального призначення.

Прикладне ПЗ загального призначення - це комплекс програм, який одержав широке використання серед різних категорій користувачів. Найбільш відомими серед них є: текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, СУБД та ін.

Текстові редактори дозволяють готувати текстові документи: технічні описи, службові листи, статті та інші. Найбільш відомі: Лексикон, Word.

Графічні системи багаточисельні, а їх функції - різноманітні.

 

2. Програми архівації. Необхідність архі­вації документів. Прогарма архівації ARJ.

Недолік магнітних носив полягає в тому, що вони не забезпечують абсолютну збереженість інформації. Інформація може бути зруйнована частково або повністю внаслідок фізичного псування носія, внаслідок дії зовнішніх магнітних полів, стирання магнітного покриття і т. д. Інформація може бути знищена випадково.

Ці обставини вимагають від користувача мати на дискетах архівні копії документів. Якщо документів мало то архівні копії можна зберігати у тому вигляді, в якому з ними працює користувач - в початковому. Для створення копій таких документів використовують стандартні засоби операційних систем.

Зберігання архівів у початковому вигляді дуже не вигідно за великих обсягів інформації (не ефективно використовується поверхня носія). Необхідно вихідну інформацію попередньо стиснути (упакува-ти), а потім створювати Ті копії. Такий процес створення архівних копій називають архівацією. При архівації досягається економія дискового простору від 20 до 90 %, що дозволяє на одному і тому самому носи зберегти більший об’єм інформації.

Для архівації документів використовують спеціальні програми, які називаються архіваторами Перші архіватори були створені в 1985р. Вони можуть об'єднувати в один архівний файл цілі групи файлів, включаючи і каталоги.

До загальних функцій архіваторів можна віднести слідуючі: можливість додавання файлів в архів, поновлення архіву, перегляд файлів в архіві, знищення файлів в архіві, захист файлів від несанкціонованого доступу, вилучення файлів з архіву, перевірка цілісності архіву та інші.

Архівний файл може використовуватись тільки після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований. Розархівацію виконують або ті самі архіватори, або спеціальні програми,які називаються розархіваторами.

До найвідоміших архіваторів (розархіваторів) відносять: PKZIP, EXE, PKUNZIP.EXE, ARJ.EXE, PK PAICEXE,

PKUNPAICEXE, та інші. Усі ці програми запускаються з командного рядка DOS.

Розглянемо роботу з універсальною програмою ARJ.

Команда виклику ARJ має вигляд;

АRJ <парамегри>[- (SW)[-(SW),.. ]]<archive-name>[(flie-names)]

Де; параметр —визначає дію програми, а-архівація; е-розархівація

Х-розархівувати файл з повним іменем;

SW- ключ, який задає додаткову дію. Ключів може бути декілька, або не бути зовсім. При архівуванні потрібно включати і підкаталог та застосовують ключ -г;

Arhive-name – ім.’я архівного файлу;

File - names - список файлів, які архівуються, або розархівовуються. Коли цей параметр відсутній, при розархівуванні з архіву відновлюються всі файли, а при архівуванні в архіву відновлюються всі файли поточного каталогу.

Довідкову інформацію про програми можна одержати на екрані монітора Якщо їх запустити без параметрів.

Програми WINZIP працюють у WINDOWS, Після запуску на екрані монітора з’являється головне вікно програми, у якому можна працювати з архівами. Використовуючи меню і піктограми, які дублюють основні команди меню можна розархівовувати файли, створювати нові архіви в різних формах.

При виборі певного типу архіватора (розархіватора) керуються двома критеріями: швидкістю його роботи, та коефіцієнтом упаковки.

Широке поширення отримали програми-оболонки архіваторів, які дозво­ляють працювати з архівами в зручному інтерактивному режимі. До них відносять RAR, NARK, WINZIP і інші. Ці програми дозволяють: переглядати вміст архівних файлів, розархівовувати файл або групу фа­йлів, знищити файли з архіву, виводити вміст файлів на екран монітора, та інші.