Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал

Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал

Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне, вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що ґрунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів. Ці Г забезпечують реалізацію отриманого доходу (ЗП, стипендія). Г як капітал – Г, що здатні приносити доход самі по собі. Головна мета обігу Г як капіталу є не нова споживча вартість, а додана вартість Г використовується для отримання прибутку.

Походження грошей. Роль держави у творенні грошей.

Починаючи з Арістотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Проте засновники політекономії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Вирішенням проблеми став пошук товарів, які були необхідні всім завжди. Ці товари почали виконувати роль посередника, роль загального еквіваленту. Вони почали називатися грошовим товаром або грошима. Існує державна теорія Г. Кнаппа, де визначається особлива роль держави у створенні грошей. Дана концепція мала домінуюче місце майже до кінця XVIII ст. В демократичних країнах панує еволюційна концепція. Функціонування грошей в любій економіці має юридично визначений характер, однак роль держави не конституюча, а регулююча. Держава не створює гроші як економічне явище, вона лише визначає і змінює зовнішні атрибути грошей та умови їх функціонування. Роль держави в тому, щоб грошима було б зручно користуватися. Щоб вони були надійними і стабільними.

Еволюція форм грошей: товарні, металеві, паперові гроші. Монета.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима. Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. Почалася тривала ера панування металевих грошей. ід впливом зазначених об’єктивних процесів відбувався стихійний відбір грошового товару з групи металів. Спочатку використовувалися звичайні метали — залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало виконувати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями природа наділила золото, яке теж сталопретендувати на роль грошового товару. Еволюція металевих грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший — набуття і вдосконалення монетної форми; другий — розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу. Монета. З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих і простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певнінезручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цихнезручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Цінність грошей. Чинники, що впливають на цінність повноцінних і неповноцінних грошей. Форми прояву цінності грошей як грошей і як капіталу.

Гроші здатні задовольнити будь-яку потребу людей. Саме цим і визначається цінність грошей. Всякі гроші мають цінність. Але повноцінні гроші крім цінності мають ще і вартість. Сучасні гроші свою цінність одержують зі сфери обігу. Цінність=купівельнв спроможність грошей. Купівельна спроможність грошей- є інфляція. Вона залежить від динаміки цін. Коли ми маємо справу з грошима як капітал, то їхня цінність виражається ще і у %. Процент – це цна грошей як капітал.

Сутність неповноцінних грошей та характеристика їх різновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей.

Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Основними формами є білонна монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов(банкноти), депозитні вклади, квазі-гроші.Вони використовуються як гроші бо економічні контрагенти вірять, що їх можна використати для своїх майбутніх платежів. Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. Основні форми кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні гроші, електронні гроші. Залежно від статуса емітента виділяють казначейські та банківські гроші. Паперові – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Банківські гроші – неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки. Їх випуск пов’язується з потребами обороту причому забезпечується їх вилучення і підтримується стабільна вартість. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках. Використовуються для платежів у безготівковій формі. Приводяться в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Електронні гроші – різновид депозитних грошей коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Носієм електронних грошей є пластикова картка – іменний грошовий документ, що видається банкам власнику поточного рахунку і дає можливість йому оплатити через комп’ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей без застосування готівки. Квазі-гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і істотно відхиляється від стандартних форм. Формами є чек та вексель.

 

Функція світових грошей.

Світові гроші – це функція, вякій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки цьому поділу виникає специфічний суб’єкт – держава. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу,загального купівельного засобу, засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни на можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін.Світові гроші забезпечують рух вартості в міжнародному обороті. Функція світових грошей поєднує в собі всі інші функції грошей, але дії їх відбуваються на міжнародному рівні. Роль світових грошей виконують не всі національні гроші. В ролі світових грошей виступають національні гроші могутніх країн світу (Японія, Німеччина, Англія, Франція, США).

 

Якісні властивості грошей.

Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність. Базовою властивістю грошей є стабільність вартості, підтримання якої є одним з центральних економічних завдань. Важливою властивістю грошей є їх економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Важливим способом забезпечення економічної готівки є довгостроковість її використання, яку вважають властивістю грошей. Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Особливо гостро вирішувалось питання однорідності, коли носієм грошей виступали звичайні товари, оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь – які частини. Останньою властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті.

 

Інструменти ринку грошей.

Всі інструменти грош. ринку розподіляють на:1) Позичкові угоди,які включають і депозитні, на основі яких здійсн. взаємолвідносини між банками та їх клієнтами щодо формування та розміщення кредитних ресурсів.2) ЦП, за допомогою яких реаліз.прямі відносини між покупцями та продавцями грошей.3) Вал.тні цінності, які використ. у взаємовідносинах між власниками 2 валют.Інструменти гро. ринку також можуть ставати об’єктом продажу. Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб Інструменти грошового ринку: 1. Казначейські короткострокові зобов'язання держави (казначейські білети) — цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння цими білетами. Короткострокові казначейські зобов’язання випускаються терміном на 3-6-12 місяців на пред’явника.2. Ощадний сертифікат — письмове свідчення кредитної установи про депонування коштів вкладника, що дає право на одержання після закін-чення встановленого строку депозиту і відсотків за ним.3. Вексель — цінний папір, що містить зобов’язання фізичної або юри-дичної особи (векселедавця) про погашення у встановлений строк свого грошового зобов’язання (платежу) у визначеній сумі.4. Обігові сертифікати вкладу широко застосовуються у США з 60-х років. Це документ, випущений комерційним банком, який підтверджує, що клієнт має строковий вклад. Строкові вклади дуже привабливі для банків, але мають низьку ліквідність для клієнтів. Для залучення строко-вих вкладів банки почали випускати обігові сертифікати.5. Банківські фонди — це, по суті, резервні вклади комерційних банків у Центральному банку. Комерційні банки повинні мати певний рівень ре-зервів, які зазвичай зберігають готівкою в себе і у формі вкладу в Цент-ральному банку. Рівень резервів комерційних банків суворо контролюється. Якщо резерви нижчі за норматив, банк зазнає покарання; разом з тим мати резерви, що значно перевищують нормативні, банк не заін-тересований, бо вони не приносять відсотків. Тому банки, у яких не вис-тачає резервів, купують їх у тих, хто має їх надлишок.

46.

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, на якому об’єктом купівлі продажу є середньострокові та довгострокові цін. пап. Найпоширенішими на ринку к. є такі інструменти: Акція, заставні під житло, цінні папери урядів, їх установ та орг.місц. самовряд., зобовяз. за позичками банків, облігації корпорацій, комерційні та фермерські заставні. Акція — це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у власному капіталі підприємства. Акції належать до класу пайових цінних паперів, випускаються недержавними організаціями і не мають обмеженого терміну обігу. Заставні під житло – це борг. зобовяз. за довго строк. позичками, виданого під заставу нерухомості. Ними оформляються іпотечні відносини. Облігації корпорацій – довгості. борг зобовяз. середніх та вел. корпорацій з високим кредит. рейтингом. Емітуються з метою залучення грошових коштів для інвестування проектів. Зобовяз. за позичками банків - довгості. борг зобовяз. фірм та домогоспод. за позичками, одержаними у фін структурах на комерційні чи споживчі потреби.

 

 

Функції та роль процента.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку,збереження позичкового капіталу та стимулювальну.Щодо розподільної функції, то, як уже зазначалося, прибуток,отриманий позичальником з використанням позичкового капіта-лу, розподіляється на дві частини — позичковий процент і під-приємницький дохід. Пропорція такого розподілу обумовлюєтьсядією перелічених вище чинників і закріплюється кредитною уго-дою. Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, щоза допомогою процента кредиторові забезпечується поверненнявід позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка буланадана в кредит. Особливо дія цієї функції проявляється в пері-оди високих темпів інфляції. Адже інфляція породжує процент-ний ризик — небезпеку втрат: у кредиторів — унаслідок знижен-ня реальних процентних ставок за кредити відносно темпівінфляції, у боржників — при їх підвищенні. Стимулювальна функція процента полягає в тому, що вінспонукає позичальника ефективно використовувати передусімвласний капітал, а також надані йому кредитором у тимчасовекористування кошти: тримати на оптимальному рівні виробничізапаси, прискорювати процес виробництва і реалізації продук-ції, своєчасно розраховуватись зі своїми кредиторами. Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насам-перед процент сприяє ефективнішому використанню кредиту,зміцненню комерційного чи господарського розрахунку. Процент сприяє й ефективнішому використанню суб'єктамигосподарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх убанку, на поточному чи депозитному рахунку, вони мають мож-ливість отримати додаткові доходи. Велику роль відіграє процент у стимулюванні населення фор-мувати свої заощадження та зберігати їх у банках. По-перше,отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення вна-слідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим дохо-дом населення. По-третє, завдяки проценту населення широковтягується у фінансову систему, стає її активним суб'єктом

105.

Офіційні цілі МВФ

1.«сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

2.«сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

3.«забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

4.надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

5.тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цій банківській структурі. Відзначимо, що з жовтня 1994 p., коли Україна отримала перший транш кредиту Міжнародного валютного фонду, по жовтень 1996р. до Національного банку України надійшло кредитів від МВФ на загальну суму 2075 млн дол. США. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал

Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне, вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що ґрунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів. Ці Г забезпечують реалізацію отриманого доходу (ЗП, стипендія). Г як капітал – Г, що здатні приносити доход самі по собі. Головна мета обігу Г як капіталу є не нова споживча вартість, а додана вартість Г використовується для отримання прибутку.