Оборотні відомості за синтетичними рахунками.

Оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємодії зв’язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатогранної таблиці за контокорентною формою, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве сальдо за дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують підсумки.Шаховий принцип побудови записів широко використовують при побудові облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі рахівництва. Використання шахової оборотної відомості в практиці бухгалтерського обліку залежить від рівня автоматизації обліково-аналітичних робіт. Оборотні відомості за аналітичними рахунками складають для узагальнення інформації в розрізі синтетичного рахунка.У зв’язку з тим, що одні аналітичні рахунки ведуть лише у грошовому вимірнику, а інші в натуральному та грошовому, то за цією ознакою оборотні відомості поділяють на два види:Оборотні відомості контокорентної форми ведуть за аналітичними рахунками розрахунків і джерел засобів оскільки аналітичний облік, як синтетичний, тут здійснюється в грошовому вимірнику.Оборотні відомості кількісно-сумової форми ведуть за аналітичними рахунками товарно-матеріальних цінностей, оскільки тут використовують натуральний і грошовий вимірники. Тому в цих оборотних відомостях передбачені графи для запису кількості, ціни і вартості матеріальних цінностейХарактерною особливістю оборотної відомості є те, що вона містить три пари однакових підсумків: початкових сальдо; оборотів; кінцевих сальдо.

21. Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку.

Суть калькулювання як елементу методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відповідними ознаками для формування показників собівартості. Ознаки групування витрат відбивають різні об'єктивні характеристики виробничого процесу: формування витрат та собівартості. У вузькому розумінні об'єкт обліку витрат на виробництво — це ознака їх групування, яка визначає кодування даних для отримання інформації в інтересах контролю й управління.Калькулювання — сукупність прийомів аналітичного обліку витрат на виробництво й розрахункових процедур визначення собівартості продукту. Калькулювання спрямовано на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання виступають продукти праці — види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, за якими необхідна інформація про їхню собівартість.Калькулювання як процес включає такі етапи: групування витрат; розмежування витрат між об'єктами калькулювання; визначення собівартості продукції, робіт, послуг; відображення собівартості виробів у калькуляції; контроль плану із собівартості щодо нормативу; аналіз собівартості та визначення результату. Отже, калькулювання — це групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою контролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва. Калькулювання як більш широке поняття включає такі частини: калькуляційний облік та калькуляцію. Калькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівартості продукту. Одночасно калькуляція є і результатом калькулювання — визначеним і структурованим переліком витрат, які стосуються продукту. Від структури калькуляції залежать порядок калькуляційного обліку, система розрахунків і характеристика інформації, яку отримують в її результаті.

 

Суть подвійного відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом, подвійного запису.Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох їх частинах. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.Хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків.У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком.

Класифікація і План рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків є директивним документом, обов'язковим для всіх підприємств й організацій.Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з їхніми назвами й шифрами, які часто називають головними рахунками, або рахунками першого порядкуКлас 1. Необоротні активиРахунки цього класу призначено для обліку наявності, руху активів та інвестицій. До цього класу входять десять синтетичних рахунківКлас 2. ЗапасиНа рахунках цього класу ведеться облік наявності та руху належних підприємству предметів праці, що їх призначено для використання у виробництві та для господарських потреб, а також наявна худоба на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, напівфабрикати та витрати на виробництво. Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активиРахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів як у вітчизняній, так і в іноземній валюті. До цього класу входять дев'ять рахунків.Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язаньНа рахунках цього класу обліковують наявність та рух власного капіталу, цільових надходжень та забезпечення майбутніх витрат і платежівКлас 5. Довгострокові зобов'язанняРахунки цього класу призначено для обліку заборгованості підприємства, строк погашення якої перевищує 12 місяців. Клас 6. Поточні зобов'язанняНа рахунках цього класу обліковується короткотермінова заборгованість підприємства за позичками банку, виданими короткостроковими векселями, податками, оплаті праці, заборгованість постачальникам та інші зобов'язання, строк погашення яких перебуває в межах операційного циклу Клас 7. Доходи і результати діяльностіРахунки цього класу призначено для відображення доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. На рахунках накопичується виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, а також доходи, одержані від іншої діяльності. Клас 8. Витрати за елементамиРахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Клас 9. Витрати діяльностіНа рахунках витрат діяльності відображають інформацію про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати щодо усунення наслідків надзвичайних подійКлас 0. Забалансові рахункиНа рахунках цього класу обліковують активи, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають в його користуванні, а також умовні зобов'язанняСтабільність плану рахунків є важливою передумовою підвищення якості облікової роботи Класифікація документів. Класифікація - це умовне групування бухгалтерських документів за визначеними ознаками, зокрема: 1) за місцем складання2) за призначенням, 3) за порядком складання, 4) за способом використання,

5) за змістом і т.д.За призначенням бухгалтерські документи поділяються:

o розпорядчі, виконавчі.Вони є першим етапом облікової регістрації. o документи бухгалтерського оформленняo комбіновані. 2) За місцем складання документи поділяються на зовнішні та внутрішні.3) За порядком складання поділяються на первинні та зведені. Первинні - це такі документи, що вперше виконують реєстрацію господарської операції в момент її здійснення або невідкладно після здійснення. Зведені документи складаються на підставі первинних. 4) За способом охоплення операцій документи поділяються на разові та накопичувальні.5) За змістом документи поділяють на грошові, розрахункові, матеріальнГрошовими документами оформляють операції, пов'язані з грошовими коштами. Розрахунковими документами оформляють розрахунки між фізичними і юридичними особами (рахунок-фактура, платіжне доручення, квитанції та ін.).Матеріальними документами оформляються операції пов'язані з рухом матеріальних цінностей (прибутковий ордер, вимога-накладна, лімітно-забірна картка та ін.).6) За технікою складання документів:o Заповнювані ручним способом;o Виготовлені машинним способом.

24. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку
У бухгалтерьському розумінні оцінка є способом вираження в узагальнюючому грошовому вимірнику господарських засобів та їх джерел, представляючи собою один із методів бухгалтерського обліку.Вона полдягає в тому, що натуральніпоказники первинних документів переводяться в грошові множенням встановленої ціни на кількість цінностей.Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати як агреговано (наприклад, для підсумкової оцінки активів), так іокремо в залежності від певної ситуації.Технологія оцінки – це визначена на підприємстві діючим наказом про обліковуполітику послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами, і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного відоцінки фінансового результату. Вибір основи оцінки залежить від її мети. Оскільки оцінка використовується дляцілей бухгалтерського обліку, то останні в значній мірі і є визначними.Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки.Визначення мети оцінки – важливий етап, від якого залежить вибір методикиоцінки. Формулювання мети оцінки дозволяє встановити, що слід визначити, асаме:- повне і правильне найменування об’єкта оцінки;- вид активів, які оцінюються;- вид майнових прав, які оцінюються;- дату оцінки.Мета оцінки визначає вид вартості, яку необхідно з’ясувати. Метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. Різновидом такої оцінки вважається калькуляція, тобто обчислення собівартості одиниці продукції на підставі даних облікової інформації.Сьогодні у зв'язку переходом на національні стандарти на шляху інтеграції України в міжнародне суспільство широко застосовуються такі варіанти оцінки:за первісною вартістю (витрати на придбання конкретного об'єкта) (ФІФО - такий метод застосовується сьогодні в П(С)БО 9, щодо оцінки запасів що вибувають);за чистою вартістю реалізації (П(С)БО 10);за приведеною вартістю (дисконтована величина майбутніх грошових надходжень від реалізації об'єкта в результаті комерційної операції);за справедливою вартістю (П(С)БО 19 (визначення справедливої вартості), П(С)БО 7, 8, 9 (у разі безоплатного отримання активів), П(С)БО 30, П(С)БО 32 (щодо інвестиційної нерухомості).

25. Узагальнення даних за допомогою оборотних відомостей шахової форми.

Шахова оборотна відомість - оборотна відомість, що складається за допомогою шахової форми. На відміну від звичайної оборотної відомості вона містить кореспонденцію рахунків і є складнішою і громіздкішою за будовою. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі й горизонталі, за дебетом і за кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.Шаховий запис - запис господарських операцій в обліковий регістр, при якому сума, записана один раз, буде відображена за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Це досягається шляхом побудови бухгалтерських регістрів за шаховим принципом. Шаховий запис широко застосовується при журнально-ордерній формі обліку. Він скорочує кількість записів і дає змогу бачити (в одному місці) два кореспондуючих рахунки за однією господарською операцією. В цьому розумінні запис шаховий має переваги перед лінійним записом.

26. Елементи методу бухгалтерського обліку та їх характеристика.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів або прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективного використання виробничих ресурсів, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:1.Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.2.Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан.3.Оцінка - це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів4.Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.5.Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції. 6.Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. 7.Баланс - це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.8.Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності - календарний рік.

27. Бухгалтерський облік: мета, завдання, принципи і види.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів або прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективного використання виробничих ресурсів, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності.Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:1.Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.2.Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан.3.Оцінка - це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. 4.Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.5.Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції6.Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. 7.Баланс - це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.8.Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності - календарний рік.

 

1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЩО ДОСЛІДЖУЮТЬСЯ В ЕКОНОМ. АНАЛІЗІ

Фактори – це рушійні сили, умови, необхідні для здійснення господарських процесів, причини, що впливають на результати цих процесів.

Класифікація факторів:

За економічним змістом виділяють:

Виробничо-економічні фактори – це умови, які необхідні для здійснення господарської діяльності, а також технічні, організаційні і господарські заходи, які безпосередньо впливають на результати цієї діяльності. До них належать: забезпечення ресурсами; природно-кліматичні умови; технологічні; організації виробництва й управління.

Соціально-економічні фактори впливають на людей – учасників виробництва, і визначають їх умови життя, побуту і відпочинку. Це, зокрема:соціальний розвиток територій; стимулювання, інтерес виробників;психологічний мікроклімат в колективі.

За ступенем впливу на результати роботи фактори поділяються на основні та другорядні. Основні мають вирішальний вплив на результати роботи в конкретних умовах і їх вивчають у першу чергу. Інші – другорядні.

За характером залучення резервів фактори:

Екстенсивні – передбачають розширення виробництва за рахунок додаткового залучення базових ресурсів – землі, поголів’я тварин, трудових ресурсів.

Інтенсивні – пов’язані з більш ефективним використанням наявних ресурсів за рахунок додаткових вкладень для поліпшення їх якісних характеристик. Передбачають збільшення виробничих витрат на одиницю базових ресурсів.

За внутрішнім змістом фактори поділяють на кількісні і якісні. Кількісні характеризують абсолютний розмір, величину ресурсів, екстенсивну значущість явища. Якісні фактори розкривають якусь внутрішню характеристику, інтенсивну значущість явища.

За часом дії виділяють фактори постійні та тимчасові – вплив перших проявляється увесь час, вплив других – в окремі періоди, упродовж деякого часу.

За ступенем деталізації фактори поділяються на прості і складні.

Прості складаються з однієї причини і не можуть бути в подальшому розчленовані на складові частини. Складні ж об’єднують кілька причин, кожна з яких у процесі аналізу може бути виділена і досліджена окремо.

За рівнем охоплення фактори є загальними і специфічними.

Загальні властиві для всіх підприємств народного господарства чи даної галузі (ціни на ресурси, ринкова кон’юнктура, податкова політика держави тощо). Специфічні – фактори, що діють лише на конкретних підприємствах, є проявом місцевих особливостей.

За характером дії виділяють об’єктивні і суб’єктивні фактори. Об’єктивні не залежать від підприємства, волі чи бажання його працівників, керівництва. Суб’єктивні фактори залежать від підприємства, діяльності людей. За характером кількісного впливу на результативну ознаку фактори поділяються на такі, що піддаються і не піддаються кількісній оцінці.

За об’єктами середовища виділяють фактори – демографічні, економічні, науково-технічні, політичні, культурного порядку.

За порядком дії на кінцевий результат виділяють фактори першого, другого... п – го порядку. Фактори першого порядку безпосередньо впливають на результат; з них починають аналіз. Через них на кінцевий результат впливають фактори другого порядку, а фактори третього порядку – через фактори другого і т.д.