Прокурорський нагляд за законністю затримання громадян.

Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину

Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов’язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв’язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником місця попереднього ув’язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п’яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попереднього ув’язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для попереднього ув’язнення, начальник місця попереднього ув’язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

 

Стаття 115. Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину

Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчинені злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями 106, 106-1 і 107 цього Кодексу.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

 

Організація і здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів під час тримання громадян у кімнатах для доставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

Перевірку доцільно розпочати з огляду кімнат та опитування затриманих, з’ясування кількості, категорій осіб, умов їх розміщення, чи мали місце факти незаконного застосування до затриманих фізичної сили та спеціальних засобів, відповідність обладнання цих приміщень встановленим нормам.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до наказу МВС України від 18.08.1992 № 485 кімнати для доставлених (не менше 2-х) розташовуються у приміщеннях чергових частин органів внутрішніх справ з таким розрахунком, щоб особи добового наряду могли контролювати поведінку затриманих, а останні не мали можливості прослуховувати службові розмови чергових. Вікна кімнат виконуються з органічного матового скла, що не б’ється. Кімнати повинні мати природне освітлення і вентиляцію, обладнуються лавами (диванами) з деревини, двері зсередини обшиваються листовим залізом. Електричний світильник повинен бути захищений дрібною металевою сіткою. Чоловіки, жінки та неповнолітні повинні триматися окремо.

Останнім часом в окремих регіонах у таких кімнатах обладнуються санвузли тощо, проте це не дає право на тримання затриманих осіб більше, ніж 3 години.

Підстави для затримання та поміщення громадян до спеціальних приміщень органів внутрішніх справ, у тому числі до кімнат для доставлених, викладені у статті 11 Закону України „Про міліцію”, якою міліції надається право для виконання покладених на неї обов'язків зокрема:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;

осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання; неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження (наказом МВС передбачено, що такі особи тримання таких осіб не менше 3-х годин, проте на практиці ці вимоги не додержуються. При перевірці в Одеській області встановлено, що стосовно такої категорії затриманих складались адміністративні матеріали і після введення інформації до бази даних "Каскад" вони через декілька хвилин, як правило до 1 години, звільнялись;

осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

У випадку необґрунтованого доставлення до чергової частини громадянина оперативний черговий, встановивши його невинуватись, зобов’язаний негайно звільнити доставленого і запропонувати особі, винній у необґрунтованому доставленні, вибачитись, після чого зробити необхідну позначку у Книзі обліку доставлених. Про такий факт черговий повинен доповісти письмовим рапортом начальнику міськрайліноргану для вжиття заходів. Якщо особу необґрунтовано доставили громадяни, їм роз’яснюються причини, з яких доставлену особу не затримано.

Законність підстав та обставини, за яких затримано особу, можливо з’ясувати із записів у „Книзі обліку осіб, що доставлені у міськрайлінорган”, що має бути у кожній черговій частині органу внутрішніх справ (міського, районного управління або відділу, територіального відділу міліції).

Прокурор повинен з’ясувати відповідність записів правилам ведення такої книги, якими зокрема встановлено, що до неї обов’язково заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, які доставлені до чергової частини працівниками міськрайліноргану, іншими посадовими особами та громадянами, незалежно від виду та ступеню небезпеки правопорушення, терміну перебування особи в органі та прийнятого щодо неї рішення, у тому числі щодо осіб, доставлених до чергової частини, а потім направлених до приймальника-розподільника, спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту, ІТТ, переданих представникам інших органів тощо. Особи, які до чергової частини не доставлялись і вирішення питань щодо них проводились за межами службових приміщень органу, реєстрації у Книзі не підлягають.

Відомості щодо доставлених осіб вносяться на підставі документів, які посвідчують їх особу, рапорту працівника міліції, заяв громадян, результатів перевірки за адресним бюро. Заповнення усіх граф книги обов’язкове. У разі доставлення неповнолітніх у графі 3 книги проставляються дата, місяць, рік народження.

При затриманні черговий повинен провести огляд осіб, речей, що були при них, вилучити документи і предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю, всі види зброї, боєприпасів, наркотичних, сильнодіючих, отруйних речовин. Особистий огляд проводиться особою однієї статі із затриманим і в присутності 2-х понятих тієї ж статі.

Результати огляду особи і речей, вилучення документів і предметів заносяться у відповідний протокол, або відображаються у протоколі про адміністративне затримання чи правопорушення. Протокол підписується затриманою особою, понятими з даними на них та черговим. Вилучені документи і речі зберігаються у спеціальній шафі, ключ від якої знаходиться у чергового. При звільненні речі, що не заборонені в обігу, під розписку видаються особі, яку було затримано.

При вивченні законності поміщення громадян до кімнати для доставлених слід керуватися вимогами ст.ст. 261, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ст. 11 Закону України “Про міліцію”, ст. ст. 106, 115, 155 КПК України та ст. 4 Закону України „Про попереднє ув’язнення”.

Проведені перевірки засвідчили систематичні порушення законності при поміщенні та триманні упродовж тривалого часу у кімнатах для доставлених чергових частин органів внутрішніх справ осіб, підданих адміністративному арешту, затриманих за підозрою у вчиненні злочинів, зайнятті бродяжництвом, взятих під варту і засуджених осіб.

При перевірці законності перебування осіб, затриманих в адміністративному порядку, слід виходити із вимог ст.ст. 260,261,263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення проступку, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов за справами про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

Про адміністративне затримання (ст. 261 Кодексу) складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим, У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому про це робиться запис. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому ст. 263 Кодексу, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, у зв’язку з особливою потребою, законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Пунктом 5 ст. 11 Закону України „Про міліцію” передбачено право міліції затримувати і тримати у спеціально відведених для цього місцях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, на строк до 3-х годин, а в необхідних випадках – до 3-х діб с письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з моменту затримання. Зазначені норми суперечать вимогам ч.2 ст. 29 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

До врегулювання зазначеного питання поміщення та тримання осіб, затриманих в адміністративному порядку за ст. 263 КУпАП України, у спеціальних установах міліції не повинно здійснюватись, а прокурорі зобов’язані гостро реагувати при виявленні фактів незаконного тримання такої категорії затриманих.