Міжнародні ринки грошей та капіталів.

Cкладовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти — до ринку грошей.У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками: наявністю розвинутої кредитної системи та фондової біржі;місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;помірністю податкового тиску;пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та іноземним цінним паперам — до біржового котирування;вдалим географічним положенням;відносною стабільністю політичного режиму.З інституційної точки зору міжнародний ринок капіталів та грошей — це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. До таких установ належать: приватні фірми, банки, насамперед ТНК та ТНБ, фондові біржі, державні та муніципальні органи, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації, регіональні банки розвитку та ін.Міжнародний ринок грошей — це сектор фінансового ринку, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший ніж один рік).Міжнародні ринки грошей розрізняються за територіальною та валютною ознаками. У першому випадку мова йде про національні грошові ринки. Покупцями та продавцями на них є представники з інших країн. Такі міжнародні грошові ринки функціонують у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Цюріху. Здійснення операцій на них регулюється національним законодавством, а міжнародний характер їх виявляється в тому, що як мінімум одна зі сторін проводить операції в іноземній валюті. Але це не «чисті» міжнародні ринки. Вони є провідними національними грошовими ринками.Міжнародний ринок капіталів — це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов’язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів — іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні і номіновані у валюті цієї країни. Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається.

80.+81. Загальна модель пропозиції грошей та учасники її формування. + Характеристика структурних елементів грошової бази та їх ролі в управлінні грошовою базою.

Теоретично можна допустити, що у формуванні пропозиції грошей берут участь усі суб’єкти економіки: фірми, ДГ. Державні структури, фінансові посередники, насамперед банки. За їх роллю можна розташувати так:ЦБ-найбільш дієвий і відповідальниц учасник.Комерц.банки-високоактивні учасники.Економіч. Суб., що розміщують свої гроші на вклади в банках.Економ. Суб., що позичають. Зааг.модель формув. Пропоз.гр.=Грошова база *грошово-кредитний мультиплікатор(завдяки якому зростають банківські депозити..) 81. Бгр.=Го+Рб Готівка в обігу- це гроші, що перебувають поза банками.Го = різниця між загальним обсягом емісії готівки та суми готівки, що зберігається в касах банків.Банківські резерви-це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні комерційних банків і не використані для активних операцій. Вони включають залишки готівки в касах банків та їх вклади на кореспондентських рахунках у центральному банку.Банківські резерви поділяються на:Обовязкові-це та частина загальних резервів, яка бронюється на вимогу і за нормативами ЦБ і яка не може бути використана для активних опер.комерц. банку.Вільні резерви – це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків і можуть бути вільно використовуватися для активних операцій.

82+83. Баланс Національного банку України. Характеристика його статей, що пов’язані з грошовою базою. + Механізм впливу НБУ на грошову базу через активні і пасивні операції.

Актьиви:-Золотовалютні резерви-Цінні папери уряду

-Внутрішній державний борг.близький до цінних паперів уряду, сформований внаслідок надання НБУ прямих кредитів уряду на покриття дефіциту.-Кредити банкам та ін.. позичальникам.Інші активи. Пасиви НБУ -це джерела надходження в розпорядження НБУ кошті, за рахунок яких формуються його активи.:-банкноти та монети в обігу-кошти банків-вклади банків на корреспонд рах-ках, депозитних та ін..-кошти уряду та ін..клієнтів-зобовязання пее МВФ-інші зобов’язання_Власний капітал (статутний капітал НБУ, фонди та інші резерви, сформовані НБУ в процесі діяльності.)

83. Золотовалютні резерви НБУ збільшує за допомогує валютної інтервенції для збалансування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації обмінного курсу.Цінні папери уряду найбільш зручний та ефективний інструмент управління банківськими резервами. Якщо НБУ хоче зменшити грошову базу, то продає ОВДП. Кредити банкам, що надаються центральним банком також впливають на грошову базу.Надаючи кредити ком. Банкам, НБУ збільшує їх резерви, а через них і грошову базу. Внутр. Держ. Борг також впливає на Гб, якщо він збільшується, то збільш. І гр..база. При збільшенні інших активів НБУ теж збільшується грошова база. Кошти уряду та ін.. клієнтів НБУ мають незначний вплив на Гбазу. Зростання зобов’язань НБУ перед МВФ. ПРИ їх збільшенні скорочуються банківські резерви і грош.бази. Ін.зобов.НББУ також при збільшенні негативно впливають на банк.резерви та грошову базу.

87. Вплив небанківських інституцій на грошово-кредитний мультиплікатор. Коефіцієнт Г_о/Д_п та його зв’язок з мультиплікатором.

Коефіцієнт Г_о/Д_п та його зв’язок з мультиплікатором.

Грошово-кредитний мультиплікатор — процес створення нових банківських депозитів при кредитуванні та інвестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів. На процес мультиплікації депозитів активно впливають небанківські інституції, тобто клієнти банків. Такий вплив грунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) скла­дається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).Власниками обох елементів пропозиції грошей є неба­нківські інституції і вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі і яку - в безготівковій формі. Тому готівка може вільно переходити з позабанківського у внутрішньобанківський оборот, перетворюючись у депозити, внаспідок чого обсяг Го зменшуватиметься, а обсяг Дп збіпьшуватиметься та посилюва­тиметься мультиплікатор депозитів. Будь-­які зміни обсягу Дп унаслідок маніпуляцій з готівкою вплинуть на рівень мультиплікації депозитів: при ↑ Дп за рахунок зме­ншення Го рівень мультиплікації підвищиться і зросте загальна пропозиція грошей, а при ↓ Дп, за рахунок зростання Го знизиться і зменшиться пропозиція грошей. У цьому й полягає ос­новний напрям впливу небанківських інституцій на грош. му­льтиплікатор та пропозицію грошей.

Важливого значення набуває показник Го/Дп як відношення готівки до депозитів: його зменшення свідчить про те, що небанківські інституції зменшують частку своїх грошових запасів у готівковій формі і збільшують частку у депозитній. Отже, зниження показника Го/Дп дає можливість збільшити депозити, банківські резерви і рівень мультиплікації без зміни грошової бази, тобто має позити­вний вплив на пропозицію грошей; зростання цього показника, навпаки, свідчить про те, що небанківські інституції збільшують частку своїх грошей у готівці і зменшують частку їх у депозитах, що знижує грошовий мульти­плікатор, а тому має негативний вплив на пропозицію грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рівнем мультиплі­кації і пропозиції грошей існує обернена залежність.

88. Чинники впливу на коефіцієнт Г_о/Д_п та їх роль у зміні мультиплікатора.

У зв'язку з визначенням впливу небанківських інституцій на грошовий мультиплікатор важливого значення набуває показник Го/Дп як відношення готівки до депозитів. Його зменшення свідчить про те, що небанківські інституції зменшують частку своїх грошових запасів у готівковій формі і збільшують частку у депозитній; зростання цього показника, навпаки, свідчить про те, що небанківські інституції збільшують частку своїх грошей у готівці і зменшують частку їх у депозитах, що знижує грошовий мультиплікатор. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Г_о і Д_п отже, на показ­ник Г_о/Д_п, є такі явища і процеси в економіці: накопичення багатства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інформаційна вартість, перевага анонімності. Накопичення багатства спонукає економічних суб'єктів до пропорційного накопичення запасу грошей. Проте його складові (готівка і депозити) з цієї причини зростають не однаково, особ­ливо коли накопичення багатства досягло високого рівня. Очікувана віддача від зберігання грошей. Якщо під віддачею розуміти процентний дохід від зберігання грошей, то і запас го­тівки, і запас чекових депозитів не дає такої віддачі. Че­кові депозити, звичайно, теж не дають процентного доходу, крім депозитів на новітніх поточних рахунках типу нау-рахунків, за якими можуть виплачуватися невеликі доходи, що усе-таки може сприяти зниженню показника Г_о/Д_п, а тому посилювати грошову мультиплікацію і збільшувати пропозицію грошей. Очікування ризиків пов'язане з тим, що зберігання грошей у будь-якій формі супроводжується можливістю втрат від зниження їх купівельної спроможності через зростання цін, тобто інфляції; від втрат депозитів унаслідок банкрутства банків. Стан ліквідності як чинник впливу на Г_о/Д_п повязаний зі змінами обсягів та структури боргових зобов'язань небанківсь­ких інституцій по заробітній платі, по податках, по платежах за енергоносії тощо