Поняття, принципи надання і види аудиторських послуг

Аудиторські послуги — це послуги, які зможуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.Відповідно до змісту ауд послуг їх поділяють на сумісні та несумісні з фундаментальними принципами проведення аудиту. Види аудиторських послуг:1)супроводження фінансового-господарської діяльності: розробка положення, інструкцій, розробка ефективної політики, представлення інтересу клієнта в суді, послуги в фінансовій сфері; 2)консультування: освітні послуги, консультації з питань законодавства, облік питань, управління,експертизи,оцінювання майна; 3) виконання обліково-контрольних функцій замовника: створення дієвої системи внутрконтролю; 4) управл і кадровий консалтинг,атестація персоналу,юридичне косультування.Надаючи супутні аудиту послуги, аудитори повинні дотримуватись наступних принципів: професійної незалежності; взаємної допомоги, що надається клієнту; професійної компетентності; принципу міжгалузевого підходу; рекомендаційного характеру аудиторської діяльності; сприяння підвищенню професійної компетентності персоналу підприємства-клієнта; дотримання етичних норм при наданні послуг.До супутніх аудиту послуг, окрім спеціальних вимог, пред'являються загальні професійні вимоги. В їх числі: добросовісність і ретельність; чесність, об'єктивність, дотримання правил професійної етики, дотримання стандартів аудиту, конфіденційність тощо.Виконання супутніх аудиту послуг вимагає від аудитора: діяти відповідно до завдань, зафіксованих у договорі; планувати порядок виконання робіт чи надання послуг; документувати хід виконання робіт; чітко розмежовувати відповідальність і функції виконавців при виконанні частини завдання сторонніми організаціями або співробітниками, які не входять до штату аудиторської фірми; розробляти форми звітності для видів робіт чи послуг, які найбільш часто виконуються; контролювати якість виконаних робіт або наданих послуг; готувати за наслідками виконаних робіт підсумкові документи.

21. Аудиторський ризик та його складові

Аудиторський ризик-ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі, якщо фінансові звіти містять істотно викривлену інформацію. Види аудиторського ризику.-Ризики, що не залежить від аудитора (властивий ризик і ризик контролю)-Ризики, що контролюється аудитором (ризик невиявлення). Властивий ризик. Це ймовірність суттєвих перекручень залишку за певним бухгалтерським рахунком або певній категорії операцій або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю п-ства. Ризик контролю. Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю клієнта з точки зору її здатності попереджати і виявляти помилки. Він оцінюється як міра очікування (сподівання) аудитора, що помилки в сегментах фінансової звітності, які перевищують допустиму величину, не будуть ні запобігнуті, ні виявлені в системі внутрішнього контролю клієнта. Ризик не виявлення. це ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявляють залишку на рахунку, які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках. Він оцінюється як ймовірність того, що аудитори не зможуть виявити суттєвих помилок у системі обліку клієнта, які не були виявлені і виправлені за допомогою системи внутрішнього контролю.

22. Методика оцінки аудиторського ризику

Стандарти аудиту стосовно аудиторського ризику200 «Мета та загальні принципи аудиту фін звітів330 «Ауд процедури відповідно до оцінених ризиків»400 «Оцінка ризиків та внутр контроль» Заг модель ауд ризику можна подати такою формулою:AР=ВРРКРН,де АР – аудиторський ризик; ВР – властивий ризик;РК- ризик контролю; РН – ризик невиявленняОцінка ауд ризику може бути словесна і числова.Множина значень загальної (словесної) оцінки аудиторського ризику визначає три його рівні: високий, середній і низький. Числова оцінка передбачає вираження аудо ризику в коефіцієнтах, відсотках, абсолютних (вартісних) значеннях. У міжнар практиці прийнято, що допустимий рівень ауд ризику не повинен перевищувати 5% чи 0,05.Методи визначення рівня аудиторського ризик метод експертних оцінок (при числовому значені)  теорія нечітких множин

23. Суттєвість та її взаємозв’язок з аудиторською перевіркою

Поняття "суттєвість" полягає у такому: якщо на підприємстві, де проводиться аудит, відсутня інформація, яка може впливати на економічні рішення користувачів, що приймаються на підставі даних фінансової звітності і залежать від розміру статті або помилки у зв'язку з перекрученням змісту інформації, оцінку того, що є суттєвим, а що ні, дає аудитор. Плануючи аудиторську перевірку, він аналізує, які дії та операції призводять до суттєвих помилок та перекручень фінансової звітності підприємства. У Національному нормативі зазначається, що аудиторська оцінка суттєвості залишків за бухгалтерськими рахунками й укладеними угодами допомагає аудитору вирішити, які питання і які статті фінансової звітності необхідно проаналізувати, який розмір вибірки використати і які види аналітичних процедур необхідно провести.Існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим ретельніше здійснюється перевірка, тим нижчий розмір ризику аудиту, і навпаки. Оцінюючи ймовірність неправильного подання фінансової звітності, аудитор повинен з'ясувати, чи можуть бути визначені як суттєві помилки в ній, проаналізувати ці помилки - чи насправді вони є суттєвими чи ні.

24. Поняття, види помилок, зловживань та шахрайств

Помилка– ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, яке може статися в результаті непрофесіоналізму посадової особи або неоднозначністю тлумачення предмету відхилення законодавством і не має явно виражених корисливих мотиві у винних осіб.Класифікація помилок 1. Помилки у веденні обліку: відсутність обліку; випадкові помилки.2. Помилки, що повторюються: помилки Шахрайство – навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовим особам і керівництвом підприємства Помилки, шахрайство, зловживання виявляють у процесі виконання ауд процедур. В процесі аудиту викор різноманітні прийоми і способи контрольно-ревізійної роботи і такі, що притаманні безпосередньо аудиту.При оцінці рівня достовірності фін зві застосовується поняття "матеріальності.Три основних рівні матеріальностіДо першого рівня відносять помилки, суми яких надто малі і за своїм змістом незначні, що не можуть вплинути на рішення користувачів цієї інформації. Такі помилки у фінансовій звітності вважаються нематеріальними; вони не мають ніякого впливу на підсумковий висновок аудитора про стан звітності клієнДо другого рівня відносять матеріальні помилки, що впливають на прийняття корис-тувачів звітності тих чи інших рішень. Але не дивлячись на це, зовнішня звітність в цілому об’єктивно відбиває реальну дійсність і є корисною.До третього рівня матеріальності відносять такі помилки і відхилення в обліку і звітності, які ставлять під сумнів достовірність і об’єктивність всієї звітної інф в цілому.

25 Оцінка аудитором системи внутрішнього контролю Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб’єкта господарювання повинна забезпечити:*надійну інф, яка необхідна для успішного керівництва д-стю суб’єкта госп;*збереження активів і документів;*ефективність господарської діяльності — виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів, зміцнення розрахункової дисципліни;*відповідність визначеним обліковим принципам — обов’язкове виконання працівниками встановлених на п-стві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів;*надійну систему бухгалтерського обліку.Система внутрішнього контролю включає три основні елементи: середовище контролю, систему бухгалтерського обліку та незалежні процедури перевірки.При вивченні системи внутр контролю необхідно оцінити вплив одержаних результатів на подальшу перевірку достовірності фінансової звітності підприємства. Процес оцінювання складається з кількох основних етапів.На етапі загального знайомства з системою внутрішнього контролю аудитор отримує загальне уявлення про специфіку і масштаби діяльності підприємства, систему бухгалтерського обліку, структуру служби внутрішнього аудиту та її місце в системі управління, оцінює рівень професійності служби внутрішнього аудиту та перелік основних завдань, що вирішуються такою службою. Аудитор визначає порядок застосування заходів щодо забезпечення збереження майна, надійності бухгалтерського обліку і достовірності звітності. Якщо за результатами такого вивчення буде зроблено висновок про ненадійність системи внутрішнього контролю, низький його рівень, то покладатись на таку систему контролю недоцільно, отже виникає потреба в більш детальній аудиторській перевірці. А коли, на думку аудитора, можна довіряти системі внутрішнього контролю клієнта, тоді аудитор переходить до наступного етапу. Початкова оцінка надійності системи внутр контролю здійснюється аудитором на основі власного досвіду застосування методик та прийомів. При цьому слід враховувати, що для перевірки надійності засобів контролю потрібно вивчити облікову та господарську документацію за весь звітний період, більшу увагу приділити періодам, в яких мали місце певні особливості та відмінності. Підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю здійснюється в процесі перевірки. Довіряючи певною мірою системі внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор в ході перевірки повинен проводити процедури підтвердження її надійності, застосовуючи різні методи та прийоми при проведенні тестів на відповідність системи внутрішнього контролю та процедур перевірки на суттєвість.

26.Розкрити сутність поняття «вибірковий метод аудиту»

Аудиторська перевірка є процесом збору достатніх доказів для того, щоб аудитор зміг сформувати свою думку про фінансову звітність. Незалежно від того, що саме перевірятиме аудитор, він відбирає лише певну частину – вибірку,- для проведення перевірки. Міжнародний стандарт аудиту ISA 530 (п. 3) визначає аудиторську вибірку як «застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути вибраними».В аудиті застосовують два типи вибірок: оцінку ступеня поширеності подій і оцінку деяких вартісних величин.Приклад вибірки першого типу – це дослідження правильності оформлення документів певного виду, коли замість усієї сукупності таких документів розглядають лише частину з них. Тут реалізується відома в теорії ймовірності схема оцінки ймовірності визначеної події – неправильності оформлення документів – за її частотою в деякій вибірці з генеральної сукупності всіх документів такого виду.Приклад вибірки другого типу – це оцінка помилки виміру вартості всіх основних засобів по окремих позиціях з повної їхньої сукупності. У разі вибірки другого типу зведення до типових схем теорії ймовірності набагато складніше, оскільки фактично доводиться конструювати нову генеральну сукупність, де одиниця вибірки в статистичному сенсі – це грошова одиниця, однак фізично – це елемент, який містить обрану грошову одиницю. В результаті у вибірці за грошовою одиницею грошові одиниці мають однакову ймовірність відбору.Перевагою систематичної вибірки є те, що всі елементи, сума яких більша від інтервалу вибірки, мають 100-відсоткову ймовірність потрапити до вибірки. Однак є два недоліки:1.Така систематична вибірка не повністю відповідає визначенню випадкової вибірки;2.Спосіб спрацьовує погано, якщо розподіл помилок у генеральній сукупності збігається з розподілом вибірки (наприклад, якщо всі відібрані операції припадають на кінець кожного місяця).У п. 5 Міжнародного стандарту аудиту ISA 530 наведено визначення «аномальної» похибки: «Аномальна похибка виникає внаслідок окремої події, яка повторюється лише в особливих випадках і тому не є репрезентативною похибкою для генеральної сукупності». Багато аудиторів вірять, що якщо у вибірці виявлена лише одна помилка, вона може бути єдиною й у всій генеральній сукупності. Хоча такий висновок і є неправильним, при належній організації аудиторського процесу він навряд чи матиме несприятливі наслідки, адже висновок про те, що недолік має поодинокий характер, неприпустимий без додаткових перевірок. Інша річ, коли висновок про аномальну похибку продиктовано небажанням аудитора відмовитися від думки, що в сукупності, яка перевіряється, помилок немає взагалі. Виявивши порушення в несподіваному місці, слід вважати його попередженням про те, що умови змінилися і необхідним є додаткове вивчення, навіть якщо нова перевірка підтвердить початкове судження аудитора.

27. Правові основи аудиту в Україні

Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає: поняття аудиторської діяльності; суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність;порядок надання аудиторських послуг, управління аудиторською діяльністю; інші питання.Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:- Закон України "Про аудиторську діяльність",- Закони, які визначають обов'язковість проведення аудиту,- Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),- Кодекс етики професійних бухгалтерівГосподарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність. 2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:- проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів - веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності. Отже, загальну сукупність нормативно-правових документів, що регулюють цей особливий вид підприємницької діяльності можна поділити на дві категорії:- сукупність нормативно-законодавчих та регламентуючих документів щодо здійснення аудиторської практики,- сукупність нормативно-правових документів, які регламентують здійснення підприємницької діяльності (Конституція України, Господарський кодекс, закони з оподаткування).

28 Суть планування та види планових документів в аудиті

Аудитор повинен планувати свою діяльність на такому рівні, щоб провести аудиторську перевірку підприємства кваліфіковано і вчасно. Як міжнародними стандартами, так і національними нормативами аудиту України визначено порядок планування аудиту.Норматив № 9 «Планування аудиту» визначає порядок планування, розробки загального плану і програми проведення аудиту, тобто сутність планування аудиту.Планування — це вироблення головної стратегії конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. В плані аудиту має визначатися час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.Мета планування аудиту — концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, на виявленні ланок для найретельнішої перевірки. Планування допоможе аудиторові належно організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яку виконують інші аудитори та фахівці інших професій.Планування аудиту охоплює складання загального плану очікуваних робіт і розробку аудиторської програми.Для підготовки плану аудиторської перевірки використовують річні звіти, інформацію про збори акціонерів (засновників), засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства (фірми), аудиторські висновки за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту, періодичні видання з питань аудиту.Загальний план аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав змогу на його основі підготувати програму аудиту. В свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежить від розміру, виду та специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, які використовує аудитор під час перевірки.