Нагляд прокурора за законністю притягнення особи як обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 59 та ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на правову допомогу та захист. Це право закріплено в міжнародно-правових актах, ст.ст.21, 44 - 48 КПК.

У юридичній літературі право обвинуваченого на захист розглядається як основа усіх процесуальних прав, які надаються особі для відстоювання своїх інтересів, інтегроване вираження цих прав. Водночас захистом є й діяльність захисника як представника інтересів суб'єкта права на захист. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не просто надає право на захист, а й передбачає його забезпечення, причому останнє виходить на перший план. Забезпечення підозрюваному та обвинуваченому права на захист є принципом кримінального процесу (ст. 21 КПК). Виходячи із цього принципу, на органи, які здійснюють кримінальне переслідування, покладається обов'язок щодо забезпечення права на захист. Його невиконання розглядається як істотне порушення закону.

Закон не тільки проголошує право обвинуваченого захищатися, а й вимагає від дізнавача, слідчого, прокурора та суду забезпечити обвинуваченому) можливості скористатися своїми правами, які мають бути, зокрема, йому чітко роз'яснені (ст.53 КПК України).

Порушення права обвинуваченого здійснювати захист своїх прав та інтересів з допомогою захисника-адвоката чи іншого фахівця в галузі права розцінюється як суттєве порушення закону, за умов якого прийняття рішення у справі є незаконним. Зазначені обставини визначають особливе значення обов'язку прокурора здійснювати нагляд за виконанням органом дізнання і слідчим вимог закону щодо забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права мати захисника в будь-якій стадії досудового розслідування, а саме (ст.ст.44, 45 КПК):

1) усправах осіб які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачаєдовічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи висунення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Відповідно до ст. 47 КПК, право на захист може бути реалізоване шляхом:

- запрошення захисника підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного;

- призначення захисника особою, яка провадить дізнання, слідчим у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання.

За чинним кримінально-процесуальним законом права обвинувачених на досудових стадіях можуть захищати і не професійні захисники - їх близькі родичі, опікуни і піклувальники. Але вони допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства. У випадках, коли, відповідно до вимог закону, участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни і піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно іззахисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка проводить дізнання, слідчий виносять постанову. Першочергово прокурор слідкує за тим, щоб слідчі (особи, які провадять дізнання) своєчасно роз'яснювали обвинуваченим (останнє стосується тільки слідчого) їх право мати захисника і забезпечували його залучення до участі в справі. Така можливість з'являється в прокурора у двох випадках: затримання підозрюваного і звернення до прокурора за поданням до суду щодо обрання до затриманого або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Перевіряючизаконністьзатриманняабовивчаючиматеріали кримінальної справи під час вирішення питання про доцільність скерування подання до суду для обрання щодо підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурор одночасно з'ясовує, чи бере вже захисник участь у справі, і якщо ні, то чи це викликано небажанням підозрюваного або обвинуваченого мати захисника, коли участь останнього у розслідуванні не обов'язкова. Прокурор повинен переконатись у тому, що відмова від захисника є невимушеною і необумовленою відсутністю упідозрюваного чи обвинуваченого коштів на оплату адвокатських послуг. Якщож відмова від захисника обумовлена неплатоспроможністю, прокурор вживаєзаходів для призначення підозрюваному чи обвинуваченому захисника черезадвокатське об'єднання, коли цього не зробив, відповідно до вимог ст. 47 КПК України, слідчий чи орган дізнання.

Прокурор з'ясовує також, чи немає обставин, які, відповідно до ст. 61 КПК, виключають участь у справі захисника. Коли такі обставини наявні, прокурор пропонує захиснику заявити клієнту про свій самовідвід, коли ж взаєморозуміння не вдається досягнути, прокурор розпочинає судову процедуру усунення захисника від участі у справі, відповідно до вимог ст. 61-1 КПК України.

Прокурор перевіряє додержання слідчим прав захисника (ст. 48 КПК), обґрунтованість повних або часткових відхилень слідчим клопотань і скарг, заявлених захисником тощо.

На етапі закінчення досудового слідства із складенням обвинувального висновку прокурор слідкує за тим, щоб слідчий ще раз роз'яснив (відповідно до вимог ст.218 КПК) обвинуваченому, який не має захисника, право скористатися його допомогою і ознайомитися з матеріалами кримінальної справи з участю адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Прокурор звертає увагу на додержання права обвинуваченого і захисника на ознайомлення з матеріалами справи без обмеження в часі, можливості робити виписки із справи, додатково подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого тощо.

Після одержання справи з обвинувальним висновком, прокурор знайомиться і вирішує скарги обвинуваченого і його захисника на відмови слідчого задовольнити заявлені ними після ознайомлення з матеріалами справи клопотання. У разі визнання клопотань обґрунтованими, прокурор разом із своїми письмовими вказівками повертає кримінальну справу для провадження додаткового слідства. Аналогічні рішення приймає прокурор і тоді, коли встановлює порушення права обвинуваченого на захист (висунення обвинувачення без участі захисника, коли той вже вступив у справу або ще не вступив, але його участь є обов'язковою; коли обвинувачений забажав мати захисника і цього зроблено не було тощо). Якщо характер порушення такий, що усунути його вже неможливо (наприклад, відсутність захисника у підозрюваного, котрий вже на момент затримання заявляв клопотання про його участь), тоді прокурор вносить з цього приводу подання і пропонує вирішити питання про дисциплінарну відповідальність відповідного працівника органу дізнання чи слідчого МВС, СБУ, податкової міліції. Щодо підлеглих слідчих прокуратури, питання про притягнення їх до відповідальності за порушення закону про участь захисника на досудовому слідстві, вирішується прокурором самостійно.

Завдання органів прокуратури реалізуються через надані їм повноваження.

Відповідно до ст.227 КПК України, прокурор здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції:

1.вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються;

2.скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводять дізнання;

3. дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4. доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, у справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5. бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і внеобхідних випадках особисто проводить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі у будь-якій справі;

6. санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого й органу дізнання у випадках, передбачених КПК;

7.продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встановлених КПК;

8. дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку утримування під вартою в порядку, встановленому КПК;

9. повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

10. вилучає в органа дізнання і передає слідчому будь-яку справу,передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування;

11. усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

12. порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, коли це передбачено КПК;

13. вирішує питання про допущення захисника до участі у справі.

Проаналізувавши повноваження, виділемо основні завдання прокурорського нагляду щодо забезпечення права обвинуваченого на захист:

1) забезпечення законності та обґрунтованості постанов про притягнення особи як обвинуваченого;

2) дотримання встановленого законом порядку пред’явлення обвинувачення;

3) дотримання встановленого законом порядку роз’яснення прав та допиту обвинуваченого;

4) забезпечення права обвинуваченого (підозрюваного) на вільний вибір захисника та побачення з ним до першого допиту;

5) забезпечення органом дізнання, слідчим обов’язкової участі захисника у справі у встановлених законом випадках;

6) забезпечення діяльності захисника щодо захисту виключно законних інтересів обвинуваченого та використання ним лише законних засобів захисту;

7) дотримання встановленого законом порядку усунення захисника від участі у справі за наявності відповідних підстав.

Особливої прокурорської уваги, потребують справи, в яких обвинувачений не визнає себе винним у вчиненні злочину, в якому йому звинувачено, і висуває конкретні доводи у своє виправдання. Кожен такий випадок має піддаватися ретельному аналізу з боку прокурора та прискіпливій перевірці з огляду на доведеність пред'явленого обвинувачення, повноту та об'єктивність дослідження, а також містити оцінку результатів перевірки доводів обвинуваченого і захисника. Викриттю прокурором можливої самообмови сприяє ретельний аналіз поданих доказів, виявлення суперечностей у свідченнях та їх використання при допиті обвинуваченого.

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Стаття 133. Строк пред’явлення обвинувачення

Обвинувачення повинно бути пред’явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.

Стаття 140. Порядок пред’явлення обвинувачення

При пред’явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов’язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята.

Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.

У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.

Стаття 142. Роз’яснення обвинуваченому його прав на слідстві

При пред’явленні обвинувачення слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання щодо пред’явленого йому обвинуваченню або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі; 5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;

6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства;

8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

Про роз’яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред’явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обвинувачений.

Стаття 143. Допит обвинуваченого

Слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен проводитися удень.

При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутнім захисник, а у випадках, передбачених частиною першою статті 45 цього Кодексу, присутність захисника є обов’язковою.

Обвинувачений допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності Д і в місці його перебування.

Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою.

На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Стаття 144. Пред’явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим, а також особам, які визнані обмежено осудними та їх допит

Пред’явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим, а також особам, які визнані обмежено осудними та їх допит провадяться за правилами статей 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу в присутності захисника, а в справах глухих і німих, крім захисника, запрошується також і особа, яка розуміє їх знаки.