Облік і розподіл транспортно – заготівельних витрат.

Облік і розподіл транспортно – заготівельних витрат.

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносять витрати, пов'язані з придбанням товарів: оплата за навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування товарів усіма ви- дами транспорту, страхування ризиків транспортування і т. ін. Необхідно враховувати, що до складу транспортних витрат відносять не лише вартість транспортних послуг сторонніх організацій, а й витрати торгового підприємства на доставку придбаних товарів власним або орендованим транспортом (вартість пального та інших матеріалів, оплата відрядження водіям, орендна плата за автомобіль, оплата праці експедитора і водія тощо).Облік ТЗВ можна вести одним з двох методів:*методом прямого розподілу з включенням суми ТЗВ без- посередньо до фактичної собівартості придбаних товарів;*методом обліку ТЗВ загальною сумою на окремому субра- хунку з наступним розподілом їх між залишком товарів на кінець місяця та реалізованими за звітний місяць товарами.Метод прямого розподілу ТЗВ полягає в тому, що суму цих витрат розподіляють між конкретними одиницями придбаних товарів. Базою розподілу ТЗВ у цьому випадку може бути кількість одиниць, маса або вартість придбаного товару. Цей метод розподілу ТЗВ є досить точним, але його застосування можливе лише за умови, що витрати на заготівлю можна ідентифікувати з конкретними одиницями (видами) товару та їх сума стає відома підприємству одночасно з купівельною вартістю товару. Тому цей метод більш поширений при торгівлі великогабаритними, дорогоцінними, ексклюзивними екземплярами товарів. В обліку ці операції відображають такими записами (табл. 5.7).При передачі такого товару в роздрібну торгівлю (у магазин і т. ін.) його оцінюють за фактичною собівартістюУ тих випадках, коли технічно неможливо або недоцільно відносити ТЗВ прямо до собівартості конкретних товарів, їх накопичують протягом місяця на окремому субрахунку у складі синтетичного рахунку 28 «Товари» (субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати»), а потім розподіляють за середнім відсотком до вартості реалізованих за місяць товарів та залишку товарів на кінець місяця (на складі та у магазині). Це буває у тих випадках, коли одночасно придбавають великий асортимент товарів і визначити частку ТЗВ, що припадає на кожен вид товару, практично неможливо або ж коли сума ТЗВ може бути правильно визначена лише в кінці місяця. Такий метод розподілу ТЗВ у роздрібній торгівлі використовують значно частіше, ніж метод прямого розподілу.Суть методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає у визначенні середнього відсотка ТЗВ у відношенні до загальної продажної вартості товару. Визначений таким чином середній відсоток ТЗВ виконує роль коефіцієнта їх розподілу. Помноживши цей коефіцієнт на вартість реалізованого товару, визначають суму ТЗВ, що припадає на реалізований товар і підлягає списанню та віднесенню на собівартість останнього. Решта ТЗВ відноситься до залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.

Інвентаризація, її суть і значення.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ від 16 липня 1999 р. (стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.Основними завданнями інвентаризації є:o виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на регістраційних, бюджетних, валютних та поточних рахунках;o встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;o виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;o дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;o перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.Проведення інвентаризації є обов'язковим:1) при передачі майна держ підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;2) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років;3) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);4) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за рішенням судово-слідчих органів;5) у разі пожежі або стихійного лиха;6) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів. Інвентаризація може не проводитися у випадку передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого належать ці підприємства;7) у випадку ліквідації підприємства.Інвентаризація може не проводитися у випадках передачі установ чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена в терміни зазначені вище).Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов'язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного (старшого) бухгалтера.Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник.Наказом установлюється також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку.

Облік процесу виробництва.

Важливим у процесі кругообігу капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Він здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці й живої праці.Процес виробництва — це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи, послуги).Завданням обліку процесу виробництва є: своєчасний, точний і достовірний облік всіх витрат на процес виробництва; облік кількості одержаної продукції; визначення фактичної собівартості виробничої продукції, робіт, послуг, списання калькуляційних різниць.Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 "Виробництво", основним завданням якого є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості одиниці продукції шляхом калькуляції. За дебетом рахунка 23 "Виробництво" відображаються всі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, тобто прямі витрати. Непрямі витрати попередньо обліковують на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а наприкінці місяця після їх розподілу за об'єктами калькулювання за певним критерієм списують у дебет рахунка 23 "Виробництво". Окрему групу витрат становлять витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому.Порівняння одержаної суми фактичної собівартості готової продукції з плановою дає змогу визначити економію чи перевитрату виробничих витрат з метою економічного аналізу.Якщо планова собівартість є нижчою за фактичну то відбулись перевитрати виробничих витрат. В такому випадку суму перевитрат відображає метод дооцінки. Якщо планові витрати вищі від фактичних, то відбулася їх економія яка відображається методом «червоне сторно».

Класифікація і План рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків є директивним документом, обов'язковим для всіх підприємств й організацій.Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з їхніми назвами й шифрами, які часто називають головними рахунками, або рахунками першого порядкуКлас 1. Необоротні активиРахунки цього класу призначено для обліку наявності, руху активів та інвестицій. До цього класу входять десять синтетичних рахунківКлас 2. ЗапасиНа рахунках цього класу ведеться облік наявності та руху належних підприємству предметів праці, що їх призначено для використання у виробництві та для господарських потреб, а також наявна худоба на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, напівфабрикати та витрати на виробництво. Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активиРахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів як у вітчизняній, так і в іноземній валюті. До цього класу входять дев'ять рахунків.Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язаньНа рахунках цього класу обліковують наявність та рух власного капіталу, цільових надходжень та забезпечення майбутніх витрат і платежівКлас 5. Довгострокові зобов'язанняРахунки цього класу призначено для обліку заборгованості підприємства, строк погашення якої перевищує 12 місяців. Клас 6. Поточні зобов'язанняНа рахунках цього класу обліковується короткотермінова заборгованість підприємства за позичками банку, виданими короткостроковими векселями, податками, оплаті праці, заборгованість постачальникам та інші зобов'язання, строк погашення яких перебуває в межах операційного циклу Клас 7. Доходи і результати діяльностіРахунки цього класу призначено для відображення доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. На рахунках накопичується виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, а також доходи, одержані від іншої діяльності. Клас 8. Витрати за елементамиРахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Клас 9. Витрати діяльностіНа рахунках витрат діяльності відображають інформацію про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати щодо усунення наслідків надзвичайних подійКлас 0. Забалансові рахункиНа рахунках цього класу обліковують активи, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають в його користуванні, а також умовні зобов'язанняСтабільність плану рахунків є важливою передумовою підвищення якості облікової роботи Класифікація документів. Класифікація - це умовне групування бухгалтерських документів за визначеними ознаками, зокрема: 1) за місцем складання2) за призначенням, 3) за порядком складання, 4) за способом використання,

5) за змістом і т.д.За призначенням бухгалтерські документи поділяються:

o розпорядчі, виконавчі.Вони є першим етапом облікової регістрації. o документи бухгалтерського оформленняo комбіновані. 2) За місцем складання документи поділяються на зовнішні та внутрішні.3) За порядком складання поділяються на первинні та зведені. Первинні - це такі документи, що вперше виконують реєстрацію господарської операції в момент її здійснення або невідкладно після здійснення. Зведені документи складаються на підставі первинних. 4) За способом охоплення операцій документи поділяються на разові та накопичувальні.5) За змістом документи поділяють на грошові, розрахункові, матеріальнГрошовими документами оформляють операції, пов'язані з грошовими коштами. Розрахунковими документами оформляють розрахунки між фізичними і юридичними особами (рахунок-фактура, платіжне доручення, квитанції та ін.).Матеріальними документами оформляються операції пов'язані з рухом матеріальних цінностей (прибутковий ордер, вимога-накладна, лімітно-забірна картка та ін.).6) За технікою складання документів:o Заповнювані ручним способом;o Виготовлені машинним способом.

24. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку
У бухгалтерьському розумінні оцінка є способом вираження в узагальнюючому грошовому вимірнику господарських засобів та їх джерел, представляючи собою один із методів бухгалтерського обліку.Вона полдягає в тому, що натуральніпоказники первинних документів переводяться в грошові множенням встановленої ціни на кількість цінностей.Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати як агреговано (наприклад, для підсумкової оцінки активів), так іокремо в залежності від певної ситуації.Технологія оцінки – це визначена на підприємстві діючим наказом про обліковуполітику послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами, і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного відоцінки фінансового результату. Вибір основи оцінки залежить від її мети. Оскільки оцінка використовується дляцілей бухгалтерського обліку, то останні в значній мірі і є визначними.Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки.Визначення мети оцінки – важливий етап, від якого залежить вибір методикиоцінки. Формулювання мети оцінки дозволяє встановити, що слід визначити, асаме:- повне і правильне найменування об’єкта оцінки;- вид активів, які оцінюються;- вид майнових прав, які оцінюються;- дату оцінки.Мета оцінки визначає вид вартості, яку необхідно з’ясувати. Метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. Різновидом такої оцінки вважається калькуляція, тобто обчислення собівартості одиниці продукції на підставі даних облікової інформації.Сьогодні у зв'язку переходом на національні стандарти на шляху інтеграції України в міжнародне суспільство широко застосовуються такі варіанти оцінки:за первісною вартістю (витрати на придбання конкретного об'єкта) (ФІФО - такий метод застосовується сьогодні в П(С)БО 9, щодо оцінки запасів що вибувають);за чистою вартістю реалізації (П(С)БО 10);за приведеною вартістю (дисконтована величина майбутніх грошових надходжень від реалізації об'єкта в результаті комерційної операції);за справедливою вартістю (П(С)БО 19 (визначення справедливої вартості), П(С)БО 7, 8, 9 (у разі безоплатного отримання активів), П(С)БО 30, П(С)БО 32 (щодо інвестиційної нерухомості).

25. Узагальнення даних за допомогою оборотних відомостей шахової форми.

Шахова оборотна відомість - оборотна відомість, що складається за допомогою шахової форми. На відміну від звичайної оборотної відомості вона містить кореспонденцію рахунків і є складнішою і громіздкішою за будовою. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі й горизонталі, за дебетом і за кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.Шаховий запис - запис господарських операцій в обліковий регістр, при якому сума, записана один раз, буде відображена за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Це досягається шляхом побудови бухгалтерських регістрів за шаховим принципом. Шаховий запис широко застосовується при журнально-ордерній формі обліку. Він скорочує кількість записів і дає змогу бачити (в одному місці) два кореспондуючих рахунки за однією господарською операцією. В цьому розумінні запис шаховий має переваги перед лінійним записом.

26. Елементи методу бухгалтерського обліку та їх характеристика.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів або прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективного використання виробничих ресурсів, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:1.Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.2.Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан.3.Оцінка - це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів4.Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.5.Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції. 6.Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. 7.Баланс - це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.8.Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності - календарний рік.

27. Бухгалтерський облік: мета, завдання, принципи і види.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів або прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективного використання виробничих ресурсів, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:1.Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.2.Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан.3.Оцінка - це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. 4.Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.5.Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції6.Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. 7.Баланс - це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.8.Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності - календарний рік.

 

1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЩО ДОСЛІДЖУЮТЬСЯ В ЕКОНОМ. АНАЛІЗІ

Фактори – це рушійні сили, умови, необхідні для здійснення господарських процесів, причини, що впливають на результати цих процесів.

Класифікація факторів:

За економічним змістом виділяють:

Виробничо-економічні фактори – це умови, які необхідні для здійснення господарської діяльності, а також технічні, організаційні і господарські заходи, які безпосередньо впливають на результати цієї діяльності. До них належать: забезпечення ресурсами; природно-кліматичні умови; технологічні; організації виробництва й управління.

Соціально-економічні фактори впливають на людей – учасників виробництва, і визначають їх умови життя, побуту і відпочинку. Це, зокрема:соціальний розвиток територій; стимулювання, інтерес виробників;психологічний мікроклімат в колективі.

За ступенем впливу на результати роботи фактори поділяються на основні та другорядні. Основні мають вирішальний вплив на результати роботи в конкретних умовах і їх вивчають у першу чергу. Інші – другорядні.

За характером залучення резервів фактори:

Екстенсивні – передбачають розширення виробництва за рахунок додаткового залучення базових ресурсів – землі, поголів’я тварин, трудових ресурсів.

Інтенсивні – пов’язані з більш ефективним використанням наявних ресурсів за рахунок додаткових вкладень для поліпшення їх якісних характеристик. Передбачають збільшення виробничих витрат на одиницю базових ресурсів.

За внутрішнім змістом фактори поділяють на кількісні і якісні. Кількісні характеризують абсолютний розмір, величину ресурсів, екстенсивну значущість явища. Якісні фактори розкривають якусь внутрішню характеристику, інтенсивну значущість явища.

За часом дії виділяють фактори постійні та тимчасові – вплив перших проявляється увесь час, вплив других – в окремі періоди, упродовж деякого часу.

За ступенем деталізації фактори поділяються на прості і складні.

Прості складаються з однієї причини і не можуть бути в подальшому розчленовані на складові частини. Складні ж об’єднують кілька причин, кожна з яких у процесі аналізу може бути виділена і досліджена окремо.

За рівнем охоплення фактори є загальними і специфічними.

Загальні властиві для всіх підприємств народного господарства чи даної галузі (ціни на ресурси, ринкова кон’юнктура, податкова політика держави тощо). Специфічні – фактори, що діють лише на конкретних підприємствах, є проявом місцевих особливостей.

За характером дії виділяють об’єктивні і суб’єктивні фактори. Об’єктивні не залежать від підприємства, волі чи бажання його працівників, керівництва. Суб’єктивні фактори залежать від підприємства, діяльності людей. За характером кількісного впливу на результативну ознаку фактори поділяються на такі, що піддаються і не піддаються кількісній оцінці.

За об’єктами середовища виділяють фактори – демографічні, економічні, науково-технічні, політичні, культурного порядку.

За порядком дії на кінцевий результат виділяють фактори першого, другого... п – го порядку. Фактори першого порядку безпосередньо впливають на результат; з них починають аналіз. Через них на кінцевий результат впливають фактори другого порядку, а фактори третього порядку – через фактори другого і т.д.

ПЛАН РАХУНКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА ЙОГО СТРУКТУРА.

АКТИВ БАЛАНСУ	ПАСИВ БАЛАНСУ
Назва розділу	Зв*язок розділів балансу з рах	Назва розділу	Зв*язок розділів балансу з рах
Необоротні активи – вартість мат. і немат активів установи, одержаних і призначених для викор.уст. більше від 1 року	Клас 1 «Необоротні активи»	Власний капітал – суми фондів бюд. установ і фін. результатів д-сті за минулі роки	Клас 4»Власний капітал»
Оборотні активи –грошові кошти і їхні еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або використання протягом року	Клас 2 «Запаси» Клас 3 «Кошти»розрахунки та інші активи	Зобов’язання –поточні та довгостр. зобов’язання	Клас 5 «Довгострокові зобов’язання Клас 6 «Поточні зобов’язання»
Витрати фактичні видатки і витрати бюджетних установ, проведених у звітному році	Клас 8 Витрати	Доходи –усі надходження бюджетної установи, які вона одержує на виконання кошторису	Клас 7 Доходи
Адм. витрати	Клас 9
Підсумок балансу	Підсумок балансу

Залежно від економічного змісту й будови розрізняють три види рахунків:активні, які призначені для обліку наявності й руху активів видатків бюджетної установи;пасивні, які призначені для обліку наявності й руху власного капіталу бюджетної установи та її доходів;- активно-пасивні, які призначені для обліку розрахунків.
Сальдо активних рахунків записують у дебеті, сальдо пасивних — у кредиті, а сальдо активно-пасивних рахунків може записуватись як у дебеті, так і в кредиті.За способом групування і узагальнення облікової інформації бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні. Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності ведеться узагальнено.Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком.Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовують для додаткового групування усередині синтетичного рахунку. Для порівняння оборотів і залишків за всіма рахунками синтетичного обліку застосовується особливий прийом узагальнення й перевірки записів на рахунках — складання оборотної відомості. Планом рахунків б. о. в бюджетних установах називають систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовують для детальної та повної реєстрації всіх фінансово-господарських операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу на відповідний бюджетний рік.

Облік і розподіл транспортно – заготівельних витрат.

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносять витрати, пов'язані з придбанням товарів: оплата за навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування товарів усіма ви- дами транспорту, страхування ризиків транспортування і т. ін. Необхідно враховувати, що до складу транспортних витрат відносять не лише вартість транспортних послуг сторонніх організацій, а й витрати торгового підприємства на доставку придбаних товарів власним або орендованим транспортом (вартість пального та інших матеріалів, оплата відрядження водіям, орендна плата за автомобіль, оплата праці експедитора і водія тощо).Облік ТЗВ можна вести одним з двох методів:*методом прямого розподілу з включенням суми ТЗВ без- посередньо до фактичної собівартості придбаних товарів;*методом обліку ТЗВ загальною сумою на окремому субра- хунку з наступним розподілом їх між залишком товарів на кінець місяця та реалізованими за звітний місяць товарами.Метод прямого розподілу ТЗВ полягає в тому, що суму цих витрат розподіляють між конкретними одиницями придбаних товарів. Базою розподілу ТЗВ у цьому випадку може бути кількість одиниць, маса або вартість придбаного товару. Цей метод розподілу ТЗВ є досить точним, але його застосування можливе лише за умови, що витрати на заготівлю можна ідентифікувати з конкретними одиницями (видами) товару та їх сума стає відома підприємству одночасно з купівельною вартістю товару. Тому цей метод більш поширений при торгівлі великогабаритними, дорогоцінними, ексклюзивними екземплярами товарів. В обліку ці операції відображають такими записами (табл. 5.7).При передачі такого товару в роздрібну торгівлю (у магазин і т. ін.) його оцінюють за фактичною собівартістюУ тих випадках, коли технічно неможливо або недоцільно відносити ТЗВ прямо до собівартості конкретних товарів, їх накопичують протягом місяця на окремому субрахунку у складі синтетичного рахунку 28 «Товари» (субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати»), а потім розподіляють за середнім відсотком до вартості реалізованих за місяць товарів та залишку товарів на кінець місяця (на складі та у магазині). Це буває у тих випадках, коли одночасно придбавають великий асортимент товарів і визначити частку ТЗВ, що припадає на кожен вид товару, практично неможливо або ж коли сума ТЗВ може бути правильно визначена лише в кінці місяця. Такий метод розподілу ТЗВ у роздрібній торгівлі використовують значно частіше, ніж метод прямого розподілу.Суть методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає у визначенні середнього відсотка ТЗВ у відношенні до загальної продажної вартості товару. Визначений таким чином середній відсоток ТЗВ виконує роль коефіцієнта їх розподілу. Помноживши цей коефіцієнт на вартість реалізованого товару, визначають суму ТЗВ, що припадає на реалізований товар і підлягає списанню та віднесенню на собівартість останнього. Решта ТЗВ відноситься до залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.