Процедури отримання аудиторських доказів

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Існують певні правила, згідно з якими оцінюється достовірність аудиторських доказів:

1. Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

2. Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.

3. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства.

4. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

5. Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і відповідають один одному. За таких обставин аудитор може отримати сумарний розмір довіри вищий, ніж той, що був би отриманий за різними позиціями аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, у разі, коли аудиторські докази, одержані з одного джерела, не відповідають тим, що одержані з іншого, аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невідповідності.

Аудиторські висновки спеціального призначення.

Незалежні аудитори (аудиторські фірми) окрім перевірки фінансової звітності надають різні за характером і змістом аудиторські послуги. Супутні аудиту послуги відрізняються за об’єктами і методами дослідження від аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства. Це суттєво впливає на зміст і структуру аудиторських висновків.

Це такі як:

1. Аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту.

2. Аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, підготовлену відповідно до інших принципів обліку.

3. Висновок про окремі частини фінансової звітності підприємства.

4. Аудиторська перевірка дотримання договірних відносин.

5.Висновок про узагальнену фінансову звітність підприємства.

Зміст і структура аудиторського висновку буде залежати від виду і характеру наданих аудиторських послуг.

У висновку обов’язково мають бути розкриті такі розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звіт­ність; дата аудиторського висновку; адреса аудитора (аудиторської фірми); підпис аудиторського висновку.

У заголовку аудиторського висновку говориться про те, що аудиторська перевірка проводилася незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Вступ аудиторського висновку повинен містити інформацію про склад бухгалтерських документів та фінансової звітності, що підлягали перевірці. У ньому говориться також про те, що відповідальність за правиль­ність підготовки звітності покладається на керівництво підприємс­тва, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Оцінка якості роботи аудитора

Контроль діяльності аудиторів є базовим елементом програми підтвердження якості, на якому грунтуються аудиторські перевірки. Контроль діяльності аудиторів передбачає: забезпечення необхідними інструкціями членів аудиторської групи на початку перевірки; узгодження аудиторської програми; визначення адекватності відображення в робочих документах аудиторських доказів і висновків; забезпечення точності, об’єктивності, конструктивності і своєчасності аудиторського звіту; досягнення мети аудиту.

Контроль за роботою аудиторів здійснюється керівником аудиторської фірми, або його заступником постійно на всіх стадіях аудиторської перевірки (від планування до узагальнення інформації) незалежно від виду аудиторських послуг (аудит фінансової звітності, аудиторські тематичні перевірки, аудит відповідності, управлінський аудит).

В аудиторських фірмах періодично виконуються внутрішні перевірки якості аудиту, так звана “Самостійна робота аудитора”. Ці перевірки здійснюються посадовою особою, призначеною керівником аудиторської фірми. У великих фірмах може існувати посада “менеджера забезпечення якості”, в обов’язки якого входить тільки здійснення перевірок якості аудиту. Метою таких перевірок є визначення відповідності діяльності аудиторів загальноприйнятим і внутрішньофірмовим стандартам, а також визначення рівня ефективності аудиту. Обов’язковим елементом перевірки якості праці аудиторів є надання рекомендацій стосовно поліпшення їх роботи.

Програма перевірок якості в невеликих за розміром аудиторських фірмах скоректовується з врахуванням їх структурної побудови. У випадку нераціональності застосування внутрішніх перевірок аудиту використовують окремі елементи такого контролю, наприклад, оцінку керівником фірми якості аудиторських перевірок, здійснених під керівництвом інших аудиторів.

Важливими напрямами контролю якості аудиторської перевірки є: спрямованість роботи аудиторського колективу; контроль за поточною діяльністю; огляд роботи, виконаної членами аудиторського колективу.

Контроль якості аудиту залежно від часу поділяється на три види: попередній (превентивний), поточний (оперативний) і ретроспективний.

Зміст і структура аудиторського висновку.

За результатами виконаних аудиторських послуг аудитор складає підсумковий документ у вигляді аудиторського висновку. Зміст і структура аудиторського висновку буде залежати від виду і характеру наданих аудиторських послуг.

У висновку обов’язково мають бути розкриті такі розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звіт­ність; дата аудиторського висновку; адреса аудитора (аудиторської фірми); підпис аудиторського висновку.

У заголовку аудиторського висновку говориться про те, що аудиторська перевірка проводилася незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Вступ аудиторського висновку повинен містити інформацію про склад бухгалтерських документів та фінансової звітності, що підлягали перевірці. У ньому говориться також про те, що відповідальність за правиль­ність підготовки звітності покладається на керівництво підприємс­тва, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

В аудиторському висновку необхідно наводити масштаб ауди­ту і зміст проведених робіт. Цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська пере­вірка здійснена відповідно до вимог українського законо­давства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнарод­них стандартів та практики.

Далі у висновку йдеться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на під­приємствах у період перевірки. Аудитор повинен проставляти дату аудиторського ви­сновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на ау­диторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписується аудитором (директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою), що мають відповідну се­рію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.