Місце прокуратури в системі органів державної влади.

Основний Закон України все ж таки зберіг органи прокуратури як єдину централізовану систему і те, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються окремим законом.

Сутність прокуратури та її відмінність від інших органів в державі полягає в тому, що вона, по-перше – не має законодавчих, адміністративних чи судових функцій; по-друге – не втручається безпосередньо у господарську діяльність органів, за додержанням законності якими здійснює нагляд; по-третє – не піддає оцінці діяльність та акти відповідних органів державного управління з точки зору їх практичної діяльності, а лише здійснює нагляд за тим, щоб у нормативних актах і діяльності державних структур додержувався і правильно застосовувався закон. З цією думкою про місце прокуратури у владній системі не погодитися просто неможливо. Підпорядкування прокуратури законодавчій, виконавчій або судовій владі може зруйнувати систему «стримань і противаг», яка склалася у державі. Сам факт, що вчені і практики подають різні пропозиції щодо місця прокуратури у владних структурах, вказує на те, що період її реформування настав.

… європейська модель прокуратури – це обмеження функцій прокурорів переважно кримінальним переслідуванням від імені держави. Це вказується і у Рекомендації Парламентської Асамблеї №1604 (2003) щодо ролі прокуратури у демократичному суспільстві, керованому верховенством права, в якій формулюються загальні вимоги до прокурорів країн-членів Ради Європи. При цьому звертається увага на наступні моменти: будь-яка роль прокурорів у загальному захисті прав людини не може використовуватись як утримуючий засіб осіб, які шукають захисту своїх прав у держави; при наділенні прокурорів додатковими функціями необхідно забезпечити повну незалежність прокуратури від втручання у її діяльність будь-якої гілки влади на рівні окремих випадків; повноваження і обов’язки прокурорів повинні обмежуватися переслідуванням кримінальних діянь і загальною роллю по захисту публічних інтересів через систему кримінального правосуддя зі створенням окремих, належним чином виділених й ефективних органів для виконання будь-якої іншої функції.

Слід зазначити, що ця Рекомендація стосується не тільки України, а й усіх країн, що є членами Європейського Союзу та входять до складу Ради Європи. Орган прокуратури країн Європи відрізняються як повноваженнями, так і місцем у системі державної влади. Тому зараз вони також працюють над реформуванням прокурорських систем, щоб досягти певного рівня узгодженості між кримінальними судовими системами держав-учасників (таким чином забезпечити їх ефективність) при повазі та визнанні особливостей державних звичаїв та традицій …

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

На сьогодні існує декілька точок зору щодо місця прокуратури в системі державної влади. Дискусії точаться навколо ключового питання: до якої саме гілки влади її віднести шляхом внесення змін до Конституції України. Більшість фахівців відстоюють доцільність віднесення прокуратури до системи судової влади, опоненти наполягають на своєму баченні реформування прокуратури через включення її до виконавчої влади. Ця невизначеність спонукала Генеральну прокуратуру України у 2006 році розробити і запропонувати свій проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України” в частині, що стосується органів прокуратури.

З огляду на те, що даний документ стосується питання внесення змін до Основного Закону держави і може слугувати базою для кардинального трансформування базових засад правової системи України, Генеральною прокуратурою України направлено вказаний проект для вивчення Інституту з міжнародних досліджень у Монте-Карло та іншим європейським експертним установам.

Інститутом з міжнародних досліджень у Монте-Карло було сформовано експертну групу, яку очолив колишній Генеральний Секретар Ради Європи Вальтер Швіммер. 25 вересня 2006 року останній зустрівся з Генеральним прокурором України Олександром Медведьком та передав йому офіційний висновок експертної групи Інституту міжнародних досліджень у Монте-Карло. У головній квінтесенції висновку В.Швіммера та групи європейських експертів підкреслюється, що вони вітають законопроект, розроблений Генеральною прокуратурою України, відзначають його європейський дух та водночас підтримують запропоновану прокуратурою України модель незалежної прокуратури у складі судової гілки влади.

Враховуючи схвальну реакцію провідних європейських експертів, Генеральним прокурором України було прийнято рішення про направлення для вивчення до міжнародних інституцій розробленого фахівцями прокуратури проект Закону України “Про прокуратуру”, в якому детально розроблено механізм реалізації функцій, передбачених у вказаному проекті Закону України “Про внесення змін до Конституції України”.

Проект закону покликаний вирішити питання щодо місця прокуратури України у загальній системі поділу влади, уточнити її функції, порядок призначення на посаду та звільнення Генерального прокурора України, встановити вимоги до особи, яка може обіймати цю посаду.

Зокрема, проектом пропонується статті 121-123 Конституції України викласти в іншій редакції.

Так, у статті 121 Основного Закону передбачити, що прокуратура України становить єдину незалежну систему органів судової влади, на яку покладаються: кримінальне переслідування у досудовому провадженні та підтримання державного обвинувачення в суді; захист прав і свобод людини і громадянина, державних і суспільних інтересів, а також представництво їхніх інтересів у суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування; нагляд за додержанням законів органами та установами, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян. Прокуратура виконує й інші функції, передбачені законом.

Прийняття цього Закону створить необхідні правові передумови для приведення конституційного статусу органів прокуратури України у відповідність з міжнародними принципами і стандартами щодо ролі та місця прокуратури у демократичному суспільстві, а також виконанню Україною своїх зобов’язань перед Радою Європи.

 

Роль і місце будь-якого державного органу визначається комплексом рис, ознак, критеріїв:

1.призначення органу державної влади;

2. функції (напрями) діяльності;

3. повноваження;

4. порядок формування та підпорядкованість;

5. система та структура складових та ін.

Конституцією України та Законом „Про прокуратуру” передбачено 4 функції прокуратури:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

3. нагляд за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання, досудове слідство.

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчим за рангом прокурорів вищим і Генеральному прокуророві, і здійснюють свої повноваження гласно, незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку.

Якщо проаналізувати ст. 1 Закону України „Про прокуратуру”, в якій розкрито суть прокурорського нагляду, то можна зробити висновок про те, що поза цим наглядом залишається лише Верховна Рада України, Президент, суди.

Органам прокуратури належить особливе місце в механізмі гарантій законності. Захищаючи інтереси держави і суспільства, права і свободи людини і громадянина, органи прокуратури, керуючись у своїй діяльності законами, вправі зобовзати від імені держави будь-якого керівника піднаглядного органу, організації чи установи усунути порушення законності, вжити заходи для попередження таких порушень.

Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів на території України, беручи участь у законодавчому процесі шляхом участі у засіданнях ВРУ та її органів, інформуючи депутатів про стан законності в державі тощо, органи прокуратури взаємодіють із законодавчою владою, сприяючи у виконанні її безпосередніх завдань.

Наглядаючи за додержанням законів КМУ, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державного і господарського управління й контролю, а також за законністю виданих ними правових актів, прокурор сприяє також здійсненню й виконавчої влади в рамках закону.

Використовуючи своє, переважно імперативне, право реагувати на незаконні судові рішення, прокурори допомагають і судовій владі у забезпеченні правосуддя.

Крім цього, відповідо до ст. 122 Конституції та ст. 2 Закону „Про прокуратуру” Генеральний прокурор призначається на посаду за згодою ВРУ, Президентом, а звільняється з посади Президентом без жодного погодження з законодавчим органом.