Критерії та методи аудиторської оцінки фінансової звітності

Під час перевірки фінансової звітності підприємства вивчають усі її форми. Перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності, аналітичної перевірки, встановлення достовірності показників звітності.

До завдань перевірки фінансової звітності включається:* перевірка складу фінансової звітності;* перевірка правильності і повноти складання фінансової звітності;* перевірка достовірності інформації;* перевірка повноти інформації фінансових звітів;* перевірка порівняння показників фінансової звітності.Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.Встановлення переліку форм фінансової звітності, які згідно з чинними вимогами повинно складати підприємство.Аудитор встановлює, які форми звітності має подавати підприємство, тобто звітує на загальних підставах (подає всі форми) чи як мале підприємство (за скороченою формою). А також досліджує повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.Перевірка правильності визначення звітного періоду, за який складена звітність.Відповідно до чинного законодавства звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але охоплювати не більше 15-ти місяців), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації").Перевірка правильності формування статей фінансової звітностіАудитор перевіряє правомірність відображення конкретних показників у статтях фінансової звітності, відповідність їх вимогам діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

8. Становлення і розвиток аудиту

Слово "аудит" походить від латинського, що в перекладі означає "слухати".Батьківщиною сучасного аудиту вважають Англію. Ще в ІХ ст. було дано поштовх до "рахунку і міри" в Британському господарському житті. Вже в ті часи із загального поняття "бухгалтер" виділяється суміжне поняття "аудитор". За першим в його повсякденній діяльності зберігаються функції особи, організуючого і провідного рахунку, а на другого покладаються самостійні незалежні функції контролера, перевіряючого рахунки. Письмові згадки, що вказують на існування аудиторства в Англії, припадають на ХІІІ-ХІV ст. Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю, почали займатися більше консультаційною діяльністю, ніж безпосередньо перевірками. Це системно-орієнтований аудит.В 1953 р. створено міжнародну організацію вищих контрольних органів. До складу увійшло 130 держав світу. Вона займається узагальненням теорії і практики економічного контролю та обміну інформацією.Початок 70-х років ХХ століття виявився відправною крапкою етапу в історії аудиту – його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівнях.В 1977 р. створено Міжнародну федерацію бухгалтерів (МФБ). При федерації діє Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який розробляє і випускає міжнародні нормативи аудиту.

Сьогодні відбувається третій етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик.Сьогодні відбувається третій етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик.Виникнення аудиту в Україні своїми коренями входить до часів Російської імперії. На території України у складі царської Росії вже в 1811 р. існував незалежний контроль в особі державного контролера, який входив до ради міністрів на правах міністра і губернських контрольних палат на місцях. Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі засновано школу, названу пізніше Аудиторським училищем. За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці ХІХ – початку ХХ століття у Росії Інститут присяжних бухгалтерів закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність. 1987-1992 рр. створення перших аудиторських структур1993-1998 рр. формування нормативно-правової бази аудиту в УкраїніЗ 1999 р дотепер - діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні

9. Суть аудиту, його мета і завдання
Необхідність у послугах аудитора постала з наступних причин:(-потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів в об'єктивній і достовірній інформації про фін.-госп стан того чи іншого суб'єкта госп;-необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інф;-можливість надання менеджерами недостовірної інф власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;-відсутність у користувачів інф доступу для оцінки її якості.) Аудит- це перевітка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб᾿єкта господарської діяльності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам законів України.Метою аудиту фін звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фін зв в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фін звітів.

Завдання аудиту: Макрорівень-розробка і впровадження стандартів аудиту;-система підготовки аудиторів; -підвищення кваліфікації аудиторів Мікрорівень-основні завдання і функціональні завдання. Основні завдання поділяються на загальні і часткові. Функціональні поділяються на:-завдання коригування полягають в тому, що у випадку, якщо аудитором за результатами перевірки зроблено негативний висновок, то він може на прохання клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок;-завдання оперативного контролю вирішуються аудитором у тих випадках, коли він співпрацює з суб᾿єктами перевірки впродовж тривалого часу на основі довгострокового договору;

10. Види аудиту та його класифікація
Необхідність у послугах аудитора постала з наступних причин:(-потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів в об'єктивній і достовірній інформації про фін.-госп стан того чи іншого суб'єкта госп;-необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інф;-можливість надання менеджерами недостовірної інф власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;-відсутність у користувачів інф доступу для оцінки її якості.) Аудит- це перевітка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб᾿єкта господарської діяльності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам законів України.Метою аудиту фін звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фін зв в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фін звітів.Залежно від об'єкта аудиту виділяють:1) операційний аудит;2) аудит фінансової звітності;3) аудит на узгодженістьЗалежно від суб'єкта аудиту розрізняють:- зовн аудит - це аудит, який здійснюється сертифікованими аудиторами згідно з договором на проведення аудиту.- внутр аудит -це аудит, який здійснюється кваліфікованими працівниками підприємства.Залежно від обов'язковості здійснення виділяють:- обов'язковий аудит (здійснюється за вимогами діючого закон); - необов'язковий аудит (проводиться за ініціативою клієнта).Залежно від тривалості співпраці аудит буває:- первинний аудит;(проводиться фірмою вперше)- повторювальний аудит.(здійснюється фірмою повторно або регулярно)Залежно від історичних стадій розвитку аудиту розрізняють такі види аудиту:- Підтверджуючий аудит - Системно-орієнтований аудит- ризико-орієнтованийЗа часом проведення: 1) ретроспективний аудит;2) попередній;3) оперативний. 4) стратегічнийЗа типом клієнта:-загальний –банківський –страховий -біржовийЗа напрямками аудит поділяється:-аудит фін зв -на відповідність -управлінській-екологічний –енергетичний –маркетинговий

11. Організація аудиту та статус аудитора

Організацію аудиту очолює АПУ, що створена відповідно до закону "Про ауд д-ість" і функціонує як незалежний самостійний орган, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні.Повноваження АПУ: 1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися ауд д-стю; 2) затверджує стандарти аудиту; 3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з НБУ; 4) веде Реєстр; 5) здійснює контроль за дотриманням ауд фірмами та ауд вимог цього Закону; 6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними ауд перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; 7) регулює взаємовідносини між аудиторами в процесі здійснення ауд д-сті та у разі необхідності застосовує до них стягнення; 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом АПУ. Визначення кваліфікаційної придатності аудиторів (сертифікація) та видача дозволу на аудиторську діяльність в Україні здійснюється професійною громадською організацією аудиторів – АПУ.Видача сертифікатів здійснюється Секретаріатом АПУ після затвердження АПУ протоколів проведення іспитів. Сертифікати можуть бути:-серії А – на право проведення аудиту на підприємствах та у громадських товариствах;-серії Б – на право проведення аудиту в банкахДля подальшого розвитку аудиторської діяльності в Україні Спілка аудиторів України забезпечила підготовку нормативної бази сертифікації аудиторів, розробку та впровадження в практику стандартів аудиту, постійне удосконалення професійних знань аудиторів. Особливу увагу Спілка приділяє питанням забезпечення незалежності діяльності аудиторів, дотриманню аудиторами норм і стандартів аудиту.

12. Процедури вибору аудитором нового клієнта

Після попередньої усної узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором) клієнт надсилає на її (його) адресу листа з пропозицією про проведення аудиту, в якому зазначає мету проведення аудиту і завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиторської перевірки.Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь, у якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи. У першому випадку аудиторська фірма (аудитор) може уточнити положення, які стосуються ступеня відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора і його висновків та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Додатково в листі може бути: викладено пропозиції щодо використання послуг інших аудиторів (у тому числі іноземних); передбачено спеціальну угоду про використання результатів аудиту, що вже відбувся; подано перелік найважливіших обмежень відповідальності аудитора; внесено пропозиції щодо подальшого розвитку договірних відносин аудитора та клієнта. Надсиланню листа-відповіді може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи у разі, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.При виборі нового клієнта для отримання інформації про нього аудитору необхідно:♦ встановити зв'язок із попереднім аудитором;♦ відвідати керівний персонал клієнта;♦ вивчити фінансову звітність за минулий рік та квартальну звітність за поточний і минулий роки♦ ознайомитися зі звітом попереднього аудитора і з'ясувати, чи траплялися будь-які обмеження обсягу аудиту, чи існували факти невизначеності, чи були особливі зауваження, чи висловлювалася думка аудитора щодо несприятливого стану справ, чи були інші зауваження в звіті аудитора. За необхідності аудиторська фірма (аудитор) може вивчити не тільки підсумкові документи попередньої перевірки, а й робочі документи попереднього аудитора та взяти від нього необхідну інформацію. При цьому слід суворо дотримуватися розділу 4 "Конфіденційність" Кодексу професійної етики професійних бухгалтерів щодо розкриття інформації. П. 4.5. Кодексу передбачає санкціоноване розкриття інформації, коли клієнтом дано письмовий дозвіл (або ж електронною поштою) на розкриття інформації, при цьому інтереси зацікавленої сторони, разом із третьою стороною, повинні бути враховані. Нинішній аудитор звертається до попереднього аудитора з проханням надати інформацію про клієнта (зразок листа на с. 89) та проводить опитування з проблем, які його цікавлять.;♦ визначити характер і проблеми взаємовідносин із податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими споживачами фінансової звітності потенційного клієнта.

13. Укладання договору на проведення аудиту

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. При цьому листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами договору.Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально зрозуміло обумовлювати в договорі всі ключові аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки.Договір на проведення аудиторської перевірки є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини "клієнт-аудитор", і в загальних рисах не відрізняється від звичайних договорів, які використовуються в підприємницькій діяльності. Алгоритм його укладання наведений на рис. 4.4.Договір на проведення аудиту має суттєві відмінності від інших договорів, які використовуються в підприємництві. У першу чергу це врахування інтересів третьої сторони (споживачів інформації фінансової звітності), яка не бере участі в укладанні договору та перед якою аудитор фактично несе відповідальність (у тому числі матеріальну) при завданні збитків у результаті неякісної перевірки. Тому перед підписанням угоди аудитору необхідно не тільки чітко зрозуміти бажання клієнта, і, по можливості, допомогти йому правильно сформулювати своє замовлення. Якість проведення аудиторської перевірки, безконфліктність взаємовідносин аудитора з клієнтом, однозначне трактування прав та обов'язків сторін значною мірою залежать від чіткого укладання договору на проведення аудиту.Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно враховувати в договорі певну специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не звертають уваги. Так, у договорі на аудит бажано передбачити право аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку, визначити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки, тощо. У договорі можна передбачити авансування клієнтом послуг аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде внесення до договору пункту, що зобов'язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі перевірки (виділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентаризації, надання аудиторові транспорту і готелю у разі необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді вносять у договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично виконаної роботи аудитора у випадку одностороннього розірвання договору клієнтом.Для того щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовити в договорі всі ключові аспекти взаємодії, які виникають у зв'язку з його укладанням.

14. Структура договору на проведення аудиту

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно враховувати в договорі певну специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не звертають уваги. Так, у договорі на аудит бажано передбачити право аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку, визначити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки, тощо. У договорі можна передбачити авансування клієнтом послуг аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде внесення до договору пункту, що зобов'язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі перевірки (виділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентаризації, надання аудиторові транспорту і готелю у разі необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді вносять у договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично виконаної роботи аудитора у випадку одностороннього розірвання договору клієнтом.Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від ситуації, проте існує ряд моментів, які в будь-якому разі повинні знайти відображення в договорі. Договір обов'язково повинен містити такі положення:♦ мету аудиту;♦ масштаб аудиту, враховуючи посилання на чинне законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи;♦ можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідної для проведення аудиту;♦ відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудитору інформацію;♦ умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувалися іншим аудитором;♦ зауваження про те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитися невиявленими;♦ форма, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеноїаудитором роботи. Кожний договір містить преамбулу. Тут вказується назва сторін, підстави для здійснення їхньої діяльності і визначаються уповноважені особи, які можуть укладати і підписувати договори. При підписанні договору необхідно:ознайомитися зі статутом підприємства, яке визначає уповноваження керівників;- з'ясувати вартісну межу, а також чи існує вона, за якою встановлено право підписувати договори;поцікавитися внутрішнім документом, який призначає на посаду особу, що укладає, підписує договір. Якщо для особи, яка підписує договір не встановлені статутом відповідні повноваження, то вони повинні бути завірені довіреністю.Договір підписує та посадова особа, яка визначена в преамбулі.

15. Основні принципи аудиту

Принципи аудиту - це основні засади, на яких здійснюється аудиторська діяльність. Основні принципи і вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені МСА№ 200 "Мета і загальні принципи аудиторської перевірки фінансової звітності".

Принципи:- Незалежність - аудитор має бути проф.. незалежним до суб’єкта п-цької д-сті, що перевіряється.- Об’єктивність - аудитор має бути справедливим, компетентним, старанно надавати ауд. послуги, відповідати рівню проф.. знань, який би не викликав сумніву у клієнта.- Компетентність - аудиторам необхідно здійснювати ауд. перевірку з проф.. майстерністю та залучати до аудиту спеціалістів, що мають певну фахову підготовку, досвід і знання у відповідній галузі.- Майстерність - вміле визначення та застосування закон. та нормативно-правових актів для законності здійснення оцінки госп. операцій, їх документування, від об. в обліку та звітності.- Конфіденційність - збереження у таємниці інф, наданої замовником аудитору для дослідження. -Чесність - аудитор має бути чесним та об’єктивним на всіх етапах роботи і висловлювати об’єктивну думку про об’єкт дослідження.- Професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати- Професійні норми і технічні стандарти - аудитори зобов’язані з належною старанністю й увагою виконувати інструкції та вказівки клієнта або роботодавця), дотримуючись вимог чесності, об’єктивності, незалежності та чинного законодавства.Виділяють три аспекти незалежності: 1. правова;2.етична;3.економічна.

16 Структура міжнародних стандартів аудиту
Ауд стандарти – документи, що формулюють єдині базові вимоги й загальні підходи до проведення аудиту. У них подано проф вимоги до якості (компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та ауд висновків і доказів. Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил ауд д-сті щодо організації і методики проведення. Признасення стандартів1) забезпечують високу якість аудиторської перевірки;2) сприяють впровадженню в ауд практику нових наукових досягнень;3) допомагають користувачам зрозуміти процес аудиту;4) підвищують суспільний імідж професії аудитора5) усувають зайвий контроль із боку держави6) допомагають аудиторам вести переговори з клієнтом7) забезпечують зв'язок окремих елементів аудпроцесуІснують ауд стандарти декількох рівнівміжнародні національнівнутрішні(стандарти суспільних ауд організацій і стандарти ауд фірм – внутріфірмові стандарти). Відповідно до Протоколу засідання АПУ № 122 від 18.04.2003 р. було прийнято рішення про прийняття Міжнародних стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів як національні стандарти аудиту з 1 січня 2004 р., а з 1 січня 2007 року Стандарти аудиту та етики прийнято в новій редакції. Міжнародні норми аудиту розробляє Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який діє при Міжнародній федерації бухгалтерів (МФБ).

17. Предмет і об’єкти аудиту

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки.Метод, у свою чергу, це шлях пізнання, дослідження. В аудиті застосовуються як загальнонаукові методичні прийоми дослідження, так і специфічні. До загальнонаукових методів можна віднести спостереження і експеримент, ідеалізацію і формалізацію, аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, гіпотезу і аналогію, вимірювання і обчислення, опитування, порівняння тощо. Про методичні прийоми аудиту докладніше йтиметься далі.Об'єктами аудиту є окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Так, до об'єктів аудиту відносять:- установчі документи;- ресурси підприємства (матеріальні, трудові);- господарські процеси;- економічні результати діяльності;- організаційні форми управління;- методи управління;- функції управління;- конкретні господарські засоби або джерела їх утворення (матеріали, паливо, готівка, статутний капітал і т.д.) тощо.

18. Метод і методичні прийоми аудиту

Метод аудиту - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких можна зробити обгрунтований висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному закон та існуючим нормативам бух зв замовника. Прийоми і способи, що використовуються в аудиті можна об’єднати у дві великі групи: загальнонаукові, спеціальні.Загальнонаукові прийоми аудиту: дедукція, індукція, аналіз, синтез.Метод аудиту методичні прийоми проведення аудиту, методичні прийоми організації аудиту Методичні прийоми проведення аудиту фактична перевірка, документальна перевірка, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, перевірка механічної точності, аналітичні тести, сканування, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка.Методичні прийоми організації аудиту Суцільна перевірка, Вибіркова перевірка, Аналітична перевірка, Комбінована перевірка, З викор комп техніки

19. Консультаційні послуги, які надають аудитори

До консультаційних належать такі послуги: з постановки і відновлення бух обліку; складання декларацій про доходи та інших платежів до бюджету; аналіз фін-господарської діяльності; оцінка активів і пасивів підприємства; консультування з питань податкового законодавства тощо.Під процесом консультування мають на увазі форму надання допомоги щодо змісту, процесу і структури завдання, за якої консультант сам не відповідає за виконання завдань, але допомагає тим, хто їх виконує. Крім того, консультування можна розглядати як особливу професійну діяльність, яка здійснюється на підставі контракту між клієнтом і ауд фірмою. Фірма надає послуги своїм клієнтам за допомогою спеціально підготовлених і кваліфікованих працівників, які допомагають клієнту виявити і проаналізувати проблеми, що виникли. Аналізуючи ці проблеми, консультанти дають рекомендації щодо вирішення і сприяють, у разі потреби, їх виконанню.Великі аудиторські фірми можуть проводити аудит і надавати консультації з широкого кола питань: загальне керівництво й управління фінансами; управління маркетингом і збутом; управління кадрами і трудовими ресурсами тощо. Деякі фірми надають свої консультації в певних галузях, наприклад, у будівництві, нафтодобувній промисловості, страховій і банківській справі, підприємствам зв'язку і транспорту, виробничим і сільськогосподарським підприємствам і т. ін.Особливе значення мають консультаційні послуги з юридичних питань і бухо обліку. Різнобічний вплив юридичних питань на бізнес може вимагати порад щодо трудового законодавства, оподаткування, цивільного права та інших спеціальних галузей законодавчої діяльності. При проведенні консультацій із метою досягнення найбільшого сумарного ефекту аудиторські фірми повинні комбінувати й використовувати навички і вміння як спеціалістів-універсалів, так і вузьких спеціалістів, які мають глибокі знання в окремих галузях знань. Отже, консультування треба розглядати як професійну службу або як метод, що забезпечує практичні поради і допомогу. При цьому аудитор, який проводить консультації, повинен володіти, необхідними навичками