Аудит, його принципи та порядок проведення

Аудит – це незалежний фін контроль, заснований на комерц засадах. Законод аудит визнач як перевірку публічної звітності. Здій незалежними аудиторами або аудит фірмами, що мають ліцензію. Перевірки можуть провод з ініціатии керівників або власників, засновників. Для певного переліку п-ств встановл обов аудит: банки, інвестиц фонди, біржі, стах компаній, кредит спілок, недерж пенсійних фондів.

Осн принципи аудиту: Цілісність, об'єктивність і незалежність; Конфіденційність;Майстерність і компетентність; Документування; Планування; Одержання ауд свідчень;Перевірка с-ми обліку і внутрішнього контролю; Суттєвість; Ауд висновок і складання звіту.

Зміст пр цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чес­ним, правдивим, не проявляти упередженого віднош до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність.

Пр конфіденційності вимагає нерозголошення ін­формації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податко­вого законод.

Аудит повинні здійснювати особи з відповідним профе­сійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в проведенні аудиту. ЗУ «Про ауд діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліф сертифікат про право на заняття ауд діял на терито­рії України

Важливим пр аудиту є документування ауд процедур як доказ виконання аудиту. Робочі до­кументи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для конт­ролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адек­ватні свідоцтва, щоб скласти ауд висновок.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування є провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини ауд процедур.

Одним із основних є пр одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних ауд процедур, що дозволяють аудитору скласти обгрунт вис­новок про достовірність фінансової звітності. Ауд процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і вну­трішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор пере­віряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господ факти, на під­ставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.

На заверш стадії аудитор повинен проанал і оцінити висновки одержаних ауд доказів для того, щоб сформувати ауд висновок про досто­вірність фін інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що: фін інформація була підготовлена на основі да­них б.о. відповідно до прийнятої облі­кової політики; фін інформація подана згідно із діючим законо­д; інформація в цілому відповідає ауд знанню діял п-ва; має місце адекватне відобр всіх матеріальних питань, які стосуються правильного оформлення фін звітності.

Ауд звіт повинен містити чітке і ясне форму­лювання висновків про фінансову інформацію. У позитив­ному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фін стану п-ва. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.

Проведення аудиту та надання ін ауд послуг здійснюється аудиторами, ауд фірмами, які набули права на здійснення ауд діял відповідно до цього Закону. Загальні умови проведення аудиту та ін ауд послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими АПУ. Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (ауд фірмою) та замовником. Ін ауд послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (ауд фірми). Замовник має право вільного вибору аудитора з дотриманням вимог Закону. У договорі на проведення аудиту та надання ін ауд послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг ауд послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Стандартами аудиту можуть бути передбачені й ін істотні умови договору на проведення аудиту та надання ін ауд послуг. Недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора від встановленої законом майнової відповідальності за недостовірність ауд висновку чи ін. документа, в якому відобр р-ти ауд перевірки. Документи, передані замовником аудитору (ауд фірмі) для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без згоди замовника.

 

ОСНОВНІ ОБ'ЄКТИ ФІН РИНКУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Товарами фінансового ринку є кошти і ЦП, які виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без ве­ликих втрат переведені в готівку.

Цінні папери - основний товар фінансового ринку. ЦП, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

ЦПє вагомою складовою своєрідного "товару товарів" - грошей. ЦП повинні мати такі характеристики: 1. стандарт — напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента; 2. ринковість — підтвердження того, що цінний папір може обертатися на ринку; 3. ліквідність — свідчення того, що цінний папір може бути в будь-який момент реалізований без великих втрат; 4. регулюваннядержавою - наявність стандартів, реєстрація емісії.

За багатьма своїми функціями ЦП тотожні грошам. Так, емітент багатьох ЦП і грошей той самий — держава й уповноважені нею органи. Випуск тих і інших регулюється Урядом, Міністерством фінансів, Центральним банком, деякими іншими органами. Як гроші, так і ЦП часом випускаються для покриття дефіциту державного бюджету, вони строго стандартизовані, мають певний ступінь захисту від підробок.

За характером нарахування плати за позику інструменти фінансового ринку можна поділити на такі основні типи:

- проста позика - позика в розмірі Р, яка надається за умови повернення через t років у розмірі, збільшеному на величині так званих відсоткових платежів, які нараховуються в розмірі і відсотку щорічно на суму, що перебуває у розпорядженні позичальника;

- дисконтна позика - позика, номінальна величина якої більша за ту величину, що фактично передається позичальнику в момент видачі позики. Різниця між цими величинами є формою позикового відсотка, який стягується авансом;

- позика з фіксованими виплатами - позика в розмірі Р. що надасться на І років, причому погашення позики здійснюється щорічно, починаючи з першого року, протягом І років у фіксова­ному розмірі Р*. Такого роду позики дуже поширені як споживчі позики;

- купонна облігація - має термін погашення І, номінальну вартість Г, яка вказується на самій облігації і виплачується при погашенні облігації. До купонної облігації належать І* купонів вартістю Р* кожний, які дають право власнику облігації отримувати щорічно виплати в розмірі Р*.

Розвиток і удосконалення фінансового ринку сприяє появі різноманітних ЦП, які функціонують у різних його сегментах, дають можливість відкласти сьогоднішнє споживання, нагромадити заощадження, спрямувати їх у сферу підприємницької діяльності.

Т. ч., фінансовий ринок здійснює мобілізацію коштів для економічного розвитку; перерозподіл їх між галузями, областями та регіонами; забезпечує нагромадження коштів і визначає економічне зростання.