Суть грошей та концепції їх походження

Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства.Їх виникнення пов”язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало сусп-во в якості обігу, - це і були гроші. На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.

В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей: 1)раціоналістична; 2)еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її ф-ня. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і орг-ційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель.

Еволюційна концепція підкреслює об”єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання ф-ціональної ролі грош. товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного в-ва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт.

Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.

Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер. Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

На цьому процесс грош. розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який б забезпечував ф-ня національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом. Така с-ма, в який роль загального еквівалента відіграє золото і срібло називається біметалічною.

Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні ф-ції.

Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще екон. суть грошей проявляється в їх ф-ціях.

Традиційно в економічній науці виділяють п’ять основних ф-цій грошей: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб платежу; 4) засіб нагромадження; 5) світові гроші. Цих п”ять ф-цій грошей у їх с-мній єдності становлять реальне ф-ня грошової маси.

Ф-ція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.

Гроші як засіб обігу. У цій ф-ції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов’язково повинні бути в наявності. Ф-цію засобу обігу виконують реальні гроші.

Ф-ція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Ф-ція грошей як засобу нагромадження. У цій ф-ції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у ф-ціональному плані відображають вихід товарно-грош. обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

Можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть: · гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар; · гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів; · гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

 

 

ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ ТА ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. На основі відомого рівняння обміну І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою , де V– швидкість обігу грошей; P– середній рівень цін на товари та послуги; Q– фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді; M– середня маса грошей, що перебуває в обігу за цей період. Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого нац продукту й обернено пропорційно – з обсягом маси грошей, що є в обігу.

Показник швидкості обігу грошей можна визначити і за ін критеріями: за середньою частотою використання грош одиниці в оплаті доходів нас-ня, тобто у формуванні нац доходу; середньою частотою використання грош одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грош обігу; частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений як ділення обсягу нац доходу на масу грошей в обігу, другий – як відношення заг обсягу грош обороту до М, третій – як ділення заг обсягу касових обігів усіх комерц банків за рік на середньорічну суму готівки в обігу.

Грошовий обіг – це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг, погашення боргових зобов'язань. У зв'язку з цим виникає запитання: яка саме кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обігу? На це запит дає відповідь відкритий К. Марксом закон грош обігу, згідно з яким кількість грошей визначається як відношення суми цін товарів до кількості обігів однойменної грош одиниці з урахуванням додаткових факторів – проданих у кредит товарів, суми взаємопогашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати.

Закон грошового обігу – загальний ек закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю потрібних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей. Його суть полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грош одиниці. Його можна виразити таким рівнянням: , де K_r– кількість грошей, необх для обігу товарів протягом певного часу; Ц– сума цін на товари, що підлягають реалізації за певний відрізок часу; К– сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких не настав; О– швидкість обігу грош одиниці за рік; П– сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких настав; ВП– платежі, що взаємопогашаються.